Материал: Орієнтовні питання для самоперевірки теоретичного матеріалу

Чоловічі й жіночі прізвища іншомовного походження на -а, -е, -є, -і, -ї, -о, -у, -ю не змінюються: Гейне, Гете, Россіні, Гюго, Данте, Шеклі.

Складні чоловічі прізвища іменникового походження відмінюються в обох частинах: Григорій Квітка-Основ'яненко, Григорія Квітки-Основ'яненка, Григорію (-єві) Квітці-Основ'яненкові (-у), Григорія Квітку-Основ'яненка, Григорієм Квіткою-Основ'яненком, Григорію (-єві) Квітці-Основ'яненкові (-у); Іван Петренко-Сидоров, Івана Петренка-Сидорова, Іванові (-у) Петренку-Сидорову, Івана Петренка-Сидорова, Іваном Петренком-Сидоровим, Іванові Петренку-Сидорову.

Складні прізвища відмінюються у другій частині, коли перша сприймається як прикладка (у короткій формі): Сергій Бонч-Бруневич, Сергія Бонч-Бруневича, Сергієві (-ю) Бонч-Бруневичу, Сергія Бонч-Бруневича, Сергієм Бонч-Бруневичем, Сергієві Бонч-Бруневичу.

Складні жіночі прізвища іменникового походження відмінюються або не відмінюються залежно від їх особливостей: Оксана Засуха-Петренко, Оксани Засухи-Петренко, Оксані Засусі-Петренко, Оксану Засуху-Петренко, Оксаною Засухою-Петренко, Оксані Засусі-Петренко; Ірина Сидоренко-Жукова, Ірини Сидоренко-Жукової, Ірині Сидоренко-Жуковій, Ірину Сидоренко-Жукову, Іриною Сидоренко-Жуковою, Ірині Сидоренко-Жуковій; Світлана Іваненко-Бойчук, Світлани Іваненко-Бойчук, Світлані Іваненко-Бойчук, Світлану Іваненко-Бойчук, Світланою Іваненко-Бойчук, Світлані Іваненко-Бойчук.

Лише поодинокі українські чоловічі прізвища належать до невідмінюваних, наприклад: Півторадні, Леле.

Правопис імен у документах

Подвійні імена, які зрідка трапляються в українській мові, пишуться через дефіс: Богдан-Ігор, Зіновій-Богдан, Ростислав-Володимир, Ірина-Світлана, Лідія-Юлія.

В українській мові, на відміну від російської, подвоєння приголосних в іменах людей трапляється рідко: Иннокентий - Інокентій, Ипполит - Іполит, Кирилл - Кирило, Филипп - Пилип, Савва - Сава, Агнесса - Агнеса, Инесса - Інеса.

Подвоюються приголосні в іменах: Ганна, Віолетта, Анна, Інна, Жанна, Алла, Елла, Аполлінарія, Емма, Аполлінарій, Ізабелла, Сусанна, Аполлон, Палладій, Віссаріон, Геннадій, Белла, Нонна, Римма, Стелла, Іванна, Маріанна, Бетті, Еммануїл, Ілля, Палладій, Аполлонія, Васса.

Імена, що походять з інших мов, передають шляхом транскрибування літерами українського алфавіту. Виняток становлять східнослов'янські імена (білоруські та російські), які в україномовних текстах передають відповідно до їх написання в українській мові (Володимир, а не Владімір). Проте ці ж східнослов'янські імена в складі псевдонімів передають так, як вони звучать у мові оригіналу (наприклад: Алесь Адамович).

В українській мові, на відміну від російської, в іменах після мяких приголосних перед йотованими мякий знак не пишеться: Емельян - Омелян, Ульяна - Уляна, Татьяна - Тетяна, але Люсьєна.

Апостроф пишеться:

- в іменах: Дем'ян, Лук'ян, Валер'ян, Мар'ян, Даря, В'ячеслав.

Апостроф не пишеться:

• - коли перед губним звуком є приголосний: Святослав;
• - коли я, ю означають а, у в сполученні з пом'якшеними приголосними: Зоряна, Катря.

Відмінювання імен

Імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як іменники І відміни: Микола, Миколи, Миколі, Миколу, Миколою, Миколі, Миколо; Сава, Сави, Саві, Саву, Савою, Саві, Саво; Катерина, Катерини, Катерині, Катерину, Катериною, Катерині, Катерино; Марія, Марії, Марії, Марію, Марією, Марії, Маріє.

У жіночих іменах приголосні г, к, х у давальному та місцевому відмінках змінюються на з, ц, с: Інга - Інзі, Ольга - Ользі , Одарка - Одарці, Палажка - Палажці, Солоха - Солосі.

Приголосні г, к, шк, х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч, щ, ш: Ольга - Ольжин, Галька - Гальчин, Мелашка - Мелащин, Явдоха - Явдошин, Параска - Парасчин.

Чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -о, -й та на приголосний, відмінюються як іменники ІІ відміни: Павло, Павла, Павлові (-у), Павла, Павлом, Павлові (-у), Павле; Іван, Івана, Іванові (-у), Івана, Іваном, Іванові (-у), Сергій, Сергія, Сергієві (-ю), Сергія, Сергієм, Сергієві (-ю), Сергію.

Чоловічі імена типу Антін, Прокіп, Нестір, Сидір, Тиміш, Федір, Ничипір у непрямих відмінках змінюють і на о: Прокіп, Прокопа, Прокопу, Прокопа, Прокопом, Прокопові (-у), Прокопі, Прокопе. Виняток: Лаврін - Лавріна, Олефір - Олефіра, Аверін - Аверіна.

Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лев, Льва і Лева, Львові і Левові.

Поодинокі чоловічі імена, основа яких закінчується на х, у кличному відмінку мають форму: Явтух - Явтуше, Євтух - Євтуше.

Жіночі імена, що закінчуються на приголосний, відмінюються як іменники ІІІ відміни: Любов, Любові, Любові, Любов, Любов'ю, Лобові, Любове; Нінель, Нінелі, Нінелі, Нінель, Нінеллю, Нінелі, Нінеле.

Творення та правопис імен по батькові

Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів:

• а) -ович, якщо ім'я відмінюється за твердою чи мішаною групою або закінчується на р: Петрович, Семенович, Карпович, Лазарович, Тимурович, Теодорович, Тарасович;
• б) -ьович (-йович), якщо ім'я відмінюється за м'якою групою: Васильович, Олексійович, Сергійович, Порфирійович, Андрійович, Юрійович;
• в) -ич, -іч: Ілліч, Якович (Яковлевич), Савич (Савович), Хомич (Хомович), Кузьмич (Кузьмович), Лукич (Лукович), Микитович.

Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів -івна, -ївна: Василівна, Степанівна, Тарасівна, Карпівна, Сергіївна, Юріївна.

З відхиленням від загальних правил творяться лише такі імена по батькові: Микола - Миколайович, Миколаївна; Григорій - Григорович, Григорівна; Яків - Яківна.

При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін - Антонович, Антонівна; Нестір - Несторович, Несторівна; Федір - Федорович, Федорівна; Яків - Якович, Яківна; Сидір - Сидорович, Сидорівна.

Форми чоловічих імен по батькові відмінюються за такими зразками:

Н. Іван Петрович (Васильович, Олексійович, Ілліч)

Р. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

Д. Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

З. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

О. Іваном Петровичем (Васильовичем, Олексійовичем, Іллічем)

М. при Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

К. Іване Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

Форми жіночих імен по батькові відмінюються за такими зразками:

Н. Ганна Петрівна (Василівна, Олексіївна, Іллівна)

Р. Ганни Петрівни (Василівни, Олексіївни, Іллівни)

Д. Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

З. Ганну Петрівну (Василівну, Олексіївну, Іллівну)

О. Ганною Петрівною (Василівною, Олексіївною, Іллівною)

М. при Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

К. Ганно Петрівно (Василівно, Олексіївно, Іллівно)

Географічні назви у ділових паперах

Географічні назви поділяються на власні й загальні. Загальні назви - це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, хребет, долина, яр, річка, море, озеро тощо. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізовані реальні об'єкти: Київ, Запоріжжя, Чернівці; Дніпро; Карпати, Альпи; Байкал, Балхаш. Чимало географічних назв передається словосполученням: Великий Токмак, Західна Європа, Мінеральні Води, Сухий Яр, Біла Церква, мис Доброї Надії.

Географічні назви, як правило, не перекладаються - вони транслітеруються: Алмати (Яблуневе), Аюдаг (Ведмідь-гора), Неаполь (на полі).

Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, затока, море, океан тощо: Балканський півострів, Червоне море; б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Далекий Схід, Західний Сибір, Північна Двіна; в) прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення, що виступають у складі географічних назв: Нижній Новгород, Північний полюс, Великий каньйон, Південна Америка.

Правопис географічних назв

Географічні назви слов'янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог транскрипції.

Російська літера е передається через е: Верхоянськ, Новочеркаськ, Воронеж, Нева.

Російська літера е передається через є:

• а) на початку слова: Євпаторія, Єнісей, Європа, Єреван;
• б) після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор'євськ, Колгуєво, Посьєт;
• в) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) у суфіксах -єв, -єєв: Лежнєво, море Лаптєвих, але: Плещеєво, Ржев, мис Рем'янцева;
• г) коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і: Бєлово, Бєлгород, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.

У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, е передається через і: Арабатська Стрілка, озеро Біле, Біловезька Пуща, Піщане, Біла Церква, Стрілка.

Літера ё передається:

• а) через йо на початку слова та в середині, коли воно означає сполучення й+о: Йолкіно, Соловйово;
• б) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м'якого приголосного з о: р. Оленьок, мис Дежньова, але: р. Березова, Орел.
• в) через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щолкіно.