СОДЕРЖАНИЕ
Вікові зміни органів і систем центральної нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
Кількість синапсів у момент народження така сама, як у дорослих
Безумовні рефлекси новонароджених
Розвиток нервової системи у віковому аспекті
Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
Геронтологічні зміни нервової системи
Судинні розлади головного мозку
Атеросклеротична енцефалопатія
Гострі розлади мозкового кровообігу
Спінальні вікові зміни судинного походження
Геронтологічні зміни зорового аналізатора
Геронтологічні зміни слухового аналізатора
Вища нервова діяльність у період першого дитинства
Вища нервова діяльність у період другого дитинства
Вища нервова діяльність у підлітків
Вища нервова діяльність у людей похилого віку
Сон у різні вікові періоди життя людини
Виховання дітей дошкільного віку
Виховання дітей шкільного віку
Проблеми виховання в підлітковому віці
Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
Аденогіпофіз виробляє такі гормони
Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
Геронтологічні зміни щитоподібної залози
Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
Геронтологічні зміни надниркових залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
Імунна система і фактори неспецифічного захисту
Гуморальні фактори імунного захисту
Геронтологічні зміни імунної системи
Методи дослідження імунної системи
Ембріональний розвиток системи крові
Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
Вікові зміни системи згортання крові
Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
Ембріональний розвиток серцево-судинної системи. Розвиток серця і судин у плода
Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених
Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
Вікові зміни серцево-судинної системи
Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
Ембріональний розвиток органів дихання
Розвиток органів дихання у плода
Анатомофізіологічні особливості органів дихання
Зовнішнє дихання новонародженого
Геронтологічні зміни з боку органів дихання
Травна система. Обмін речовин та енергії
Ембріональний розвиток травної системи
Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
Анатомо-фізіологічні особливості травної системи
Особливості процесу травлення у новонароджених
Вікові зміни органів травлення
Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри та підшкірної жирової клітковини
Ембріональний розвиток сечової системи
Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
Механізм регуляції добового діурезу
Проблеми, пов'язані із сечовими органами
Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
Суперечка і сварка в сімейному житті
Старіння організму і старечий вік людини
Природне і передчасне старіння. термін життя
Закономірності в теорії старіння
На 8-му тижні ембріогенезу в шкірі плода з'являються нервові закінчення. Утворення капсул навколо рецепторів починається на 3--4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Першими починають формуватися пластинчасті тільця, їх дозрівання закінчується на 5--6-му році життя дитини.
Тактильні тільця закінчують формуватися до 6 міс після народження. Чутливість тактильного аналізатора в перші роки життя зростає. У 8-- 10 років інтенсивність цього процесу послаблюється і в 17--20 років функція тактильного аналізатора досягає максимуму.
Новонароджені діти розрізняють тепло і холод. З віком температурна чутливість підвищується.
Біль уже в плода викликає рефлекторні рухові реакції. Після народження діти реагують на сильні уколи криком, загальними рухами, змінами частоти дихання і серцебиття.
Пороги тактильної і больової чутливості після 40 років у жінок нижчі, ніж у чоловіків. У похилому віці всі види шкірної чутливості мають тенденцію до зниження.
Поведінка дітей на 1-му році життя визначається переважно навколишнім середовищем. Уже на 2-му році життя дитина може виокремлювати абстрактні образи предметів із загального середовища. Поступово формується адекватна поведінка, яка узгоджується з предметами. Діти починають самостійно їсти ложкою, сідати на стілець, лягати в ліжко тощо. На 1 -му році життя найсильнішими є безумовні рефлекси, зокрема харчові. На 2-му і 3-му роках життя найбільш ефективними стають орієнтовні, захисні, ігрові рефлекси. Тому формується велика кількість різноманітних рефлексів на відношення між предметами та їх властивостями. Велике значення для дітей цього віку мають стереотипи зовнішніх подразнень і дій. Прикладами таких стереотипів є етапи вмивання, годування, ігор, одягання тощо. У дітей ще не розвинута рухомість нервових центрів і тому їм важко переключитися з одного виду діяльності на інший. Важким завданням для дитини 3 років є зміна порядку сигналів у стереотипі. У цей період значно збільшується запас слів, розвиваються умовні рефлекси, пов'язані з мовою. У 2 роки дитина знає 200--400 слів, у 3 роки -- 2000 слів і більше. У дітей спочатку виникає сенсорна мова (розділення слів), а потім -- артикуляція (відтворення почутих слів). Активне вивчення зовнішнього світу, пізнання предметів у дітей 2--3 років пов'язане з рухами. Спочатку рухи дітей хаотичні, однотипні, потім стають цілеспрямованими й організованими. На 2-му році життя відбувається з'єднання слів у короткі речення. Після 2 років слово починає виконувати функцію узагальнення в процесі мислення.
Розрізняють такі ступені узагальненої функції слова:
У дітей 3 років мислення залишається предметним. Після 2 років діти роблять спробу малювати. Малюнок є важливим показником розвитку вищої нервової діяльності.
Дитина поступово від хаотичних ліній переходить до відтворення чітких контурів фігур. Спочатку малюк чітко обводить намальовану фігуру, а потім правильно малює фігуру самостійно
У період першого дитинства відбувається подальший розвиток усіх видів внутрішнього гальмування. Збільшується точність рухів, зменшується кількість "зайвих" рухів, дитина починає користуватися попереднім досвідом. Стереотипи продовжують грати значну роль у поведінці дітей, у них переважають прямі зв'язки. Наприклад, дітям важко вести зворотний рахунок (6, 5, 4, 3, 2, 1). Зворотні зв'язки з'являються пізніше. Дітям 5-- 6 років уже не складно сприйняти перебудову стереотипів, і вони її сприймають як гру. Для цього віку характерна іррадіація збудження, а спеціалізація умовних рефлексів виробляється важко. Якщо вихователь пропонує підняти праву руку на слово "п'ять", то діти будуть піднімати праву руку і на інші слова.
У дітей дошкільного віку формуються аналітико-синтетичні механізми, виробляються умовні рефлекси на складні подразники, розвивається взаємодія першої і другої сигнальних систем. Для дітей у цьому віці типовим є яскравий прояв емоцій, які мають нестійкий характер. Діти намагаються привернути до себе увагу.
У дітей 6 років завдяки навчанню слово стає абстракцією, починає переважати словесне мислення з внутрішньою мовою, але тривалість розумової діяльності ще мала -- не більше ніж 15 хв. Уже з 6 років діти можуть керувати своєю поведінкою на основі попередніх словесних інструкцій.
Вони вже запам'ятовують програму рухів, яка складається з декількох рухових операцій.
Розуміння і виконання словесних інструкцій, дотримання програми поведінки, її пристосування до умов середовища, передбачення результатів діяльності потребує діяльності вищих асоціативних систем, передусім процесів, які відбуваються в корі лобних доль великих півкуль. Саме в дітей 7 років здійснюється морфологічне дозрівання лобного відділу кори великого мозку. Електрофізіологічні дослідження показали, що в дітей 6--7 років посилюються міжцентральні зв'язки лобних відділів з іншими ділянками кори кінцевого мозку.
У період другого дитинства нервові процеси мають достатню силу і врівноваженість, усі види внутрішнього гальмування добре виражені. Діти невпевнено виконують дрібні й точні рухові процеси, але ці їхні можливості швидко удосконалюються. У дітей ще недостатньо розвинуті механізми, які визначають увагу і вміння зосередитися на конкретному завданні. У школярів молодших класів швидко розвивається втома, у разі великого навантаження в навчанні вона іноді може супроводжуватися невротичними порушеннями.
Шкільне навчання впливає на розвиток психіки дитини, бо з початком шкільного життя в дітей перебудовується весь режим дня, з'являються нові інтереси, розширюються знайомства з новими людьми, підвищується відповідальність, збільшується навчальне навантаження. У дітей 7 років яскраво проявляються особливості вищої нервової діяльності, діти відрізняються за властивостями сили, врівноваженості і рухомості процесів збудження і гальмування. У виховній роботі обов'язково потрібно враховувати типові особливості вищої нервової діяльності.
У період 11--13 років у дівчаток і 13--15 років у хлопчиків змінюється поведінка, що проявляється загальним підвищенням збудливості ЦНС і послабленням процесів гальмування. Це може призвести до підвищеної подразливості, розвитку підвищеної втомлюваності, розладів сну.
В умовнорефлекторній діяльності можна визначити погіршення диференціювання сигналів, розширену іррадіацію збудження. У хлопчиків особливо помітні "зайві" рухи рук, ніг, тулуба.
Збільшуються латентні періоди умовнорефлекторних реакцій, мова стає повільнішою, відповіді стають стереотипними, формування нових тимчасових зв'язків на словесні сигнали затримується. Усі ці прояви з боку вищої нервової діяльності вказують на зниження процесів діяльності другої сигнальної системи. Іноді у підлітків проявляється зниження працездатності, підвищена емоційність, вегетативні реакції (у дівчаток -- підвищена плаксивість). Для деяких школярів важким стає засвоєння навчального матеріалу.
Друга фаза статевого дозрівання -- у період 13--15 років у дівчат і 15--17 років у хлопців характеризується психологічною неврівноваженістю з різким переходом від бурхливого емоційного піднесення до депресії. Перед вихователями стоїть завдання тренувати у підлітків кіркове гальмування. Конфлікти між підлітками і їх батьками, вихователями в школі виникають через неправильну оцінку особливостей вищої нервової діяльності у підлітків.
У віці 15--18 років друга сигнальна система удосконалюється, покращується пам'ять, розвивається логічне мислення. Вища нервова діяльність у цьому віці досягає вищого рівня розвитку