Материал: СТАБІЛЬНА ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

21

При наявності показань, пацієнти з ІХС скеровуються до профільних спеціалістів

– для надання медичної допомоги щодо лікування супутньої патології та проведення заходів немедикаментозної корекції ФР – на рівні вторинної ланки, або скеровуються до ЗОЗ вищого рівня надання медичної допомоги.

3.2.4 Диспансерний нагляд

Положення протоколу

Пацієнти зі стабільною ІХС високого ризику, незалежно від наявності або відсутності симптомів стенокардії, зокрема, пацієнти після перенесеного ГІМ та пацієнти після проведення інвазивних та оперативних коронарних втручань, підлягають диспансерному нагляду у ЗОЗ, що надають вторинну медичну допомогу (кардіолог). При неможливості забезпечення диспансерного нагляду пацієнта високого ризику лікарем-кардіологом, диспансерний нагляд проводиться у ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу – терапевт дільничний або сімейний лікар (3.1.4). Частота планового клінічного огляду лікаря у рамках диспансерного нагляду має бути не меншою, ніж 1 раз на рік або частіше за необхідності (4.2.4).

Пацієнти з вперше поставленим діагнозом ІХС, яким призначено ОМТ у ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги, потребують обов’язкового контролю ефективності терапії упродовж першого тижня після її призначення з метою контролю ефективності призначеної терапії та оцінки ступеня корекції ФР. Частота подальшого спостереження таких пацієнтів визначається індивідуально, з урахуванням клінічних симптомів захворювання та ступеня прихильності пацієнта до виконання рекомендацій лікаря, але не менше 1 разу на рік

За умови стабільного стану та прихильності до лікування такі пацієнти можуть бути передані для подальшого спостереження до лікарів, що надають первинну медичну допомогу з відповідними рекомендаціями щодо плану подальшого спостереження та лікування.

Обґрунтування, необхідні дії лікаря – наведені у розділі 3.1.4. Орієнтовний план обстежень в рамках диспансерного нагляду пацієнтів високого ризику на рівні вторинної ланки представлено у розділі 4.2.4. При корекції такого ФР, як дисліпідемія, рекомендується проводити контроль досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ – менше 1,8 ммоль/л, або зниження на 50% від початкового рівня. При неможливості визначення рівня ХС ЛПНЩ проводиться контроль рівня ЗХС – як у ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу. При прогресуванні симптомів захворювання пацієнти високого ризику направляються до ЗОЗ третинного рівня медичної допомоги – для проведення інвазивних втручань. При наявності показань пацієнти направляються на госпіталізацію до ЗОЗ, що надають стаціонарну допомогу (3.3.1)

3.3. ДЛЯ ЗАКЛАДІВ, ЩО НАДАЮТЬ ВТОРИННУ СТАЦІОНАРНУ ТА ТРЕТИННУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ

3.3.1. Профілактика Положення протоколу

У закладах, які надають вторинну стаціонарну та третинну медичну допомогу, проводяться заходи щодо профілактики виникнення ускладнень ІХС та смерті від ССЗ (вторинна профілактика).

23

Визначити пацієнтів з відносними показаннями для проведення інвазивної коронарографії (ІКГ) (4.3.2.3; 4.3.2.4):

3.3.3 Лікування Положення протоколу

У ЗОЗ, що надають вторинну стаціонарну та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу:

•призначається лікування пацієнтам з ІХС, яким було встановлено діагноз вперше, та, при необхідності, проводиться корекція терапії, призначеної на рівні амбулаторної ланки.

•надається інтенсивна медична допомога пацієнтам з ускладненим перебігом ІХС до стабілізації їх стану

•проводяться заходи реабілітації пацієнтів з ускладненим перебігом захворювання та пацієнтам після проведених інвазивних та оперативних втручань.

•при наявності відповідного матеріально-технічного оснащення проводяться інвазивні та оперативні втручання щодо реваскуляризації міокарда (4.3.2.1).

Обґрунтування. Існують докази, що своєчасне комплексне призначення ОМТ, немедикаментозних методів лікування та проведення реваскуляризації міокарда знижує темпи прогресування захворювання, частоту розвитку ускладнень і смертність, покращує якість життя пацієнтів.

Необхідні дії лікаря. Обов'язкові

1.Обсяг заходів перерахований у розділах 3.2.3, 4.1.3.1, 4.1.3.2, 4.2.2.8, 4.3.2.6, 4.3.2.7, додатки3, 4, 8

2.Визначення тактики проведення планових перкутанних втручань в умовах відділення інтервенційної кардіології (катетеризаційної лабораторії) (4.3.2.5, 4.3.2.6, 4.3.2.7) або оперативних втручань (аортокоронарне шунтування, протезування клапанів, ШВР тощо)

3.Призначення або корекція медикаментозної терапії після проведення інвазивного або оперативного втручання (4.1.3.1, 4.1.3.2, 4.2.2.8, Додаток 3, 4, 5)

3.3.5 Диспансерний нагляд – пацієнтам надають рекомендації щодо плану обстежень та лікування в рамках диспансерного нагляду, який проводиться на рівні первинної або вторинної амбулаторної ланки медичної допомоги (кардіолог, дільничний терапевт, лікар загальної практики-сімейної медицини). При необхідності визначається частота повторних планових госпіталізацій та/або консультацій лікарів ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, що вказується в рекомендаціях щодо д/нагляду при виписці зі стаціонару.

24

IV. ОПИС ЕТАПІВ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

АЛГОРИТМ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТУ ЗІ СТАБІЛЬНОЮ ІХС у закладах первинної медичної допомоги

ФР – фактори ризику, ІХС(+) - наявність ІХС, ІХС (-) – відсутність ІХС, ІХС (±) – потребує обстеження з метою встановлення діагнозу; ОМТ – оптимальна медикаментозна терапія; ЗОЗ – заклади охорони здоров’я

Оцінка вірогідності наявності ІХС за допомогою таблиці претестової ймовірності (4.1.1.4)

25

4.1.ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА

4.1.1.Діагностика стабільної ІХС у ЗОЗ, що надають первинну медичну

допомогу

4.1.1.1 Клінічна оцінка больового синдрому (таблиця 1)

Стенокардія – основний клінічний симптом ІХС, найбільш частою причиною її появи є обструкція коронарних судин атеросклеротичною бляшкою, що призводить до зменшення кровопостачання міокарда. Збір анамнезу залишається основним елементом діагностики стенокардії. У більшості випадків анамнез дозволяє встановити точний діагноз, а фізикальне обстеження та інструментальні методи дослідження необхідні тільки для його підтвердження чи виключення альтернативної патології. Рекомендується обов’язково запитувати пацієнтів як про біль, так і інший дискомфорт у грудях, оскільки достатньо часто стенокардія сприймається як відчуття стискання, важкості тощо.

Характеристика болю та/або дискомфорту при нападі стенокардії – 4 ознаки:

1.Локалізація: загрудинний біль з можливою іррадіацією в нижню щелепу, ліве плече, епігастральну область, спину або верхні кінцівки

2.Характер: пекучий, здавлюючий, розпираючий; відчуття стискання, напруження, тяжкості, печії; не залежить від фази дихання та зміни положення тіла. Стенокардію може супроводжувати задишка, а також менш специфічні симптоми такі, як слабкість, нудота, відчуття тривоги, головокружіння. Задишка може бути єдиним симптомом стабільної ІХС, проте у таких випадках необхідна диференційна діагностика з патологією органів дихання.

3.Тривалість: кілька хвилин (як правило – не більше 10)

4.Зв’язок з факторами, які викликають дискомфорт або полегшують стан – виникає на фоні фізичного або емоційного стресу, проходить упродовж кількох хвилин після припинення дії провокуючих факторів або прийому нітратів Посилення симптомів при фізичній активності після переїдання чи у ранкові години одразу після сну також є класичною ознакою стенокардії

Таблиця 1. Клінічна диференційна діагностика ангінозного та неангінозного болю