Материал: Орієнтовні питання для самоперевірки теоретичного матеріалу

Літера э передається через е: Ельбрус, Естонія.

Російська літера и передається:

• 1. Через і:
  • а) на початку слова: Іркутськ, Іжевськ, Іваново;
  • б) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, ц): Челябінськ, Ніжин, Австрія;
  • в) у кінці невідмінюваних назв: Сочі, Батумі, Сухумі.
• 2. Через ї після голосного й при роздільній вимові: Кутаїсі, Троїцьк, Мар'їно;
• 3. Через и:
  • а) після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними: Жигалово, Нальчик, Тушино;
  • б) у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для російської та української мов: Дмитров, Михайловське, Гаврилово, але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін.;
  • в) у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Липецьк;
  • г) у префіксі при: Приволжя, Приморськ;
  • д) у суфіксах -ик, -ич, -ищ: Зимовники, Боровичі, Осиповичі, Углич, Митищі.
  • е) у закінченні географічних назв, які вживаються тільки у множині: Березники, Горки, але Жигулі.

є) у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них: Новосибірськ.

Прикметникові закінчення географічних назв передаються:

• а) -ый, -ой - через -ий: Грозний, Донський;
• б) -ий після твердого приголосного - через -ий: Великий Устюг; після м'якого - через -ій: Нижній Тагіл;
• в) -ая, -яя - через -а, -я: Зелена Пристань, Нижня Тунгуска;
• г) -ое, -ее - через -е, -є: Бологе, Покровське, Крайнє.

Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і: Нові Ключі, Набережні Човни, Карські Ворота.

Російські назви з кінцевими -ово, -ево, -ино передаються через -ово, -єво, -іно (-їно), після шиплячих - -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво, Бородіно, Пушкіно, Мар'їно, Рощино.

Апостроф пишеться в географічних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, р перед я, ю, є, ї: В'язники, Дем'янськ, П'ятихатки, Ак'яр, Гур'єв.

Апостроф не пишеться перед йо: Муравйово, Соловйово.

М'який знак пишеться в географічних назвах після д, т, з, с, ц, л, н:

• а) перед я, ю, є, ї: Пхеньян, Усольє;
• б) перед приголосним: Клязьма, Льгов;
• в) у кінці слів: Гомель, Нахічевань, Тянь-Шань.

Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українським -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ.

У географічних назвах, які мають в російській мові основу на приголосний (крім б, п, в, м, ф, р) і закінчення -ье, відбувається подвоєння приголосних: Запорожье - Запоріжжя, Полесье - Полісся, Закавказье - Закавказзя, але Приазов'я, Причорномор'я.

Відмінювання географічних назв

Географічні назви з іменниковими закінченнями відмінюються як звичайні іменники І, ІІ, ІІІ відмін.

Географічні назви з іменниковими закінченнями -а, -я відмінюються як іменники І відміни: Шепетівка, Шепетівки, Шепетівці, Шепетівку, Шепетівкою, Шепетівці; Москва, Москви, Москві, Москву, Москвою, Москві.

Якщо основа географічної назви закінчується на г, к, х у давальному і місцевому відмінку виступають з, ц, с: Празі, Волзі.

Географічні назви іменникового походження з основою на приголосний та -я відмінюються як іменники ІІ відміни: Ужгород, Ужгорода, Ужгороду, Ужгород, Ужгородом, Ужгороді; Запоріжжя, Запоріжжя, Запоріжжю, Запоріжжя, Запоріжжям, Запоріжжі.

При відмінюванні в географічних назвах відбувається чергування голосних: Київ - Києві, Харків - Харкові, Львів - Львові, Тернопіль - Тернополі.

Якщо основа географічної назви закінчується на г, к, х у давальному і місцевому відмінках відбувається зміна приголосних на з, ц, с: Острозі, Владивостоці, Токмаці, Петербурзі.

Географічні назви жіночого роду з кінцевим приголосним основи відмінюються як іменники ІІІ відміни: Керч, Керчі, Керчі, Керч, Керчю, Керчі.

Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники: Чернівці, Чернівців, Чернівцям, Чернівці, Чернівцями, Чернівцях; Карпати, Карпат, Карпатам, Карпати, Карпатами, Карпатах.

Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Рівне, Рівного, Рівному, Рівне, Рівним, Рівному.

Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки (Великий Устюг, Гола Пристань, Великий Токмак, Мінеральні Води, Новгород-Сіверський, Новоград-Волинський, Рава-Руська, Біла Церква), відмінюються в обох частинах: Кривий Ріг, Кривого Рогу, Кривому Розі, Кривий Ріг, Кривим Рогом, Кривому Розі; Кам'янець-Подільський, Кам'янця-Подільського, Кам'янцю-Подільському, Кам'янець-Подільський, Кам'янцем-Подільським, Кам'янцю-Подільському.

Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника (Баден-Баден, Орєхово-Зуєво, Михайло-Коцюбинське), відмінюються лише в другій частині: Баден-Баден, Баден-Бадена, Баден-Бадену, Баден-Бадена, Баден-Баденом, Баден-Бадені.

Прийменникові конструкції-назви (Комсомольськ-на-Амурі, Франкфурт-на-Майні, Новосілки-на-Дніпрі) відмінюються у першій частині: Ростов-на-Дону, Ростова-на-Дону, Ростову-на-Дону, Ростов-на-Дону, Ростовом-на-Дону, Ростові-на-Дону.

Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на -е (-є), -і (-ї), -о, -у (-ю), -а: Туапсе, Улан-Уде, Капрі, Тбілісі, Сант-Яго, По, Баку, Марокко, Порт-Луї, Нікарагуа.

Прикметник як частина мови

Прикметник (имя прилагательное) - це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Основною морфологічною ознакою прикметників є те, що вони змінюються за родами, відмінками та числами, які залежать від іменників: широка дорога, дерев'яні двері, перспективна ідея. Зв'язок прикметника з іменником називається узгодженням. Прикметник має морфологічну категорію ступенів порівняння якостей (чистий - чистіший, найчистіший).

Прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні і присвійні. Якісні прикметники виражають якість, властивість предмета безвідносно до інших предметів із різним ступенем інтенсивності, наприклад: вузька дорога, талановитий економіст, довжелезна дорога. Якісні прикметники утворюють ступені порівняння; від них можна утворити антоніми (веселий - сумний, далекий - близький), іменники з абстрактним значенням (досконалий - досконалість), якісні прислівники з суфіксами -о, -е (гарячий - гаряче, важливий - важливо). Відносні прикметники називають ознаку предмета на основі відношення до іншого предмета, ознаки або дії, наприклад: пшеничний хліб, залізна конструкція, кілограмова гиря, купальний сезон. Присвійні прикметники вказують на належність предмета особі (істоті), наприклад: сестрина книжка, Андріїв зошит, Франкові вірші. Виділяють ще перехідні групи прикметників, наприклад: кам'яне серце (якісний), кам'яний пам'ятник (відносний), кроляча клітка (присвійний), кроляча шапка (відносний).

У реченні прикметник переважно виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка.

Ступені порівняння прикметників

Ступені порівняння - це словозмінна категорія якісних прикметників, що показує різницю у вияві якості предметів або дій через їх порівняння.

Звичайний ступінь порівняння - вихідна, початкова форма прикметника, наприклад: гарний, добрий, світлий. Вищий ступінь порівняння - форма якісного прикметника, що означає якісну ознаку, властиву певному предметові (процесові) більше ніж іншому. Проста (синтетична, однослівна) форма вищого ступеня порівняння утворюється додаванням до основи прикметника суфіксів -ш-, -іш-, наприклад: молодий - молодший, старий - старіший. Деякі прикметники утворюють суплетивну форму порівняння, наприклад: гарний - кращий, поганий - гірший. Складена (аналітична, двослівна) форма вищого ступеня утворюється поєднанням початкової форми прикметника зі словами більш, менш, наприклад: досконалий - більш досконалий, глибокий - менш глибокий. Найвищий ступінь порівняння - форма якісного прикметника, що означає якість чи ознаку, яка, порівняно з такою ознакою в інших предметах, процесах, виявляється найбільшою або найменшою мірою. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою префікса най- від форми вищого ступеня порівняння, а також додаванням до префікса часток як, що, наприклад: кращий - найкращий, щонайкращий, дорожчий - найдорожчий, якнайдорожчий. Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою слів найбільш, найменш, які додаються до початкової форми прикметника, наприклад: найбільш досконалий, найменш вдалий.