Материал: Ріст і розвиток людини

Вища нервова діяльність у людей похилого віку

У механізмі вікових змін функціональної активності кори великого мозку важливе значення мають декілька головних нервових процесів під час старіння організму. У людей після 75 років визначаються чіткі зміни сили, рухомості й врівноваженості нервових процесів. Першою зміною фізіологічних процесів у корі є зниження функціональної рухомості. Це пояснюється послабленням впливу висхідної і низхідної систем ретикулярної формації мозку і змінами характеру регуляції корою структурно-функціональними системами. Під час старіння знижується працездатність нервових клітин, визначається відставання процесів відновлення від процесів виснаження. Зрушення в енергетичному забезпеченні нейронів, в активному транспорті іонів, зміни клітинної мембрани призводять до збільшення періоду реполяризації, до великої тривалості потенціалу дії, що знижує лабільність нейронів. Клітинні механізми розвитку гальмування пов'язані з гіперполяризацією мембрани, зі збільшенням порога збудливості клітин. Умовнорефлекторна діяльність у людей віком 60--65 років не має суттєвих змін порівняно з особами молодого віку. У віці 67-- 70 років уже визначається недостатня концентрація нервових процесів, переважає гальмування, особливо в другій сигнальній системі. У людей віком понад 75 років головною скаргою стає послаблення пам'яті.

У цьому віці простежується зв'язок між послабленням пам'яті й станом соматичного здоров'я. Проблема пам'яті та її вікові зміни є однією з головних проблем старіння організму. Другою проблемою процесу старіння є проблема затримки темпу психічних реакцій. Збільшення терміну нервових реакцій розглядається як загальна й універсальна ознака старіння мозкових структур, що пояснюється затримкою імпульсів у периферійних нервових шляхах, а також порушенням в асоціативних зв'язках окремих ділянок кори великого мозку.

Сон у різні вікові періоди життя людини

Сон -- особлива форма активного стану нервової діяльності, яка забезпечує відновлення можливостей мозку щодо аналітично-синтетичної діяльності людини протягом робочого дня. За показниками вегетативних функцій, даними електроенцефалограми (ЕЕГ) виділяють дві фази сну: ортодоксальну (повільний сон) і парадоксальну (швидкий сон).

Фаза повільного сну має свої стадії: А -- зниження активності, дрімота; Б -- легка сонливість; В -- поверхневий сон; ГІД -- глибокий сон.

ЕЕГ у кожній стадії має свої параметри і характеристики.

У стадії А на ЕЕГ переважає альфа-ритм. Якщо в цій стадії з'являються зовнішні подразники, альфа-ритм змінюється на бета-ритм.

Для стадії Б характерні нестійкі низькоамплітудні хвилі.

У стадії В встановлюються низькоамплітудні повільні хвилі -- тета-ритм.

Перехід до стадії Г і особливо Д характеризується чіткою появою і посиленням дельта-ритму.

Фаза парадоксального сну на ЕЕГ має свої особливості. На тлі низь-коамплітудної активності з'являються, а потім переважають хвилі бета-ритму з непостійним виникненням окремих груп альфа-ритму та високих хвиль з пилкоподібною верхівкою. Фази і стадії сну в онтогенезі можуть формуватися поступово. На ЕЕГ недоношених дітей після народження періодично спостерігається зниження амплітуди коливань, що супроводжується скороченням зовнішніх очних м'язів і загальними рухами. Це вказує на те, що в плода останніх тижнів внутрішньоутробного розвитку вже з являється фаза швидкого сну. У доношених новонароджених чітко вира-кена стадія глибокого сну -- Д, швидкий сон має велику тривалість і займає майже половину всього сну, що становить 10 год. Для новонародже-к є характерним поліциклічний сон, 6--7 разів на добу. Сон змінюється активною діяльністю, діяльність не залежить від зміни дня і ночі. Кількість таких циклів з віком зменшується.

На 2--3-му місяці життя у фазі повільного сну з'являється стадія Г, стадія В визначається тільки в дітей 3 років. У період раннього дитинства відсутні стадії дрімоти. У дітей віком 8--12 років сон стає таким, як у дорослих, і на ЕЕГ уже визначаються послідовно всі стадії сну, у тому числі з'являються стадії А і Б, протягом ночі спостерігається всього 4--5 фаз швидкого сну. Це становить 1,5 години або 1/5 частину загального сну. Однак значення швидкого сну для забезпечення денної активності з віком зростає.

Виховання

Становлення особистості -- процес багатоплановий, суперечливий і довготривалий. Розпочинається він з перших років життя людини і продовжується в усі наступні періоди її соціального і психічного розвитку. У зв'язку з цим віковий аспект у психології виховання є одним із найважливіших і найскладніших. Він передбачає врахування того, що дитина як об'єкт виховання безперервно змінюється, перетворюється на суб'єкт виховання. Психологічні особливості, можливості виховання, мотиви його поведінки і діяльності, становлення суттєво відрізняються на кожному з нових етапів розвитку.

Формування особистості дитини в процесі діяльності відбувається тим успішніше, чим точніше вихователь враховує, якою мірою відповідає сама діяльність, її зміст, цілі, форми і способи організації, актуальним потребам дитини конкретного віку, її інтересам, прагненням, наявним і потенційним можливостям. Побудова виховного процесу з урахуванням провідного виду діяльності забезпечує можливість активного і цілеспрямованого формування в дітей відповідного віку на основі їх природної активності необхідної системи потреб, мотивів і цілей.

Виховання дітей дошкільного віку

У дошкільному віці провідною є ігрова діяльність, яка за своїм змістом і формою виступає соціальне зумовленою дією. Виконуючи різноманітні ролі дорослих, відтворюючи багатогранні сторони їх життя і праці, діти засвоюють найважливіші соціальні функції людини, оволодівають основами стосунків між людьми, правилами і нормами поведінки людини в суспільстві.

Цілеспрямоване керування ігровою діяльністю дошкільників є необхідною умовою забезпечення успіху її виховної сили. В іграх відбувається перебудова й удосконалення психічних процесів (увага, сприймання, пам'ять, уява, мислення), що поступово набирають довільного характеру. Збагачується сфера емоцій, виникають вищі почуття дитини. Складаються механізми довільної регуляції поведінки, виникає супідрядність мотивів, формується особистість дитини в цілому.

Винятково важлива роль ігрової діяльності в моральному розвитку дитини. У ній дитина не тільки реалізує свої власні потреби, прагнення, а й звикає до необхідності враховувати бажання інших людей, підпорядковувати свої дії та вчинки певним правилам поведінки.

На цій основі виникають елементарні форми самоконтролю моральної поведінки дітей дошкільного віку. Формуються перші поняття про добро і зло, які стають своєрідними внутрішніми моральними інстанціями дошкільників (Д.Б. Ельконін).

Виховання дітей шкільного віку

Поступово складається новий тип діяльності -- пізнавальної, що стає провідною в молодшому шкільному віці. Навчальна діяльність докорінно змінює все життя дитини і стає основою її подальшого психічного і соціального розвитку. Шкільне навчання ставить перед дитиною нові вимоги не лише стосовно оволодіння знаннями, уміннями та навичками, а й до її якостей, поведінки, особистості в цілому,* Від оцінки навчальних успіхів, ставлення до вчителя, однокласників, поведінки в школі, на вулиці великою мірою залежить моральне самопочуття школяра, задоволення його потреби в спілкуванні, визнанні його особистості оточуючими.

Загальновідоме позитивне ставлення учнів початкових класів до школи в цілому, необмежений авторитет вчителя, привабливість нової соціальної ролі учня -- важливі психологічні чинники, що в своїй сукупності створюють сприятливий ґрунт для успішного виховання різних сторін особистості учнів молодшого шкільного віку.

Розвиток особистості молодшого школяра, його моральний розвиток значною мірою залежить від стимуляції активних колективних взаємин учнів у процесі діяльності. Тому особливу увагу в організації виховної діяльності слід приділяти розгортанню в класному колективі ініціативи, самостійності, системи взаємоконтролю і виховання на цій основі в дітей відносин взаємної відповідальності.;

Вищим етапом у формуванні особистості є юнацький вік. У цей період суттєво змінюється сама соціальна ситуація розвитку особистості. Старший шкільний вік -- переддень вступу людини на шлях самостійного життя. Провідною діяльністю в старшому шкільному віці є навчання, яке стає е лише засобом здобуття знань, підвищення рівня загальної освіченості, а необхідною умовою визначення учнем свого життєвого шляху, обрання професії, засобом формування почуттів, волі, ідейно-політичних, моральних переконань, естетичних смаків, ідеалів, світогляду в цілому.

Принципи самодіяльності, самоврядування, оптимальної самостійності, що є одними з найважливіших у побудові системи виховної роботи з учнями будь-якого віку, особливого значення набувають у вихованні старшокласників. Одним із найважливіших аспектів виховання в ранньому юнацькому віці є морально-психологічна підготовка старшокласників до сімейного життя. Формування в юнаків та дівчат високоморальних ціннісних орієнтацій у проблемах дружби, кохання, шлюбу, виховання дітей -- одне з багатогранних і складних завдань, що стоять перед нашою школою і сім'єю. Від успішного розв'язання цього завдання залежить процес становлення громадянської залежності юнацтва, його соціально-психологічної, моральної готовності до вступу на шлях самостійного життя!