Критерії |
Власний капітал |
Позиковий капітал |
1. Рівень |
Щонайменше у |
Відсутня, статус |
відповідальності |
повному обсязі |
кредитора |
капіталодавців |
|
|
2. Участь в |
Як правило, дає |
Як правило, участь в |
управлінні |
право |
управлінні |
підприємством |
|
підприємством |
|
|
виключена |
42 Джерела та механізми фінансування місцевого економічного розвитку: навч. посіб. К.: Центр громадської експертизи, Проект «Місцевий економічний розвиток міст України», 2013. 176 с. С.15.
233
Продовжнння таблиці 8.3
3. Участь у |
Дає право участі у |
Обумовлені договором |
прибутках |
розподілі прибутків |
відсотки; участь у |
|
|
розподілі прибутків |
|
|
виключена |
|
|
|
4. Строк |
Необмежений |
Обмежений згідно з |
використання |
|
договором |
|
|
|
5. Кредитне |
Як правило, |
Як правило, необхідне |
забезпечення |
непотрібне |
|
|
|
|
6. Податковий тягар |
Плата за |
Проценти за |
|
користування |
користування |
|
здійснюється за |
позиками відносяться |
|
рахунок прибутку, що |
на валові витрати, |
|
залишився після |
тобто зменшують |
|
сплати всіх податків |
податковий тягар |
|
|
|
7.Порядок повернення |
В останню чергу |
Першочергово, |
у разі банкрутства |
|
залежно від типу |
|
|
кредитора |
|
|
|
*Джерело:сформовано на основі [43]
За джерелами мобілізації розрізняють зовнішнє і внутрішнє фінансування. Внутрішнє фінансування передбачає мобілізацію фінансових ресурсів усередині підприємства (за рахунок результатів операційної чи інвестиційної діяльності) і не пов’язане з необхідністю виходу підприємства на ринок капіталів з метою залучення коштів. Зовнішнє фінансування, навпаки, передбачає використання інструментів ринку капіталів для фінансового забезпечення діяльності підприємства.
Варто відзначити, що як власний, так і позиковий капітал може формуватися як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел (рис.8.244).
43 Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч.
посібник. К.: КНЕУ, 2003. С. 30
Там само. С.26.
234
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ |
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Власний капітал |
|
|
|
|
Позиковий капітал |
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Внески учасників та |
|
|
|
|
|
|
|
|
Забезпечення |
|
|
|
|
||||||||||
засновників |
|
|
|
|
|
|
|
наступних витрат і |
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
платежів |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
Реінвестування |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
прибутку |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Банківські і |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
комерційні |
|
||
|
|
|
|
Реструктуризація |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кредити |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
активів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ
ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ
Рис. 8.2. Зовнішні та внутрішні джерела формування власного і позикового капіталу підприємства
За строками фінансування виділяють довгострокове (більше 5 років) і короткострокове (поточне) фінансування (до 1 року). Поточне фінансування передбачає пошук джерел фінансування, перш за все, для забезпечення операційної діяльності (поповнення обігових коштів для формування запасів, здійснення розрахунків тощо).
Прийняття рішень про довгострокове фінансування завжди здійснюється відповідно до загальної стратегії компанії. Зазвичай довгострокові фінансові ресурси необхідні для: запуску нових проектів; створення нових підприємств; розширення чи модернізації існуючих підприємств; купівлі чи поглинання інших компаній; придбання нематеріальних
активів; удосконалення дистриб’юторських та інформаційних мереж і систем; інших цілей
235
(диверсифікація діяльності, вихід на нові ринки тощо). Загалом довгостроковий капітал необхідний для росту і розвитку будь-якого бізнесу.
Існує певний взаємозв’язок між короткостроковим і довгостроковим фінансуванням. Якщо обсяг довгострокових ресурсів, отриманих компанією, перевищує її загальну потребу в капіталі, тоді в компанії виникає надлишок грошових коштів, який може бути використаний для короткострокового фінансування. І навпаки, якщо обсяг довгострокового фінансування не покриває всієї потреби в капіталі, тоді компанія вимушена використовувати короткострокові джерела
для покриття потреби у фінансових ресурсах45. Оптимальною вважається ситуація, за якої менеджери намагаються дотримуватися принципу відповідності строків активів і зобов’язань. Тобто, коли для фінансування довгострокових активів (основних засобів та інших необоротних активів) і постійної частини оборотних активів використовуються власний капітал та довгострокові зобов’язання, а змінна частина
оборотних активів фінансується за рахунок короткострокових кредитів і поточних зобов’язань.
Необхідно зазначити, що можливості залучення і використання різних джерел фінансування значною мірою залежать від організаційно-правової форми ведення бізнесу. Форма ведення бізнесу визначає правові обмеження і можливості доступу до різних фінансових інструментів на ринку капіталів. Так, акціонерні товариства можуть залучати кошти шляхом емісії акцій і облігацій, товариства з обмеженою відповідальністю – лише шляхом емісії облігацій, інвестиційні сертифікати можуть випускати тільки інвестиційні фонди, інвестиційні компанії або компанії з управління активами тощо.
Отже, поняття фінансування відображає мобілізацію підприємством фінансових ресурсів з різних
Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. С.800.
236
джерел і включає взаємовідносини, які виникають з цього приводу між підприємством і капіталодавцями щодо повернення коштів та сплати відсотків чи дивідендів. Мобілізація фінансових ресурсів може здійснюватися як з внутрішніх, так і зовнішніх джерел у розрізі власного і позикового капіталів. Важливе значення для забезпечення стратегічного розвитку
підприємства мають довгострокові джерела фінансування.
Варто відмітити, що високі інвестиційні ризики втрати вкладеного капіталу, притаманні інноваційній діяльності, створюють суттєві бар’єри для приватних інвестицій у цю сферу46. Значний рівень ризику та необхідність значних фінансових витрат, які супроводжують інноваційну діяльність, обмежує коло підприємств, здатних до повноцінної реалізації програм інноваційного розвитку47. До макроекономічних ризиків, які ускладнюють фінансування інноваційній діяльності у країнах з ринками, що формуються, відносяться фінансова нестабільність і слабкість фінансового сектора. Це обмежує доступ до зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності та робить його вартість зависокою48.
Також існують певні відмінності у фінансуванні інноваційної діяльності на великих підприємствах (у т.ч. ТНК) і підприємствах малого та середнього бізнесу (МСП). Вони полягають у тому, що перші, а серед них – насамперед ТНК, можуть взяти на себе фінансові
46 Фінансове забезпечення інноваційного розвитку України: монографія / [М.І. Диба та ін.]; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. М.І. Диби і канд. екон. наук, доц. О.М.Юркевич ; Держ. вищ. навч. закл. "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". К.: КНЕУ, 2013. С. 100.
Захаркін О. Інноваційна діяльність підприємства: теоретичний аспект // Проблеми економіки. 2013. № 4. С. 274.
Gorodnichenko Y. Schnitzer M. Financial constraints and innovation: why poor countries don’t catch up [Електронний ресурс] // NBER Working Paper 15792. Режим доступу: http://www.nber.org/papers/w15792.pdf
237
ризики на кількох стадіях інноваційного процесу одночасно – від наукових досліджень до серійного випуску продукції. Натомість ризики, пов’язані з фінансуванням інноваційних МСП, є на порядок вищими, що створює для них труднощі у доступі до фінансування і робить вартість капіталу для них зависокою. На початкових етапах інноваційного процесу МСП неспроможні генерувати достатні для обслуговування боргу грошові потоки, що значно утруднює отримання кредитів. Доцільним є наділення (rationing) цих підприємств власним капіталом або кредитами державних фондів підтримки інновацій49.
Вибір форми та механізмів фінансування
інноваційної діяльності має здійснюватися з урахуванням притаманного кожному з її етапів рівня фінансового ризику та організаційно-правової форми суб’єкта ІД. На першому етапі інноваційної діяльності здійснюються наукові дослідження і розробки, або ННТД (за українською термінологією), для яких характерні надвисокі інвестиційні ризики у зв’язку із високою ймовірністю безрезультатного завершення наукового пошуку. Цей етап у науковій літературі дістав назву ембріональна стадія або нульовий етап (the seed stage), коли ризики невдачі та втрати фінансування є максимальними, проте його обсяги є порівняно невеликими50.
Через ризикованість ННТД для її фінансування використовуються переважно внутрішні джерела – власні кошти підприємств та залучений капітал, що під силу лише потужним ТНК, які спроможні взяти на себе інвестиційні ризики. Основним джерелом фінансування
Інноваційна Україна 2020 : національна доповідь / за заг. ред.В.М. Гейця та ін. ; НАН України. К., 2015. С.210.
Lino Sau. New Pecking Order Financing for Innovative Firms: an Overview [Електронний ресурс] // Dipartimento di Economia S. Cognetti de Martiis Working paper No. 02/2007. Режим доступу: http://www.unito.it/unitoWAR /ShowBinary/FSRepo/D031/Allegati/WP2007Dip/2_WP_Sau.pdf
238
ННТД у країнах ОЕСР є власні кошти підприємств, на які припадає від 42 до 78% його сукупних обсягів51.
Для фінансування ННТД можуть також
використовуватись приватні заощадження, які залучаються через неформальні відносини (капітал так званих "бізнес-ангелів" та "інсайдерів")52. Попри це частина перспективних інноваційних проектів за