створення спільного підприємства з виробництва офісних меблів;
наукові дослідження хімічних властивостей добрив з метою їх виробництва, випуску і застосування у сільському господарстві;
будівництво атомної (чи гідро) електростанції;
розробка газового родовища у Закарпатській області та експорт газу;
економічний розвиток регіонів України.
Завдання 2. Розглядається проект озеленення міста. На підставі власних обмежень і можливих передбачень щодо цього проекту визначте та опишіть:
цілі проекту;
основні ознаки;
учасників проекту із зазначенням їх інтересів при підготовці та реалізації проекту;
функції управління проектом;
стадії життєвого циклу проекту.
Завдання 3. Розглядається проект будівництва готельного комплексу в околицях міста Ужгород. Упорядкуйте види робіт за стадіями життєвого циклу проекту:
здійснення контролю за виконанням проекту;
визначення альтернативних способів досягнення мети проекту та їх оцінка;
обговорення умов кредитування;
збір інформації про державну політику та програми адміністрації щодо соціально-економічного розвитку столиці;
звіт про завершення проекту;
укладання контрактів на будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;
визначення існуючого попиту на перебування у готелях;
62
оголошення про проведення торгів;
оцінка екологічної припустимості проекту;
введення об'єкта в експлуатацію;
уточнення часових меж проекту;
календарне планування будівельних робіт;
оцінка інституційної припустимості інвестиційної пропозиції;
надання готельних послуг;
вибір можливого рівня обслуговування;
оцінкадоцільностіпроектузтехнічного,
комерційного, економічного, фінансового та організаційного погляду;
діагностика об'єкта, що інвестується;
визначення конкретних цілей проекту;
отримання дозволу на купівлю чи оренду землі;
оцінка доцільності проекту;
визначення масштабів проекту;
підготовка будівельної документації;
набір і навчання персоналу;
реклама готельного комплексу;
оцінка потенційних можливостей розвитку готельного комплексу.
Черленяк І.І., Лукша О.В., Рябоконь П.А., Лукша Є.О. Менеджмент міжнародних проектів: навч. посіб. Ужгород: ПП «АУТДОР-ШАРК», 2015. 632 с.
Управление инновационными проектами и программами: учебное пособие / В.В. Быковский, Е.С. Мищенко, Е.В. Быковская и др. – Тамбов: Изд-во ГОУ ВПО ТГТУ, 2011. 104 с.
Строкович А.В. Управление проектами: учеб. пос. Х.:
Изд-во НУА, 2005. 180 с.
Тарасюк Г.М. Управління проектами: навч. посіб. 3-
тє вид. К.: Каравела, 2009. 320 с.
Ярошенко Ф.А., Бушуев С.Д., Танака Х. Управление инновационными проектами и программами на основе системы знаний Р2М. К.: 2011. 268 с.
63
3.1. Необхідність та органи стандартизації проектної діяльності.
3.3. Професійні міжнародні і національні кваліфікаційні стандарти для керівників і фахівців з управління інноваційними проектами.
Стандарти в галузі управління проектами являють собою поєднання кращих практик і розробляються вони шляхом відстеження вдало реалізованих проектів, систематизації отриманої інформації і акумулювання в спеціалізованих довідниках. Ці знання формуються послідовно, протягом тривалого часу. Найбільш активно стандарти стали розроблятися в 70-і роки і вдоско-налюються по теперішній час. Сьогодні ці Стандарти являють цілком конкретну практичну значимість.
При подальшому розгляді проблеми стандартизації та пошуку уніфікованих понять та інструментів проектного менеджменту необхідно відповісти на важливе запитання: що таке стандарт взагалі і чим він відрізняється від нормативу?
Зазвичай стандарт являє собою документ, що визначає правила, характеристики, керівництво для конкретної галузі діяльності, до якої він належить. Існує більш чітке визначення стандарту: «Стандарт – документ, затверджений уповноваженими органами, що містить правила або характеристики продуктів, процесів, послуг, відповідність яким не є обов'язковою20».
20 Володин В.В., Дмитриев А.Г., Хабаров В.И. Основные концепции
стандартизации управления проектами / Интернет-журнал
«НАУКОВЕДЕНИЕ». 2015. Том 7, №2 Режим доступа:
http://naukovedenie.ru /PDF/96EVN215.pdf
64
Норматив - документ, що встановлює вимоги до характеристик продуктів, процесів, послуг, відповідність яким є обов'язковою.
При цьому слід мати на увазі, що сам стандарт після завершення певного часу (в міру його більш широкого впровадження і поширення) може стати нормативом.
Стандарти у сфері управління проектами розробляються як органами стандартизації на міжнародному та національному рівнях, так і професійними організаціями в галузі управління проектами. Міжнародні організації, які зайняті розробками стандартів у проектному менеджменті, прагнуть до вдосконалення компетенції, знань, умінь, навичок менеджерів проектів в усьому світі. Тому вони уточнюють, визначають, документують практики управління проектами і створюють єдині стандарти.
Найбільш авторитетними організаціями, що займаються стандартизацією проектної діяльності, є:
Інститут управління проектами (Project Management Institute, PMI) — неприбуткова організація, що об’єднує понад 290 тис. членів. Найбільшим здобутком цієї організації є розроблення сертифікації спеціалістів в галузі управління проектами на основі «Керівництва до Зводу знань з управління проектами» (РМВОК Guide), що пізніше був визнаний національним стандартом США. З січня 2013 р. набула чинності п’ята версія стандарту РМВОК 2012.
Міжнародна асоціація з управління проектами
(International Project Management Association, IPMA) —
неприбуткова професійна асоціація, що об’єднує понад 50 національних асоціацій. Серед них Українська асоціація управління проектами «УКРНЕТ», яка приєдналась до міжнародної спільноти в 1993 р. і є національним відділенням ІРМА, а з 1997 р. співпрацює
Інститутом управління проектами (РМІ).
Асоціація з управління проектами (Association for Project Management, АРМ) — незалежна національна
65
організація Великобританії у сфері управління проектами, яка була створена в 1972 р. Ця асоціація займається розробленням стандартів оцінювання компетенції менеджерів для управління програмами та портфелями (The АРМ Body of Knowledge).
Асоціація з управління проектами Японії (Project Management Association of Japan, PMAJ) — неурядова організація, яка покликана створити унікальний японський підхід до управління проектами. У межах цієї асоціації було створено комітет з інноваційного розвитку, який в подальшому розробив стандарт проектної діяльності під назвою «Керівництво з
управління проектами та програмами для впровадження інновацій на підприємствах» (Р2М).
Міжнародне об'єднання з розробки стандартів управління проектами (Global Alliance for Project Performance Standards, GAPPS) — неприбуткова організація, що об’єднує волонтерів з метою розроблення кваліфікаційних стандартів для проект-менеджерів. Шляхом публічного обговорення ця організація створила
вдосконалила низку стандартів. Найвідомішим є
«Стандарт оцінювання практичної компетенції менеджерів програм» (Framework for Performance Based Competency Standards for Program Managers).
Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації (МДР) Співдружності Незалежних Держав (СНД) є міжурядовим органом СНД з формування і проведення узгодженої політики зі стандартизації, метрології та сертифікації. МДР визнана Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) регіональною організацією зі стандартизації як Євразійська рада зі стандартизації, метрології та сертифікації (EASC), членами якою є національні органи зі стандартизації держав, що входять в СНД, і можуть стати національні органи зі стандартизації інших країн у разі приєднання до Угоди про проведення узгодженої
політикивгалузістандартизації,метрології,
66
сертифікації. МДР розробляє і приймає міждержавні стандарти ГОСТ.
Міжнародна організація зі стандартизації (International Standartization Organization, ISO) —
найвідоміша та найавторитетніша міжнародна організація з розроблення стандартів, яка була створена
1947 р. У ній розроблено близько 20 тисяч стандартів, які лягли в основу десятків тисяч національних нормативних документів багатьох країн. Знаковою подією у 2012 р. для розвитку проектної діяльності стало створення стандарту ISO 21500:2012 «Керівництво з
управління проектами» (Guidance on project management). У таких країнах, як США, Російська Федерація та в країнах Європейського Союзу цей стандарт вважається досконалішим за усі попередні стандарти, які використовували в цих країнах.
Загалом можна виділити такий перелік стандартів із розширеною географією застосування.
PMBoK®Guide (A Guide to the Project Management Body of Knowledge) – посібник з управління проектами Інституту управління проектами PMI. PMBoK®Guide є американським національним стандартом управління проектами і широко використовується у світі. Він вважається одним із найавторитетніших у сфері управління проектами. В основу стандарту покладена процесна модель опису діяльності з управління проектами.
Як основні цілі розробки керівництва називаються уніфікація термінології та використання цього документа як базового довідкового посібника для сертифікації професіоналів з управління проектами (РМР).
PMBoK містяться чітко структуровані відомості про процеси управління проектами, відомості про інструменти управління проектами. На сьогодні опубліковано 3 основні стандарти, що регламентують
67
процеси управління на рівні проекту, програми, портфеля проектів і більше 10 додаткових стандартів. Додаткові стандарти визначають як вимоги до окремих методик управління проектами (розробка ієрархічної структури робіт (ІСР), розробка календарного плану, управління ризиками та інші), так і до застосування проектного менеджменту для певних типів проектів (управління будівельними проектами, управління державними проектами та інші).
У ньому визначаються:
Структура управління проектами (розділ 1). У
цій частині містяться основні відомості про управління проектами, визначені основні терміни і загальний огляд розділів Керівництва. Особлива увага приділяється поняттям життєвого циклу проекту, організаційним структурам і оточенню проектів.
Стандарт управління проектами (розділ 2)
містить опис п'яти груп управлінських процесів: ініціація проекту, планування проекту, організація виконання, контроль і завершення. В рамках цих груп процесів описуються 42 базових управлінських процеси і взаємозв'язок між ними.
Сфера знань з управління проектами (розділ 3)
складається з 9 галузей знань: управління інтеграцією, управління змістом проекту, управління часом проекту, управління вартістю проекту, управління якістю проекту, управління людськими ресурсами проекту, управління комунікаціями проекту, управління ризиками проекту, управління поставками проекту. У цій частині наводиться детальний опис для кожного із 44 управлінських процесів, включаючи загальний опис процесу, опис вхідної та вихідної інформації, а також рекомендованих для виконання процесу методів та інструментів.
У PMBоK®Guide вміщено опис таких управлінських процесів.
Управління інтеграцією проекту найбільш важлива з галузей знань, що містить у рамках груп процесів різні елементи управління проектами, а саме:
68
– розроблення статуту проекту;
– розроблення плану управління проектом;
– керівництво та управління виконанням проекту;
– моніторинг та управління роботами проекту;
– здійснення інтегрованого управління змінами;
– завершення проекту або фази.
Управління змістом проекту відіграє допоміжну роль по відношенню до попередньої секції з причини того, що План проекту тут знаходить свою деталізацію за складом робіт в обсязі, необхідному і достатньому для успішного виконання проекту. В дану сферу входять такі процеси:
– збір вимог;
– визначення змісту;
– створення ІСР (ієрархічної структури робіт);
– підтвердження змісту;
– контроль змісту.
Управління часом проекту містить процеси управ-ління часовими параметрами для формування календарного плану проекту з метою вчасного виконання проекту:
– визначення операцій;
– визначення послідовності операцій;
– оцінка ресурсів операції;
– оцінка тривалості операції;
– розроблення розкладу;
– контроль розкладу.
Управління вартістю проекту націлене на успішне освоєння бюджету проекту, послідовно реалізує процеси його планування, розроблення та контролю витрат. Передбачає такі процеси:
– оцінка витрат;
– визначення бюджету;
– контроль витрат.
Управління ризиками проекту охоплює іденти-фікацію ризиків, розроблення карт ризиків та складання плану реагування на них і містить такі процеси управління:
69
– планування управління ризиками;
– ідентифікація ризиків;
– проведення якісного аналізу ризиків;
– проведення кількісного аналізу ризиків;
– планування реагування на ризики;
– моніторинг та контроль ризиків.
Управління якістю проекту спрямоване на задоволення вимог з якості як продукту, так і проекту.
Враховує вимоги Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), а також авторські та загальні моделі. Сфера охоплює такі процеси:
– планування якості;
– здійснення забезпечення якості;
– здійснення контролю якості.
Управління людськими ресурсами в практиці управління проектами відіграє одну з ключових ролей, і від того, наскільки професійно будуть реалізовані наступні процеси, залежить повнота досягнення цілей і
цілому забезпечення успіху проекту:
– розроблення плану управління людськими ресурсами;
– набір команди проекту;
– розвиток команди проекту;
– управління командою проекту.
Управління комунікаціями проекту полягає у своєчасному і достовірному зборі, розподілі, зберіганні та використанні інформації для всіх учасників, що входять у команду відповідно до їх ролей у проекті. Виділяють такі процеси:
– визначення зацікавлених сторін проекту;
– планування комунікацій;
– розподіл інформації;
– управління очікуваннями зацікавлених сторін проекту;
– звіти про виконання.
Управління поставками проекту – описані процеси придбання і отримання продуктів, послуг та результатів, а також процеси управління контрактами.
70
До цієї галузі знань входять такі процеси:
– планування закупівель;
– здійснення закупівель;
– управління закупівельною діяльністю;
– закриття закупівель.
Одним із напрямів розвитку стандарту PMBоK Guide стала його адаптація до галузевої специфіки. В даний час випущено кілька розширень стандарту. Наприклад, для державних проектів і будівельних проектів (Government Extension to the PMBоK®Guide, Construction Extension to the PMBоK®Guide). Крім того, PMI розробляє стандарти, пов'язані з окремими методиками управління проектами. На сьогодні випущено кілька таких стандартів.
Стандарти ISO – сім'я стандартів щодо систем управління якістю. Будучи найбільшою в світі організацією зі стандартизації, Міжнародна організація зі стандартизації (International Organization for Standardization) поставила за мету розробити свій стандарт в області управління проектами. Ним став ISO 10006 «Управління якістю в проектах», який був опублікований в 1997 році і з тих пір витримав одну редакцію – в 2003 році (ISO 10006:2003). Стандарт ISO 10006 доповнював стандарти серії, що вийшли раніше, поширюючи закладені в її основу принципи управління якістю безпосередньо на управління проектами. Він базувався на процесній моделі управління проектами і використовував базові підходи та принципи стандарту PMBoK версії 1996 року.
Незважаючи на досить тривалу вже історію використання, цей нормативний документ не зумів завоювати таку ж популярність, якою користуються знамениті стандарти серії ISO 9000. Не зміг ISO 10006 стати й лідером серед стандартів управління проектами.