Дипломная (вкр): Управління оборотним капіталом підприємства

Провідна роль при обґрунтуванні стратегії управління оборотним капіталом, як показано в роботі, належить моделюванню і оптимізації. В нинішніх умовах обмеженості джерел поповнення оборотного капіталу найбільш прийнятним слід вважати планування оборотного капіталу і оборотних активів на основі оптимізації. Процес обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом потребує використання економіко-математичного інструментарію, який включає розробку економіко-математичних моделей, вибір методів і засобів для проведення розрахунків, пошук та аналіз отриманих результатів, прийняття рішень та контроль за їх виконанням.

Виходячи з принципів розробки стратегії управління, в роботі обґрунтовано засади та практичні підходи розв’язання задач управління оборотним капіталом на основі оптимізації його обсягів і мінімізації витрат на формування.

.2 Впровадження методів управління оборотним капіталом підприємства

Основою формування та використання оборотного капіталу в системі фінансової політики підприємства виступає оптимізація загального обсягу і структури оборотних активів. Головні підходи до оптимізації оборотних активів визначаються стратегією управління підприємством, яка ґрунтується на основі діючої фінансової політики і потребує її коригування в напрямах скорочення фінансових ризиків.

При обґрунтуванні стратегії управління оборотними активами підприємств слід виходити з вибору ефективних джерел їх авансування, тобто враховувати вартість залучення окремих видів капіталу. Такі методологічні засади дозволяють вирішувати питання підвищення ефективності формування і використання оборотних активів у взаємозв’язку з джерелами їх авансування забезпеченням фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності підприємств. Визначені засади підпорядковуються єдиній меті - забезпеченню безперебійного процесу реалізації товарів при мінімальних поточних і капітальних витратах.

Система формування і авансування оборотного капіталу має багаторівневий характер. Початковий її рівень охоплює оптимізацію основних параметрів, які визначають обсяги і структуру оборотних активів, а завершальний - розробку політики управління оборотним капіталом на основі оптимізації оборотних активів.

Треба відмітити, що оптимізація оборотного капіталу за усіма параметрами неможлива. Тому необхідна структуризація задач оптимізації управління оборотними активами по групі параметрів та джерелами їх авансування на стратегічному, поточному і оперативному рівнях .

Управління оборотними активами на стратегічному рівні повинно вирішувати такі задачі:

- оптимізацію загального обсягу оборотних активів на основі обґрунтування ефективної політики їх формування та використання;

-        забезпечення ліквідності, платоспроможності підприємства на основі оптимізації структури оборотних активів та джерел їх авансування;

         прискорення обертання оборотних активів і капіталу;

         підвищення фінансової стійкості підприємства;

         скорочення середнього періоду погашення кредиторської заборгованості.

На поточному та оперативному рівнях управління можна розв`язувати більш конкретні задачі, зокрема, такі:

- розробляти оптимальні графіки платежів;

-        оптимізувати рух дебіторської заборгованості на основі визначення доцільності кредитування постачальників;

         вибирати раціональні форми і способи розрахунків з контрагентами;

         оперативно коригувати обсяги товарних запасів з метою їхньої оптимізації.

В економічній літературі досить повно викладено методи розв’язання задач поточного та оперативного рівнів управління оборотними активами у локальній постановці [64, 71, 113, 132, 134]. Оптимізація основних параметрів управління оборотним капіталом повинна носити характер збалансованості оборотних активів і джерел їх авансування.

В роботі приводиться методика вирішення задач оптимізації основних параметрів, які характеризують стратегію управління оборотним капіталом. Центральне місце в цій методиці належить оптимізації складу оборотних активів та структури джерел їх авансування за умов стабільного товарообігу, для ТОВ «АД Шина» та для типових підприємств приведених (табл. В.1 дод. В).

Формування стратегії управління оборотними активами торговельних підприємств здійснюється на основі врахування таких факторів:

- загальної економічної стратегії діяльності підприємства;

-        управління товарооборотом, товарними запасами, поточними витратами,

         доходами та прибутком;

         політики формування власних та позикових фінансових ресурсів.

Напрями управління оборотним капіталом є складовою загальної економічної стратегії підприємства. Вона передбачає формування оптимального обсягу та складу оборотних активів і джерел їх авансування, що потребує аналізу і визначення принципових підходів до їх оптимізації за видами, забезпечення необхідної ліквідності і підвищення рентабельності, обґрунтування загального обсягу оборотного капіталу і джерел його формування.

Для вирішення основних задач управління оборотним капіталом підприємств ТОВ «АД Шина» в роботі показано можливість використання два підходи : перший - аналітичні розрахунки по цільовим функціям (3.1 і 3.14) на конкретних даних для заданого підприємства по сформованій системі обмежень; другій - розрахунок на основі балансової економіко-математичної моделі.

Треба відмітити, що ряд практиків зосереджені на розробці і використанні багатомірних статистичних моделей, які передбачають збирання відповідної інформації, формування вибірки даних, визначення найсуттєвіших факторних ознак, розробку факторної моделі з застосуванням кореляційного аналізу і використанням моделі, прийнятної для управління оборотними активами підприємств [119, 112].

Відмітимо, що нині підприємства усіх форм власності, як правило, не використовують в управлінні нормативи власного оборотного капіталу тому, що відсутність єдиної методичної бази для розрахунку нормативів оборотних активів і джерел їх авансування, яка відповідала б сучасним вимогам перехідного періоду, призводить до ігнорування нормативів при управлінні оборотними активами і капіталом.

Також використання кореляційного аналізу підтверджує, що в сучасних умовах відсутні закономірності, які можна було б відобразити за допомогою багатомірних статистичних моделей. Це свідчить про те, що використання статистичних факторних моделей для управління оборотним капіталом не відповідає умовам ефективного їх використання згідно реалій сьогодення.

Досвід діяльності торгівельних підприємств показує, що розв`язання оптимізаційних задач доцільно здійснювати за двома моделями. Модель ОА призначається для визначення оптимального складу оборотних активів з урахуванням обмежень, які відображають ефективність управління оборотними активами, а модель ДА - для оптимізації складу джерел авансування оборотних активів з урахуванням обмежень, які характеризують фінансовий стан підприємства. Моделі ОА і ДА збалансовані між собою і передбачають взаємний зв`язок в процесі розв`язання задач управління оборотним капіталом.

До параметрів, що оптимізуються при застосуванні моделі ОА, відносяться середньорічні обсяги товарних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів. Основна мета - мінімізація операційних та альтернативних витрат, пов`язаних з функціонуванням оборотних активів.

Модель ДА призначена для оптимізації структури джерел авансування оборотних активів, до яких належать власний оборотний капітал, довгострокові позики, короткострокові кредити банків, товарні кредити та інша кредиторська заборгованість. Основною метою є мінімізація середньозваженої вартості формування оборотного капіталу.

Постановка оптимізаційних задач основана на таких основних характеристиках:

- збалансованість, тобто рівнозначність обсягів оборотних активів і джерел їх авансування;

-        рівень оптимальності загального обсягу та складу оборотних активів, який визначається сумою витрат обігу та альтернативної вартості джерел формування оборотного капіталу;

         рівень оптимальності структури джерел авансування оборотних активів, прийнятого як середньозважена вартість формування оборотного капіталу;

         систему обмежень, яка охоплює показники ефективності управління оборотними активами та фінансовим станом підприємства (поточна і швидка ліквідність підприємства, рівень покриття короткострокових зобов’язань товарними запасами, питома вага матеріальних оборотних активів у їх загальній сумі, інфляційна захищеність оборотних активів, оборотність товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів, тривалість операційного циклу і обороту грошових коштів, середній індекс ліквідності оборотних активів), а також показники оцінки структури джерел фінансування оборотних активів (рівень маневреності власного капіталу, середній період погашення кредиторської заборгованості, фінансова стійкість підприємства).

Рентабельність оборотних активів характеризується відношенням прибутку від операційної діяльності до суми цих активів. Кількісно прибуток від операційної діяльності в торгівлі виражається алгебраїчною сумою валового прибутку, тобто торговельного доходу, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

За умов стабільного товарообігу зміна загального обсягу і структури оборотних активів впливає на операційні витрати. Тому показник оптимальності повинен охоплювати витрати обігу, які залежать від товарних запасів, і альтернативні витрати, що відображають втрати при відволіканні оборотного капіталу у дебіторську заборгованість, грошові кошти та інші оборотні активи.

Цільова функція моделі оптимізації обсягу і структури оборотних активів при стабільному товарообігу відображає витрати обігу, пов’язані з придбанням та реалізацією товарів, формуванням і використанням капіталу при авансуванні оборотних активів.

, (3.1)

де  - цільова функція моделі А;

- витрати обігу, віднесені на товарні запаси, долі одиниці;

 - обсяг товарних запасів, тис. грн.;

 - розмір дебіторської заборгованості, тис. грн.;

 - запас грошових коштів, тис. грн.;

 - розмір інших оборотних активів, тис. грн.;

 - альтернативна вартість капіталу, який використовується для авансування відповідно дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів, долі одиниці.

Оптимізаційна модель включає обмеження, яке відображає умови рівності загального обсягу оборотних активів сумі їхніх окремих елементів:

, (3.2)

де ОА - обсяг оборотних активів підприємства, тис.грн.

В процесі обґрунтування стратегії управління оборотними активами підприємства необхідно застосовувати ряд обмежень, які умови прискорення оборотності товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів з урахуванням їх достатнього обсягу для нормальної торговельної діяльності, допустимі обсяги товарних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів, необхідних для нормального функціонування підприємства (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Система обмежень моделі оптимізації оборотних активів торговельних підприємств

1                Норматив коефіцієнта поточної ліквідності            , де ОА - обсяг оборотних активів, тис. грн.;

 - обсяг поточних зобов’язань, тис. грн.;

4                Стабільне значення коефіцієнта інфляційної захищеності оборотних активів            , де  - ідентифіковані для кожного підприємства мінімально і максимально можливі значення коефіцієнта інфляційної захищеності оборотних активів, долі одиниці;

5                Дотримання нормативу оборотності товарних запасів      , де  - нормативна для кожного підприємства оборотності товарних запасів, рази;

6                Норматив оборотності дебіторської заборгованості           , де  - нормативна для кожного підприємства оборотність дебіторської заборгованості, рази; - обсяг товарообороту, який реалізується з відстрочкою платежу, тис.грн.

7                Норматив оборотності грошових коштів , де  - нормативна для кожного підприємства оборотність грошових коштів, рази;