При виявленні ефектів від інноваційної діяльності, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можуть бути оцінені результати інноваційної діяльності та, по-друге, слід врахувати об’єктивно існуючі взаємозв’язки й ієрархічну супідрядність ефектів від інноваційної діяльності.
Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, в т.ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах.
Управління інноваціями: навч. посібник / О.І. Гуторов, Л.І. Михайлова,
І.О. Шарко, С.Г. Турчіна, О.В. Киричок. Вид. 2-ге, доп. Харків: «Діса плюс»,
2016. С.199–205.
196
Будь-який результат інновацій у вартісному виразі узагальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.
Виділяють такі види ефектів від інновацій:
Економічний ефект визначається переважан-ням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов’язаних з нею витрат.
Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробуту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягти цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.
Економічний ефект від інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:
- реалізації інноваційної продукції;
- впровадження нового технологічного процесу;
- поліпшення використання виробничих потужностей;
впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо;
ліцензійної діяльності.
Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо.
Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:
1) відповідність науково-технічних рішень сучас-ним технологічним вимогам у промислово розвинених країнах;
2) новизна інновації, яка визначається:
- з точки зору її технологічної новизни – використанням нових матеріалів, нових напів-фабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями вироб-ництва; більш високим ступенем механізації й
197
автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;
з точки зору ринкового середовища – новизною для промисловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; новизною лише для підприємства;
3) значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.
Науково-технічні результати можуть бути якісними
кількісними. Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:
підвищення науково-технічного рівня виробництва;
підвищення організаційного рівня виробництва і
праці;
можливиммасштабомзастосування
(національним, галузевим, на рівні окремих підприємств);
ступенем імовірності успіху (значним, помірним, низьким);
кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);
збільшенням частки нових інформаційних технологій;
збільшенням частки нових технологічних процесів;
підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;
зростанням кількості науково-технічних публікацій;
підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і зарубіжних ринках.
У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оцінити у вартісному вимірі, стає можливим визначення економічного ефекту. Науковий ефект, що є
результатом фундаментальних та прикладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та
198
дослідно-конструктивних розробок оцінюють, переважно, через очікуваний економічний ефект.
Податковий ефект виявляється в економії коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.
Оцінкасоціальногоефектунауково-
технічних інновацій належить до найбільш складних у
методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і взагалі неможливо оцінити, тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.
Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у формуванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати:
- досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;
- якісно новий рівень життя населення;
- докорінне перетворення структури народного господарства і зовнішньої торгівлі в напрямі розвантаження сировинного сектора економіки і збільшення внеску обробних галузей;
- подолання технічного відставання країни;
- реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на новому, більш високому рівні економічного розвитку.
Інноваційні проекти усіх суб’єктів господарювання також повинні мати соціальну спрямованість. На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту.
На рівні підприємства соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
199
змінами кількості робочих місць на об’єктах, де впроваджуються інновації;
поліпшенням умов праці робітників;
приростом доходів персоналу фірми;
змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зайнятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівників різної кваліфікації і тих, що потребують її підвищення;
змінами у стані здоров’я працівників об’єкта, що визначаються за допомогою рівня втрат, пов’язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров’я тощо.
Основним методом оцінки соціального ефекту є
експертний. Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах:
1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності;
2) соціологічні опитування працівників і населення;
всенародні референдуми щодо проектів, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.
5. Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на
підприємстві (в т.ч. матеріальних, трудових, фінансових) в результаті застосування інновацій.
Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов’язаний з науково-технічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.
Ресурсний ефект може бути відображений показниками поліпшення використання ресурсів:
200
- зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);
зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);
зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);
прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.
6. Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на довкілля. Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека. Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої
надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.
Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;
зменшенням кількості відходів виробництва;
підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);
поліпшенням екологічності продукції;
зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.
Екологічний ефект тісно пов’язаний із соціальним.
Ефективність інновацій – результуюча величина, що визначається здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.
201
Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному рівні (окремих суб’єктів господарювання, які намагаються поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному рівні (держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства).
Результати інновацій оцінюють за такими
критеріями: актуальність, значущість, багато-аспектність.
Актуальність передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються з огляду на встановлені суб’єктом управління науково-технічні, економічні, соціальні та екологічні пріоритети, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку
визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.
Значущість визначають з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління, а також із позицій суб’єкта підприємництва.
Державна значущість полягає у розв’язанні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни.
Регіональна значущість відображає ступінь розв’язання соціально-економічних і екологічних проблем певного регіону, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інноваційних програм і реалізації інноваційних проектів.
Галузева значущість показує вплив інновації на
подолання проблем, важливих для багатьох господарюючих суб’єктів галузі.
Значущість для суб’єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через розв’язання технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.
202
Багатоаспектність враховує вплив інновації на різні прояви діяльності суб’єкта господарювання та його оточення. В силу своєї практичної спрямованості показники економічної ефективності повинні бути такими, щоб за їх допомогою було можливим надання кількісної економічної оцінки різним аспектам інвестиційних процесів. Така вимога обумовлена
багатогранністю інвестування і різноманіттям економічних мотивів інвесторів. Прагнення до збільшення прибутку може бути реалізовано через максимізацію поточних прибутків чи їх максимізацію в капіталізованій формі, тобто накопиченого на кінець періоду майна. Як наслідок, оцінка ефективності базується на різних показниках.
Ефективність проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду його учасників.
Виділяють такі показники ефективності проекту:
показники комерційної ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;
показники економічної ефективності, які враховують народногосподарські вигоди й витрати проекту, включаючи оцінку екологічних та соціальних наслідків, і допускають грошовий вимір;
показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки здійснення проекту для державного та місцевого бюджетів.
Для розрахунку цих показників можуть використовуватись однакові формули, але значення вихідних показників для розрахунків істотно відрізнятимуться.
більшості літературних джерел основна увага приділяється оцінці економічного ефекту. Оцінка цього ефекту враховує необхідність вкладання коштів в
203
інноваційний проект, а тому базується на інвестиційних
аспектах. Економічний ефект визначається перевищенням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов’язаних з нею витрат.
В сучасній практиці оцінка ефективності інноваційних проектів базується на таких принципах:
оцінка ефективності інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі співставлення обсягу інвестиційних затрат, з одного боку, і сум та строків повернення капіталу, з іншого;
оцінка обсягу інвестиційних затрат повинна охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів (прямі і непрямі затрати грошових коштів, матеріальних
нематеріальних активів, трудових та інших ресурсів), пов’язаних з реалізацією проекту;
оцінка повернення інвестиційного капіталу, як правило, здійснюється на основі показника «чистого грошового потоку», який може бути позитивним і негативним (чистий притік або відтік);
у процесі оцінки суми інвестиційних затрат і чистого грошового потоку повинні бути приведені до теперішньої вартості шляхом дисконтування;
ставка дисконту повинна відповідати тривалості періоду, закладеного в основу проекту – чим більший період, тим вища ставка.
Для оцінки ефективності інноваційних проектів можуть використовуватися різні методи, які загалом поділяються на дві групи:
статичні методи – методи, які не враховують зміну вартості грошей в часі (строк окупності, коефіцієнт ефективності);
динамічні методи – методи, які враховують зміну вартості грошей в часі і передбачають дисконтування грошових потоків (метод чистої теперішньої вартості, метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції, метод внутрішньої норми
204
прибутку, метод визначення модифікованої норми прибутку, дисконтований строк окупності).
Розглянемо зміст цих методів та порядок розрахунку показників.
Метод чистої (приведеної) теперішньої вартості (Net Present Value – NPV) характеризує загальний прибуток від реалізації інвестиційного проекту. Метод заснований на зіставленні величини початкових інвестиції (ПІ) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, які