СОДЕРЖАНИЕ
Вікові зміни органів і систем центральної нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
Кількість синапсів у момент народження така сама, як у дорослих
Безумовні рефлекси новонароджених
Розвиток нервової системи у віковому аспекті
Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
Геронтологічні зміни нервової системи
Судинні розлади головного мозку
Атеросклеротична енцефалопатія
Гострі розлади мозкового кровообігу
Спінальні вікові зміни судинного походження
Геронтологічні зміни зорового аналізатора
Геронтологічні зміни слухового аналізатора
Вища нервова діяльність у період першого дитинства
Вища нервова діяльність у період другого дитинства
Вища нервова діяльність у підлітків
Вища нервова діяльність у людей похилого віку
Сон у різні вікові періоди життя людини
Виховання дітей дошкільного віку
Виховання дітей шкільного віку
Проблеми виховання в підлітковому віці
Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії
Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
Аденогіпофіз виробляє такі гормони
Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози
Геронтологічні зміни щитоподібної залози
Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози
Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз
Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
Геронтологічні зміни надниркових залоз
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій надниркових залоз
Анатомофізіологічні особливості інсулярного апарату підшлункової залози
Геронтологічні проблеми інсулярного апарату підшлункової залози
Розвиток статевої системи у хлопчиків та дівчаток
Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок
Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу
Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій статевих залоз
Імунна система і фактори неспецифічного захисту
Гуморальні фактори імунного захисту
Геронтологічні зміни імунної системи
Методи дослідження імунної системи
Ембріональний розвиток системи крові
Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
Вікові зміни системи згортання крові
Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення
Ембріональний розвиток серцево-судинної системи. Розвиток серця і судин у плода
Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу
Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у новонароджених
Регуляція серцево-судинної системи у новонароджених
Вікові зміни серцево-судинної системи
Порушення, які виявляють під час обстеження серцево-судинної системи
Ембріональний розвиток органів дихання
Розвиток органів дихання у плода
Анатомофізіологічні особливості органів дихання
Зовнішнє дихання новонародженого
Геронтологічні зміни з боку органів дихання
Травна система. Обмін речовин та енергії
Ембріональний розвиток травної системи
Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
Анатомо-фізіологічні особливості травної системи
Особливості процесу травлення у новонароджених
Вікові зміни органів травлення
Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон
Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення
Шкіра, підшкірна жирова клітковина. Терморегуляція
Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри та підшкірної жирової клітковини
Ембріональний розвиток сечової системи
Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених
Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах
Механізм регуляції добового діурезу
Проблеми, пов'язані із сечовими органами
Ембріональний розвиток опорно-рухового апарату
Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
Геронтологічні зміни опорно-рухового апарату
Поведінка подружжя в суспільстві й у сім'ї
Суперечка і сварка в сімейному житті
Старіння організму і старечий вік людини
Природне і передчасне старіння. термін життя
Закономірності в теорії старіння
Користуючися сучасними знаннями з психології, нейрофізіології, психологи намагаються пояснити, чому люди, які кохали одне одного, нерідко стають ворогами. Учені вказують на психофізіологічну установку, завдяки якій організм сприймає конкретну особу з певної позиції. Це упередженість сприйняття, що дає забарвленість образу, складаючи позитивне або негативне ставлення до нього. На установку можуть впливати різні чинники, слова. Така установка -- умова формування і розвитку соціального способу життя. В емоційному ставленні людей одне до одного спостерігається ритмічність. Кожен стан, стабільне переживання того чи того ставлення характеризується спеціальною установкою. У сім'ях можна спостерігати такі ритми:
Період палкого кохання. Позитивна установка не залишає подружжя ні на хвилину. Образ коханої людини постійно у свідомості.
Період охолодження. У разі відсутності партнера його образ зникає у свідомості. Коли партнер з'являється -- почуття спалахують.
3. Період посилення охолодження. У разі відсутності коханого приходить почуття дискомфорту, а з його появою з'являється необхідність посилення почуттів, вимога знаків уваги, ніжних слів тощо. У цій стадії потрібно знизити інтенсивність почуттів -- більше уваги приділяти роботі, іншим справам. Якщо цього не зробити, то настане період дратливості.
Період дратливості. Усе сприймається, як недоліки. Людина перебуває під впливом негативної установки. Як тільки кохана людина відсутня, залишає дружину в самотності, спокій повертається.
Людина повністю під впливом негативної установки. Стан небезпечний, відносини між подружжям припиняються.
Фізіологи довели, що в корі великого мозку 60 % клітини є нейтральними до емоційних станів, 35 % -- відповідають за позитивні емоції, а 5 % -- за негативні. Центри емоцій розкидані, вони розташовані на різних рівнях ЦНС. Періодична емоційна втома провокує негативні установки.
Далеко не кожна розумна людина може усвідомити нове почуття до рідної людини. Періодичність у відносинах у сім'ї -- явище природне, це потрібно розуміти і своєчасно давати коханій людині можливість відпочити від себе. Сигнал про необхідність відпочинку від близької людини посилається на емоційному рівні у вигляді нудьги, дратливості, неприязні. Наші знання допомагають уникати емоційної втоми, яка призводить до конфліктів і розпадання шлюбів.
Старіння -- одна з найважливіших проблем, яка в сучасних умовах має надзвичайне значення для економічної та соціальної політики не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються. Останніми роками на земній кулі побільшало людей старечого віку (75 років і старше). В Україні, за статистичними даними, на кожні 4 людини молодого і середнього віку приходиться 1 людина старечого віку.
Існує багато спільних проблем для кожної вікової групи, але деякі проблеми відображають специфічні особливості та потреби старечих людей. Це питання медично-соціальної допомоги старим людям, питання продовження трудової діяльності, визначення раціонального способу життя. Ці проблеми стали стимулом для розвитку науки про біологічне старіння організму -- геронтології.
Геронтологія вивчає старіння організму на різних його рівнях: субклітинному, клітинному, тканинному, органному, системному. Дослідження в цій галузі об'єднує медиків і біологів-генетиків, екологів, соціологів, психологів та ін.
Соціальна геронтологія виділяється в окрему галузь і вивчає вплив умов життя на старіння людини. Це вивчення умов працездатності, навколишнього середовища і зв'язку їх зі здоров'ям людини, що старіє. Соціальна геронтологія вивчає питання санітарної статистики, впливу чинників старіння населення на рівень розвитку держави, та навпаки, рівень розвитку держави і взаємозв'язок цього рівня із забезпеченням старих людей.
Соціальна геронтологія вивчає спосіб життя людини, що старіє: праця, працездатність, режим харчування, активність, руховий режим, особиста гігієна тощо.
Геріатрія, або геріатрична медицина -- це вчення про хвороби старечого віку, особливості клініки, лікування, профілактики та організації мединної і соціальної допомоги. Геріатрія займається вивченням хвороб, які супроводжують старість.
Старість формується в процесі життя, вона заперечує життя і призводить до загибелі організму. Існують поняття старіння і старості, тобто, причини та їх прояв.
Старість -- закономірний період вікового розвитку.
Старіння -- руйнівний процес, розвиток якого супроводжується з віковим ураженням різних органів та систем, що призводить до порушення фізіологічних функцій організму.
Старіння призводить до обмеження пристосувань організму, зниження його надійності, розвитку вікової патології. Участь чинників середовища в процесах старіння зумовлює пошук оптимального способу життя, екологічних умов, які затримують старіння.
У ході еволюції поряд зі старінням виник процес вітауку.
Вітаук -- процес стабілізації життєдіяльності організму, що підвищує його надійність. Він спрямований на запобігання ураженню живих систем з віком і підвищує тривалість життя.
Вікові періоди не мають різких меж. Так, середня тривалість життя в Стародавньому Римі становила 28--30 років, 40-річних вважали старими, а 60-річні готувалися до жертвоприношення.
За класифікацією ВООЗ, вік 45--59 років вважається середнім, 60-- 74 роки -- похилим, понад 75 років -- старечим.
Розвиток організму поділяється на прогресивний, стабільний та де-градаційний. Розрізняють календарний вік і біологічний вік. Процеси старіння індивідуальні. Чим більше календарний вік випереджує біологічний, тим триваліший темп старіння організму.
13.3 Вікові зміни фізіологічних систем
У людей зміни з боку різних систем розвиваються нерівномірно. Це ускладнює визначення біологічного віку. З одного боку, проводять оцінку функцій, які змінюються з віком: слух, зір, швидкість пульсу, м'язова сила, AT, ЖЄЛ тощо. З іншого боку, використовують фізичні навантаження для вивчення адаптаційних реакцій організму.
Під час процесу старіння розрізняють такі види змін в організмі.
Хронобіологічні зміни -- вікові зміни тканин. Що більший термін життя у тварин, то яскравішими є такі зміни.
Онтобіологічні зміни залежать від біологічного віку, наприклад, зміни нейрогуморальної регуляції.
Видоспецифічні зміни. Вони властиві кожному виду, наприклад, зміни ферментів.
Індивідуальні зміни -- притаманні окремим людям.
Природне старіння визначається темпом і віковими змінами, які відповідають біологічним та адаптаційно-регуляторним можливостям людини.
Передчасне старіння -- ранній розвиток вікових змін, яскравість їх вираженості. Цьому сприяють перенесені захворювання, негативні чинники середовища, стреси, недостатність відпочинку. Передчасне старіння проявляється втомою, зниженням працездатності, ранніми змінами пам'яті, емоційної сфери, зниженням адаптаційних можливостей різних систем та органів. Існує затримане старіння, коли вікові зміни настають значно пізніше.
За 100 останніх років тривалість життя людей збільшилася на 14 років. На земній кулі середній термін для жінок -- 73 роки, для чоловіків -- 64 роки. Загальна середня тривалість життя -- 69 років.
Гомеорез -- траєкторія змін стану фізіологічних систем організму протягом життя. Визначення гомеорезу дозволяє прогнозувати віковий розвиток, старіння. Для старіння характерна гетерохронність - - різниця старіння в кожній системі організму, тобто вікові зміни розвиваються з різною швидкістю.
Гетеротропність -- це різна вираженість старіння в різних системах. Секреція статевих гормонів з віком зменшується, а гонадотропних гормонів гіпофіза -- збільшується.
Гіпотези і теорія старіння
Існує дві точки зору на старіння.
Механізми вітауку
1. Генетичні:
система антикоагулянтів, яка зв'язує вільні радикали;
система мікросомального окислення печінки, яка знешкоджує токсичні речовини;
система репарації ДНК, тобто ліквідація її ушкоджень;
антигіпоксична система, запобігає порушенню окислення.
2. Фенотипічні (виникають протягом життя завдяки саморегуляції і збереженню адаптивних реакцій):
поява багатоядерних клітин;
збільшення розмірів мітохондрій на тлі зменшення кількості інших органоїдів;
гіпертрофія і гіперфункція окремих клітин в умовах загибелі частини з них;
підвищення чутливості до медіаторів в умовах послаблення нервового контролю.