Материал: Ріст і розвиток людини

Проблеми виховання в підлітковому віці

Формування особистості підліткового віку зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку (Л.І. Божович). Зміна становища підлітка у суспільстві, підвищення вимог до нього, зміна характеру й ускладнення навчальної діяльності, зростання ролі участі підлітка в суспільно-корисній діяльності та інші чинники зумовлюють цілу низку специфічних особливостей розвитку особистості підлітка.

Навчання в підлітковому віці набуває нового сенсу в психічному і соціальному розвитку особистості. На відміну від молодшого шкільного віку, де навчання виступає переважно в ролі головного засобу засвоєння знань, у підлітковому воно стає, крім того, засобом формування дорослості й самоствердження, домагання визнання свого "я" людьми, що оточують підлітка, і це є одним із найпосутніших змін в особистості підліткового віку. Задоволення цієї важливої потреби вимагає значного розширення діапазону соціальної активності. Саме тому вирішальним стає соціальне цінний аспект будь-якої діяльності підлітка: навчальної, трудової, художньої, спортивної, суспільно-організаційної та інших видів діяльності.

Усвідомлення суспільної значущості діяльності для підлітка є важливим чинником стимуляції його активності як засобу стати "схожим на дорослого", заслужити визнання цінності своєї особистості -- як дорослими та ровесниками, так і самим собою. Підлітковий вік є одним із найсприятливіших щодо формування різнобічної і гармонійно розвиненої особистості: виховання розумових здібностей, трудових умінь і навичок, ідейно-морального, естетичного та фізичного виховання.

В організації роботи з учнями підліткового віку необхідно враховувати суперечливий характер психічного розвитку підлітка. У нього виникає суперечність між його прагненнями і домаганнями та реальними можливостями, подолання якої стає рушійною силою розвитку.

Врахування цієї суперечності у виховній роботі з підлітком має особливе значення. Слід пам'ятати, що тенденція до дорослості та самостійності, незважаючи на її суперечливий характер, є важливим явищем у психічному розвитку підлітка. Вона пов'язана з переорієнтацією підлітка з норм поведінки і цінностей, характерних для дітей, до норм цінностей дорослих людей.

Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості та самостійності, вихователь створює можливості для надання активності учнів соціальне цінної спрямованості. Така підтримка виражається в довірі вихователя до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з підлітками, у наданні останньому широких можливостей для прояву ініціативи, самостійності. Це винятково важливо для розвитку самосвідомості підлітків: їх самооцінки, домагань, соціально-психологічних очікувань, формування таких якостей, як впевненість у власних силах, вимогливість до себе, самокритичність, відповідальність, багатьох вольових якостей і розвитку здатності до саморегуляції поведінки.:

В організації виховної роботи з підлітками, зокрема старшими, особливу увагу слід приділяти вихованню в учнів здатності самостійно орієнтуватися в ідейно-політичних, моральних, естетичних та інших життєво важливих цінностях. Така здатність успішно формується передусім на основі колективного самоврядування підлітків, в якому кожен учень безпосередньо бере участь в активній апробації згаданих цінностей, навчається самостійно і водночас спільно з ровесниками оцінювати різноманітні явища, критично аналізувати конкретні життєві ситуації, приймати відповідні рішення і визначати шляхи та засоби їх реалізації. Саме ці заходи стають на перешкоді розвитку в підлітків конформізму.

Соціальної уваги потребує профілактика паління, вживання спиртних напоїв, повинно проводитися статеве виховання. Підліткам треба надати повну інформацію про венеричні захворювання, СНІД.

Проблеми, що виникають

У разі патологічних змін нервової системи.

Аспекти надання невідкладної допомоги

Загзльномозкові симптоми:

порушення свідомості (ступор, сопор, кома);

головний біль (інтенсивний, монотонний);

блювання ("мозкове" блювання супроводжується головним болем із відсутністю нудоти, спостерігається натще);

*судоми (клонічні, тонічні, змішаного типу з непритомністю).

Вогнищеві симптоми:

центральні та периферійні парези і паралічі (вказують на ураження центрального рухового нейрона або клітин ядер черепних нервів та передніх рогів спинного мозку);

очні симптоми (симптом Грефе, ністагм, екзофтальм, симптом сонця, що ходить);

менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзінського, ригідність м'язів потилиці);

симптоми порушення словесної мови (залежно від віку враховується вимова складів, окремих слів, речень, вміння формувати свою мову, розуміння тієї мови, з якою звертаються до пацієнта).

Крім оцінки стану нервової системи оцінюють нервово-психічний розвиток і відповідність його віку дитини або дорослої людини. Звертають увагу на стан: свідомості; адекватність реакції на навколишнє середовище; поведінку; вміння концентрувати увагу на предметах, книгах, завданнях; вміння розуміти звернення до пацієнта; навики письма, читання, абстрактного мислення тощо.

Під час обстеження рухової сфери визначають такі відхилення від норми: вимушене положення в ліжку; зниження моторної активності або її відсутність; у дітей затримка в моторно-статичному розвитку (дитина несвоєчасно починає утримувати голову, сідати, ходити, не може виконувати дрібні ручні дії).

Обстежуючи органи чуття, звертають увагу на природжені вади очей, вушної раковини. З метою визначити функції органа зору всі діти і дорослі повинні проходити щорічно огляд в окуліста.

Стан органа слуху (середнє і внутрішнє вухо) слід перевіряти періодично під час консультацій у ЛОР-лікаря.

Під час загального огляду звертають увагу на тактильну, больову, температурну чутливість шкіри.

Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії

Медична сестра повинна вміти виявляти гострі неврологічні проблеми пацієнта, які потребують негайного надання невідкладної допомоги. Відповідно до виявлених проблем вона має надати цю допомогу й організувати госпіталізацію пацієнта в спеціалізоване відділення.

Подати термінове повідомлення в СЕС про менінгококовий менінгіт.

Повідомити інфекційну лікарню про госпіталізацію пацієнта з менінгітом та порушенням мозкового кровообігу. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу антибіотика після проведення проб.

На дому разом з антибіотиком ввести преднізолон -- 2-- З мг на 1 кг маси тіла внутрішньм'язово або внутрішньо-венно; седуксен -- 0,3 мл на 1 кг маси, лазикс-- 1 мг на 1 кг маси.

Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації. Проводити необхідні заходи в осередку інфекції.

У разі підозри на поліомієліт подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідем/ологічної служби. Повідомити дільничного лікаря. Увести жарознижувальні та серцеві препарати. Супроводжувати пацієнта в машині швидкої допомоги під час транспортування в інфекційну лікарню. Простежити за проведенням остаточної дезінфекції в первинному осередку інфекції.

Установити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.

У разі підозри на бульварну форму поліомієліту негайно повідомити дільничного лікаря і подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби.

Супроводжувати пацієнта під час термінової госпіталізації до інфекційної лікарні. Повідомити чергового лікаря про госпіталізацію пацієнта у важкому стані. Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції у первинному осередку інфекції.

Встановити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.

Повідомити дільничного лікаря та подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби про випадок поліомієліту. Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації в інфекційну лікарню, перед цим повідомити чергового лікаря про важкий стан пацієнта.

Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції в осередку інфекції.

Забезпечити прохідність дихальних шляхів, у разі необхідності вивести нижню щелепу вперед і трохи відтягти її донизу, ввести роторозширювач. Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів одноразовим екстрактором або гумовим балончиком. Проводити інгаляцію зволоженим киснем. За призначенням лікаря ввести протисудомні препарати. Вимірювати температуру тіла пацієнта кожні 2--3 год.

Залози внутрішньої секреції

Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза, Геронтологічні зміни гіпофіза. Порушення, які виявляють під час обстеження гіпофіза.

Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози. Геронтологічні зміни щитоподібної залози. Порушення, які виявляють під час обстеження щитоподібної залози.

Анатомо-фізіологічні особливості прищито-подібних залоз.

Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз. Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз. Геронтологічні зміни надниркових залоз. Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення функцій надниркових залоз.

Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення внутрішньосекреторної діяльності підшлункової залози. Розвиток статевих систем у хлопчиків та дівчаток. Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання чоловіків і жінок. Вікові зміни статевого апарату в чоловіків і жінок.

Залози внутрішньої секреції виробляють і виділяють у кров або лімфу ви-сокореактивні речовини -- гормони, які регулюють усі функції організму і підтримують гомеостаз. Наука, що вивчає будову, функції та захворювання залоз внутрішньої секреції, називається ендокринологією.