Материал: Ріст і розвиток людини

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Мал. 25. Кількість лейкоцитів залежно від віку дитини

У лейкоцитарній формулі у дітей розрізняють: еозинофіли, базофіли, нейтрофіли, лімфоцити, моноцити (табл. 6). Серед лейкоцитів високий вміст незрілих форм нейтрофілів. Діаметр нейтрофілів у новонароджених більший, ніж у дорослих. Фагоцитарна функція лейкоцитів знижена.

Показники червоної та білої крові змінюються в дитячому віці (табл. 7) і стають стабільними, як у дорослих, у віці 14--15 років.

Таблиця 7. Гемограма дитини в різні вікові періоди

Вік

Еозинофіли

Базофіли

Нейтрофіли

Лімфоцити

Моноцити

При народженні

0,15-0,7

0--0,100

12,0--14,0

5,0

1,8

На першому році життя

0,150-0,250

0-0,100

2,5-3,0

5,0-6,0

0,6-0,9

3 1 до 3 років

0,150-0,250

0-0,100

3,5-4,0

5,0-5,6

1,0--1,1

3 3 до 7 років

0,150-0,250

0--0,100

3,7--4,8

4,0-5,0

0,9-1,0

3 7 до 12 років

0,150--0,525

0--0,075

4,0--4,5

3,0--3,5

0,7--0,9

Старше 15 років

0,150-0,250

0-0,075

4,2-4,7

2,1-2,8

0,6-0,7

Відносний вміст нейтрофілів і лімфоцитів у дітей значно змінюється.

У 1-й день після народження нейтрофіли становлять 68 %, лімфоцити -- 25 %.

З 2-го дня життя вміст нейтрофілів зменшується, лімфоцитів -- збільшується.

Мал. 26. Перший і другий перехрест кривої нейтрофілів і лімфоцитів: нейтрофіли; лімфоцити

На 5--6-й день життя вміст нейтрофілів дорівнює вмісту лімфоцитів і становить по 43--44 %.

На 2--3-му місяці життя кількість нейтрофілів становить 25 %, лімфоцитів -- максимум 69 %.

На 5--6-му році життя вміст нейтрофілів і лімфоцитів однаковий і становить 43--44 % (мал. 26).

Після 15 років життя картина лейкоцитарної формули така сама, як у дорослих: нейтрофілів -- 69--70 %, лімфоцитів -- 24--26 %.

Кількість тромбоцитів у перші години після народження в крові дитини становить 140--400 х 109/л. Таким чином, у дітей встановлюється така сама концентрація тромбоцитів, як у дорослих.

Процес гемокоагуляції підтримує кров у рідкому стані й запобігає тромбоутворенню, а також виникненню кровотеч, забезпечує сталість системи згортання крові. Порушення з боку цієї системи призводять до розвитку тромбозів або кровотеч.

Головні компоненти згортання крові:

цілісність судинної стінки;

клітини крові -- тромбоцити, які забезпечують адгезію та агрегацію;

--плазменні фактори (їх нараховується понад 13). Процес згортання крові відбувається протягом 2 хв.

Плазменні фактори, які перебувають у неактивному стані, послідовно активуються і стають активними ферментами. Починається складний ба-гатоетапний каскадний ферментативний процес:

І фаза -- утворення тромбопластину; II фаза -- протромбін, тромбін; III фаза -- фібриноген, фібрин; IV фаза -- лізис кров'яного згустка і відновлення прохідності судин під впливом фібринолізу.

Вікові зміни системи згортання крові

Кров плода до 5-го місяця ембріогенезу не має здатності до згортання. Це пояснюється відсутністю фібриногену, який є І фактором згортання крові. Після 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку фібриноген з'являється в невеликій кількості -- 0,6 г на 1 л.

Після народження в крові дитини фібриногену на 10--ЗО % менше, ніж у дорослих. Вміст його швидко збільшується в перші 5 днів життя і досягає рівня дорослих -- 2--4 г на 1 л. У крові плода протромбін -- II фактор згортання крові -- з'являється на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. У момент народження в крові дитини протромбін становить 90 % від норми дорослої людини. У момент народження дитини концентрація гепарину наближається до норми дорослого.

Для періоду новонародженості характерна значна індивідуальна розбіжність вмісту окремих факторів згортання крові. Однак час згортання крові у новонароджених такий самий, як у дорослих. У клінічній практиці існують різні методики визначення часу згортання крові (табл. 8). Тривалість кровотечі у дітей відповідає такій у дорослих.

Таблиця 8. Методика визначення часу згортання крові

Методика

Початок, хв

Кінець, хв

За Моравіцем

3

5

За Бюркером

2,5

5,5

За Фоніно

5

18

За Сітковським

1,5

4

За Лі-- Байтом

6

10

За Мак Магро

8

12

Вікові зміни системи крові

Вікова інволюція відбувається в кістковому мозку, в органах з лімфоїдною тканиною: селезінці, лімфовузлах, мигдаликах. Маса цих органів різко зменшується до 65--70 років. У периферійній крові знижується кількість імунокомпетентних клітин, порушується активність Т- і В-лімфоцитів.

У кістковому мозку з віком розростається ретикулярна строма, збільшується кількість ретикулярних і колагенових волокон. Гліко-заміноглікани в стінках судин мікрорусла розкладаються, відбувається облітерація каналів гаверсових систем, що призводить до порушення кровопостачання кісткового мозку. Відбувається заміна кровотвірної тканини на жирову.

За даними трепанобіопсії клубової кістки, кровотвірна тканина у віці 30 років становить 50 %, а у віці після 70 років -- 30 %. У старих людей знижується функція еритроцитарного червоного ростка, ШОЕ помірно збільшується. Зміна лейкопоезу з віком полягає в збільшенні в периферійній крові зрілих клітин, зникають паличкоядерні нейтрофіли, зменшується кількість еозинофілів. У кістковому мозку зменшуються бластні клітини-родоначальники, але без порушення дозрівання.

У кістковому мозку збільшується кількість плазматичних клітин, фагоцитів, пігментофагів, макрофагів. З віком змінюється тромбоцитопоез. Зменшується кількість мегакаріоцитів, збільшується кількість "старих" змінених гігантських клітин з порушенням темпу дозрівання ядра і цитоплазми. Молоді гігантські клітини забезпечують тромбоцитопоез і тромбоцитопенію. Кровотвірна система відображає загальні процеси старіння зі збереженням компенсаторних реакцій.

Вікові зміни системи крові впливають на структуру захворюваності у старих людей. Серед захворювань крові в людей після 70 років перше місце займають лейкози. Вони становлять 55 % серед захворювань системи кровообігу.

Найчастіше зустрічається хронічний лімфолейкоз. На другому місці за частотою серед захворювань крові стоять анемії. У людей старечого віку вони мають важкий перебіг, важко коригуються заходами догляду і лікування. Частіше розвиваються залізодефіцитні анемії. Дефіцит заліза проявляється разом із дефіцитом фолієвої кислоти. Так, анемії проявляються гіпоксією, серцево-судинною недостатністю, м'язовою слабкістю, трофічними розладами (ламкість нігтів, сухість шкіри). У таких людей змінюється смак і нюх. У разі різкого дефіциту фолієвої кислоти і вітаміну В]2 може виникнути мегалобластна анемія.

Особливістю перебігу її у старих людей є розлад ходи, парестезії. Пізніше приєднуються діарея, набряки, симптоми декомпенсації серцевої діяльності. У кістковому мозку з'являються мегалобласти. У людей після 70 років знижена функція кісткового мозку зумовлює розвиток апластич-них анемій. У розвитку таких анемій беруть участь імунні механізми.

Особливістю клініки є гіпоксія, кровоточивість ясен через тромбоцитопенію, що супроводжує апластичну анемію. Водночас розвиток лейкопенії зумовлює появу різних інфекційно-запальних процесів.

Источник: https://studwood.net/1647512/meditsina/rist_i_rozvitok_lyudini