Материал: Ріст і розвиток людини

Розсіювання тепла тілом новонародженого, як і в дорослих, відбувається шляхом випромінювання, конвекції та випаровування.

Найважливішим чинником, який визначає особливості тепловіддачі у дітей, є велика поверхня тіла, яка приходиться на одиницю маси тіла. На 1 кг маси тіла новонародженого приходиться в 2,2 разу більша поверхня, ніж у дорослих. Другим чинником збільшення тепловіддачі у дітей є інтенсивніше кровопостачання шкіри. Кров, яка нагрівається у внутрішніх органах і приходить до шкіри, підвищує її температуру. Тепло у дітей віддається швидше тому, що у них шкіра тонша, теплоізоляція нижча. Через тонкий епідерміс та тонкі слизові оболонки дихальної системи вода швидко випаровується.

Через такі особливості організму дитини вона втрачає від 5 до 10 % від загальної кількості тепла. Це більші витрати, ніж у дорослих.

Регуляція температури тіла

Однією із систем терморегуляції є термоіндиферентна зона -- діапазон зовнішніх температур, у якому нормальна температура підтримується в умовах мінімальної теплопродукції, тобто в умовах основного обміну. Для дорослої людини без одягу ця зона становить 28--30 °С, для новонародженого без пелюшок -- 32--34 °С. Вища термоіндиферентна зона у дітей зумовлена співвідношенням теплопродукції й тепловіддачі.

Терморегуляція у новонародженого на 1 кг маси в 1,4 разу більша, ніж у дорослих. Але і тепловіддача у новонароджених відбувається в 2,5 разу інтенсивніше, ніж у дорослих. Тому для підтримання постійної температури тіла потрібна вища температура навколишнього середовища.

Дитина, загорнута в пелюшки і ковдру, почувається комфортно при температурі повітря 22 °С. Якщо температура середовища вища за 36 °С, то може статися перегрівання.

Найважливішим захистом від перегрівання є потовиділення. У новонародженого кількість потових залоз на одиницю площі поверхні тіла більша, ніж у дорослих, однак вони виділяють свій секрет значно менше. Новонароджені діти швидко перегріваються, що зумовлено малою масою тіла, наближенням температури тіла до температури термоіндиферентної зони, зменшеним потовиділенням.

У разі зниження температури тіла у новонароджених теплопродукція підвищується. Однак інтенсивність цього процесу часто недостатня для підтримання нормальної температури тіла у новонародженого. У дітей максимальне підвищення теплопродукції відбувається в разі збільшення основного обміну в 2 рази, а в дорослих -- у 4 рази. У дітей порівняно з дорослими більше значення має нескоротливий термогенез. Джерелом тепла у малюків є бура жирова тканина. У клітинах бурої жирової тканини дуже багато мітохондрій, тому для них характерна дуже велика інтенсивність окисних процесів. Клітини поглинають 60 мл кисню на 100 г тканини за 1 хв. Це в 10 разів більше від кількості кисню, яку використовує нервова тканина. Обмін у бурій жировій тканині регулюється симпатичною нервовою системою.

Існує тісний зв'язок між скоротливим і нескоротливим термогенезом. Частина жирних кислот вивільнюється внаслідок розкладання бурої жирової тканини й окислюється в скелетних м'язах з додатковим утворенням тепла.

Загалом терморегуляція у новонароджених значно менше досконала, ніж у дорослих. Однак у малюків добре функціонують холодові рецептори, центри терморегуляції в гіпоталамусі недостатньо морфологічно розвинуті. Незрілість механізмів терморегуляції у малюків необхідно компенсувати одягом, який підбирають відповідно до сезону.

Розвиток терморегуляції з віком

Збільшення маси тіла дітей супроводжується відносним зменшенням його поверхні. Зі збільшенням товщини підшкірного жирового шару посилюється теплоізоляція організму та інтенсивність теплопродукції. Унаслідок цього з віком термоіндиферентна зона знижується.

У дітей у легкому одязі термоіндиферентна зона у віці 1 міс становить 22--25 °С, 6 міс -- 19--33 °С, 1 рік -- 17--21 °С. Значно удосконалюються механізми терморегуляції, посилюється і прискорюється реакція судин шкіри, знижується поріг потовиділення. Посиленню теплопродукції допомагає відносне збільшення маси скелетних м'язів. У дітей віком 1 рік уже підтримується температура тіла в разі змін температури повітря. Але у дітей дошкільного віку недостатньо розвинутий контроль температури тіла, вони відчувають дискомфорт у разі перегрівання й охолодження.

До 15--16 років умови теплообміну і розвиток терморегуляції наближаються до таких у дорослої людини.

У процесі старіння організму відбуваються зміни в гіпоталамо-гіпофізарній системі, що пов'язано з морфологічними, метаболічними і функціональними процесами. Вікові зміни в ядрах гіпоталамуса призводять до порушення терморегуляторної функції організму, інтеграції гомеостатичних реакцій, зниження адаптивних можливостей організму в людей похилого і старечого віку.

Загартування

Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. Фізіологічне загартування розглядають як адаптацію, яка досягається багаторазовим тренуванням, впливом загартувального чинника або комплексу чинників. Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до породних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психофізіологічних) умов. Знижується чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищується працездатність, яка сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій. Загартування -- ефективний шлях корекції генетичне зумовленої чутливості до несприятливих природних впливів. Значення загартування в сучасних умовах дуже велике, особливо для дітей з малорухомим способом життя. Загартування потрібно починати з грудного віку.

Під час проведення загартування слід дотримуватися таких принципів:

поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника);

систематичність (загартувальні процедури слід використовувати регулярно за визначеною схемою);

комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря, води тощо);

індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування мають враховувати індивідуальні особливості людини, зокрема, вік, стать і стан здоров'я).

Загартування можна розпочинати і проводити в будь-яку пору року. Унаслідок дії загартувальних процедур в організмі відбуваються корисні морфологічні та функціональні зміни: удосконалюються процеси терморегуляції, підвищується бар'єрна функція шкіри, стовщується епідерміс, збільшується вміст жиру в поті й зменшується вміст води в тканинах.

Основними загартувальними чинниками є повітря, вода, сонячне випромінювання.

Загартування дітей 1-го року життя

Особливе значення в розвитку здорової дитини має загартування, тобто правильне використання сонця, повітря і води. Уже дітей 2--3 міс життя потрібно роздягати декілька разів на день і проводити їм повітряні ванни протягом 1--2 хв. Під час проведення повітряної ванни потрібно змінювати положення дитини: класти її то на спину, то на живіт. Таке загартування повітрям можна проводити в кімнаті при температурі не нижче від 21-- 22 °С, потім поступово можна знижувати її до 18--20 °С з попереднім провітрюванням.

Улітку повітряні ванни потрібно проводити на свіжому повітрі, у так званому мереживному затінку дерев, де є розсіяне сонячне світло, багате на УФ-промені. Температура повітря в затінку на початку загартування повинна бути не нижчою від 22 °С, надалі -- дещо нижчою -- до 17 °С. Необхідно захищати дитину від вітру. Тривалість повітряної ванни поступово слід збільшувати. Для дітей першого півріччя життя вона становить від 1--2 хв до 10--15 хв, а дітям віком понад 6 міс -- до 20--30 хв. Проводять повітряну ванну не раніше ніж через 1--2 год після їди.

Загартуванню організму сприяють водні процедури: обливання, обтирання, душ, ванна. Протягом перших місяців життя дитині після звичайної (гігієнічної) ванни роблять обливання водою, температура якої на 1--2 °С нижча від температури води у ванні. Поступово температуру води для обливання можна знизити ще на 2--З °С.

У літню пору року слід починати таку загартувальну процедуру, як обтирання. Його краще проводити вранці. Добре поєднувати обтирання з гімнастикою, щоб уникнути надмірного охолодження. Маленьким дітям перед тим, як розпочати вологі обтирання, рекомендується протягом 1--2 тиж проводити сухі обтирання. Тіло дитини розтирають по частинах шматком чистої фланелі до легкого почервоніння. Діти дуже люблять сухі обтирання.

Вологі обтирання проводять із 2--3-місячного віку м'якою рукавичкою з махрової тканини, змоченою у воді. Для обтирання до води додають кухонну або морську сіль (2 столові ложки на відро води). У холодну пору року для дітей віком до 1 року температура води повинна бути 36--37 °С, влітку -- 34--35 °С. Поступово температуру води знижують до З0-- 32 °С.Тривалість вологих обтирань не повинна перевищувати 5 хв. Спочатку обтирають руки, потім ноги, груди, живіт і в останню чергу -- задню поверхню тіла. Після цього кожну частину тіла витирають до легкого почервоніння і вкладають дитину в постіль на 10--15 хв.

У жаркі дні обтирання можна замінити на обливання. Обливати потрібно так, як обливають дитину після купання, але температура води спочатку повинна бути не нижчою ніж 37 °С.

Потім поступово її можна знижувати до З0--28 °С. Після обливання дитину потрібно добре витерти і загорнути в махровий рушник. Водні процедури повинні приносити задоволення дитині, не викликати в неї роздратування і плачу. Перше ніж приступати до водних процедур, слід порадитися з лікарем.

Сонячні ванни дитині віком до 1 року не проводять через небезпеку перегрівання організму, що може призвести до важких наслідків.

Загартування дітей дошкільного і шкільного віку

Загартуванню сприяють правильно організовані прогулянки, водні процедури (обливання, обтирання), сонячні, повітряні та гігієнічні ванни.

Завдяки впливу свіжого чистого повітря підвищується стійкість, опірність організму до захворювань. Дія повітря на шкіру забезпечується завдяки температурі, вологості та руху. Дітям дошкільного віку рекомендується повітряні ванни проводити в русі, у вигляді рухливих ігор та занять. Ванни проводять у приміщенні за температури 18--20 °С, а влітку -- у затінку під деревами. Найзручніший час для повітряних ванн -- 10-- 11-та години, через З0--40 хв після першого сніданку. Тривалість повітряної ванни збільшують кожні 2--3 дні на 5 хв і поступово доводять до 60 хв. Корисні дітям і обтирання. Перше ніж розпочати вологі обтирання, протягом 2 тиж роблять сухі обтирання всього тіла до появи легкого почервоніння шкіри. Для обтирання користуються рукавичкою з м'якою тканини або кінцем рушника, змоченим у воді певної температури і добре відтиснутим. Спочатку шкіру зволожують, потім витирають досуха до появи легкого почервоніння.

Температура води для першого обтирання має бути не меншою ніж 35 °С. При наступних обтираннях у подальшому її знижують кожні 2-- З дні на 1--2 °С і доводять до 22--25 °С. Цю процедуру краще проводити в ранкові години після нічного сну. Після обтирання дітям слід порухатися.

Обливання рекомендують проводити дітям віком понад 1 рік. Спочатку температура води не повинна бути нижчою за 35 °С. Через кожні 2-- З дні її знижують на 1 °С і доводять до 22--24 °С. Обливання роблять взимку -- після нічного сну, а влітку -- перед другим сніданком чи обідом. Під час обливання струмінь води завдовжки 20--25 см, обминаючи голову, спрямовують на ліве, а потім на праве плече, руки, груди, живіт, спину. Обливати дітей можна під душем або із садової лійки, ківшика. Тривалість обливання -- 1--2 хв. Після обливання дитину досуха витирають до легкого почервоніння шкіри й одягають.

З місцевих водних процедур корисні й доступні в будь-яких умовах обливання ніг водою. Цю процедуру застосовують дітям з 2--3-го року життя, краще перед нічним сном. Оскільки температура ніг нижча від температури тіла, можна починати з температури води 28--30 °С і, поступово знижуючи її на 1 °С кожні 2--3 дні, доводячи до 15--18 °С. Діти швидко звикають до такої води і вона вже не здається їм холодною.

Сонячні ванни призначають тільки здоровим дітям. Проводити їх слід вранці до 10-ї години, а також після 17-ї, якщо температура повітря в затінку 20--22 °С. Тривалість сонячних ванн у перші три дні -- 2 хв, а потім кожні 2--3 дні її збільшують на 2 хв. Максимальна тривалість таких ванн -- 30--40 хв. Після сонячної ванни дітей обливають теплою (35 °С) водою.