Материал: Ріст і розвиток людини

Маса гіпофіза дорослої людини -- 50--60 мг. У жінок його маса більша, ніж у чоловіків. У період старіння організму маса гіпофіза зменшується в чоловіків і не змінюється в жінок. У старечому віці може спостерігатися васкуляризація гіпофіза. Вікові зміни морфології гіпофіза полягають у тому, що кількість еозинофільних гранулоцитів зменшується зі збільшенням кількості базофільних гранулоцитів, функціональні елементи замінюються на сполучну тканину, спостерігається зменшення його кровопостачання. Але в багатьох людей не відбувається атрофічних змін гіпофіза і він зберігає свій активний стан.

Однією з головних ознак організму є припинення репродуктивної діяльності. Ця діяльність залежить від гонадотропної функції гіпофіза. У жінок вікові зміни гонадотропної функції настають раніше, ніж у чоловіків, що зумовлює більш пізнє зменшення статевої функції в чоловіків.

У жінок у віці 40--45 років екскреція гонадотропінів втрачає характер циклічності, у віці 50--59 років збільшується секреція гонадотропінів, після 60 років вона знижується.

Порушення, які виявляються під час обстеження гіпофіза

Клінічне обстеження пацієнта передбачає:

Оцінку стану трофіки тканин організму.

Визначення маси і зросту пацієнта.

Порівняння динаміки їх збільшення.

Визначення розподілу підшкірної жирової клітковини.

Оцінку розвитку вторинних статевих ознак.

Під час оцінки лабораторних аналізів звертають увагу на загальний діурез; частоту сечовипускань та питому вагу сечі.

Щоб визначити форму, структуру і розміри гіпофіза, проводять комп'ютерну томографію і магнітно-резонансну томографію. Для визначення функціонального стану гіпофіза застосовують радіоімунологічні методи виявлення рівня гормонів у крові пацієнта.

На основі оцінки клінічного обстеження виявляють ендокринологічні проблеми пацієнта. Для вирішення цих проблем медична сестра складає план сестринських дій.

Контролювати лікування гонадотропіном за призначенням ендокринолога.

Здійснювати спостереження за біохімічними аналізами (рівнем 17-оксикортикостероїдів у плазмі та 17-кетос-тероїдів у сечі, рівень яких знижується з погіршенням стану).

Якщо виявлено пухлину гіпофіза, вирішувати питання про хірургічне втручання або проведення променевої терапії.

Проводити консервативну терапію за призначенням ендокринолога.

Вести спостереження за біохімічними показниками в аналізах крові та сечі й доповідати лікарю (про рівень АКТГу крові та 17-кетостероїдів у сечі). Контролювати проведення терапії за призначенням лікаря.

Проводити замісну терапію адіурекрином або пітуїтри-ном за призначенням ендокринолога.

Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози

Щитоподібна залоза складається з двох часток, які з'єднані перешийком (мал. 9). Розташована залоза в ділянці шиї між щитоподібним хрящем і 5-- 6-м кільцеподібними хрящами трахеї. Маса залози в дорослої людини 15-- ЇО г. Тканина залози складається з фолікулів, які заповнені колоїдом з йодом.

Розрізняють три види клітин:

* А-клітини -- тироцити, які виділяють тироксин, -- Т4 і трийодти-ронін -- Т3;

В-клітини, які містять біогенні аміни;

С-клітини, які синтезують кальїїитонін.

Щитоподібна залоза розвивається з випинання вентральної стінки глотки на 3--4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. На 7-му тижні в залозі починають формуватися фолікули, на 11-му тижні вони мають значну кількість колоїдів, здатні накопичувати йод. Виділення тироксину в кров починається наприкінці 3-го місяця. У крові плода є білок, який зв'язує тироксин. Концентрація тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3) у крові досягає високого рівня в 4,5--5 міс і тримається на ньому до народження дитини.

Гормони щитоподібної залози відіграють важливу роль у розвитку плода, у процесі його росту, диференціації клітин. Надлишок або нестача тиреоїдних гормонів в антенатальний період призводить до порушення розвитку ЦНС і процесів окостеніння. У новонародженої дитини концентрація в крові тиреоїдних гормонів вища, ніж у дорослих, і становить для Т4 -- 198 ммоль на 1 л (у дорослих 75--170 ммоль на 1 л), для Т4 -- 4 ммоль на 1 л (у доросли 2,5 ммоль на 1 л). Протягом кількох діб концентрація гормонів у ново народженого знижується.

У дітей щитоподібна залоза продовжує розвиватися. Маса залози в дитини 7 років порівняно з новонародженим збільшується в 3,5 разу (мал. 10). У цей віковий період гормони мають особливе значення для росту, психічного та розумового розвитку. Гормони щитоподібної залози значно впливають на процеси обміну, посилюють газообмін, передусім поглинання тканинами і виділення вуглекислого газу, впливають на білковий обмін, посилюючи асимілятивні та дисимілятивні процеси, на процеси обміну жирів вуглеводів, посилюють виділення води, беруть участь в обміні хлоридів, впливаючи на мінеральний обмін, визначають обмін калію І кальцію в організмі, відповідають за розвиток скелета, нормальну морфологічну і біохімічну структуру нейронів у ЦНС, дозрівання нейроендокринних регуляторних систем.

Мал. 9. Схема будови щитоподібної залози:

1 -- щитоподібний хрящ; 2 -- перешийок; З -- дві частки залози (права і ліва); 4 -- фолікул; 5 -- хрящі гортані

Мал. 10. Вікові зміни маси щитоподібної залози в дітей

Прискорене збільшення маси залози і посилення функцій відбувається в період статевого дозрівання. Синтез і секреція гормонів щитоподібної залози залежить від статевих гормонів. У складному механізмі взаємодії гормонів естрогени стимулюють, а тестостерони -- гальмують активність щитоподібної залози.

Геронтологічні зміни щитоподібної залози

Залоза досягає максимальної маси у віці 40--50 років (мал. 11), у жінок маса залози більша, ніж у чоловіків. З віком маса її не змінюється. У людей старечого віку паренхіма щитоподібної залози неоднорідна: залозиста тканина чергується з прошарками лімфоїдної, фолікули поліморфні, у деяких ділянках фолікули зникають, колоїд гомогенний, стає щільнішим. Зменшується висота клітин фолікулів і кількість сполучної тканини. Артеріосклероз призводить до зниження інтенсивності кровопостачання залози. У процесі старіння відбуваються зміни функціонального стану щитоподібної залози. З віком знижується активність секреції та затримується процес синтезу йодованих тиронінів. Периферійний ефект тиреоїдних гормонів залежить від концентрації їх вільних фракцій у крові. З віком знижується інтенсивність біосинтезу тиреоїдних гормонів, їх секреція, концентрація в крові, збільшується відносна частка вільного тироксину в кількості гормону, що циркулює в крові. Зниження з віком тироксинзв'язувальної здатності білків крові має пристосувальне значення, що спрямовано на підтримку постійної концентрації вільної фракції Т4, яка фізіологічне більш активна.

Зниження тироксинзв'язувальної функції глобуліну крові призводить до збільшення вільного Т4, що призводить до його проникності в тканини в умовах зниженої секреції його щитоподібною залозою.

Мал. 11. Зміна маси щитоподібної залози в дорослих людей

Источник: https://studwood.net/1647512/meditsina/rist_i_rozvitok_lyudini

Смотрите также:





ЦЕНОВАЯ ПОЛИТИКА ПРЕДПРИЯТИЯ НА ПРИМЕРЕ ООО «ДНС РИТЕЙЛ»
_archivetempпротивовоспалительные
_Роджерс Карл, Брак и его альтернативы
- Обратный порядок следования фаз 4
- Сопротивление изоляции 25
!_Лабораторные_работы_1_сем_ОУТС