СОДЕРЖАНИЕ
Вікові зміни органів і систем центральної нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
Кількість синапсів у момент народження така сама, як у дорослих
Безумовні рефлекси новонароджених
Розвиток нервової системи у віковому аспекті
Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
Геронтологічні зміни нервової системи
Судинні розлади головного мозку
Атеросклеротична енцефалопатія
Гострі розлади мозкового кровообігу
Спінальні вікові зміни судинного походження
Геронтологічні зміни зорового аналізатора
Геронтологічні зміни слухового аналізатора
Вища нервова діяльність у період першого дитинства
Вища нервова діяльність у період другого дитинства
Вища нервова діяльність у підлітків
Вища нервова діяльність у людей похилого віку
Сон у різні вікові періоди життя людини
Виховання дітей дошкільного віку
Виховання дітей шкільного віку
Проблеми виховання в підлітковому віці
Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
Аденогіпофіз виробляє такі гормони
Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
Геронтологічні зміни щитоподібної залози
Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
Геронтологічні зміни надниркових залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
Імунна система і фактори неспецифічного захисту
Гуморальні фактори імунного захисту
Геронтологічні зміни імунної системи
Методи дослідження імунної системи
Ембріональний розвиток системи крові
Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
Вікові зміни системи згортання крові
Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
Ембріональний розвиток серцево-судинної системи. Розвиток серця і судин у плода
Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених
Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
Вікові зміни серцево-судинної системи
Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
Ембріональний розвиток органів дихання
Розвиток органів дихання у плода
Анатомофізіологічні особливості органів дихання
Зовнішнє дихання новонародженого
Геронтологічні зміни з боку органів дихання
Травна система. Обмін речовин та енергії
Ембріональний розвиток травної системи
Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
Анатомо-фізіологічні особливості травної системи
Особливості процесу травлення у новонароджених
Вікові зміни органів травлення
Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри та підшкірної жирової клітковини
Ембріональний розвиток сечової системи
Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
Механізм регуляції добового діурезу
Проблеми, пов'язані із сечовими органами
Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
Суперечка і сварка в сімейному житті
Старіння організму і старечий вік людини
Природне і передчасне старіння. термін життя
Закономірності в теорії старіння
Повідомити лікаря і викликати його до дитини. Вирішити питання про госпіталізацію. Уразі відмови від госпіталізації або відсутності показань до неї організувати ізоляцію хворого вдома. Дотримуватися санітарного режиму в кімнаті хворої дитини. Заключна дезінфекція не проводиться. Виконувати всі призначення лікаря щодо догляду і лікування.
Надіслати термінове повідомлення до СЕС, повідомити дільничного лікаря.
Організувати ліжковий режим із максимально комфортними умовами і лагідним емоційним мікрокліматом. Організувати щоденні лікувально-гігієнічні ванни з 0,05 % розчином калію перманганату або відваром трав.
Кожен елемент висипу, у тому числі на волосистій частині голови, обробити 1 % спиртовим розчином діамантового зеленого або фукорцином, або 2 % розчином срібла нітрату.
Стежити за вживанням препаратів за призначенням лікаря.
Надіслати до районної СЕС термінове повідомлення про випадок скарлатини.
Повідомити і викликати дільничного лікаря.
До початку лікування взяти мазок із зіва та з-під язика на fi-гемолітичний стрептокок.
Надати долікарську допомогу:
застосувати фізичні методи охолодження в разі гіпертермії;
увести в разі необхідності 50 % розчин анальгіну -- 0,1 мл на кожен рік життя.
Виконувати призначення лікаря. Простежити за проведенням дезінфекції.
Надіслати термінове повідомлення до СЕС і сповістити про госпіталізацію.
Повідомити дитячу інфекційну лікарню про термінову госпіталізацію дитини з менінгококцемією. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу пеніциліну натрієву сіль із розрахунку 200--400 тис. ОД на 1 кг маси тіла (цю дозу поділити на 4 рази). Антибіотик ввести після проби. Разом з уведенням антибіотика для запобігання інфекційно-токсичного шоку ввести преднізолон -- 2--3 мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово або внутрішньовенне.
Транспортувати дитину бригадою швидкої допомоги з внутрішньовенною інфузією 10 % розчину глюкози з гідрокортизоном. Супроводжувати дитину під час госпіталізації.
Застосувати антигістамінні препарати за призначенням лікаря.
Гормональні препарати використовувати короткими курсами протягом 5--7 днів, враховуючи ступінь активності.
Проводити гемостатичну терапію, застосовувати місцеві та загальні засоби.
Ембріональний розвиток сечової системи.
Анатомо-фізіологічнІ особливості сечової системи у новонароджених дітей.
Механізм сечоу-творення:
ґ) виведення сечі.
Геронтологічні зміни сечової системи.
Проблеми, пов'язані із сечовими органами.
До сечової системи (мал. 51) належать нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник. Нирки утворюють сечу, інші органи -- сечові шляхи. За нормальних умов нирки виконують три основні функції:
регулюють склад позаклітинної рідини та кислотно-основний стан організму;
забезпечують виведення з організму токсичних речовин та про дуктів метаболізму;
секретують ренін та місцеві тканинні гормони (кініни, простаглан дини), які впливають на тонус судин та інтенсивність ниркового крово обігу, еритропоетини та інгібітори еритропоезу, перетворюють вітамін D на активну форму.
Нирки закладаються на 3-му тижні ембріонального життя зародка і проходять три стадії розвитку: пронефрос; мезонефрос; метанефрос.
Перший етап утворення головної нирки (пронефрос) відбувається наприкінці 3-го тижня ембріогенезу. Пронефрос розташований у головному кінці на дорсальному боці ембріона.
Другий етап утворення тулубної нирки (мезонефрос) відбувається на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Утворюються канальці й вивідна протока, яка відкривається в клоаку.
Третій етап формування тазової нирки (метанефрос) відбувається на 5-му тижні ембріогенезу. Метанефрос має подвійне походження -- частково він утворюється з мезонефроса, а частково з мезодерми. З вивідної протоки мезонефроса утворюються сечоводи, ниркові миски, система збиральних канальців нирки.

Maл. 51. Схема зображення сечових органів
Мезодермальне походження мають капсули ниркових клубочків та канальці майбутніх нефронів. Пізніше в мезодерму проникають кровоносні судини й утворюються капілярні петлі нефрона. Канальці нефрона зростаються зі збиральними трубочками. Мембрана проривається й утворюється з'єднання між нирковою мискою і нефрона-ми. Якщо мембрана залишається, то формуються кісти нирки. Клубочки нефронів завершують свій розвиток, якщо ембріон досягає маси 2500 г. У недоношених дітей цей процес завершується після народження дитини.
Закладається тазова нирка в каудальній частині ембріона. На 7-му тижні ембріогенезу нирка переміщується в черевну порожнину, на 9-му тижні вона розташовується вище від біфуркації аорти. У цьому місці нирка обертається на 90° таким чином, що її опуклий край стає латеральне (до цього часу він стояв дорсальне). Унаслідок порушення переміщення нирки може утворитись однобічна тазова нирка, підковоподібна нирка, дис-топічна нирка, опущення нирки тощо.
Коли народжується дитина, нирки у неї морфологічно і фізіологічне незрілі. Маса нирок у новонароджених становить 1:100 (у дорослих 1:200) по відношенню до маси тіла. Відносно великі розміри нирок і короткий відділ попереку зумовлюють низьке розташування нирок у дітей раннього віку. У них верхній полюс нирки розташований на рівні XI--XII грудних хребців, а нижній -- на рівні верхнього краю IV поперекового хребця. До 1-го року життя верхній і нижній полюси нирки зближені й орган має кулясту форму, тільки в подальшому нирка набуває бобоподібної форми. У дітей раннього віку нирки більш рухливі, ніж у дорослих, що пов'язано зі слабким розвитком навколониркової клітковини і фасцій. Під час вдиху в дітей 1-го року життя обидві нирки зміщуються вниз на 1 см, тобто на висоту тіла і поперекового хребця. Особливості сечових органів:
У новонароджених маса нирок становить 10--12 г, у віці 5--6 міс вона збільшується в 3 рази, а потім збільшення маси вповільнюється.
Нирки у новонародженого мають частки. Кірковий шар недостатньо розвинений, мозковий шар переважає над кірковим у співвідношенні 1:4. Прошарки сполучної тканини виражені слабо. У нирках новонароджених клубочки нефронів розташовані дуже компактно. На 1 см2 їх кількість досягає 50, у віці 1 року -- 18--20, у дорослих -- 7--8.
Нефрону новонародженого недостатньо диференційований. Нутрощевий (вісцеральний) шар капсули клубочка нефрона складається з кубічного епітелію, тому процес фільтрації утруднений. На 4-му місяці життя плоский епітелій починає з'являтися в деяких капсулах, на 8-му місяці життя вже всі капсули нефронів мають плоский епітелій.
Клубочки нефронів у новонароджених мають малий діаметр - 85 мк (у людини ЗО років розміри клубочків становлять 210 мк). Найбільш інтенсивно клубочки збільшуються в перші два роки життя -- потім у періоди 5--6 років, 9--10 років та 16--19 років. Малим розміром клубочків нефронів пояснюється невелика загальна фільтрівна поверхня їх у новонароджених (близько 30 % від норми дорослого). У новонароджених клубочки мають малий діаметр просвіту капілярів, багато з них не функціонують (капілярна сітка може спадатися).
Канальці нефрона у новонародженого значно коротші, їх просвіт у 2 рази вужчий, ніж у дорослих. Те саме стосується і петлі нефрона. Канальці і петля нефрона розташовані в межах кіркового шару. З віком збільшується довжина нефрона.
Мал. 52. Ємкість сечового міхура у дітей
Це збільшення триває до статевого дозрівання. Процес реабсорбції сечі у новонароджених менш інтенсивний.
Юкстагломерулярний апарат, який має значення в утворенні реніну і контролює виведення натрію, у новонароджених розвинений слабо, його формування завершується у віці два роки.
Ниркові миски розвинені відносно добре, однак м'язові та еластичні елементи виражені слабо.
У дітей раннього віку виражений зв'язок лімфатичної системи нирок з лімфатичними судинами кишок, що пояснює швидкий перехід інфекції з кишок до нирок і навпаки. Ниркові миски у новонародженого розташовані внутрішньонирково.
Сечоводи у новонароджених звивисті, мають більше вигинів, їх діаметр у середньому 0,3--0,4 см (досить вузький). Ці особливості сприяють застою сечі і приєднанню бактеріальної мікрофлори.
Сечовий міхур у новонароджених розташований вище, ніж у дорослих (над симфізом). Передня його стінка не вкрита очеревиною. Слизовий шар міхура добре розвинений. Ємкість міхура змінюється (мал. 52): у новонародженого -- 30 мл, у віці 1 року -- 60 мл, 5 років -- 135 мл, 14 років -- 260 мл.