Дипломная (вкр): Управління оборотним капіталом підприємства

Крім витрат, пов’язаних з накопиченням і зберіганням товарних запасів, до оборотних активів відносяться також інші операційні активи, наприклад, відсотки за кредити, використані на придбання цих товарів.

Велика частка в оборотних активах належить дебіторській заборгованості, яка згідно П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» являє собою суму заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами є юридичні та фізичні особи, які в результаті минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [30, п.4]. До того ж дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову, яка виникає при збоях в операційному циклі і погашається в строки, що перевищують дванадцять місяців з дати балансу, та поточну, яка виникає в ході нормального операційного циклу і погашається протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість як елемент оборотних активів підприємницьких структур в торгівлі виникає в процесі ринкової трансформації оборотного капіталу в оборотні активи і залежить від форми розрахунків при формуванні активів через ринковий механізм купівлі-продажу.

Оскільки трансформування оборотного капіталу у відповідні товарно-матеріальні активи здійснюється через купівлю-продаж з різними варіантами розрахунків, то виникають елементи оборотних активів, похідні від ринкових відносин, зокрема від варіанту (способу) розрахунків. Можливі, як відомо, три варіанти розрахунків, які визначають форми авансування оборотного капіталу в товарно-матеріальні активи.

Перший варіант є найбільш оптимальним. При ньому оплата оборотних активів проводиться за фактом їх поставки, а це означає, що оборотний капітал відразу вкладається в свої еквіваленти в формі натурально-речових оборотних активів і ніяких боргів не виникає, а вкладення капіталу при такому варіанті розрахунків носить форму авансування накопичення товарних запасів.

Другий варіант розрахунків передбачає завчасну (явно авансову) оплату товарно-матеріальних оборотних активів. За таких умов виникає окремий елемент оборотних активів - дебіторська заборгованість постачальників, яка означає, що торговельні підприємства, авансувавши капітал, отримають належні їм активи тільки через певний проміжок часу, обумовлений договором. Порушення строків договору спричиняє прострочену дебіторську заборгованість і підвищує ризик недопостачання вже оплачених активів.

Третій варіант розрахунків пов’язаний з реалізацією оборотних активів (товарів) покупцям у кредит. Це зумовлює появу дебіторської заборгованості покупців, яка означає: торговельні підприємства передали покупцям оборотні активи, але належну платню (гроші) отримають через обумовлений договором період часу. За таких умов оборотний капітал підприємства авансується навіть в реалізовані покупцям товари.

Слід особливо підкреслити: другий та третій варіанти розрахунків таять у собі підстави для сумнівів не тільки щодо вчасності сплати боргів, а й щодо їх погашення взагалі. Коротше кажучи, за таких умов існує загроза (ризик) втрат від несплати або невчасної сплати боргів. Тому підприємства вимушені створювати ще й такий елемент дебіторської заборгованості, як «Резерв сумнівних боргів», який пов’язаний з ризиками невиконання платіжних зобов’язань. Це спричиняє необхідність визначення ймовірності ризиків невиконання взаємних домовленостей щодо розрахунків при купівлі-продажу матеріально-речових оборотних активів.

В роботі детальне вивчення закономірностей формування елементів та структури оборотних активів торговельних підприємств, проведене на основі нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, дозволяє виділити такі головні ознаки класифікації цих активів як об’єктів аналізу та економічного управління:

- види оборотних активів за формами функціонування;

-        структура оборотних активів відповідно до стадій життєвого циклу підприємств;

         показники ефективності використання оборотних активів;

         джерела авансування оборотних активів;

         рівень ризикованості застосування оборотних активів;

         відповідність оборотних активів стратегічним завданням управління логістичними потоками і діяльністю підприємств загалом.

Економічне управління оборотними активами і методи його здійснення найперше залежать від тієї форми, в якій виступають окремі елементи оборотних активів як об`єкти управління. За цією ознакою можна виділити чотири головні об’єкти економічного управління оборотними активами торговельних підприємств - це товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та грошові кошти і витрати майбутніх періодів та інші оборотні активи (рис. 1.7).

Особливої уваги в процесі економічного управління оборотними активами підприємств заслуговують показники ефективності їх використання [31, 96].

Загалом же використання оборотних активів характеризується як позитивними, так і негативними показниками. Серед позитивних слід виділяти високий рівень ліквідності, ефективність структурної трансформації, легкість впливу на швидкість обертання, велику пристосованість до змін кон’юнктури ринку, інфляційну захищеність, високу прибутковість та ін. Але не можна ігнорувати й негативними показниками використання оборотних активів, серед яких найперше слід виділяти те, що товари під час транспортування, зберігання, підготовки до продажу і самого продажу супроводжують ризики не тільки природних втрат, а й втрат вартості під впливом інфляції та конкурентної боротьби.

Найбільш вагомими показниками відповідності планових оборотних активів стратегічним завданням розвитку підприємницьких структур в торгівлі є їх рентабельність та ліквідність, в яких відображаються всі інші показники. Безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів потребують особливої уваги при управлінні оборотними активами.

Рисунок 1.7 Види оборотних активів торговельних підприємств за формами функціонування

Підсумовуючи сказане, варто наголосити: об`єднання елементів оборотних активів у однорідні групи для економічного управління має практичну спрямованість і може бути використаним при розробці стратегії і тактики господарювання торговельних підприємств.

Вивчення оборотних активів як об’єктів економічного управління торговельною діяльністю на основі розкриття їх сутності і оцінки ролі в економіці підприємницьких структур дозволило:

охарактеризувати склад оборотних активів в розрізі окремих видів за формами функціонування, встановленими новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. За цією ознакою виділено чотири види оборотних активів, а саме: товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та грошові кошти, а також витрати майбутніх періодів та інші оборотні активи;

виявити особливості структури оборотних активів залежно від життєвого циклу підприємств. Встановлено: на стадії створення нового підприємства структура оборотних активів характеризується мінімальним накопиченням товарних запасів та відсутністю дебіторської заборгованості, а на стадії старіння - нераціональними обсягами товарних запасів та дебіторської заборгованості;

виділити найбільш прийнятні показники оцінки оборотних активів, застосування яких слід вважати обов’язковим при економічному управлінні - це рентабельність та ліквідність;

обґрунтувати ознаки відповідності оборотних активів стратегічним завданням управління логістичними потоками торговельних підприємств.

Отже, ефективне управління оборотними активами виступає основою розробки стратегії формування оборотного капіталу і обґрунтування принципових підходів до застосування політики його використання при авансуванні оборотних активів.

.3 Особливості формування та використання оборотного капіталу торговельних підприємств

Розробка стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств потребує врахування особливостей його формування та використання на кожній стадії кругообігу в умовах ринкових перетворень.

В цілісному механізмі стратегії управління торговельними підприємствами управління оборотним капіталом є визначальною ланкою, бо оборотний капітал в торгівлі займає домінуючу (70%) частку в загальному обсязі капіталу, забезпечуючи логістичні потокові процеси. Йдеться, по суті, про те, що оборотний капітал, виступаючи засобом авансування оборотних активів підприємства, стає об’єктом економічного управління як в процесі його формування, так і використання, на кожній стадії кругообігу, охоплюючи увесь торговельний процес.

Діяльність торговельних підприємств в ринкових умовах без надійних прогнозних оцінок рівня забезпеченості оборотним капіталом не може бути ефективною. Цілісність управління, починаючи з формування і закінчуючи ефективністю використання оборотного капіталу, має стати визначальною ланкою в загальному механізмі економічного управління і розробки нової моделі фінансової політики підприємства.

У контексті цих проблем формування капіталу, необхідного для придбання оборотних активів, які забезпечують діяльність підприємницьких структур, виступає першою стадією його управління.

Використання капіталу на придбання оборотних активів слід називати авансуванням, бо в загальному значенні термін «авансування» вживається як видача коштів в рахунок майбутніх витрат, по-іншому, - надання авансу [33, 8]. Поряд з авансуванням вживаються поняття «фінансування» та «інвестування». Фінансування підприємств найчастіше вживається у значенні вибору напрямків, форм і методів використання фінансових ресурсів з метою забезпечення їх економічного розвитку [34, 360; 35, 473; 36, 508]. Діапазон визначень поняття «інвестиції» в значенні інвестування досить широкий. Найбільш повним і ґрунтовним, на наш погляд, є визначення інвестицій як вкладення капіталу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [33, 117; 35, 398;].

Головним орієнтиром при визначенні та застосуванні поняття «інвестиції» є Закон України «Про інвестиційну діяльність», за яким до інвестицій відносяться усі види цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [41, ст. 646]. Тому інвестиції підприємства розглядаються вітчизняними економістами як вкладення капіталу в усіх його формах в різні об’єкти (інструменти) господарської діяльності з метою отримання поточного доходу (прибутку), досягнення економічного, а також забезпечення зростання рівня ринкової вартості підприємства [23, 17-18].

Утворений підприємством капітал відображається в бухгалтерському балансі у відповідних розділах «пасиву», де вказуються джерела його формування, а в «активі» балансу відображаються напрямки його вкладення, тобто вказуються види активів, в які авансовано оборотний капітал.

На основі законодавства щодо підприємницької діяльності у сфері формування капіталу можна обґрунтувати головні принципи утворення та використання оборотного капіталу торговельних підприємств (рис. 1.8)

Рисунок 1.8 Основні принципи формування оборотного капіталу підприємств

Ефективне формування капіталу неможливе без мінімізації витрат на його залучення з різних джерел, без співставлення плати за позиковий капітал з упущеною вигодою при використанні власного, без максимізації зиску при розподілі (використанні) оборотного капіталу в процесі його авансування. Важливим принципом формування й використання оборотного капіталу є принцип синхронізації його надходження, трансформування в оборотні активи та повернення в свою початкову (грошову) форму. Така синхронізація потребує складання спеціального графіку з визначенням чітких термінів надходження оборотного капіталу у необхідних обсягах для придбання потрібних для торговельної діяльності оборотних активів.

Підвищення ефективності залучення та використання оборотного капіталу в торгівлі характеризується підвищенням рівня його рентабельності та ростом питомої ваги прибутку, одержаного від основної операційної діяльності, в загальній сумі прибутку, одержаного від усіх видів діяльності [42, 180-184].

Оскільки потреба в оборотних активах є мотивом формування оборотного капіталу, то саме ці фактори диктують вибір головних джерел задоволення потреби в оборотному капіталі і враховуються при розробці політики його формування на поточний та перспективний періоди. Особливо важливим орієнтиром при цьому виступає, окрім життєвого циклу підприємства, життєвий цикл кожного товару, що реалізується.

Складнiсть, багатоаспектнiсть та унiкальна здатнiсть оборотного капiталу бути авансованим у різні види активів обумовили можливiсть його класифiкацiї за ознаками єдностi спiвiснування в процесi управління торговельною дiяльністю (табл. 1.2).

Наведена класифiкацiя вiдображає функцiональнi стадiї кругообороту капiталу та його вiдповiднi форми, рiвень охоплення бухгалтерським облiком, джерела формування, особливостi й напрямки використання. В окремi ознаки класифiкацiї оборотного капіталу слід видiляти оборотність, рентабельність, рівень ризикованості авансування, особливості планування, принципи формування й використання в торгiвлi.

Підвищення ефективності використання оборотного капіталу обумовлює необхідну етапність обґрунтування джерел його формування на підприємствах (рис. 1.8). Наведені на рисунку етапи дають загальне уявлення про формування оборотного капіталу будь-яких підприємницьких структур.

Особливості торговельної діяльності в ринкових умовах визначають специфіку вибору джерел формування оборотного капіталу в торгівлі. Загальні джерела формування капіталу підприємств визначені Законом України «Про підприємства в Україні» [1, п.4, ст.10].

Таблиця 1.2

Класифiкацiя оборотного капiталу торговельних пiдприємств

Слід особливо підкреслити, що існування різних видів підприємств за формами власності, організаційно-правовим статусом та життєвими циклами викликає специфіку формування оборотного капіталу (Рис. 1.9).

Оскільки серед суб’єктів торговельної діяльності підприємства державної форми власності займають незначну частку (менше 4 відсотків), то дослідження джерел формування капіталу загалом і оборотного зокрема зосереджено в роботі на прикладі вибірки підприємств недержавної форми власності, які не мають ні бюджетного фінансування, ні цільового державного кредитування. Досліджені підприємства є типовими для торговельної мережі України загалом.

З урахуванням термінології, введеної Положеннями бухгалтерського обліку, та стандартних вимог щодо оборотного капіталу серед джерел його формування в торгівлі можна виділити такі: