Материал: Ріст і розвиток людини

Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення

Оцінку стану пацієнта із захворюванням системи крові проводять з урахуванням віку пацієнта, його загального стану, а також лабораторних даних. Клінічне обстеження пацієнта включає з'ясування анамнезу, загальний огляд, обстеження лімфатичних вузлів, кісткової системи, пальпацію печінки та селезінки.

Анамнез

У пацієнта необхідно дізнатися:

коли вперше звернули увагу на блідість шкіри або іктеричність, жовтяницю;

чи є ламкість нігтів і волосся;

чи втратило волосся блиск;

з чим пов'язане зниження апетиту або повна відмова від їжі;

чи були носові кровотечі, кровотечі з лунки зуба, внутрішні крово течі;

чи з'являлися на шкірі петехії, великі крововиливи;

яка локалізація елементів геморагічної висипки;

коли з'явилися болісність і збільшення периферійних лімфатичних вузлів;

чи є біль у животі, особливо в правому підребер'ї;

чи є біль у кістках;

чи були напади запаморочення, головного болю.

Звертається особлива увага на наявність слабкості, адинамії, дратливості пацієнта, його неспокій, швидку втомлюваність.

Збирається сімейний анамнез з урахуванням генетичної та спадкової патології, а також алергологічний анамнез, з'ясовується, чи є в родині хронічні інфекції (туберкульоз, венеричні захворювання), чи часті гострі інфекційні захворювання.

Огляд

Під час проведення огляду важливо звернути увагу на таке:

колір шкіри, слизових оболонок та склер (блідість, жовтяниця);

наявність геморагічної висипки (характер, розміри елементів, ло калізація, симетричність, перебіг);

наявність патологічних змін у ротовій порожнині (ділянки некрозу, афти, виразки);

збільшення периферійних лімфатичних вузлів (визначається їх фор ма, розмір, гіперемія шкіри над ними);

збільшення колатеральних судин (венозна сітка);

стан нігтів і волосся.

Перкусія, пальпація, аускультація дають змогу визначити і дати клінічну оцінку периферійним лімфатичним вузлам, оцінити патологічні зміни внутрішніх органів (збільшення печінки, селезінки), побачити, в якому стані система кровообігу, з боку якої проявляються зміни у вигляді слабкості тонів серця, систолічного шуму, тахі- або брадикардії.

Для діагностики захворювань системи крові важливе значення має правильна оцінка даних, які отримують під час дослідження морфологічних критеріїв плазми крові і формених елементів.

Клінічний аналіз крові -- найпоширеніше лабораторне дослідження. Гемограма допомагає припустити наявність того чи того захворювання, а також допомагає визначити тактику подальшого догляду і лікування хворого. Однак діагностична цінність гемограми має значення лише в сукупності з повним клінічним обстеженням пацієнта.

На основі даних повного клінічного обстеження медична сестра формулює й узгоджує з родичами проблеми пацієнта, складає план сестринського догляду.

Виконувати призначення лікаря.

Організувати правильний режим дня з максимальним

перебуванням на свіжому повітрі.

Створити комфортні умови, позитивний емоційний

клімат.

Організувати антианемічне харчування.

Серцево-судинна система

• *Ембріональний розвиток серцево-судинної системи:
  • а)розвиток серця і судин у плода;
  • б)кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу.
• *Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених:
  • а)серце в період новонародженості;
  • б)регуляція серцево-судинної системи у новонарод жених.

Вікові зміни органів кровообігу.

Геронтологічні зміни органів кровообігу.

Порушення, які виявляють під час обстеження органів кровообігу.

Питання для самоконтролю.

Серцево-судинна система включає серце, вінцеві судини, магістральні судини (аорту, легеневу артерію), периферійні судини (артерії, вени), капіляри. Органи кровообігу підтримують гомеостаз організму, виконують функцію транспорту кисню і поживних речовин до всіх органів і тканин, а також функцію виведення вуглекислого газу, продуктів обміну з тканин та органів.

Ембріональний розвиток серцево-судинної системи. Розвиток серця і судин у плода

Розвиток серця у плода починається з 3-го тижня внутрішньоутробного розвитку з мезодерми, яка утворює нутрощевий (вісцеральний) листок. У ділянці майбутньої шиї плода з'являються дві закладки серця у вигляді трубок. Вони зближуються і зростаються, а перетинка між ними розсмоктується. Утворюється трубчасте серце. Хвостовий кінець його розширений, він утворює венозну пазуху. Звужений кінець (конус) у майбутньому утворює аорту. Середня частина трубки розширюється, з неї розвиваються шлуночки серця. Трубка вигинається у вигляді букви S. Хвостовий кінець утворює передсердя. Між ними трубка звужується, на цьому місці формується передсердно-шлуночковий отвір. На 4-му тижні серце стає двокамерним, як у риб. Клапани є тільки між венозною пазухою та передсердям. Наслідком швидкого заростання шлуночків є поворот серця навколо осі, яка близька до фронтальної.

Тому шлуночок розміщується каудально відносно передсердя і ліворуч від нього. З лівого виросту венозної пазухи утворюється вінцева пазуха. Сама венозна пазуха зміщується вправо й утворюватиме частину майбутнього передсердя. Правий бік венозної пазухи стає складкою на дорсальному боці передсердя, яка в подальшому спрямовуватиме артеріальну кров з нижньої порожнистої вени до овального отвору і в ліве передсердя.

Поділ передсердя починається наприкінці 4-го тижня. По боках передсердя утворюються вушка. Уже до кінця 5-го тижня утворюється перетинка і серце стає трикамерним, як у амфібій. Передсердя сполучаються між собою через овальний отвір, який має клапан з лівого боку.

Поділ шлуночка починається на 6-му тижні. Перетинка починає рости з верхівки шлуночка до передсердя. Деякий час у верхній частині перетинки зберігається отвір; така стадія нагадує розвиток серця в рептилій. Розвиток шлуночка завершується протягом 7-го тижня. Одночасно загальний артеріальний стовбур поділяється на аорту і легеневу артерію. Клапанний апарат серця утворюється після росту перетинок серця. М'язова тканина провідної системи серця з'являється дуже рано, одночасно зі скоротливим міокардом.

На 4-му тижні зачаток пазухо-передсердного вузла міститься в сітці венозної пазухи справа. Від нього розходяться м'язові клітини провідної системи в напрямку до передсердно-шлуночкового вузла. Зліва в стінці венозної пазухи містяться клітини провідної системи, які пізніше включатимуться в міжшлуночкову перетинку і входитимуть до складу передсердно-шлуночкового вузла. З кінця 2-го місяця починається переміщення серця з ділянки шиї в грудну порожнину.

Скорочення серцевого м'яза починаються на 22--23-й день, відразу після утворення трубчастого серця. У цей час довжина ембріона близько З мм. На 5-му тижні скорочення серця слабкі й аритмічні. Уже на 6-му тижні скорочення міокарда стають ритмічними з частотою 110 за 1 хв. Частота серцевих скорочень (ЧСС) збільшується і на 8--12-му тижні становить 165--170 за 1 хв. На 6-му місяці внутрішньоутробного розвитку в ембріона ЧСС зменшується до 140 за 1 хв, а перед народженням дорівнює 130 за 1 хв (мал. 27). Короткочасне сповільнення ЧСС до 70--100 за 1 хв спостерігається під час рухів плода.

Тривалість серцевого циклу в плода менша, ніж у новонародженого (у плода -- 0,48 с, у дитини -- 0,8 с). Систола на 10 % перевищує діастолу (за тривалістю).

Головна особливість діяльності серця у плода полягає в тому, що обидва шлуночки виштовхують кров в аорту. Через мале коло проходить лише невелика частина крові. Максимальний тиск, який створюється правим шлуночком, у плода становить 60--70 мм рт. ст., тобто він вищий, ніж у дорослих (25 мм рт. ст.). Максимальний тиск у лівому шлуночку плода становить 50--60 мм рт. ст.

Мал. 27. Частота серцевих скорочень у плода під час внутрішньоутробного розвитку

Збільшений тиск у правому шлуночку плода пояснюється тим, що кров, яка виштовхується з нього, долає опір стінки артеріальної протоки.

Серце у плода маленьких розмірів (у 8 міс його об'єм становить 3 мл), але воно забезпечує тканини плода в 2--3 рази більшого кількістю крові, ніж у дорослих. Регуляція діяльності серця плода складається з двох рівнів: внутрішньосерцевого та зовнішньосерцевого. У плода чітко виражена залежність систолічного об'єму крові від ЧСС. Збільшення ЧСС призводить до збільшення систолічного об'єму. У такому типі регуляції є обмежувальний механізм.

Чутливість серця до ацетилхоліну спостерігається на 5--6-му тижні ембріогенезу. Чутливість серця до норадреналіну дуже низька. Особливістю серця плода є низька реактивність на зміни позаклітинної концентрації іонів кальцію, що узгоджене з високою здатністю міокарда до скорочення. Це пояснюється розвинутими механізмами транспортування кальцію до міофібрил та його виведення.