Дипломная (вкр): Управління оборотним капіталом підприємства

11             Обсяг інших оборотних активів, необхідний для нормальної діяльності      , де  - ідентифіковані для кожного підприємства мінімально і максимально можливі обсяги інших оборотних активів, тис. грн.;

Математичний вираз процесу оптимізації джерел авансування оборотних активів аналогічний моделі оптимізації складу оборотних активів, тобто формули 3.1. розкрито виразом цільової функції (3.14).

Цільова функція  передбачає мінімізацію середньозваженої вартості залучення капіталу, який використовується для авансування оборотних активів.

, (3.14)

де  - цільова функція моделі Б;

- обсяг власного оборотного капіталу, тис.грн.;

 - вартість формування власного оборотного капіталу, долі одиниці;

 - довгострокові зобов’язання, тис.грн.;

 - вартість довгострокових зобов’язань, долі одиниці;

 -обсяг товарного кредиту, тис.грн.;

 - вартість залучення товарного кредиту, долі одиниці;

 - ставка податку на прибуток та податку на додану вартість, долі одиниці;

 - інша короткострокова кредиторська заборгованість, тис.грн.,

 - вартість іншої короткострокової кредиторської заборгованості, долі одиниці;

 - короткострокові кредити банку, тис.грн.,

 - вартість залучення короткострокових кредитів банку, долі одиниці.

Початковою умовою оптимізації оборотного капіталу прийнято рівність між його обсягом і вартістю оборотних активів:

 (3.15)

Запропонована економіко-математична модель охоплює оптимізацію всіх джерел формування оборотного капіталу з урахуванням системи обмежень, яка формує діапазон їхніх можливих значень (табл. 3.3).

Наведені моделі являють собою єдину балансову систему. Їх реалізація здійснюється методом математичного програмування з використанням стандартного пакета Microsoft Excel.

В процесі оптимізації структури джерел авансування оборотних активів використано показники вартості залучення окремих джерел капіталу.

Вартість власного капіталу оцінюється прибутком, який отримує торговельне підприємство за результатами господарсько-фінансової діяльності після покриття всіх витрат і відрахувань до фондів загально відомою формулою

 (3.24)

де  - вартість формування власного капіталу, долі одиниці;

- обсяг чистого прибутку підприємства, призначеного для виплати власникам капіталу, тис. грн;

ВК - обсяг власного капіталу підприємства, тис. грн.

Вартість залучення довгострокових та короткострокових кредитів визначається як сума всіх витрат підприємства, пов’язаних з отриманням та обслуговуванням позики. Основною складовою цих витрат є відсотки за кредит, які залежать від кон`юнктури фінансового ринку, темпів інфляції, рівня ризику кредитування конкретного підприємства в залежності від його фінансової стійкості та інших чинників. Витрати за отримані кредити банку необхідно оцінювати з урахуванням податку на прибуток. Відповідно до нормативних документів відсотки за кредит включаються до витрат обігу, тому вартість такого джерела фінансування менша ніж величина відсотка на величину податкового коректора, який визначається економією прибутку за рахунок звільнення від податку того прибутку, який використовується для сплати відсотків за кредит.

Таблиця 3.3

Система обмежень моделі оптимізації оборотного капіталу торговельних підприємств

1                Нормальний рівень фінансової стійкості підприємства       , де ЗВ - обсяг запасів і витрат, тис. грн.;

3                Норматив коефіцієнта маневреності власного капіталу     , де  - обсяг власного капіталу підприємства, тис. грн.;

Вартість кредиторської заборгованості товарного характеру оцінюється розміром знижок з цін на товари за умов готівкової оплати. Якщо згідно з умовами контракту, застосовується пільга при відстроченні платежів на один місяць, то місячна вартість залучення товарного кредиту буде дорівнювати розміру цінової знижки, яку можна розрахувати за загальновідомою формулою відсотків за кредит:

 (3.25)

де  - вартість залучення товарного кредиту на умовах короткострокової відстрочки платні , долі одиниці;

 - розмір цінової знижки при готівкових розрахунках за товар, долі одиниці;

Вартість стійких пасивів (внутрішньої кредиторської заборгованості) умовно приймається нульовою як спонтанне джерело авансування [19, 705]. З точки зору оцінки вартості капіталу це джерело авансування не належить до чинників авансування, що підлягають управлінню на основі витрат на залучення капіталу.

Визначення мінімальних і максимальних рівнів різних обмежень здійснювалося з використанням відомих статистичних і аналітичних методів [19; 120-131, 172;]. В основу цих методів покладено розрахунки допустимих значень досліджуваних показників в ретроспективному періоді.

Розв`язання задачі оптимізації складу оборотних активів і джерел їх авансування ТОВ «АД Шина « охоплює слідуючі основні етапи (рис. 3.4).

На першому етапі готуються вхідні дані для оптимізації складу оборотних активів, а саме: середній обсяг та склад оборотних активів за їх видами; питомі витрати обігу на 1 грн. товарних запасів; альтернативна вартість залучення оборотного капіталу, який використовується для авансування товарних запасів і дебіторської заборгованості, формування грошових коштів та інших оборотних активів; показники ефективності управління оборотними активами (коефіцієнти поточної і швидкої ліквідності, а також участі матеріальних запасів у покритті короткострокових зобов`язань); фактичний обсяг поточних зобов’язань підприємства; період обороту товарних запасів, дебіторської заборгованості та грошових коштів; коефіцієнт інфляційної захищеності оборотних активів; обсяг товарообороту по собівартості; обсяг товарообороту, отриманий з відстрочкою платежу; мінімально і максимально можливі значення оборотних активів за їх видами.

Рис. 3.4 Процес вирішення задачі оптимізації оборотного капіталу

На другому етапі розробляється модель оптимізації складу і структури оборотних активів (модель ОА) на основі математичного програмування. Вона включає цільову функцію, яка мінімізується, і обмеження у вигляді рівностей або нерівностей (дод. Л).

На третьому етапі розв`язується оптимізаційна задача за моделлю ОА. При пошуку рішення використовується алгоритм лінійної або нелінійної оптимізації, який ґрунтується на використанні ітераційних розрахунків за ньютонівським методом розв`язання системи рівнянь [120, 189-191].

До моделі ОА включаються: фактичний склад оборотних активів за їх видами; показники вартісної оцінки окремих видів оборотних активів; величина критерію оптимальності при фактичному складі оборотних активів; оптимальний склад оборотних активів; величина критерію оптимальності складу оборотних активів; система непрямих обмежень моделі; показники ефективності управління оборотними активами; система прямих обмежень параметрів, що оптимізуються.

Результатами вирішення задачі мають бути оптимальні значення товарних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів, а також величина критерію оптимальності (витрати обігу і альтернативна вартість оборотних активів при фактичному і оптимальному їхньому складі).

Четвертий етап охоплює збір і підготовку вхідних даних для оптимізації структури джерел авансування оборотних активів, головним серед яких є загальний обсяг оборотних активів, джерела їх авансування і вартість залучення оборотного капіталу, обсяги власного капіталу підприємства, величина запасів і витрат, торговельної надбавки, ставки податків на прибуток і на додану вартість, мінімальні та максимальні обсяги джерел авансування оборотних активів.

На п’ятому етапі формирується модель оптимізації джерел авансування оборотних активів, тобто модель ДА, яка аналогічна моделі оптимізації складу оборотних активів (модель ОА). Цільова функція моделі ДА ґрунтується на середньозваженій вартості залучення капіталу для авансування оборотних активів. Система обмежень математичної моделі формує діапазон можливих значень джерел формування оборотного капіталу.

Реалізація моделі ДА здійснюється на шостому етапі з використанням програми Microsoft Excel «Пошук рішення». Серед елементів моделі ДА слід виділяти фактичну структуру джерел авансування оборотних активів, середньозважену вартість формування оборотного капіталу при фактичному складі джерел авансування, вартість окремих елементів оборотного капіталу (джерел авансування), оптимальні обсяги оборотного капіталу (джерел авансування), середньозважену вартість формування оборотного капіталу при оптимальному складі джерел авансування (елементів оборотного капіталу), систему непрямих обмежень моделі, показники фінансового стану підприємства і систему прямих обмежень параметрів, що оптимізуються.

Розв`язання поставленої задачі дозволить визначити оптимальні обсяги власного оборотного капіталу, довгострокових позик, товарного кредиту, короткострокових кредитів банку, а також середньозважену вартість формування капіталу при фактичному і оптимальному складі джерел авансування оборотних активів.

На завершальному етапі оптимізації оборотних активів і капіталу, що в них авансований, досягається збалансованість параметрів моделей ОА і ДА методом ітерацій, що означає: після кожного циклу пошуку рішення задачі здійснюється передача інформації від однієї моделі до іншої за схемою інформаційних потоків (рис. 3.5).

Рис. 3.5 Інформаційні потоки між моделями ОА і ДА

На рисунку показано, що оптимальний обсяг оборотних активів як результат реалізації моделі ОА передається в модель ДА для формування прямих і непрямих обмежень, а оптимальні обсяги джерел авансування, визначені за моделлю ДА, передаються в модель ОА для розрахунків вартісних оцінок оборотних активів і формування прямих і непрямих обмежень моделі.

Запропоновану методику доцільно застосовувати при оптимізації джерел формування і напрямків використання оборотного капіталу як окремого підприємства та і торговельних підприємств з різними базовими економічними стратегіями (п.п. 3.3).

3.3 Напрями оптимізації оборотного капіталу торговельних підприємств

Вибір напрямів управління оборотним капіталом в роботі розглядається як комплекс заходів, який передбачає механізми оптимізації джерел формування оборотним капіталом і використання кожним окремим підприємством. Результатом виступає досягнення довгострокових конкурентних переваг підприємства, що потребує вибору прийнятних для практики механізмів обґрунтування ефективної політики залучення і розподілу оборотного капіталу - головного фінансового ресурсу підприємств[132-136].

Основою обґрунтування напрямів формування й розподілу оборотного капіталу є визначення потреби в оборотних активах. Така потреба залежить від ефективності логістичного потоку на кожному підприємстві і пов’язана найперше з факторами обсягу і витрат товарообігу[137].Треба відмітити, що результати аналізу динаміки товарообігу і рівня рентабельності дослідити на прикладі одного підприємства не дозволяє повністю розкрити питання формування й розподілу оборотного капіталу, тому в роботі розглянуто для прикладу декілько типових торгівельних підприємств, які можуть бути основою диференційованого підходу до розробки механізмів оптимізації оборотного капіталу з використанням запропонованих цільових функцій (модель ОА і ДА).

Вихідним етапом оптимізації оборотного капіталу виступає її основа - оборотні активи. За допомогою запропонованої моделі оптимізації оборотних активів (п.п.3.2) визначено оптимальний їх склад з урахуванням рентабельності та інших показників ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств.

Аналіз структури оборотних активів у взаємозв’язку з джерелами їх авансування та основними економічними показниками діяльності підприємств показує, що в сучасних економічних умовах (при нестачі або відсутності власного оборотного капіталу) ймовірність збоїв у ході операційної діяльності є досить великою. Нераціональне забезпечення потреби в оборотному капіталі неодмінно призводить до збільшення операційних витрат, фінансових втрат і втраченої вигоди [138-140]. Для підприємств, що застосовують агресивний підхід до формування оборотних активів ці втрати виявляються найбільш вагомими. Як показали розрахунки на прикладі торговельного підприємства ТОВ «АД Шина» зі стабільним товарооборотом (табл. 3.4), фактичний склад оборотних активів суттєво відрізняється від оптимального, визначеного за цільовою моделлю А.