Материал: Ріст і розвиток людини

Так, молекули води в дорослому організмі перебувають 15 днів, у дітей -- 3--5 днів. У дітей велика проникність мембран, а фіксація рідини в клітині і міжклітинних структурах слабка. Діти дуже чутливі до дегідратації, коли втрачається і позаклітинна, і внутрішньоклітинна рідина. Потреба дітей у воді значно вища, ніж у дорослих. Склад рідини визначає гомеостаз. Склад солей, їх концентрацію визначає осмотичний тиск рідини. Важливу роль у цих процесах відіграють катіони -- Na, K, Ca, Mg та аніони -- хлор, карбонат, ортофосфат, сульфат. Рівновага між ними зумовлює рН 7,4. Характерним є значний вміст натрію в позаклітинній рідині. Рівень його зберігається протягом життя. Внутрішньоклітинний вміст натрію у дітей вищий, ніж у дорослих. Натрій регулює судинний тонус, потенціює активність адреналіну, зумовлює роботу натрієво-калієвого насоса. Затримка натрію характерна для гіпертонічної хвороби, інфаркту. Вміст калію більший всередині клітини. . Усі електрофізіологічні та енергетичні процеси відбуваються за участю калію. Він стимулює утворення ацетилхоліну -- медіатора синапсів, який є каталізатором АТФ і входить до складу креатинфосфату. Нестача калію спричинює слабкість серцевого м'яза. Збільшення вмісту калію призводить до внутрішньошлуночкової блокади, тремтіння шлуночків. Відносна потреба дітей у калії вища, ніж у дорослих. Нестача калію гальмує ана-болічні процеси.

Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення

Оцінку органів травлення потрібно проводити з урахуванням віку пацієнта на основі комплексного дослідження органів травного тракту. При цьому враховують дані анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, оцінюють результати лабораторних та інструментальних досліджень.

Анамнез

Збираючи анамнез потрібно з'ясувати:

• *чи є скарги на біль у животі;
• *локалізація, іррадіація, характер, інтенсивність, періодичність, сезонність болю в животі;
• * чи пов'язаний біль у животі зі споживанням їжі, її кількістю та якістю;
• *кількість випорожнень, їх характер, домішки слизу, крові, біль під час акту дефекації;

чи є нудота або блювання;

характер блювотних мас, частота блювання, час виникнення;

наявність печії, її зв'язок зі споживанням їжі;

чи є зміни в апетиті, відчуття переповнення шлунка;

*наявність скарг, які вказують на порушення загального стану (слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищена дратливість, плаксивість тощо).

Під час огляду за системами та органами важливо дати оцінку стану органів травної системи за такими критеріями:

колір шкіри: блідість, жовтяниця, субіктеричність;

наявність елементів висипки -- геморагії, підвищення сухості шкіри з лущенням, рубці, розширення венозної сітки на передній стінці живота;

стан губ, зубів, язика слизової оболонки ротової порожнини, зіва, глотки (звернути увагу на підвищену сухість слизових оболонок, гіпертрофію сосочків язика або їх атрофію), каріозні зуби, наявність афт, ерозій, ділянок лейкоплакії, запальні процеси ясен, язика, мигдаликів;

форма живота, його симетричність і розміри;

участь м'язів живота в акті дихання.

Пальпація. Перкусія. Аускультація

За допомогою поверхневої пальпації можна виявити:

болісність живота і резистентність м'язів черевної стінки;

локалізацію зон слабкості передньої черевної стінки;

грижі пупкового кільця, білої лінії живота, пахвинні та стегнові грижі, збільшення паренхіматозних органів (печінки, селезінки), наявність пухли ноподібного утворення.

За допомогою глибокої пальпації виявляють:

розміри відрізків кишок, паренхіматозних органів;

рівень проекції на черевну стінку країв печінки та селезінки;

консистенцію збільшених паренхіматозних органів, їх болючість;

рухомість, болісність, щільність, характер поверхні відрізків тонкої й товстої кишки, наявність газів у них;

*симптоми Кера, Мерфі, Ортнера та інші патологічні зміни.

Перкусія живота дозволяє виявити наявність рідини в черевній порожнині.

За допомогою аускультації можна визначити перистальтику кишок та ін. Стан пацієнта допомагають оцінити такі додаткові методи дослідження:

рентгенологічні;

ультразвукові (УЗД);

ендоскопічні -- фіброгастродуоденоскопія;

мікробіологічні;

біохімічні;

шлункове і дуоденальне зондування.

На основі оцінки стану пацієнта медична сестра формулює й узгоджує з пацієнтом або родичами проблеми і складає план сестринського догляду.

Для зняття болю провести зрошення слизової оболонки рота 0,5 % розчином новокаїну або анестезиновою емульсією.

За призначенням лікаря проводити оброблення слизової оболонки ротової порожнини, афт, виразок антисептичними препа ратами, лікувальними оліями тощо.

Додавати до однієї чайної ложечки грудного молока порошок ністатину (дозу призначає лікар), 3--4 рази на добу.

Усі предмети догляду (посуд, соски, пляшечки, іграшки) обробляти дезрозчинами з наступним промиванням. Соски кип'ятити протягом 15 хв з моменту закипання

У разі необхідності організувати огляд дитини лікарем. Організувати щадний режим годування. Створити дитині комфортні умови, заспокоїти її, забезпечити спокійний сон (краще на свіжому повітрі). Організувати постійне спостерігання за дитиною, контролювати температуру тіла. Повідомляти лікаря про погіршення стану дитини.

Після обстеження організувати консультацію гастроентеролога і за його рекомендаціями скласти план догляду і лікування.

Створити для пацієнта спокійну атмосферу, оптимальний режим дня з додатковим відпочинком. Контролювати дотримання дієтичного харчування (їжу хворий має споживати невеликими порціями, 5--б разів на добу; стіл 1а, 16, 1в, 1 або 2). Проводити вітамінотерапію.

За призначенням лікаря провести курс бактерицидними препаратами, біогенними стимуляторами, ферментативними, антисекреторними, репаративними препаратами тощо.

Контролювати проведення курсу фізіотерапевтичного лікування.

Організувати консультацію гастролога, вирішити питання про госпіталізацію.

Уразі загострення виразкової хвороби у пацієнта, який перебуває на диспансерному обліку, разом із гастроло-гом вирішити питання про госпіталізацію. Після стаціонарного лікування за рекомендаціями лікаря скласти план реабілітаційного лікування вдома, проводити догляд і медикаментозну терапію за складеним планом.

Визначити стадію отруєння:

• 1-ша стадія -- у перші 2 год, коли токсичні речовини ще не потрапили з травного каналу в кров;
• 2-га стадія -- потрапляння недоброякісної їжі, грибів, отрути в травний тракт, всмоктування токсичних речовин через ворсинки кишок у кров і циркуляція їх у крові (після 2 год).

Промити шлунок ізотонічним розчином натрію хлориду до чистих промивних вод (врахувати вік пацієнта). Першу порцію промивних вод відправити на аналіз. Поставити очисну клізму, а якщо вік пацієнта більше ніж 10 років, після очисної клізми провести сифонне промивання кишок. Дати проносне (магнію сульфат у дозі 0,5 г на 1 кг маси тіла в 100 мл води).

Під час промивання шлунка і кишок вести за пацієнтом постійне спостереження (підрахувати пульс, частоту дихання, вимірювати артеріальний тиск). Надаючи допомогу, якомога швидше організувати консультацію лікаря.За призначенням лікаря ввести антидот залежно від виду отрути, а також препарати: серцеві, дезінтокси-каційні, загальнозміцнювальні, седативні, аналептичні, антибіотики, глюкокортикоїди, діуретики. За показаннями провести оксигенотерапію, штучну вентиляцію легенів, закритий масаж серця. Якщо хворий у важкому стані, його слід госпіталізувати в реанімаційне відділення.

Створити лагідний, спокійний мікроклімат. Застосувати препарати, які нормалізують евакуатор-но-моторну функцію шлунка і кишок (папаверину гідрох-лорид, но-шпа, церукал тощо).

Рекомендувати пацієнту провести повне клінічне обстеження, виписати направлення на УЗД, фіброгастро-скопію, лабораторні аналізи. Організувати консультацію гастролога. Рекомендувати проведення сеансів психотерап

За призначенням лікаря проводити седативну терапію, теплові процедури на ділянку печінки і жовчного міхура, холеспазмолітики з холеретиками в разі гіпертонічної форми дискінезії жовчного міхура або холекінетичні препарати в разі гіпотонічної форми дискінезії. Узгодити з лікарем рекомендації щодо вживання мінеральних лікувальних вод.

За наявності запального процесу в жовчному міхурі за призначенням лікаря проводити антибактеріальну терапію.

Застосовувати газовідвідну трубку. Для зменшення спазму прямої кишки застосовувати ректальні свічки.Проводити боротьбу з дисбактеріозом. Для відновлення порушень моторики кишок рекомендувати збори лікарських речовин, фізіотерапевтичні засоби.

Стежити за дотриманням хворим суворої дієти за призначенням лікаря.

Згідно з листком призначень проводити седативну, ан-тиферментативну, дезінтоксикаційну терапію.

Увести через зонд у шлунок лікувальну суміш: 0,25 % розчин новокаїну 0,5 мл та 0,25 % розчин аміназину. Почати проводити оральну регідратацію (напувати дитину глюкозо-сольовим розчином по 10 мл кожні 10-- 15 хв).Налагодити краплинне внутрішньовенне введення глюкозо-сольових розчинів і супроводжувати дитину в дитячий стаціонар.Якщо є можливість, відразу ж організувати консультацію лікаря вдома, разом з лікарем надати невідкладну допомогу і госпіталізувати дитину. Уводити антибіотики тільки після взяття матеріалу на бактеріологічне дослідження.