Материал: Ріст і розвиток людини

Повідомити лікаря і викликати його до дитини. Вирішити питання про госпіталізацію. Уразі відмови від госпіталізації або відсутності показань до неї організувати ізоляцію хворого вдома. Дотримуватися санітарного режиму в кімнаті хворої дитини. Заключна дезінфекція не проводиться. Виконувати всі призначення лікаря щодо догляду і лікування.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС, повідомити дільничного лікаря.

Організувати ліжковий режим із максимально комфортними умовами і лагідним емоційним мікрокліматом. Організувати щоденні лікувально-гігієнічні ванни з 0,05 % розчином калію перманганату або відваром трав.

Кожен елемент висипу, у тому числі на волосистій частині голови, обробити 1 % спиртовим розчином діамантового зеленого або фукорцином, або 2 % розчином срібла нітрату.

Стежити за вживанням препаратів за призначенням лікаря.

Надіслати до районної СЕС термінове повідомлення про випадок скарлатини.

Повідомити і викликати дільничного лікаря.

До початку лікування взяти мазок із зіва та з-під язика на fi-гемолітичний стрептокок.

Надати долікарську допомогу:

застосувати фізичні методи охолодження в разі гіпертермії;

увести в разі необхідності 50 % розчин анальгіну -- 0,1 мл на кожен рік життя.

Виконувати призначення лікаря. Простежити за проведенням дезінфекції.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС і сповістити про госпіталізацію.

Повідомити дитячу інфекційну лікарню про термінову госпіталізацію дитини з менінгококцемією. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу пеніциліну натрієву сіль із розрахунку 200--400 тис. ОД на 1 кг маси тіла (цю дозу поділити на 4 рази). Антибіотик ввести після проби. Разом з уведенням антибіотика для запобігання інфекційно-токсичного шоку ввести преднізолон -- 2--3 мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово або внутрішньовенне.

Транспортувати дитину бригадою швидкої допомоги з внутрішньовенною інфузією 10 % розчину глюкози з гідрокортизоном. Супроводжувати дитину під час госпіталізації.

Застосувати антигістамінні препарати за призначенням лікаря.

Гормональні препарати використовувати короткими курсами протягом 5--7 днів, враховуючи ступінь активності.

Проводити гемостатичну терапію, застосовувати місцеві та загальні засоби.

Сечова система

Ембріональний розвиток сечової системи.

Анатомо-фізіологічнІ особливості сечової системи у новонароджених дітей.

Механізм сечоу-творення:

• а)нирковий кровообіг та клубочкова фільтрація;
• б)реабсорбція і секреція в проксимальних сегментах;
• в)реабсорбція в дистальних відділах нефрона;
• г)механізми регуляції кількості добового діурезу і виведення сечі;

ґ) виведення сечі.

Геронтологічні зміни сечової системи.

Проблеми, пов'язані із сечовими органами.

До сечової системи (мал. 51) належать нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник. Нирки утворюють сечу, інші органи -- сечові шляхи. За нормальних умов нирки виконують три основні функції:

регулюють склад позаклітинної рідини та кислотно-основний стан організму;

забезпечують виведення з організму токсичних речовин та про дуктів метаболізму;

секретують ренін та місцеві тканинні гормони (кініни, простаглан дини), які впливають на тонус судин та інтенсивність ниркового крово обігу, еритропоетини та інгібітори еритропоезу, перетворюють вітамін D на активну форму.

Нирки закладаються на 3-му тижні ембріонального життя зародка і проходять три стадії розвитку: пронефрос; мезонефрос; метанефрос.

Перший етап утворення головної нирки (пронефрос) відбувається наприкінці 3-го тижня ембріогенезу. Пронефрос розташований у головному кінці на дорсальному боці ембріона.

Другий етап утворення тулубної нирки (мезонефрос) відбувається на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Утворюються канальці й вивідна протока, яка відкривається в клоаку.

Ембріональний розвиток сечової системи

Третій етап формування тазової нирки (метанефрос) відбувається на 5-му тижні ембріогенезу. Метанефрос має подвійне походження -- частково він утворюється з мезонефроса, а частково з мезодерми. З вивідної протоки мезонефроса утворюються сечоводи, ниркові миски, система збиральних канальців нирки.

Maл. 51. Схема зображення сечових органів

Мезодермальне походження мають капсули ниркових клубочків та канальці майбутніх нефронів. Пізніше в мезодерму проникають кровоносні судини й утворюються капілярні петлі нефрона. Канальці нефрона зростаються зі збиральними трубочками. Мембрана проривається й утворюється з'єднання між нирковою мискою і нефрона-ми. Якщо мембрана залишається, то формуються кісти нирки. Клубочки нефронів завершують свій розвиток, якщо ембріон досягає маси 2500 г. У недоношених дітей цей процес завершується після народження дитини.

Закладається тазова нирка в каудальній частині ембріона. На 7-му тижні ембріогенезу нирка переміщується в черевну порожнину, на 9-му тижні вона розташовується вище від біфуркації аорти. У цьому місці нирка обертається на 90° таким чином, що її опуклий край стає латеральне (до цього часу він стояв дорсальне). Унаслідок порушення переміщення нирки може утворитись однобічна тазова нирка, підковоподібна нирка, дис-топічна нирка, опущення нирки тощо.

Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених

Коли народжується дитина, нирки у неї морфологічно і фізіологічне незрілі. Маса нирок у новонароджених становить 1:100 (у дорослих 1:200) по відношенню до маси тіла. Відносно великі розміри нирок і короткий відділ попереку зумовлюють низьке розташування нирок у дітей раннього віку. У них верхній полюс нирки розташований на рівні XI--XII грудних хребців, а нижній -- на рівні верхнього краю IV поперекового хребця. До 1-го року життя верхній і нижній полюси нирки зближені й орган має кулясту форму, тільки в подальшому нирка набуває бобоподібної форми. У дітей раннього віку нирки більш рухливі, ніж у дорослих, що пов'язано зі слабким розвитком навколониркової клітковини і фасцій. Під час вдиху в дітей 1-го року життя обидві нирки зміщуються вниз на 1 см, тобто на висоту тіла і поперекового хребця. Особливості сечових органів:

У новонароджених маса нирок становить 10--12 г, у віці 5--6 міс вона збільшується в 3 рази, а потім збільшення маси вповільнюється.

Нирки у новонародженого мають частки. Кірковий шар недостатньо розвинений, мозковий шар переважає над кірковим у співвідношенні 1:4. Прошарки сполучної тканини виражені слабо. У нирках новонароджених клубочки нефронів розташовані дуже компактно. На 1 см2 їх кількість досягає 50, у віці 1 року -- 18--20, у дорослих -- 7--8.

Нефрону новонародженого недостатньо диференційований. Нутрощевий (вісцеральний) шар капсули клубочка нефрона складається з кубічного епітелію, тому процес фільтрації утруднений. На 4-му місяці життя плоский епітелій починає з'являтися в деяких капсулах, на 8-му місяці життя вже всі капсули нефронів мають плоский епітелій.

Клубочки нефронів у новонароджених мають малий діаметр - 85 мк (у людини ЗО років розміри клубочків становлять 210 мк). Найбільш інтенсивно клубочки збільшуються в перші два роки життя -- потім у періоди 5--6 років, 9--10 років та 16--19 років. Малим розміром клубочків нефронів пояснюється невелика загальна фільтрівна поверхня їх у новонароджених (близько 30 % від норми дорослого). У новонароджених клубочки мають малий діаметр просвіту капілярів, багато з них не функціонують (капілярна сітка може спадатися).

Канальці нефрона у новонародженого значно коротші, їх просвіт у 2 рази вужчий, ніж у дорослих. Те саме стосується і петлі нефрона. Канальці і петля нефрона розташовані в межах кіркового шару. З віком збільшується довжина нефрона.

Мал. 52. Ємкість сечового міхура у дітей

Це збільшення триває до статевого дозрівання. Процес реабсорбції сечі у новонароджених менш інтенсивний.

Юкстагломерулярний апарат, який має значення в утворенні реніну і контролює виведення натрію, у новонароджених розвинений слабо, його формування завершується у віці два роки.

Ниркові миски розвинені відносно добре, однак м'язові та еластичні елементи виражені слабо.

У дітей раннього віку виражений зв'язок лімфатичної системи нирок з лімфатичними судинами кишок, що пояснює швидкий перехід інфекції з кишок до нирок і навпаки. Ниркові миски у новонародженого розташовані внутрішньонирково.

Сечоводи у новонароджених звивисті, мають більше вигинів, їх діаметр у середньому 0,3--0,4 см (досить вузький). Ці особливості сприяють застою сечі і приєднанню бактеріальної мікрофлори.

Сечовий міхур у новонароджених розташований вище, ніж у дорослих (над симфізом). Передня його стінка не вкрита очеревиною. Слизовий шар міхура добре розвинений. Ємкість міхура змінюється (мал. 52): у новонародженого -- 30 мл, у віці 1 року -- 60 мл, 5 років -- 135 мл, 14 років -- 260 мл.

• 11. Сечівник у дівчаток коротший, його довжина 1--2 см, а діаметр ширший, ніж у хлопчиків. У хлопчиків сечівник завдовжки 5--6 см, його згини виражені сильніше, що треба враховувати під час катетеризації. У каналі слабо розвинута еластична тканина та сполучнотканинна основа. Слизовий шар розвинутий добре.
• 12. Акт сечовиділення в перші місяці життя відбувається на основі природжених безумовних спінальних рефлексів. Пізніше він регулюється підкіркою і корою великого мозку.