Копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після його проголошення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної та резолютивної частин (ч. 2 ст. 222 ЦПК).
Суд протягом двох днів з дня проголошення судового рішення зобов’язаний надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії судового рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні. У такому самому порядку надсилаються копії судових рішень органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим чи службовим особами, якщо судовим рішенням у справі відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення відповідних дій цими органами. За зверненням осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення може вручатися їм під розписку безпосередньо в суді.
Повторно копії судових рішень можуть видаватися особам у разі їх відповідного звернення лише за плату в розмірі, встановленому законодавством.
Вимоги статей 209, 215 і 218 ЦПК щодо порядку ухвалення рішення суду, його змісту, а також проголошення рішення суду як єдиної процесуальної форми вирішення справи є обов’язковими для всіх справ позовного та окремого провадження [16].
У випадку незгоди позивача чи відповідача з рішенням суду першої інстанції справи за заявою переглядаються апеляційним судом. Про перегляд цивільних справ в апеляційному порядку вчені-юристи вперше почали розмірковувати після прийняття 28 квітня 1992 р. Верховною Радою України Концепції судово-правової реформи. Ця новела вже як конкретна правова норма була закріплена в ст. 129 Конституції України, згідно з якою одним із основних положень судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Інститут апеляційного провадження був включений до цивільного судочинства України Законом України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України» [9]. 18 березня 2004 року Верховна Рада України прийняла новий Цивільно-процесуальний кодекс України, який набув чинності з 1 вересня 2005 року. В цьому Кодексі інститут апеляції набув свого нового значення.
Підставою для виникнення інституту апеляції було прагнення вирішити дві проблеми цивільного судочинства: по-перше, значно покращити якість судових рішень; по-друге, ліквідувати тяганину при вирішенні цивільно-правових спорів [17, c.68].
Апеляційне оскарження - один із найбільш поширених у сучасному цивільному судочинстві способів оскарження судових рішень, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді). Цей спосіб оскарження судових рішень існує, зокрема, в Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччині, Австрії, США тощо.
Апеляційне провадження - це процес перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили.
Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.
Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справи і зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення) з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням за думкою позивача встановленого порядку [24, c.297].
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) Постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
) змінити рішення;
) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду (ст.307 ЦПК) [2].
Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув.
У випадку незадоволення рішенням, винесеним апеляційним судом, справа може бути подана в наступний за рангом суд - суд касаційної інстанції. За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:
) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;
) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;
) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (ст.336 ЦПК) [2].
Після закінчення касаційного провадження справа протягом
десяти днів повертається до суду, який її розглядав. Сторони та інші особи, які
брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у
цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
3.2 Перегляд судових рішень
В Україні формами перегляду судових рішень у цивільному процесі є:
. Апеляційне провадження (ст. ст. 291-322 ЦПК).
. Касаційне провадження (ст. ст. 323-352 ЦПК).
. Перегляд судових рішень Верховним Судом України (ст. ст. 353-360-7 ЦПК).
. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами (ст. ст. 361-365 ЦПК).
Вищевказані стадії цивільного процесу є факультативними. У загальному вигляді охарактеризуємо кожну з них.
Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково [19, c.312].
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
) Відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;
) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;
) повернення заяви позивачеві (заявникові);
) відмови у відкритті провадження у справі;
) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;
) передачі справи на розгляд іншому суду;
) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
) визначення розміру судових витрат;
10) внесення виправлень у рішення;
) відмови ухвалити додаткове рішення;
) роз’яснення рішення;
) зупинення провадження у справі;
) закриття провадження у справі;
) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;
) відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами;
) видачі дубліката виконавчого листа;
) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;
) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;
21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
) примусового проникнення до житла;
) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;
) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
) заміни сторони виконавчого провадження;
) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;
) повороту виконання рішення суду;
) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;
) відмови в поновленні втраченого судового провадження;
) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;
) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;
) повернення заяви про скасування рішення третейського суду;
) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду (ст.283 ЦПК) [2].
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали [45, c.307].
Апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
) Найменування суду, до якого подається скарга;
) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;
) рішення або ухвала, що оскаржуються;
) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
) клопотання особи, яка подала скаргу;
) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися [42, c.302].
До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду.
Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду. Справа реєструється в апеляційному суді та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження. Апеляційна скарга у передбачених законом випадках може бути залишена без руху чи повернута заявнику. У відкритті апеляційного провадження може бути відмовлено. Про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.
Копія ухвали про повернення апеляційної скарги або про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами надсилається особі, яка подавала апеляційну скаргу, а апеляційна скарга залишається у справі. Іншим особам, які беруть участь у справі, надсилається копія відповідної ухвали. Ухвала про повернення апеляційної скарги, про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку [18].
При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково [25, c.150].
Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв’язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається. Протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі дії:
) З’ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
) з’ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
) з’ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
) вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи (ст.301 ЦПК) [2].
Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду. Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду (ст.302 ЦПК) [2]. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції [26, c.63].