Материал: Ріст і розвиток людини

У дітей альвеолярне повітря менше відрізняється від атмосферного, ніж у дорослих. Парціальний тиск кисню в альвеолярному повітрі (РАО2) у них вищий, а парціальний тиск вуглекислого газу (РАСО2) нижчий. З віком РАО2 знижується, а РАСО2 підвищується (мал. 41). Тиск О2 в артеріальній крові у дітей (108 мм рт. ст.) вищий ніж у дорослих (100 мм рт. ст.). Тиск СО2 у дітей нижчий, ніж у дорослих.

Мал. 40. Зміна ЖЄЛ залежно від віку

Геронтологічні зміни з боку органів дихання

У віці понад 60 років відзначаються дегенеративно-деструктивні зміни кістково-м'язового скелета грудної клітки: остеохондроз грудного відділу хребта, зменшення рухомості реброво-хрящових суглобів, кальциноз ребрових хрящів, воскоподібне і вакуолеподібне переродження волокон м'язів.

Розвивається грудний кіфоз. Деформується грудна клітка, вона стає бочкоподібною, з однаковими розмірами з боків і в передньо-задньому напрямку, зменшується її рухомість. Усе це погіршує вентиляцію легень. Відбуваються також зміни в повітроносних шляхах. Стінки бронхів інфільтруються лімфоїдними і плазматичними елементами. У просвітах міститься слиз, злущений епітелій, які призводять до звуження бронхів. У стінці бронхів атрофується м'язовий шар, волокнисті елементи. Утворюються здуття - випинання бронхів і нерівномірне звуження їх просвіту. Відбувається атрофія бронхового епітелію, залоз, послаблюється перистальтика бронхів, знижується кашльовий рефлекс, порушується дренажна функція. Навіть у нормі вміст бронхів виділяється недостатньо.

Вікові зміни відбуваються і в легеневій тканині: дегенерація колагенових волокон, утворення поперечних зв'язок між колагеновими волокнами, які зменшують їх здатність розтягуватися. У легеневих артеріях відбувається фіброз, збільшується кількість колагенових і зменшується кількість еластичних волокон.

Таблиця 15. Максимальна вентиляція легень залежно від віку

З віком резерви дихання різко зменшуються, про що свідчить зниження максимальної вентиляції легень (табл. 15, мал. 42).

З віком змінюються і капіляри, в яких з'являється жироподібна зернистість, вони стають ламкими, порушується проникність, зменшується кількість капілярів, які функціонують. Поряд зі зменшенням серцевого викиду ці зміни призводять до зменшення кровонаповнення легень. Зменшується дихальний об'єм (ДО) та життєва ємкість легень (ЖЄЛ). Але з віком збільшується залишковий об'єм, що пов'язано з втратою еластичності. Це призводить до порушення газообміну.

З віком максимальна вентиляція легень зменшується, тому легко виникає задишка. В умовах спокою газообмін підтримується та компенсується збільшенням частоти дихання. Але пристосувальні механізми з віком знижуються. Відбувається порушення розподілу вдихуваного повітря через неоднаковий опір у бронхових шляхах, різний ступінь втрати еластичності елементів, наявність ателектазів. З віком насичення ар теріальної крові киснем знижується, унаслідок чого розвивається артеріальна гіпоксемія.

Maл. 42. Максимальна вентиляція легень залежно від віку

Отже, відбуваються виражені морфологічні зміни, які проявляються такими показниками:

нерівномірністю вентиляції легень;

дискоординацією вентиляції та кровотоку в легенях;

збільшенням анатомічного шунтування;

зменшенням альвеоло-капілярної дифузії кисню.

Тому в людей віком 40--70 років часто зустрічаються такі захворювання, як гострий і хронічний бронхіт, пневмонія, рак легень.

Порушення,

які виявляють під час обстеження

органів дихання

Органи дихання слід оцінювати з урахуванням віку пацієнта на основі комплексного дослідження дихальної системи. Комплекс такого дослідження складається з анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, аускультації, даних лабораторних та інструментальних досліджень.

Анамнез

У пацієнта потрібно з'ясувати:

чи є утруднене носове дихання;

який вигляд мають виділення з носа;

чи є задишка;

що важче зробити -- вдих чи видих;

який характер має кашель;

чи є виділення харкотиння;

чи відчувається біль під час кашлю або акту дихання;

чи був контакт із хворим на туберкульоз;

чи був контакт із хворим на гостре респіраторне захворювання?

Огляд

Під час проведення загального огляду і огляду за системами та органами важливо оцінити стан органів дихання за такими критеріями:

колір шкіри, зокрема в ділянці носо-губного трикутника;

колір слизових оболонок піднебінних дужок, язичка, мигдаликів;

гіперплазія мигдаликів, їх зміни;

звучний, слабкий чи захриплий голос;

частота і характер кашлю, коли він виникає;

вигляд харкотиння;

форма грудної клітки та її участь в акті дихання;

глибина, частота і ритм дихання.

Пальпація. Перкусія. Аускультація

Отримані дані об'єктивного обстеження пацієнта дають змогу оцінити відхилення від норми, а саме:

бронхове дихання;

бронхофонія;

шум тертя плеври;

вкорочення перкуторного звуку;

тимпанічний відтінок перкуторного звуку;

короткий перкуторний звук;

посилення голосового тремтіння;

зменшення рухомості легеневих країв;

задишка із затрудненим вдихом або видихом;

жорстке дихання;

послаблене дихання;

наявність сухих або вологих хрипів.

Додаткові методи дослідження

Вони допомагають оцінити стан пацієнта. Це такі методи:

рентгено- і радіологічні;

ендоскопічні (ларингоскопія, бронхоскопія, фібробронхоскопія);

мікробіологічні;

алергологічні;

дослідження функцій зовнішнього дихання;

дослідження газів крові.

На основі оцінки стану пацієнта медична сестра формулює й узгоджує з пацієнтом або його родичами проблеми і складає план сестринського догляду.

За призначенням лікаря обробляти мигдалики антисептиками.

Стежити за виконанням призначень лікаря, вживанням медикаментозних препаратів та проведенням фізпро-цедур.

Давати відвари відхаркувальних трав та мікстуру від кашлю.

Напувати пацієнта часто і малими порціями. Виконувати призначення лікаря. Пам'ятати, що дітей раннього віку після надання їм першої допомоги обов'язково треба госпіталізувати.

Уводити підшкірно 0,1 % розчин адреналіну -- 0,1 мл на кожен рік життя.

За призначенням лікаря вводити антигістамінні та гормональні препарати.

Організувати консультацію алерголога.

Стежити за носовим диханням, у разі порушення його вжити заходів для відновлення. Проводити противірусну та антибіотикотерапію за призначенням лікаря.

Для розрідження мокротиння і поліпшення його відход-ження використовувати відвари трав та мікстури. Для відновлення прохідності дихальних шляхів відсмоктувати слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою поліетиленового катетера. За призначенням лікаря використовувати з цією метою також міолітичні, симптоматичні, холінолітичні або комбіновані препарати. Проводити теплові процедури, стежити за виконанням призначених фізіотерапевтичних процедур.

Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою поліетиленового катетера. Провести інгаляцію зволоженим киснем. Ліквідувати обструкцію дихальних шляхів за допомогою бронхоспазмолітичних, муколітичних, відхаркувальних лікарських препаратів.

Після надання першої невідкладної допомоги вирішити питання про госпіталізацію пацієнта, виконувати всі розпорядження і призначення лікаря.

Надати хворому положення напівсидячи в ліжку. Підтримувати комфортні умови у приміщенні. Провести інгаляцію зволоженим киснем. З метою зняти бронхоспазм використовувати fi-2-агоністи короткої дії (на вдихові). Після надання першої невідкладної допомоги вирішити питання про госпіталізацію, виконувати всі призначення і розпорядження лікаря.

Травна система. Обмін речовин та енергії

• *Ембріональний розвиток травної системи:
  • а)розвиток органів травлення у плода;
  • б)травлення в період внутрішньоутробного роз витку.
• *Анатомо-фізіологічні особливості травної системи:
  • а)особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених;
  • б)особливості процесу травлення у новонародже них.

Вікові зміни органів травлення.

Особливості процесів травлення з переходом на за гальний харчовий раціон.

Геронтологічні зміни органів травлення.

Обмін речовин та енергії:

• а)обмін речовин у плода;
• б)обмін речовин у різні вікові періоди;
• в)енергетичний обмін у дітей та дорослих;
• г)білковий обмін;
• д)вуглеводний обмін;
• е)жировий обмін;

є) водно-сольовий обмін.

Травна система (мал. 43) складається з органів, які здійснюють механічне та хімічне перероблення їжі, перетравлювання харчових продуктів на продукти живлення, всмоктування цих продуктів, а також виведення утворених шлаків.

Ембріональний розвиток травної системи

Розвиток органів травлення у плода

Утворення органів травлення відбувається у ранні терміни ембріонального розвитку. На 7--8-му добу з ентодерми утворюється трубка первинної кишки. На 12-ту добу з первинної трубки утворюються дві частини: з першої частини формується травний канал, з другої -- жовточний мішок. Первинна кишка на кінцях має ротоглот-кову та клоачну мембрани.

Мал. 43. Схема зображення органів травлення

На 3-му тижні ембріогенезу розсмоктується ротоглоткова мембрана, на 3-му місяці -- клоачна. Порушення цього процесу призводить до аномалій розвитку травного каналу. З 4-го тижня з передньої кишки розвивається глотка, стравохід, шлунок, частина дванадцятипалої кишки, підшлункова залоза і печінка; з середньої кишки формується друга частина дванадцятипалої кишки, тонка і клубова кишка; із задньої кишки розвиваються всі відділи тонкої кишки.

Стравохід на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку має вигляд трубки, просвіт його заповнений пухкою клітинною масою. На

3-му місяці починається закладка залоз, які активно утворюють слиз, і це сприяє утворенню просвіту в стравоході. :

Шлунок у вигляді веретеноподібного розширення передньої кишки з'являється на 3-му тижні гестації, потім він інтенсивно росте. На 7-му тижні в шлунку виникають шлункові ямки, їх кількість збільшується. На 10-му тижні починають формуватися майбутні залози. Процес диференціювання різних клітин залоз шлунка тривалий і продовжується до моменту народження.: Воротарний м'яз-затикач формується на 12-му тижні, а кар дія -- на 16-му.: