СОДЕРЖАНИЕ
Вікові зміни органів і систем центральної нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
Кількість синапсів у момент народження така сама, як у дорослих
Безумовні рефлекси новонароджених
Розвиток нервової системи у віковому аспекті
Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
Геронтологічні зміни нервової системи
Судинні розлади головного мозку
Атеросклеротична енцефалопатія
Гострі розлади мозкового кровообігу
Спінальні вікові зміни судинного походження
Геронтологічні зміни зорового аналізатора
Геронтологічні зміни слухового аналізатора
Вища нервова діяльність у період першого дитинства
Вища нервова діяльність у період другого дитинства
Вища нервова діяльність у підлітків
Вища нервова діяльність у людей похилого віку
Сон у різні вікові періоди життя людини
Виховання дітей дошкільного віку
Виховання дітей шкільного віку
Проблеми виховання в підлітковому віці
Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
Аденогіпофіз виробляє такі гормони
Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
Геронтологічні зміни щитоподібної залози
Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
Геронтологічні зміни надниркових залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
Імунна система і фактори неспецифічного захисту
Гуморальні фактори імунного захисту
Геронтологічні зміни імунної системи
Методи дослідження імунної системи
Ембріональний розвиток системи крові
Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
Вікові зміни системи згортання крові
Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
Ембріональний розвиток серцево-судинної системи. Розвиток серця і судин у плода
Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених
Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
Вікові зміни серцево-судинної системи
Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
Ембріональний розвиток органів дихання
Розвиток органів дихання у плода
Анатомофізіологічні особливості органів дихання
Зовнішнє дихання новонародженого
Геронтологічні зміни з боку органів дихання
Травна система. Обмін речовин та енергії
Ембріональний розвиток травної системи
Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
Анатомо-фізіологічні особливості травної системи
Особливості процесу травлення у новонароджених
Вікові зміни органів травлення
Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри та підшкірної жирової клітковини
Ембріональний розвиток сечової системи
Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
Механізм регуляції добового діурезу
Проблеми, пов'язані із сечовими органами
Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
Суперечка і сварка в сімейному житті
Старіння організму і старечий вік людини
Природне і передчасне старіння. термін життя
Закономірності в теорії старіння
Звуження зіниць під впливом світла спостерігається в семимісячного плода. У новонароджених зіниця має розмір до 3 мм. Якщо на око потрапляє світло, зіниця звужується. Зіничні рефлекси змінюються протягом віку (мал. 5). Розширення зіниць у разі недостатнього освітлення проявляється слабо. До 10 років розмір зіниць збільшується, а потім дещо зменшується. Амплітуда коливань діаметра зіниці змінюється залежно від освітлення.
Акомодація -- це пристосування ока отримувати на сітківці чітке зображення предметів, які розглядаються на різній відстані. У дітей кришталик має високу еластичність, у 10 років діапазон акомодації вищий, ніж у дорослих, після 10 років еластичність кришталика зменшується, що призводить до зменшення об'єму акомодації.
Рух очей
У новонароджених очі швидко повертаються на джерело світла. Координація очей недосконала. Періодично може з'являтися косоокість. Координація скорочень зовнішніх м'язів ока швидко удосконалюється, з 2-го місяця діти фіксують очі до 1 хв на яскравих предметах, починають слідкувати за предметами в 3 міс.

Мал. 5. Зміна амплітуди коливань діаметра зіниці ока при різному освітленні в різні вікові періоди

Мал. 6. Вікові зміни гостроти зору в різні вікові періоди (у діоптріях)
Зорове зосередження на предметі триває 7-- 10 хв. Складні рухи очей розвиваються з 1 року до 3 років.
На 3-му місяці життя в дітей виробляються умовні рефлекси на диференціювання кольорів у разі підкріплення безумовними подразниками. Наприклад, червоне світло підкріплюється безумовним подразником, зелене світло -- не підкріплюється і смоктальних рухів у дитини не буде. У 5 міс малюк починає вибирати іграшку за кольором. Свідоме сприйняття кольорів формується значно пізніше. У віці 2,5--3 роки діти починають правильно називати кольори. Для розвитку кольорового зору має значення розвиток колбочкового апарату, нейронів сітківки, центральних структур, що забезпечують кольорове сприйняття предметів.
Гострота зору підвищується в дітей з віком (мал. 6). У 3--5 років гострота зору стає як у дорослих.
Сльозовий апарат у новонароджених дітей сформований, але сльозова рідина виробляється в малій кількості. Посилюється сльозоутворення у дітей на 3-му місяці життя.
Миготливий рефлекс, як і зіничний, виробляється ще у плода. Після народження в дітей очі закриті навіть під час годування. Якщо очі відкриті, промінь сонця викликає миготливий рефлекс.
Вікові зміни функцій зорового аналізатора і його периферійного відділу специфічні й неоднакові в різних анатомічних утвореннях очей. Найбільш значні зміни відбуваються з боку акомодаційної функції ока. Сила акомодації зменшується з 10 D у 20 років до 1 D у віці 55--60 років. У людини кожні 5 років поступово зменшується розмір осі ока, що впливає на акомодацію (табл. 2). В основі розвитку гіперметропії лежить зменшення еластичності кришталика.
Таблиця 2, Вікові зміни об'єму акомодації
|
Вік (роки) |
Об'єм акомодації (діоптри) |
Відстань до найближчої точки ясного бачення (см) |
|
10 |
14 |
7 |
|
15 |
12 |
8 |
|
20 |
10 |
10 |
|
25 |
8,5 |
12 |
|
ЗО |
7 |
14 |
|
40 |
4 |
16 |
|
60 |
1 |
20 |
Після 60 років знижується адаптаційна властивість очей у разі недостатнього освітлення, знижується також і швидкість темпової адаптації. Це пояснюється зменшенням прозорості кришталика і звуженням зіниці. Під час темпової адаптації діаметр зіниці 7,5 мм у 20 років і 4,8 мм у 80 років.
Гострота зору в людини досягає максимуму в 20--З0 років, а потім поступово знижується. Особливо це зниження помітне після 60 років, що пояснюється зменшенням прозорості заломлювальних середовищ ока та змінами сітківки. У сітківці старих людей змінюється кровообіг, відбуваються атрофічні процеси в її пігментному епітелії, який вторинно впливає на функцію фоторецепторів. Зміни сприйняття кольорів сильно виражені для короткохвильової частини спектра, найкраще зберігається сприйняття зеленого кольору. Після 40 років погіршується сприйняття в розрізненні кольорів: зелений -- синій або синій --жовтий. Розрізнення кольорів червоний -- зелений погіршується після 60 років. Сприйняття і розрізнення яскравості кольорів знижується після 50 років. У людей похилого віку змінюються різні фази короткочасної пам'яті на геометричні стимули. Це свідчить про те, що оброблення зорової інформації сповільнюється.
Слуховий аналізатор відмежовується від нервової системи на 4-му тижні розвитку ембріона. Він відразу ж поділяється на верхню і нижню частини. З нижньої частини розвивається завитка. На 9--10-му тижні завитка має 2,5 витка, як у дорослих, але висота його незначна, всього 3 мм (у дорослих -- 6--7 мм). Збільшення висоти завитка відбувається на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Диференціювання клітин епітелію ка-нальців завитка закінчується у плода на 6-му місяці. Мієлінізація слухової системи відбувається дуже повільно і закінчується тільки у віці 4 роки.
Вушна раковина у новонародженого морфологічно розвинена, але має певні особливості. Зовнішній слуховий хід короткий, вузький, барабанна перетинка розташована більш горизонтально, має відносно більшу товщину, ніж у дорослих. Слухова труба коротка і широка. Середнє вухо до народження -- без повітря, воно заповнене рідиною. Після народження протягом 1 міс барабанна порожнина заповнюється повітрям. У дітей віком 1 міс орган слуху і рівноваги анатомічне сформований (мал. 7).
Реакції на сильні звуки визначаються ще в плода. В останні місяці вагітності голосні звуки викликають рухову активність плода. У новонароджених дітей відзначається реакція зригування на голосний звук. Іноді ця реакція супроводжується змінами дихання і збільшенням пульсації великого тім'ячка. Новонароджений повертає голову й очні яблука в бік джерела звуку. Наприкінці 1-го місяця формується умовний захисний миготливий рефлекс на звуковий подразник.
Диференціювання звуків у дітей починається на 3-му місяці життя. Після народження найнижчі пороги звукової чутливості містяться в середині звукових частот -- 1000 гц.

Мал. 7. Схема периферійного відділу слухового аналізатора
Пороги на низькі частоти менші, ніж на високі. З віком звукова чутливість збільшується. Найбільше сприйняття різних звуків досягається в 14--19 років. Для розвитку мовного і музичного слуху велике значення має спілкування дитини з дорослими.
Вікові зміни функцій слухового аналізатора найбільш характерні для людей похилого віку. У 40--50 років настає помітне погіршення звукової чутливості, особливо воно виражене в ділянці високих частот. Люди в ЗО років сприймають звуки дуже високої частоти -- 20 000 Гц, у 35 років верхня межа знижується до 15 000 Гц, а в 65 років ця межа досягає 10 000 Гц.
З віком відбувається інволюція слухових рецепторів. Первинко страждають центральні механізми слуху. Люди похилого віку мають нижчу можливість сприйняття мови за наявності звукових шумів, що свідчить про зниження здатності проводити аналіз сигналів, необхідних для виділення сигналів із шуму. З віком сприйняття мови знижується.
Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слухового. Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утворюється маточка і півколові канали. Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано -- на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Вестибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4--5 міс.
Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародженого рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм).
У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити.
Смакові цибулини починають розвиватися у плода на 3-му місяці ембріогенезу. У новонароджених за смакову чутливість відповідає велика поверхня слизової оболонки ротової порожнини. Смакові рецептори визначаються на всій спинці язика, на нижній поверхні його кінчика, твердому піднебінні, на слизовій оболонці губ і щік. Новонароджений реагує на всі 4 види смакових подразників -- солодкі, гіркі, кислі, солоні. Солодкі речовини викликають смоктальні рухи і заспокоюють, гіркі, кислі, солоні викликають невдоволення, закриття очей, загальний рух, крик.
З віком смакова чутливість збільшується, особливо інтенсивно у дітей з 2 до 6 років. У дітей дошкільного віку смакова чутливість стає такою, як у дорослих.
Нюховий епітелій розрізняють у плода 2 міс. У 6 міс площа нюхової зони зменшується, але клітини стають чутливішими до ароматичних речовин. Нюх досягає свого максимального розвитку в період статевого дозрівання. Функції нюхового аналізатора починають знижуватися після 45 років. Змінюється також адаптаційний процес. Зміни нюху в старечому віці пов'язані зі старінням рецепторів слизової оболонки носа і вищих відділів аналізатора.