Материал: Орієнтовні питання для самоперевірки теоретичного матеріалу

Складні випадки вживання великої літери

З великої літери починається текст і пишеться перше слово речення після крапки, знака оклику і знака питання, коли ним закінчується попереднє речення, а також після двокрапки, якщо далі йде пряма мова.

З великої літери пишуться:

1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, наприклад: Іван Франко, Панас Мирний, Леся Українка, Каменяр. Іншомовні прізвища пишуться як з великої літери, так і з малої, наприклад: Хо Ші Мін, Кім Ір Сен, Людвіг ван Бетховен, да Вінчі, Осман-паша.

Власні імена, прізвища, псевдоніми можуть писатись з малої літери, якщо вони вживаються в переносному значенні або стали термінами: герострати, наполеони; браунінг (пістолет), рентген (апарат), але Мічуріни, Ціолковські, Гоголі (не втратили індивідуального значення).

• 2. Назви історичних подій, епох, дат, свят, вищих релігійних понять: епоха Відродження, Дев'яте травня (9 Травня), Велика Вітчизняна війна, Різдво, Євангеліє, День незалежності України.
• 3. Назви держав (всі слова) і адміністративно-територіальних одиниць: Автономна Республіка Крим, Угорська Республіка, Королівство Бельгія, Запорізька область, Токмацький район.

Неофіційні назви держав та територіальних одиниць теж пишуться з великої літери: Слобожанщина, Голландія.

4. Назви найвищих державних установ (усі слова з великої літери): Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України, Конституційний Суд України.

У назвах республіканських державних комітетів, міністерств та інших центральних установ з великої літери пишеться перше слово, і звичайно ж, власні імена, наприклад: Міністерство України у справах захисту населення, Міністерство освіти і науки України.

Назви самостійних головних управлінь і відділів у складі міністерства або відомства також пишуться з великої літери, наприклад: Головне виробниче управління, Технологічне управління зі збагачення вугілля.

Назви відділів, що входять до складу головних управлінь, пишуться з малої літери, наприклад: відділ експлуатації Головного виробничого управління, юридичний факультет Запорізького національного університету, кафедра політології Запорізького національного університету.

5. Перше слово у назвах партійних, громадських установ, організацій, навчальних закладів: Запорізький національний університет, Демократична партія України, Федерація незалежних профспілок України.

У назвах заводів, об'єднань, підприємств тощо з великої літери пишеться перше слово, а символічна назва береться в лапки: Київський завод "Арсенал", готель "Театральний", санаторій "Молдова". Найменування пишеться без лапок, якщо попереднім є слово "імені" або "пам'яті", наприклад: завод імені В.С.Степаненка.

Назви об'єднань, комбінатів, шахт, трестів та інститутів, якщо їм передують родові слова на зразок "виробниче об'єднання", "комбінат", "трест", "інститут", "шахта" пишуться в лапках і не відмінюються, наприклад: виробниче об'єднання "Азот".

При відсутності родових слів назви слід писати без лапок, і вони відмінюються, наприклад: Мінвуглепром - Мінвуглепромом.

Назви організацій, підприємств, з'їздів, конференцій, що починаються словами Державний, Всеукраїнський, Надзвичайний та ін., або порядковими числівниками, вираженими словесно, пишуться з великої літери, наприклад: Державна бібліотека ім. І.Я.Франка, ІІ Всеукраїнський фестиваль.

Слово "рада" у однині і множині завжди пишеться з малої літери, якщо входить до повної назви органу влади: Вільнянська районна рада народних депутатів.

У скорочених назвах слово "рада" пишеться разом і з малої літери, наприклад: міськрада, сільрада.

У назвах документів, затверджених Кабінетом Міністрів України, слово "Постанова", "Положення", "Статут", "Інструкція" пишуться з великої літери. Слова "розпорядження", "рішення", "акт", "додаток", "перелік" - з малої, наприклад: Згідно з Інструкцією про винагороду за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції; На факультет надійшло розпорядження ректора про проведення Дня відкритих дверей.

6. Назви найвищих державних і урядових посад пишуться з великої літери, наприклад: Президент України, Прем'єр-міністр України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України.

Назви всіх інших посад, військових звань, почесних та вчених ступенів пишуться з малої літери: міністр, декан, доцент, доктор технічних наук, генерал-полковник юстиції, лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, генеральний директор.

7. Назви найважливіших документів, договорів, правових актів: Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини, Версальський мир, Закон України "Про вибори".

У ділових паперах з великої літери пишеться назва документа: Біографія, Характеристика, Наказ, Заява тощо.

Назви сторін у документах: Замовник, Наймодавець, Покупець, Клієнт.

• 8. Слова, вжиті в шанобливому, піднесено-урочистому чи переносному значенні: звертаюся до Вас, наш Високий Гість (у дипломатичних протоколах), пане Посол.
• 9. Назви сторін світу пишуться з малої літери (північ, схід, захід), але якщо вони є назвами територій - то з великої: Західна Україна, народи Півночі, Далекий Схід, Південна Україна.
• 10. Назви художніх, музичних творів, часописів, літаків, автомобілів, заводів, виробів, продуктів беруться в лапки і пишуться з великої літери: поема "Сон", роман "Волинь", журнал "Слово і час", автобус "Турист", комбайн "Нива", фірма "Світоч", автомобіль "Таврія", цукерки "Вечірній Київ".
• 11. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -еве, -єве), -їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають приналежність чогось даній особі пишуться з великої літери: Грінченків словник, Андрієві книжки, Маріїн лист, Шевченкові поезії.

З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів -івськ (-ївськ), -инськ (-їнськ): пушкінські рукописи, франківські сонети, шевченківський стиль, бальзаківські традиції.

Мала літера використовується при написанні фразеологічних сполук або наукових термінів: ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, бертолетова сіль.

• 11. Скорочені назви (абревіатури) пишуться двояко:
  • а) з великої літери, якщо ці слова вживаються на позначення одиничних установ: Укрінформ, Укрнафта, Мін'юст, Інтерпол, Мінфін;
  • б) з малої, якщо такі слова є родовими назвами: педінститут, облвиконком, райрада;
  • в) складноскорочені назви, утворені з початкових літер, пишуться великими літерами: АТС, КНР, СНД, УТН, СБУ;
  • г) відмінювані слова загс, рагс, неп пишуться малими літерами.

Основні правила правопису українських прізвищ

Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами правопису українських слів. Але ще досить часто зустрічаємося з написанням типу Іваніщенко (замість Іванищенко), Кіріченко (замість Кириченко), Чередніченко (замість Чередниченко), Кісляк (замість Кисляк), Беспалько (замість Безпалько), Лифарь (замість Лифар) та ін.

Основні правила правопису українських прізвищ:

• 1. Літеру и слід писати:
  • а) у коренях (здебільшого за етимологією слова, від якого походить прізвище): Даниленко (Данило), Якименко (Яким), Калита (Калита), Малик (малий) та ін.
  • б) у більшості прізвищ и пишеться після к: Кияшко, Скирда, Кислій, Кириленко;
  • в) у суфіксах: -ич, -евич, -ович, -ик, -ика, -ишин, -ило, -ина, -иця, -ичко, -исько, -ище, -иха, -инськ(ий), -ицьк(ий): Герич, Зінкевич, Базилевич, Якубович, Дудник, Федорика, Гринчишин, Степанишин, Закусило, Шарпило, Грицина, Перепелиця, Павличко, Павлище, Костиха, Макушинський, Вербицький;
  • г) у префіксі при-: Пристай, Приймак, Прищепа.
• 2. Літеру і слід писати:
  • а) у прізвищах, утворених від слів, де і чергується з о або е: Ведмідь (Ведмедя), Грім (Грома), Леміш (Лемеша);
  • б) у прізвищах, де українському і відповідає російське е: Сірий, Лісний, Ніжний;
  • в) у суфіксі -ій: Багрій, Журбій, Яцій.
• 3. Літерою ї слід передавати звукосполучення й + і на початку слова або складу, після голосного: Їжакевич, Грицаїшин, Троїцький.
• 4. Апостроф та м'який знак у прізвищах пишеться за загальними правилами.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

• а) після губних приголосних (б, п, в, м, ф): Дем'яненко, Дерев'янко, Хом'як, П'явка, Стеф'юк;
• б) після твердого р: Бур'ян, Кир'ян, Мар'яненко;
• в) після к у слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янець;
• г) після префіксів, що закінчуються на приголосний: Під'ярний, З'явин.

Апостроф не пишеться:

• а) якщо перед губним приголосним є ще інший приголосний, крім р, який належить до кореня: Ужвюк, Морквяний, Буряченко, Лихвяк (але Карп'юк, Стеф'юк, Черв'яченко, Щерб'юк, Верф'яний, Верб'яний);
• б) якщо йотовані вказують на м'якість приголосного р: Гмиря, Гирявець, Варюта, Варянський, Рябокляч, Брянський.
• 5. М'який знак пишеться:
  • а) у кінці прізвищ, що мають м'який приголосний: Кисіль, Микитась, Проць, Рудь, Білокінь, Соболь.

Прізвища із кінцевим -ц, утворені від деяких вигуків і звуконаслідувальних слів, а також прізвища іншомовного походження, пишуться, здебільшого, без м'якого знака: Гоц (гоцати), Пац (пацати), Ганц, Фінц, проте трапляються прізвища Гуць, Буць (буцати);

• б) у прізвищах із суфіксами: -ець(єць), -ань, -єль, -ень, -онь, -еньк(ий), -ськ(ий), -унь, -уль, -цьк(ий), -зьк(ий) та ін.: Богомолець, Швець, Довгань, Горбуль, Горбань, Кривень, Біленький, Висоцький, Старицький, Водолазький та ін. У неслов'янських прізвищах кінцеве ц тверде: Лівшиц, Моріц, Клаузевіц, Гурвіц;
• в) у середині прізвищ після м'якого приголосного (д, т, з, с, л, н, ц) перед наступним твердим: Загорулько, Чобітько, Покидько, Третьяков, Ульяненко, Ананьїн, Михальченко, Покальчук, Ковальчук;
• г) після м'якого л перед наступним м'яким приголосним: Шмигельський, Гаврильців, Польський;
• д) після м'якого л перед звукосполученням й+а, що позначається літерою я: Кальян, Тальянчук.

М'який знак не пишеться:

• а) після р у кінці складу або слова: Бондар, Собакар, Золотар, Кожухар, Боркін, Соркін але Горький;
• б) у прізвищах, що закінчуються на губні й шиплячі приголосні (Голуб, Гладиш, Бородач, Пекач);
• в) після н перед шиплячим та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): Грінченко, Гринчишин, Гринчук, Яблонський (але Покиньчереда);
• г) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Радченко, Радчук, Федчишин, Грінченко, Гринчишин, Гринчук, але Покиньчереда;
• д) у прізвищі Дяк та похідних від нього: Дяченко, Дячук, Дячишин, Дячко;
• е) коли я, ю позначають сполучення м'якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться: Ляпунов, Тюменєв, Дягілєв;

є) у прізвищах: Омеляненко, Касяненко, Касянчук, Третяк, Уляненко.

• 5. Подвоєні приголосні пишуться в українських прізвищах за загальними правилами правопису - при збігу однакових приголосних:
  • а) префікса і кореня: Піддубний, Беззубченко;
  • б) кореня або основи на -н і суфікса -н(ий), -ник, -ниця: Курінний, Винник, Тютюнник, Линник.

Написання українських прізвищ із подвоєнням приголосних типу Лаппа, Саллогуб, Кривилло слід вважати відхиленням від правописних норм української мови.

В українських прізвищах, утворених від слів іншомовного походження, с не подвоюється: Комісаренко. Не подвоюється с також у російських прізвищах типу Русов, Черкаський тощо.

• 6. Складні (складені) прізвища пишуться разом і через дефіс:
  • а) через дефіс пишуться складені українські прізвища, що утворюються із двох самостійних прізвищ: Нечуй-Левицький, Квітка-Основ'яненко;
  • б) разом пишуться всі інші складні прізвища: Убийвовк, Добрийвечір, Кривоніс.

Основні правила відтворення російських прізвищ українською мовою

Більшість російських прізвищ має закінчення -ов (-ёв, -ев), -ин (-ын), -ский (-ской), -цкий (-цкой), -их (-ых), -ово, -аго: Александров, Клюев, Бородин, Черницын, Ямской, Трубецкой, Гнедых, Кудреватых, Хитрово, Живаго та ін.

Російські прізвища передаються українською мовою переважно за їх звучанням.

І. Російська літера е передається:

Літерою е:

• а) після приголосних: Бестужев, Лермонтов, Озеров, Петров, Сенкевич;
• б) у префіксах без-, пре-, пере-, через-, меж-, не- та ін.: Безухов, Межрядов, Перевалов, Престаров.

Літерою є:

• а) на початку слова: Єгорова, Єжов, Єсенін, Єфремов;
• б) у середині слова після голосного й при роздільній вимові: Воєводін, Грибоєдов, Зинов'єв, Аляб'єв, Григор'єв;
• в) якщо російському е в корені відповідає в аналогічних українських словах і: Бєлінський (бо білий), Звєрєв (звір), Пєшковський (пішки), Рєпін (ріпа);
• г) після приголосних (крім шиплячих, р, ц) у суфіксах: Матвєєв, Лаптєв, Голубєв, Горєв, Князєв (але Лужев, Писарева, Малишев, Якушев, Рязанцев).

ІІ. Російська літера ё передається:

Звукосполученням йо:

• а) на початку слова: Йолкін, Йонін, Йофін;
• б) у середині слова після голосного: Бугайов, Майоров;
• в) після б, п, в, м, ф: Соловйов, Воробйов, Муравйов.