СОДЕРЖАНИЕ
Вікові зміни органів і систем центральної нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
Кількість синапсів у момент народження така сама, як у дорослих
Безумовні рефлекси новонароджених
Розвиток нервової системи у віковому аспекті
Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
Геронтологічні зміни нервової системи
Судинні розлади головного мозку
Атеросклеротична енцефалопатія
Гострі розлади мозкового кровообігу
Спінальні вікові зміни судинного походження
Геронтологічні зміни зорового аналізатора
Геронтологічні зміни слухового аналізатора
Вища нервова діяльність у період першого дитинства
Вища нервова діяльність у період другого дитинства
Вища нервова діяльність у підлітків
Вища нервова діяльність у людей похилого віку
Сон у різні вікові періоди життя людини
Виховання дітей дошкільного віку
Виховання дітей шкільного віку
Проблеми виховання в підлітковому віці
Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
Аденогіпофіз виробляє такі гормони
Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
Геронтологічні зміни щитоподібної залози
Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
Геронтологічні зміни надниркових залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
Імунна система і фактори неспецифічного захисту
Гуморальні фактори імунного захисту
Геронтологічні зміни імунної системи
Методи дослідження імунної системи
Ембріональний розвиток системи крові
Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
Вікові зміни системи згортання крові
Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
Ембріональний розвиток серцево-судинної системи. Розвиток серця і судин у плода
Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених
Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
Вікові зміни серцево-судинної системи
Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
Ембріональний розвиток органів дихання
Розвиток органів дихання у плода
Анатомофізіологічні особливості органів дихання
Зовнішнє дихання новонародженого
Геронтологічні зміни з боку органів дихання
Травна система. Обмін речовин та енергії
Ембріональний розвиток травної системи
Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
Анатомо-фізіологічні особливості травної системи
Особливості процесу травлення у новонароджених
Вікові зміни органів травлення
Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри та підшкірної жирової клітковини
Ембріональний розвиток сечової системи
Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
Механізм регуляції добового діурезу
Проблеми, пов'язані із сечовими органами
Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
Суперечка і сварка в сімейному житті
Старіння організму і старечий вік людини
Природне і передчасне старіння. термін життя
Закономірності в теорії старіння
Формування особистості підліткового віку зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку (Л.І. Божович). Зміна становища підлітка у суспільстві, підвищення вимог до нього, зміна характеру й ускладнення навчальної діяльності, зростання ролі участі підлітка в суспільно-корисній діяльності та інші чинники зумовлюють цілу низку специфічних особливостей розвитку особистості підлітка.
Навчання в підлітковому віці набуває нового сенсу в психічному і соціальному розвитку особистості. На відміну від молодшого шкільного віку, де навчання виступає переважно в ролі головного засобу засвоєння знань, у підлітковому воно стає, крім того, засобом формування дорослості й самоствердження, домагання визнання свого "я" людьми, що оточують підлітка, і це є одним із найпосутніших змін в особистості підліткового віку. Задоволення цієї важливої потреби вимагає значного розширення діапазону соціальної активності. Саме тому вирішальним стає соціальне цінний аспект будь-якої діяльності підлітка: навчальної, трудової, художньої, спортивної, суспільно-організаційної та інших видів діяльності.
Усвідомлення суспільної значущості діяльності для підлітка є важливим чинником стимуляції його активності як засобу стати "схожим на дорослого", заслужити визнання цінності своєї особистості -- як дорослими та ровесниками, так і самим собою. Підлітковий вік є одним із найсприятливіших щодо формування різнобічної і гармонійно розвиненої особистості: виховання розумових здібностей, трудових умінь і навичок, ідейно-морального, естетичного та фізичного виховання.
В організації роботи з учнями підліткового віку необхідно враховувати суперечливий характер психічного розвитку підлітка. У нього виникає суперечність між його прагненнями і домаганнями та реальними можливостями, подолання якої стає рушійною силою розвитку.
Врахування цієї суперечності у виховній роботі з підлітком має особливе значення. Слід пам'ятати, що тенденція до дорослості та самостійності, незважаючи на її суперечливий характер, є важливим явищем у психічному розвитку підлітка. Вона пов'язана з переорієнтацією підлітка з норм поведінки і цінностей, характерних для дітей, до норм цінностей дорослих людей.
Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості та самостійності, вихователь створює можливості для надання активності учнів соціальне цінної спрямованості. Така підтримка виражається в довірі вихователя до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з підлітками, у наданні останньому широких можливостей для прояву ініціативи, самостійності. Це винятково важливо для розвитку самосвідомості підлітків: їх самооцінки, домагань, соціально-психологічних очікувань, формування таких якостей, як впевненість у власних силах, вимогливість до себе, самокритичність, відповідальність, багатьох вольових якостей і розвитку здатності до саморегуляції поведінки.:
В організації виховної роботи з підлітками, зокрема старшими, особливу увагу слід приділяти вихованню в учнів здатності самостійно орієнтуватися в ідейно-політичних, моральних, естетичних та інших життєво важливих цінностях. Така здатність успішно формується передусім на основі колективного самоврядування підлітків, в якому кожен учень безпосередньо бере участь в активній апробації згаданих цінностей, навчається самостійно і водночас спільно з ровесниками оцінювати різноманітні явища, критично аналізувати конкретні життєві ситуації, приймати відповідні рішення і визначати шляхи та засоби їх реалізації. Саме ці заходи стають на перешкоді розвитку в підлітків конформізму.
Соціальної уваги потребує профілактика паління, вживання спиртних напоїв, повинно проводитися статеве виховання. Підліткам треба надати повну інформацію про венеричні захворювання, СНІД.
Проблеми, що виникають
У разі патологічних змін нервової системи.
Аспекти надання невідкладної допомоги
Загзльномозкові симптоми:
порушення свідомості (ступор, сопор, кома);
головний біль (інтенсивний, монотонний);
блювання ("мозкове" блювання супроводжується головним болем із відсутністю нудоти, спостерігається натще);
*судоми (клонічні, тонічні, змішаного типу з непритомністю).
Вогнищеві симптоми:
центральні та периферійні парези і паралічі (вказують на ураження центрального рухового нейрона або клітин ядер черепних нервів та передніх рогів спинного мозку);
очні симптоми (симптом Грефе, ністагм, екзофтальм, симптом сонця, що ходить);
менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзінського, ригідність м'язів потилиці);
симптоми порушення словесної мови (залежно від віку враховується вимова складів, окремих слів, речень, вміння формувати свою мову, розуміння тієї мови, з якою звертаються до пацієнта).
Крім оцінки стану нервової системи оцінюють нервово-психічний розвиток і відповідність його віку дитини або дорослої людини. Звертають увагу на стан: свідомості; адекватність реакції на навколишнє середовище; поведінку; вміння концентрувати увагу на предметах, книгах, завданнях; вміння розуміти звернення до пацієнта; навики письма, читання, абстрактного мислення тощо.
Під час обстеження рухової сфери визначають такі відхилення від норми: вимушене положення в ліжку; зниження моторної активності або її відсутність; у дітей затримка в моторно-статичному розвитку (дитина несвоєчасно починає утримувати голову, сідати, ходити, не може виконувати дрібні ручні дії).
Обстежуючи органи чуття, звертають увагу на природжені вади очей, вушної раковини. З метою визначити функції органа зору всі діти і дорослі повинні проходити щорічно огляд в окуліста.
Стан органа слуху (середнє і внутрішнє вухо) слід перевіряти періодично під час консультацій у ЛОР-лікаря.
Під час загального огляду звертають увагу на тактильну, больову, температурну чутливість шкіри.
Медична сестра повинна вміти виявляти гострі неврологічні проблеми пацієнта, які потребують негайного надання невідкладної допомоги. Відповідно до виявлених проблем вона має надати цю допомогу й організувати госпіталізацію пацієнта в спеціалізоване відділення.
Подати термінове повідомлення в СЕС про менінгококовий менінгіт.
Повідомити інфекційну лікарню про госпіталізацію пацієнта з менінгітом та порушенням мозкового кровообігу. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу антибіотика після проведення проб.
На дому разом з антибіотиком ввести преднізолон -- 2-- З мг на 1 кг маси тіла внутрішньм'язово або внутрішньо-венно; седуксен -- 0,3 мл на 1 кг маси, лазикс-- 1 мг на 1 кг маси.
Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації. Проводити необхідні заходи в осередку інфекції.
У разі підозри на поліомієліт подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідем/ологічної служби. Повідомити дільничного лікаря. Увести жарознижувальні та серцеві препарати. Супроводжувати пацієнта в машині швидкої допомоги під час транспортування в інфекційну лікарню. Простежити за проведенням остаточної дезінфекції в первинному осередку інфекції.
Установити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.
У разі підозри на бульварну форму поліомієліту негайно повідомити дільничного лікаря і подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби.
Супроводжувати пацієнта під час термінової госпіталізації до інфекційної лікарні. Повідомити чергового лікаря про госпіталізацію пацієнта у важкому стані. Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції у первинному осередку інфекції.
Встановити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.
Повідомити дільничного лікаря та подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби про випадок поліомієліту. Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації в інфекційну лікарню, перед цим повідомити чергового лікаря про важкий стан пацієнта.
Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції в осередку інфекції.
Забезпечити прохідність дихальних шляхів, у разі необхідності вивести нижню щелепу вперед і трохи відтягти її донизу, ввести роторозширювач. Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів одноразовим екстрактором або гумовим балончиком. Проводити інгаляцію зволоженим киснем. За призначенням лікаря ввести протисудомні препарати. Вимірювати температуру тіла пацієнта кожні 2--3 год.
Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза, Геронтологічні зміни гіпофіза. Порушення, які виявляють під час обстеження гіпофіза.
Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози. Геронтологічні зміни щитоподібної залози. Порушення, які виявляють під час обстеження щитоподібної залози.
Анатомо-фізіологічні особливості прищито-подібних залоз.
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз. Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз. Геронтологічні зміни надниркових залоз. Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення функцій надниркових залоз.
Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення внутрішньосекреторної діяльності підшлункової залози. Розвиток статевих систем у хлопчиків та дівчаток. Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання чоловіків і жінок. Вікові зміни статевого апарату в чоловіків і жінок.
Залози внутрішньої секреції виробляють і виділяють у кров або лімфу ви-сокореактивні речовини -- гормони, які регулюють усі функції організму і підтримують гомеостаз. Наука, що вивчає будову, функції та захворювання залоз внутрішньої секреції, називається ендокринологією.