Дипломная (вкр): Управління оборотним капіталом підприємства

У процесі вибору політики формування оборотного капіталу ТОВ» АД Шина» велику роль відіграє оцінка сезонної частини оборотних активів, яка визначається як різниця між максимальною і мінімальною потребою в них протягом року. Оскільки співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів є основою управління їх обертанням і вибору конкретних джерел авансування, то першим етапом визначення політику формування оборотного капіталу повинна стати оптимізація співвідношення між постійною та змінною частинами оборотних активів як об’єктів авансування оборотного капіталу.

Висновки до розділу 2:

Діагностика трансформації споживчого ринку в Україні, вивчення джерел і умов формування та аналіз ефективності використання оборотного капіталу суб’єктами торговельної діяльності дозволили зробити ряд висновків. За умов, коли економічна криза позбавила фінансові структури і господарюючі суб’єкти оборотного капіталу, пошуки коштів для авансування оборотних активів стали досить проблематичними і викликали необхідність наукового обґрунтування стратегії забезпечення підприємств оборотним капіталом.

1. В роботі проведена оцінка умов формування оборотного капіталу та активів торгівельних підприємств та показано, що за обсягами оборотного капіталу торгівля нині займає друге місце після промисловості, обігнавши такі галузі, як транспорт разом зі зв’язком і сільське господарство. Нарощування оборотного капіталу в торгівлі супроводжувалося деформацією його структури, викликаною найперше відволіканням від основної діяльності і авансуванням дебіторів. На 40% досліджених підприємств спостерігалося поступове збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості при скороченні товарних запасів у структурі оборотних активів. І тільки ті підприємства, які застосовують оплату товарів з відстроченням платежів або на умовах комерційного (товарного) кредиту, мають раціональну структуру оборотних активів.

2.      За розрахованими коефіцієнтами інтенсивного та екстенсивного використання оборотного капіталу в обслуговуванні товарообороту підприємств виявлено, що сучасний етап розвитку торговельної діяльності характеризується позитивною тенденцією переходу від екстенсивного до інтенсивного використання оборотних активів. Виходячи з рівня достатності власного оборотного капіталу підприємств, який визначає їх фінансову незалежність і можливості самофінансування, установлено, що досліджене в роботі підприємство ТОВ «АД Шина» є кредитозалежним. Обсяг позиченого капіталу перевищує вартість наявних активів, бо використовувався не тільки за призначенням, а й на відшкодування збитків підприємства. Це засвідчує високий ризик втрати підприємством фінансової незалежності.

.        На основі вищеозначених методологічних підходів було сформовано систему оцінних показників для аналізу оборотних активів торговельних підприємств. Виділено п’ять найважливіших груп показників, в основу яких покладено ознаку функціонального призначення оборотних активів і для кожної групи підприємств визначено ті показники, які дають змогу охарактеризувати ефективність використання оборотних активів

.        Вагомим негативним наслідком формування оборотного капіталу в торгівлі є відсутність або нестача чистого (власного) оборотного капіталу. Так, на початку 2012 р. 52% досліджених підприємств не мали власного капіталу для авансування оборотних активів, а тому авансували оборотні активи виключно за рахунок кредиторської заборгованості, більша частка якої була простроченою. Тільки підприємства зі стабільно зростаючим товарооборотом мали оптимальні обсяги власного оборотного капіталу і стійкий фінансовий стан.

.        Результатом проведеного в розділі аналізу ТОВ «АД Шина» стало визначення принципових підходів до оцінки та формування оборотного капіталу торговельних підприємств на базі системи формування оборотного капіталу з позицій вибору прийнятного рівня доходності та ризиків фінансової діяльності, розкритої в [19; 20; 33; 64; 69; 70; 72].

Для обґрунтування цих підходів оборотний капітал поділено на дві частини. Перша - це змінний оборотний капітал, що формується за рахунок короткострокових зобов`язань підприємств, а друга - постійний, що формується за рахунок власного і прирівняного до нього довгострокового позикового капіталу, тобто перманентного капіталу. Після виділення постійної та змінної частин оборотного капіталу оцінено рівень його спроможності авансувати потребу в постійних і змінних оборотних активах.

. Аналіз діяльності підприємств [20, 311] показує, що виділяються три принципових стратегії формування оборотних активів, а тому й оборотного капіталу підприємств - це агресивна, помірна та консервативна.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

.1 Формування напрямів управління оборотним капіталом

Основою обґрунтування напрямів управління оборотним капіталом підприємств в роботі на прикладі торговельних підприємств вибрано інтенсивний напрямок розвитку бюджету підприємства, який неможливий без визначення оптимальних обсягів оборотних активів і пошуків ефективних джерел формування капіталу для їх авансування. Такий підхід потребує цілісного механізму управління кругообігом капіталу, фінансових потоків, починаючи з закупівлі товарів і закінчуючи їх реалізацією.

Треба відмітити, що розробка напрямів управління оборотним капіталом має спиратися на загальну стратегію управління підприємницькою діяльністю, обґрунтування якої обов’язково передує стратегічному плануванню оборотного капіталу.

Відомо, що початковим етапом розробки стратегії управління є визначення місії, мети і задач діяльності підприємства [77, 23; 87, 9]. В процесі обґрунтування перспективних напрямів функціонування підприємств можуть формуватися різні типи стратегії й розвитку.

При обґрунтуванні стратегії управління оборотним капіталом необхідно виходити з оцінки діючої на підприємстві загальної стратегії [40, 53; 81, 57]. Розробка стратегії управління оборотним капіталом вимагає чіткого взаємозв`язку її з загальними стратегічними установками підприємства.

Для торговельних підприємств головними класифікаційними ознаками будь-якої загальної стратегії є динаміка товарообороту і рентабельності. Аналіз в 2 розділі практики торговельної діяльності підприємств ( прикладом є ТОВ «АД Шина») дозволило виявити, що в сучасних умовах найбільш поширеною є стратегія «обмеженого зростання». Вона характерна для прибуткових підприємств з невисокими темпами зростання товарообороту і стійким положенням на.

В роботі показано, що серед принципів формування й використання оборотного капіталу основним є орієнтація на потребу в оборотних активах, обґрунтування напряму управління оборотним капіталом повинно базуватись і постійно ув’язуватись з маркетинговою стратегією підприємства. Загальний обсяг і структура оборотних активів підприємств, як відомо, визначається саме маркетинговою програмою [86, 122-124], в основі якої лежить обґрунтування товарної (продуктової) політики підприємства. Відмітимо, що після визначення стратегічних напрямів формування оборотних активів підприємства починається пошук джерел авансування цих активів, тобто обґрунтування стратегії формування і використання оборотного капіталу.

Процес розробки напрямів удосконалення управління оборотним капіталом передбачає виконання таких основних етапів: визначення стратегічних цілей управління оборотним капіталом, формування задач управління, аналіз оборотного капіталу, розробка плану управління оборотним капіталом, контроль і коригування стратегічних рішень при реалізації задач поточного і оперативного рівнів управління[78]. (рис. 3.1) На рис.3.1 прим. ОА - загальний обсяг оборотних активів, ОК - загальний обсяг оборотного капіталу.

Система цілей управління оборотним капіталом є багаторівневою. Реальність і ефективність стратегії забезпечуються конкретністю і вимірюваністю цілей, їх збалансованістю та забезпеченістю ресурсами, чіткою орієнтацією за часом. Слід зазначити, що генеральна ціль управління оборотним капіталом і субпідрядні цілі першого рівня є практично однаковими при застосуванні підприємством будь-якої базової стратегії. Стратегічні ж цілі другого рівня не є однаковими для усіх підприємств. Хоча за своїм змістом всі наведені на рисунку цілі є актуальними для підприємства, пріоритетність тих чи інших цілей визначається кожним підприємством окремо. Ця ієрархія зумовлюється головним чином обраною базовою та фінансовою стратегіями підприємства.

Наступним етапом є проведення всебічного аналізу оборотного капіталу як стратегічного ресурсу підприємства. Аналіз необхідно проводити за двома напрямами: діагностика зовнішніх умов формування і авансування оборотного капіталу підприємств на основі чіткої діагностики ефективності управління формуванням і використанням оборотного капіталу окремого підприємства.

Результатом аналізу має стати всебічна оцінка оборотного капіталу, виявлення особливостей його формування та авансування, тенденцій зміни, можливих і неможливих шляхів поповнення та вартості залучення. Етапність проведення аналізу принципового значення не має, оскільки аналіз внутрішнього середовища викликає необхідність урахування і зовнішнього впливу, а вивчення впливу зовнішнього середовища в свою чергу вимагає аналізу внутрішніх факторів.

Досвід показує, що управління оборотним капіталом повинно забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю діяльності. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:

перше - забезпечення платоспроможності. Таке завдання не може ставитися перед підприємством, яке невзмозі оплачувати рахунки, виконувати зобов’язання і знаходиться на межі банкрутства. Підприємство, яке має недостатній рівень оборотного капіталу, може зіштовхнутись з ризиком неплатоспроможності;

друге - забезпечення достатнього обсягу, структури і рентабельності оборотних активів, що потребує оптимізації цих показників. Наприклад, високий рівень товарних запасів потребує відповідно значних поточних витрат, проте широкий асортимент товарної продукції у подальшому може сприяти підвищенню обсягів товарообороту. Кожне рішення, пов’язане з формуванням і використанням оборотного капіталу, повинно обґрунтовуватися як з позицій рентабельності, так і з позицій авансування оптимальної структури оборотних активів.

Особливої уваги потребує обґрунтування оптимальних значень оцінних показників стану оборотного капіталу. Значення головних фінансових коефіцієнтів, які пропонуються в економічній літературі, як правило, стосуються промислових підприємств. Обґрунтування оптимальних значень цих коефіцієнтів для підприємств торгівлі повинно базуватись на інших принципах. Розрахунку оптимальних значень ключових фінансових показників, необхідних для обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом, повинні проводитись кожним підприємством самостійно.

Враховуючи загальні положення теорії і виявлені практичні підходи до застосування політики формування оборотного капіталу, в роботі приведено методику обчислення оптимальних значень основних показників оцінки стану оборотного капіталу і загального фінансового стану підприємства (табл. 3.1). Запропоновані алгоритми ґрунтуються на нормативних показниках, установлених для кожного виду політики формування оборотного капіталу. Для проведення комплексної якісної оцінки стану оборотного капіталу підприємств можна застосовувати методику, запропоновану провідними економістами «ФТК-Инжиниринг» [88, 107].

Основні висновки проведеного аналізу стану оборотних активів і діагностики достатності та ефективності авансування оборотного капіталу в активи дослідженої сукупності торговельних підприємствах використано в процесі оптимізації потреби в оборотних активах і капіталі для їх авансування (п.п. 2.2 і 2.3).

Для узагальнення результатів діагностики зовнішніх умов формування та авансування оборотного капіталу і діагностики стану та ефективності управління оборотним капіталом застосовується SWOT-аналіз, аналіз стратегічної позиції (матриця MacKinsey) [117, 451]. Проведення SWOT-аналізу передбачає оцінку сильних та слабких сторін внутрішнього середовища, а також впливу зовнішнього середовища підприємства з метою ранжування всіх цих факторів за рівнем впливу на стан оборотного капіталу і об’єктів його авансування[77, 171].

Таблиця 3.1

Обґрунтування оптимальних значень оцінних показників стану оборотного капіталу в залежності від чинної політики його формування

Заключним етапом SWOT-аналізу є встановлення зв’язків між найбільш впливовими слабкими і сильними сторонами, загрозами і можливостями зовнішнього середовища. Для цього будується типова матриця. Слід також зазначити, що, незважаючи на чисельні переваги даного аналітичного методу, його застосування може давати похибки. Це пояснюється тим, що при проведенні SWOT-аналізу нерідко застосовується інформація, отримана методом експертних оцінок. Побудовою результуючої SWOT-матриці закінчується блок стратегічного аналізу і розпочинається безпосередньо стратегічне планування.