Материал: управління іноваціями загальне

0. Дорохіна А. Бізнес-інкубатори, бізнес-ангели, краудфандінг: як знайти гроші на розвиток бізнесу з нуля? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/news/-/376065/biznes-inkubatory-biznes-angely-kraudfanding-yak-znajty-groshi-na-rozvytok-biznesu-z-nulya

0. Управление инновационными проектами и программами: учебное пособие / В.В. Быковский, Е.С. Мищенко, Е.В. Быковская и др. Тамбов: Изд-во ГОУ ВПО ТГТУ, 2011. С.37.

248

погашення боргових зобов'язань. Якщо венчурний (ризиковий) капітал може бути використаний для організації фінансування наукової діяльності на будь-якому її етапі, то організатор проектного фінансування не може йти на такий ризик.

Інноваційний венчурний бізнес допускає можливість провалу фінансованого проекту. Як правило, перші роки ініціатор проекту не несе відповідальності перед фінансовими партнерами за витрачання коштів і не виплачує по них відсотки. Інвестори ризикового капіталу перші кілька років задовольняються придбанням пакета акцій новоствореної фірми. Якщо інноваційна фірма починає давати прибуток, то вона стає основним джерелом винагороди вкладників ризикового капіталу. Найчастіше венчурний капіталіст стає власником інноваційного підприємства.

0. Україні венчурні фонди мають специфіку як щодо процедур їх створення і функціонування, так і відносно напрямів діяльності61. Правову базу функціонування вітчизняних венчурних фондів було закладено у 2001 році, коли почав діяти Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)». Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого у світі. У нас це специфічний інститут спільного інвестування (ІСІ), правила формування, існування та закриття якого вмонтовані у загальні правила діяльності ІСІ та компаній

0. управління активами (КУА).

Венчурним вважається не диверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не можуть брати участі в торгах на фондовій біржі або у торгівельно-інформаційній системі.

61 Стариченко О. Особливості та можливості венчурних інвестиційних

фондів в Україні. Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/ analit_mat/rzp/195.htm

249

Венчурні фонди порівняно з іншими видами ІСІ є найбільш ризикованими для інвесторів, що пояснюється відсутністю жорстких законодавчих вимог щодо складу і структури активів цих фондів та операцій з ними, які характерні для інших ІСІ. До венчурного фонду висуваються найменші регулятивні вимоги з боку законодавства, саме це робить його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм. Підвищена ризикованість венчурних фондів не відлякує

інвесторів, позаяк компенсується широкими інвестиційними можливостями таких фондів, ефективне використання яких може принести інвесторам більші прибутки та інші переваги, ніж при вкладенні коштів в інші ІСІ. Саме тому венчурні фонди користуються популярністю в Україні. В загальних активах українських ІСІ частка венчурних фондів перевищує 90%.

Досвід показав, що інноваційні стартапи, які фінансувались венчурними фондами, виходять на ІPO швидше, ніж інші інноваційні підприємства62. Необхідною передумовою залучення венчурного капіталу для фінансування інноваційної діяльності на етапі впровадження є наявність прозорого та ефективного вторинного фондового ринку, що забезпечує повернення вкладеного капіталу інвесторам63.

0. метою поширення інформації про можливості інвестування у 2014 році в Україні була створена Українська Асоціація Венчурного капіталу та Прямих інвестицій (UVCA). Згідно з дослідженням Асоціації, в державі на сьогодні діє 19 активних венчурних фондів, 8 фондів прямих інвестицій і 1 корпоративний фонд (HP

0. Jovanovic B., Szentes B. On the Return to Venture Capital // NBER Working Paper. 2007. № 12874. Режим доступу: http://www.nber.org/papers /w12874.pdf

0. Gompers P., Lerner J. The Venture Capital Revolution [Електронний ресурс] // Journal of Economic Perspectives. 2001. № 15. Р. 145–168. Доступний з: http://pubs.aeaweb.org/doi/pdfplus/10.1257/jep.15.2.145

250

Tech Ventures)64. Будуючи міст між українською та глобальною венчурною екосистемою, UVCA сприяє розвитку вітчизняного ринку, активізуючи притік капіталу та інформації.

Якщо мова йде не про стартапи, а про пошук зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності для діючих підприємств, то тут є свої особливості. Оскільки переважна більшість джерел зовнішнього фінансування для таких підприємств передбачає мобілізацію ресурсів на ринку капіталів (кредитний ринок, ринок цінних паперів тощо), то використання зовнішнього фінансування пов'язане з більш високими вимогами до розробки інвестиційних планів, ніж у разі використання джерел внутрішнього фінансування.

Зовнішнє фінансування може мати

короткостроковий та довгостроковий характер. Довгострокове фінансування використовується для найбільш важливих інвестицій, а короткострокове – для покриття тимчасової потреби в оборотних коштах для забезпечення операційної діяльності. Тому обсяги і строки фінансування значною мірою будуть залежати від інвестиційної стратегії підприємства та потреби в оборотному капіталі на наступний плановий період.

Слід враховувати, що можливості та способи залучення зовнішнього фінансування істотно залежать від правової форми організації бізнесу. Так, для приватних підприємств чи суб’єктів господарювання без створення юридичної особи власний капітал може формуватися виключно за рахунок приватного майна, а розмір кредиту буде обмежений вартістю майна, яке виступає в якості забезпечення. Найбільший доступ до ресурсів на зовнішньому ринку мають акціонерні товариства. Останні, якщо відчувають потребу в інвестиціях, можуть відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» здійснювати емісію акцій (простих чи

0. Офіційний сайт Української асоціації венчурного та приватного капіталу

UVCA. Режим доступу: http://uvca.eu/ua/news/how-to-find-investments-in-ukraine

251

привілейованих) з подальшим публічним чи приватним їх розміщенням серед акціонерів. Усі акції повинні випускатися виключно іменними та в бездокументарній формі.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів – продаж цінних паперів на підставі заздалегідь опублікованого в засобах масової інформації оголошення наперед не визначеній кількості осіб.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів – розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.

Порядок проведення та вимоги до процедур проведення як публічного, так і приватного розміщення цінних паперів встановлює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

Загалом, перше та усі наступні розміщення емісійних цінних паперів (в основному акцій) певного емітента, що адресовані необмеженому колу осіб і здійснюються в процесі випуску цінних паперів шляхом відкритої підписки або в процесі їх публічного обігу на торгах фондових бірж та інших організаторів торгівлі на ринку прийнято називати ІРО (від англ. Initial Public Offering).65

0. загальному випадку первинне розміщення акцій підприємства за відкритою підпискою (Initial Public Offering — IPO) являє собою процедуру їх реалізації на організованому ринку з метою залучення капіталу від широкого кола інвесторів. У проведенні ІРО (Initial Public Offering), окрім емітента та інвестора, бере участь багато посередників, кожен з яких виконує свої унікальні функції. Мотиви основних учасників IPO не завжди збігаються, проте усі вони зацікавлені один в одному, зацікавлені в тому, щоб IPO відбулося.

0. Шлык П.В. Экономическая сущность первичного публичного размещения акций // Представительная власть. Законодательство, Комментарии, Проблемы. 2007. Выпуск № 1 (74).

252

Актуальність проблематики IPO для емітента в основному зосереджена в питаннях вибору схеми IPO, вибору торговельного майданчика (країни) для розміщення, вибору андеррайтера тощо. При цьому головні цілі компанії в IPO — залучення довгострокових фінансових ресурсів у максимальному обсязі, створення та підтримка статусу публічної компанії.

Публічне розміщення акцій (IPO) для фінансування інноваційної діяльності можливе лише на етапах переходу від "зрілості" інноваційного проекту до інноваційної експансії (характерними прикладами можуть бути колишні стартапи Apple, Microsoft тощо). Така форма дозволяє залучити достатні для фінансування масштабних інноваційних проектів кошти надпотужними компаніями з високими кредитними рейтингами.

Підготовка і проведення первинного розміщення акцій зазвичай передбачає здійснення чотирьох етапів. На першому (підготовчому) етапі підприємство повинно виробити стратегію розміщення, вибрати фінансового консультанта, перейти на міжнародні стандарти фінансової звітності, провести аудит фінансової звітності

0. систем внутрішнього контролю за 3-4 роки, що передують IPO, здійснити необхідні структурні перетворення, створити публічну кредитну історію, наприклад, шляхом емісії облігацій.

На другому етапі визначаються основні параметри майбутнього IPO, проводяться процедури юридичної і фінансової комплексної перевірки, а також незалежної оцінки бізнесу (due diligence).

На третьому етапі здійснюється підготовка і реєстрація проспекту емісії, приймається рішення про випуск, доводиться інформація про IPO до потенційних інвесторів, визначається остаточна ціна розміщення.

На заключному етапі відбувається власне проведення розміщення, тобто допуск компанії на біржу і підписка на акції.

253

Фінансування за рахунок емісії простих акцій має такі переваги:

0. це джерело не передбачає обов'язкових виплат, рішення про дивіденди приймається радою директорів і затверджується загальними зборами акціонерів;

0. акції не мають фіксованої дати погашення — це постійний капітал, який не підлягає «поверненню» або погашенню;

0. проведення IPO суттєво підвищує статус підприємства як позичальника (підвищується кредитний рейтинг, за оцінками експертів, вартість залучення кредитів та обслуговування боргу знижується на 2-3% річних), акції можуть також служити в якості застави за забезпечення боргу;

0. обіг акцій підприємства на біржах надає власникам більш гнучкі можливості для виходу з бізнесу;

0. підвищується капіталізація підприємства, формується ринкова оцінка його вартості, забезпечуються більш сприятливі умови для залучення стратегічних інвесторів;

0. емісія акцій створює позитивний імідж підприємства в діловому співтоваристві, в тому числі міжнародному і т. д.

До загальних недоліків фінансування шляхом емісії простих акцій слід віднести:

0. надання права участі в прибутках та управлінні фірмою більшій кількості власників;

1. можливість втрати контролю над підприємством;

0. більш висока вартість залученого капіталу порівняно з іншими джерелами;

0. складність організації та проведення емісії, значні витрати на її підготовку;

0. додаткова емісія може розглядатися інвесторами як негативний сигнал і приводити до падіння цін в короткостроковій перспективі.

Найбільш поширеним зовнішнім джерелом фінансування інноваційних проектів є банківські кредити.

254

Банківський кредит є релевантною формою фінансування на завершальному етапі управління інноваційним проектом, коли проект починає генерувати позитивні грошові потоки від операційної діяльності. Доцільність розширення частки банківського кредиту у фінансуванні інноваційної діяльності на етапах серійного випуску та експансії інноваційного продукту підтверджується на практиці.66

Багатоманітність видів банківських кредитів визначає необхідність пошуку зважених підходів до конкретизації умов їх залучення, використання і обслуговування. Прийняття рішення про залучення кредиту передбачає:

0. визначення цілей використання кредиту – необхідно чітко сформулювати, для фінансування яких цілей потрібні кредитні ресурси;

0. оцінка власної кредитоспроможності – для того,

щоб вести перемовини з банком, потрібно попередньо оцінити свої можливості претендувати на вигідні умови кредитування. Для цього необхідно на основі аналізу показників фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності, динаміки чистих грошових потоків, попередньої кредитної історії оцінити власний кредитний рейтинг, який буде лежати в основі визначення кредитних умов;

0. вибір виду кредиту, виходячи з цілей його використання, періоду та можливостей забезпечення;

0. оцінка та узгодження з банком кредитних умов.

До таких умов належать: граничний розмір і строк кредиту, валюта кредитування, розмір відсоткової ставки,

0. форма (фіксована чи плаваюча), умови виплати відсотків та погашення боргу, форми забезпечення.

0. прийняття рішення про доцільність залучення кредиту. Якщо сума є значною, то рішення оформляється протоколом засідання загальних зборів засновників (чи акціонерів).

0. Hall B.H., Lerner J. The financing of R&D and innovation // NBER Working Paper 15325.: http://www.nber.org/papers/w15325

255

Банківський кредит може бути одержаний такими способами:

0. Овердрафт – це короткостроковий кредит (до 1 року) у межах встановленого ліміту, що дозволяє здійснювати розрахунки, коли коштів на поточному рахунку недостатньо. Компанія через свій поточний рахунок залучає короткострокові кошти в межах встановленого ліміту. Овердрафти погашаються за вимогою.

0. Строкова позика. Клієнт отримує фіксовану суму і повертає її з відсотками із заданою періодичністю (щомісячно, щоквартально і т.д.) або в кінці терміну.

0. Обов’язкова кредитна лінія. Банк гарантує позичальнику обумовлену суму при виникненні необхідності в коштах.

0. Револьверна кредитна лінія. Передбачає

можливість відновлення кредитування після встановленого терміну. Як тільки клієнт повернув грошові кошти, він може позичати їх знову.

0. Непідтверджена кредитна лінія. Кредитор має право відмовитися надати транш позичальникові без вказівки причини, не несучи при цьому відповідальності перед позичальником. Або, якщо вважає за потрібне, то може видати кредит на певну суму.

Часто при виборі джерела фінансування виникає питання – що краще: здійснити емісію акцій чи отримати довгостроковий кредит? Порівняльна характеристика цих двох форм зовнішнього фінансування наведена у табл.8.4.

Одним з найбільш позитивних моментів залучення фінансових ресурсів у вигляді кредиту (крім того, що ці ресурси дешевші, ніж власний капітал) є те, що цей спосіб, на відміну від емісії акцій, не призводить до "розмивання" власності. Нова емісія акцій призводить до зростання кількості акціонерів та зменшення їх частки участі в статутному капіталі (якщо наявні акціонери не викуповують акції нової емісії). Проте можливості мобілізації значного обсягу фінансових

256

ресурсів таким чином є найважливішою перевагою

акціонерних товариств порівняно з іншими організаційно-правовими формами. Звісно, з огляду на можливу втрату контролю над товариством, рішення про нові емісії акцій має прийматись дуже зважено.

Таблиця 8.4

Порівняльна характеристика фінансування

за рахунок емісії акцій та кредитів*