Дипломная (вкр): Управління оборотним капіталом підприємства

-   грошові та матеріальні внески засновників підприємств;

-        прибутки, отримані від операційної та фінансової діяльності, які спрямовуються на поповнення оборотного капіталу;

         безплатні або благодійні внески, пожертви організацій, підприємств і громадян;

         кредити банків та інших кредиторів під авансування оборотних активів;

Найбільш обмежені можливості формування капіталу спостерігаються у приватних підприємств, особливо в період їх створення та на першому етапі діяльності, бо початковий капітал, у тому числі й оборотний, формується виключно за рахунок засновників і тільки з часом появляються можливості залучення інших джерел як власного, так і позикового капіталу. Отже, приватним підприємствам торгівлі найскладніше сформувати оборотний капітал, бо вони змушені орієнтуватись переважно на фінансові можливості своїх засновників, і тільки через деякий час функціонування можуть з’явитись інші джерела надходження, точніше кажучи, поповнення капіталу.

Проведені дослідження показало, що діючі приватні підприємства в торгівлі крім капіталу власників, все частіше залучають кошти ззовні, найчастіше - це короткострокові кредити банківських установ і товарні (комерційні) кредити. Останній вид кредиту виступає, як правило, у формі надання товарів під реалізацію з розрахунками за фактично продані товари.

Рисунок 1.9 Основні етапи обґрунтування джерел залучення оборотного капіталу підприємств інші джерела, не заборонені законодавчими актами України

Значно більші можливості для формування капіталу мають колективні підприємства, серед яких в торгівлі найбільшу питому вагу становлять акціонерні товариства, створені в процесі приватизації підприємств, що в минулому були в державній або в комунальній власності. За Законом України «Про господарські товариства, від 15.12.2009 року №1759 всі акціонерні товариства як ті, що появилися в процесі приватизації, так і знов створені при формуванні капіталу можуть скористатися всіма джерелами фінансових ресурсів, крім бюджетних коштів [43, ст.13].

До внутрішніх джерел формування власного оборотного капіталу в торгівлі відноситься частка капіталізованого прибутку, отриманого в процесі операційно-фінансової діяльності, а також частка надходжень від загальногосподарської діяльності, пов’язаної, по-перше з щорічною індексацією активів, у тому числі й оборотних, з урахуванням рівня інфляції, а по-друге, з нарахуванням амортизаційного фонду підприємницьких структур.

Структуру обох груп джерел формування власного оборотного капіталу торговельних підприємств недержавної форми власності можна класифікувати за ознакою їх мобілізації (рис. 1.10).

Серед джерел мобілізації коштів для поповнення оборотного капіталу (як показано на рис. 1.7) чільне місце посідають внутрішні джерела, пов’язані найперше з реінвестуванням прибутку, використанням тимчасово вільних коштів самостійно створюваних цільових фондів підприємств та амортизаційних відрахувань. Внутрішні джерела формування капіталу підприємств забезпечують їм умови розширеного відтворення, фінансову стабільність, незалежність та інвестиційну привабливість для інвесторів. Серед джерел поповнення власного оборотного капіталу найголовнішим з погляду на мету підприємництва є нерозподілений прибуток, який відноситься до фонду накопичення. Саме він відіграє головну роль в забезпеченні саморозвитку підприємств.

Рисунок 1.10 Класифікація джерел формування власного оборотного капіталу торговельного підприємства

Позиковий оборотний капітал, як відомо, також може утворюватись за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. Серед зовнішніх джерел утворення позикового оборотного капіталу торговельних підприємств в сучасних умовах головними є короткострокові та довгострокові позики (кредити), призначення яких пов’язане найперше з формуванням логістичних потоків, тобто з закупівлею, транспортуванням, складуванням, пакуванням, підготовкою до продажу, реалізацією товарів споживачам і сервісним обслуговуванням (п. 1.2).

Доречно зазначити, що та частка оборотного капіталу, яка формується за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу, вітчизняними ученими називається чистим робочим капіталом [20, 391; 35, 486].

Сьогодні для забезпечення товароруху при нестачі власного оборотного капіталу підприємства використовують насамперед короткострокові банківські кредити з оплатою відсотків, встановлених на ринкових засадах. Особливе місце серед зовнішніх джерел позичок займає кредиторська заборгованість за товари.

До внутрішніх джерел позикових коштів, необхідних для забезпечення потреби в фінансових ресурсах, вітчизняні економісти відносять відстрочені і прострочені зовнішні довгострокові і короткострокові зобов’язання [43, 79], з чим не можна не погодитись. Дійсно, в сучасних умовах, як показали розрахунки, 75% досліджених збиткових підприємств не мають власного оборотного капіталу, а тому досить активно для формування оборотного капіталу використовують внутрішні позикові кошти, а саме: прострочені короткострокові банківські та комерційні кредити, внутрішню та зовнішню кредиторську заборгованість. Особливо негативною характеристикою для іміджу торговельного підприємства є прострочена внутрішня i зовнішня кредиторська заборгованість, бо вона означає, що підприємство працює за рахунок своєї заборгованості, точніше - «живе в борг».

Незважаючи на це, вивчення та оцінка сьогоднішньої системи формування оборотного капіталу суб’єктiв пiдприємницькоi дiяльностi в межах законодавчого поля України та нацiональних Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку дає пiдстави стверджувати, що вона вiдображає основнi ринковi трансформацiйнi процеси в цiй сферi економiчної дiяльностi. Для пiдтвердження цього висновку на рис. 1.11 подано узагальнену структуру сучасної системи утворення сукупного оборотного капiталу торговельних пiдприємств.

Вивчення структури джерел формування оборотного капiталу за ознакою платності дозволяє констатувати, що всi джерела, крiм кредиторської заборгованостi, поточних зобов’язань за розрахунками та доходiв майбутнiх перiодiв, є платними. Платнiсть власного капiталу проявляється в тому, що частка прибутку, одержаного вiд господарської дiяльностi, розподiляється мiж власниками капiталу пiдприємств пропорцiйно внескам i є платою за них. Розмiри цих плат попередньо не встановлюються, крiм дивiдендiв на привiлейованi акцiї. В усiх iнших випадках власники капiталу отримують плату, яка визначається за наслiдками роботи у вiдповiдному перiодi (частiше за рiк). Обсяги плати можуть коливатися, але сутнiсть платностi власного капiталу вiд цього не змiнюється.

Рис. 1.11 Структура джерел формування оборотного капiталу торговельних пiдприємств

На вiдмiну вiд власного позичений оборотний капiтал оплачується за попередньо встановленими ставками (відсотки за кредити, облігації, вексельний дисконт тощо).деальним для підприємцiв є варiант безкоштовного залучення оборотного капiталу до дiяльностi пiдприємств. До безкоштовних джерел залучення оборотного капiталу вiдносяться кредиторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги протягом часу, обумовленого договором, поточнi зобов’язання за одержаними авансами, зобов’язання за розрахунками з бюджетом, з позабюджетних платежiв, зi страхування тощо, а також доходи майбутнiх перiодiв. Такі джерела носять досить стійкий характер, а тому називаються стійкими пасивами.

Треба відмітити, що: рiзнi види пiдприємств за формами власностi, органiзацiйно-правовим статусом та життєвим циклом мають великі відмінності формування оборотного капiталу. Найбiльш обмежені можливості формування капiталу притаманні приватним пiдприємствам. Бiльше можливостей, що характерно й для країн з розвиненою ринковою економiкою, мають колективнi пiдприємства, а серед них - акцiонернi товариства, особливо створенi в процесi приватизацiї державних пiдприємств.

Разом з тим виявлено, що сучасні умови ринкових перетворень змушують вітчизняних підприємців застосовувати не тільки поточне планування, а й розробробляти стратегію управління фінансовими ресурсами на основі їх оптимізації.

Висновки до розділу 1:

Дослідження сутності, ролі та особливостей формування й використання оборотного капіталу підприємств в умовах набуття Україною статусу держави з ринковою економікою дозволяє зробити такі висновки.

.Оборотний капітал в системі механізмів і методів економічного управління діяльністю підприємств слід розглядати в теоретичному сенсі, що виражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідними товарами, призначеними для авансування оборотних активів з метою отримання прибутку, і в практичному значенні як показник фінансового стану підприємств і найбільш мобільний ресурс економічного механізму функціонування підприємства.

. Серед факторів підприємницької діяльності оборотному капіталу належить пріоритетна роль, оскільки він об’єднує всі ресурси в єдиний господарський механізм через свій кругообіг, внаслідок якого його обсяг не змінюється. Економічним результатом авансування капіталу в активи підприємницької структури виступає одержаний прибуток, який означає, що авансовані в активи кошти відбулися як капітал, тобто стали капіталом.

. На кожній стадії свого кругообігу оборотний капітал виконує функції обміну, сприяє забезпеченню підприємств оборотними активами, створює їхню фінансову стійкість та привабливість для інвесторів. Головні функції оборотного капіталу проявляються в обслуговуванні кругообігу оборотних активів.

. Розглянуті особливості формування та використання оборотного капіталу торгівельних підприємств.

У структурі оборотних активів як об’єктів авансування оборотного капіталу домінують товарні запаси. Оборотні активи, пов’язані з товарорухом, слід називати логістичними активами. Групування активів за видами діяльності потребує достовірної інформації про їх величину, склад, структуру. Тому для ефективного управління оборотними активами торговельних підприємств слід розробляти внутрішньогосподарську систему обліку і спостережень, яка б забезпечувала інформацією процес обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом на основі оптимізації оборотних активів.

. Розкриття сутності і ролі оборотних активів як об’єктів авансування оборотного капіталу торговельних підприємств дозволило:

-   уточнити їх склад відповідно до чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

-        виявити залежність структури оборотних активів від життєвого циклу підприємств;

         обґрунтувати ознаки відповідності оборотних активів стратегічним завданням управління логістичними потоками підприємств;

         установити появу нових джерел формування оборотного капіталу в торгівлі, пов’язаних зі змінами форм власності підприємств.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

.1 Оцінка ринкових умов формування оборотного капіталу та активів торгівельних підприємств

Розробка стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств потребує врахування особливостей його формування та кругообігу. Управління оборотним капіталом має бути адаптованим до умов ринкових перетворень. Тому основою обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств мають стати результати аналізу особливостей його формування та використання в перехідній економіці країни.

В єдиному механізмі стратегічного управління торговельними підприємствами ланка управління оборотним капіталом є визначальною. Відмітимо, що оборотний капітал, виступаючи засобом авансування мобільної частини майна підприємства, стає об`єктом управління його кругообігу, який охоплює весь процес діяльності підприємства.

Актуальність дослідження показників ефективного використання оборотного капіталу в торгівлі пов`язана з тим, що оборотні активи як об’єкти авансування капіталу становлять більше 80% усіх активів торговельних підприємств і являють собою найбільш мобільну їхню частину.

Забезпечення підприємств оборотним капіталом пов’язане з вибором ефективних джерел його утворення. Сучасні умови діяльності підприємств вимагають більш ретельного й кваліфікованого підходу до формування й використання оборотного капіталу підприємств з метою максимізації його оборотності, скорочення витрат та збільшення генерованого ним прибутку. Для цього необхідно перш за все детально вивчати й аналізувати як внутрішні, так і зовнішні фактори, динаміку, тенденції та показники ефективності використання об’єктів авансування оборотного капіталу, тобто оборотних активів

Це особливо важливо в умовах, коли першочерговим завданням у вирішенні фінансових проблем в економіці України вважається зміцнення фінансового стану кожного суб’єкта господарювання. Водночас треба враховувати покращення сучасних умов залучення оборотного капіталу, що для торгівлі має винятково велике значення. Становлення економіки супроводжується зменшенням середньої відсоткової ставки комерційних банків за кредитами у національній валюті. Наприклад, у 2011 р. ця ставка порівняно з 2010 р. зменшилась на 4%, а за 2013 рік на лідерський рівень 18,37% вийшов банк «Південний», однаковий тариф 20,7%-20,9% утримують п’ять банків «Урксиббанк», «Укрсоцбанк», «Укргазбанк», «РайфайзенБанк Аваль», «Ощадбанк» [46].

Та все ж ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті дуже високі. В середньому ставка становить 22,7% при обліковій ставці Національного банку України - 7,5%, а за 2010 р. вона становила 24,8% при обліковій ставці Національного банку 9,5% тобто ставки за кредитами комерційних банків в 2,77 рази перевищували облікову ставку Національного банку [47, 5]. Але й за таких умов банківських кредитів катастрофічно не вистачає. Відтак є всі підстави стверджувати, що головним пріоритетом забезпечення сталих темпів розвитку торговельних підприємств виступає формування ефективної системи забезпечення оборотним капіталом.

Аналіз показує, що характерним є обмеженість інформаційної бази торговельних підприємств як необхідної умови ефективного господарювання, а також відсутність дієвих механізмів управління оборотними активами і капіталом.

Розвиток торгівлі у нинішніх умовах найбільше потерпає від нестачі оборотного капіталу. Збільшення товарообороту, формування ефективних логістичних потокових процесів потребують кредитних ресурсів, а в умовах їх нестачі та високої плати виникає дилема: брати чи не брати кредити. Оскільки перший варіант для багатьох торговельних підприємств неприйнятний, то залишається другий - обходитися власними коштами. Такий висновок підтверджує аналіз фінансового стану досліджених підприємств (див. п. 2.2).

Найважливішою умовою стабілізації фінансової ситуації в торгівлі виступає прискорення обігу оборотного капіталу через прискорення оборотності відповідних активів та оптимізацію співвідношень між усіма їхніми структурними елементами. Для визначення загальних умов формування оборотного капіталу в торгівлі розглянемо сучасний стан економічних умов розвитку підприємств загалом і торгівлі зокрема.

До позитивних якісних зрушень слід віднести розширення параметрів внутрішнього ринку. Частка обороту роздрібної торгівлі у структурі ВВП зросла з 16,5% у 2010 р. до 27,4% у 2012 р. За означені роки спостерігалось зниження рівня тінізації економіки країни з 40% у 2010 р. до 34% у 2012 р.; скорочення частки бартерних операцій з 17,1% до 8% відповідно [50, 6]. При порівнянні темпів зростання ВВП з іншими економічними показниками привертає особливу увагу збільшення обороту підприємств оптової торгівлі у 2010 р. на 27,8%, роздрібної - на 11,7%, ресторанного господарства - на 8%, реальної заробітної плати - на 19,3% [52]. Зростання фізичного обсягу роздрібного товарообороту на 8,1% у 2010 р., на 12,6% у 2011 р. [50, 6] на 16,4% у 2012 р. [53, 9] та на 19,4% у 2013 р. [51, 7] є результатом позитивних економічних зрушень, які сприяли підвищенню місткості споживчого ринку, що за роки економічної кризи скоротилась майже вдвічі [50, 16].