Материал: управління іноваціями загальне

Існують фактори, які здатні загальмувати або прискорити інноваційний процес. До факторів, що перешкоджають інноваційній діяльності, відносять:

0. економічні і технологічні – брак коштів для

фінансування інноваційних проектів, слабкість матеріальної та науково-технічної бази, відсутність

резервних потужностей, домінування інтересів поточного виробництва;

17

23. політичні й правові – обмеження з боку

антимонопольного, податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства;

23. соціально-психологічні та культурні – опір змінам, які можуть викликати такі наслідки, як зміна статусу співробітників, необхідність пошуку нової роботи, розбудова нової роботи, перебудова усталених способів діяльності, порушення стереотипів поведінки і традицій, що склалися, побоювання невизначеності, покарань за невдачу;

23. організаційно-управлінські фактори – це усталена організаційна структура компанії, надмірна

централізація, авторитарний стиль управління, переважання вертикальних потоків інформації, відомча замкнутість, труднощі міжгалузевих і міжорганізаційних взаємодій, твердість у плануванні, орієнтація на сформовані ринки, орієнтація на короткострокову окупність, складність в узгодженні інтересів учасників інноваційних процесів.

До факторів, що сприяють інноваційної діяльності відносять:

23. економічні і технологічні – передбачають наявність резерву фінансових і матеріально-технічних

засобів, прогресивних технологій, необхідної господарської та науково-технічної інфраструктури;

23. політичні й правові включають законодавчі заходи (особливо пільги), що заохочують інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій;

23. соціально-психологічні та культурні – полягають

23. моральному заохоченні учасників інноваційного

процесу, громадському визнанні, забезпеченні можливостей самореалізації, вивільнення творчої праці, створення нормального психологічного клімату в трудовому колективі;

23. організаційно-управлінські–включають

гнучкість оргструктури, демократичний стиль управління, переважання горизонтальних потоків інформації, самопланування, допущення корегування,

18

децентралізацію, автономію, формування цільових робочих груп.

Проект як	Автоматизовані	Інноватика як	Набір
об’єкт	робочі місця	об’єкт і суб’єкт	технологій,
управління	керівників	інноваційної	адекватних
	інноваційних	діяльності	спеціалізації
	проектів		інноваційної
			фірми

Рис. 1.2. Структура проблеми управління

інноваційними процесами

23. теорія управління інноваціями – напрямок, у якому інноваційний проект розглядається як специфічний об’єкт управління, створюються ефективні моделі процесу управління, розробляються закони та алгоритми управління;

23. інструментальні засоби управління інноваціями –

напрям,якиймаєзабезпечитистворення

автоматизованих робочих місць керівників інноваційних проектів;

19

23. формування та методичне забезпечення нового напряму вищої професійної освіти, в якому інноваційні процеси мають розглядатися як об’єкт і суб’єкт освітньої діяльності;

23. технології нововведень, у рамках яких мають бути запропоновані технології реалізації інноваційних проектів, адекватні характеру і масштабу проекту та спеціалізації фірми, що виконує і/чи бере участь у виконанні проекту.

Розглянемо більш детально завдання щодо розроблення технологій нововведень. На рис.1.3 ілюструється їх сучасний арсенал. Кожну з технологій можна визначити таким чином.

УПРОВАДЖЕННЯ – технологія нововведень, у якій процес нововведення реалізується самим розробником. Використовується для інновацій, що не вимагають усього комплексу інноваційних послуг.

ТРЕНІНГ – технологія нововведень, що забезпечує етап підготовки кадрового супроводу інновації, у тому числі, наприклад, створення малого підприємства. Виконується фірмами, що спеціалізуються саме в цьому виді інноваційних технологій (інкубатори, технологічні парки тощо).

Технології нововведень

Рис. 1.3. Можлива різноманітність технологій реалізації інновацій

КОНСАЛТИНГ – технологія нововведень, що забезпечує етап вибору стратегії і бізнес-планування інноваційної діяльності. Виконуються фірмами, які спеціалізуються у галузі експертизи і консультацій.

ТРАНСФЕР – технологія нововведень, що

20

забезпечує реалізацію інноваційного проекту за рахунок передачі освоєних технологій в іншу предметну чи географічну сферу.

ІНЖИНІРИНГ – комплексна технологія нововведень, найбільш повно охоплює всі етапи інноваційного циклу: від маркетингу, передпроектного дослідження, бізнес-планування, розробки і до комплектної поставки устаткування і кадрового супроводження, завершення об’єкту "під ключ" і подальшого сервісного обслуговування.

Розглянемо більш детально особливості трьох останніх із зазначених вище технологій нововведень.

Консалтинг як підтримка інноваційної діяльності забезпечує послуги за двома основними напрямами:

– технологічний консалтинг – технологічні та управлінські консультації для оптимального досягнення стратегічних і тактичних цілей організації, планування, управління якістю, сертифікація, автоматизоване конструкторське і технологічне проектування, передача технологій;

– бізнес-консалтинг – експертиза бізнес-ідей і проектів, бізнес-планування, маркетинг, фінансовий менеджмент, пошук потенційних партнерів та інвесторів, комерціалізація інновацій, договорні відносини.

У зв’язку з постійним збільшенням попиту на платні консультації за різними аспектами наукоємного підприємництва останнім часом став активно формуватися прошарок фірм, що спеціалізуються на наданні консультаційних послуг.

Трансфер, або передача технологій (ПТ) –

керований процес розподілу технології від її власника до користувача, наприклад, від розробника до виробника, від продавця технології до покупця. ПТ – це просування на ринок нових технологій, маючи на увазі у першу чергу продаж технологічного процесу чи устаткування для його реалізації.

Актуальність ПТ як технології нововведень

21

обумовлена тим, що сьогодні науково-дослідні центри, університети і підприємства наукоємної сфери почали більше піклуватися про комерціалізацію розроблених ними технологій і результатів наукових досліджень.

Процес ПТ може реалізовуватися, по-перше, шляхом просування технології на ринок (стратегія "технологічного поштовху" – "technologypush"), коли ведеться активний пошук потенційного замовника на виконання інноваційного проекту чи споживача нової технології у різних сферах передбачуваного попиту. В цьому разі успіх значною мірою визначається тим, наскільки вдало обрана ніша ринку, у якій ведеться пошук, і наявністю активної мережі партнерських зв’язків і ділових контактів.

По-друге, пошук інноваційних технологій, ноу-хау та їх власників може здійснюватися за конкретним замовленням (стратегія "витягання запитом" – "demand-pull"). Інноваційні фірми переважно використовують обидві схеми реалізації ПТ, виконуючи одночасно активну роль постачальника інноваційних технологій і системного оператора з пошуку нових технологічних рішень відповідно до заявки замовника з подальшим широким тиражуванням інновації (стратегія "дифузії").

Окрім того, для забезпечення високої ефективності процесу ПТ необхідний оптимальний набір програмно-апаратних засобів (розвинена комп’ютерна мережа, бази даних, експертні методики, засоби комунікації), які забезпечують накопичення, обробку і поширення інформації про технологічні інновації. Нерідко розробник (власник) технології або не володіє такими знаннями, навичками та апаратними засобами, або воліє використовувати свій час і матеріальні ресурси на розроблення нової технології чи вдосконалення вже існуючої.

Технологія інжинірингу і працююча за нею інжинірингова фірма надають замовнику найбільш повний набір послуг під час реалізації інноваційного проекту. На всіх етапах інноваційного циклу інжиніринг

22

забезпечує оптимальну реалізацію замовлення разом із

запрошеними найкращими професіоналами, контрагентами й оптимальними для кожного конкретного проекту використанням накопичених і вже опробованих досягнень, знань, технологій, обладнання.

Замовнику необхідно пропонувати не якесь одне конкретне рішення, а варіанти вирішення його проблеми. Далі системний інтегратор бере на себе реалізацію обраного варіанта.

23. теоретичну основу реалізації інжинірингової технології покладені три системні принципи: зворотного проектування, мінімуму функціональної повноти та економічної достатності рішення.

Принцип зворотного проектування встановлює, що система не має бути жорстко зв’язана з предметом, який виготовляється, а зв’язана з більш загальною різноманітністю продукції, тобто система має володіти інваріантністю, достатньою для виробництва раніше невідомої номенклатури виробів певного класу (класів). Набагато доцільніше проектувати не ресурс під виріб (традиційний підхід під час створення спеціалізованих "жорстких" виробництв), а виріб під ресурс. Але для реалізації такого підходу необхідно, щоб створений ресурс був би достатньо універсальним.