На думку Б. Г. Ананьєва, спочатку сприйняття - це не розчленована суб'єктивна форма предмета як такого, а відображення кордонів між суцільною просторової масою і окремим предметом, що виділився з нього за допомогою руху. "Не тільки окремі подразники, але весь навколишній світ діє як ціле, з якого вичленяються завдяки руху самих речей їх просторові якості та відносини".
Лише до кінця першого року життя у дитини, вважає Б. Г. Ананьєв, можна спостерігати диференціацію сприйняття на дві форми: сприйняття ситуації і просторових відносин і сприйняття предмета як структурної єдності. У формуванні цієї диференціації все більшу роль відіграють предметні (ігрові) дії дитини і розширюється зона практичного освоєння їм простору. Пізніше, на 2-3-му році життя діти опановують предметної діяльністю, що включає соотносящие і гарматні дії, які припускають практичне співвіднесення предметів з урахуванням їх властивостей. У цьому віці дитина застосовує предметні предеталони в якості "заходи" властивостей інших предметів. [ 2 ].
У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна ланка сенсорної культури. Н. Н. Поддьяков виділив 3 періоду освоєння еталонних значень якостей:
. I (до трьох років) - період сенсомоторних предеталонов, коли дитина відображає лише окремі особливості предметів, які мають істотне значення для безпосереднього рухового пристосування - деякі особливості форми, величину предметів, відстань і т. д.);
. II (до п'яти років) - дитина користується предметними еталонами, тобто зразки властивостей предметів співвідносяться з певними предметами, наприклад, овал визначається через форму огірка;
. III (старше п'яти років) - на
основі накопичення досвіду і його узагальнення під керівництвом дорослого
відбувається засвоєння дітьми загальноприйнятих еталонів, коли самі властивості
предметів набувають еталонне значення у відриві від конкретного предмета (трава
зелена, яблука як куля, дах будиночка трикутна). [5].
.2.Особливості
сенсорного розвитку та виховання дитини раннього віку
Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а також запаху, смаку. Саме дошкільний вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ.
Видатні зарубіжні вчені в галузі дошкільної педагогіки Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, а також відомі представники вітчизняної дошкільної педагогіки і психології Є. І. Тихєєва, А. В. Запорожець, А. П. Усова, Н. П. Сакулина справедливо вважали, що сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією з основних сторін дошкільного виховання. [ 45, 49, 52 ].
Сенсорне виховання і розвиток, спрямований на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче.
Дитина на кожному віковому етапі виявляється найбільш чутливою до тих чи інших впливів. У цьому зв'язку кожна вікова щабель стає сприятливим для подальшого нервово-психічного розвитку та всебічного виховання дошкільника. Чим менша дитина, тим більше значення в його житті має чуттєвий досвід. На етапі раннього дитинства ознайомлення з властивостями предметів відіграє визначальну роль.
З сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання - запам'ятовування, мислення, уява - будуються на основі образів сприйняття, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опори на повноцінне сприйняття. Сенсорне виховання дітей дошкільного віку здійснюється в тих формах педагогічної організації, які забезпечують формування сенсорних здібностей як дієвої основи загального розвитку дитини. Для дітей 3-7 років такий найбільш ефективною формою організації сенсорного виховання є формування сенсорних процесів дитини в системі продуктивної діяльності на заняттях малюванням, ліпленням, конструюванням.
Сенсорне виховання направлене на розвиток зорового, слухового, тактильного та кінестетичного сприйняття (сприйняття рухів). Воно являється занадто важливим щодо розвитку пізнавальної діяльності дитини.
Відчуття і сприйняття - процеси відображення предметів та явищ навколишньої дійсності. Відчуття виникають під час впливу на організм окремих властивостей предметів:
· запаху,
· смаку,
· кольору,
· звуку,
· рухових, стимулів
Процес сприйняття тісно пов'язаний з:
· мовленням,
· мисленням,
· пам'яттю,
· уявленнями.
Види сприйняття:
· зорове,
· слухове,
· смакове.
Завдяки сприйняттю ми отримуємо інформацію про зовнішні властивості предметів та явищ - їхню форму, розміри, колір, запах, смак, звучання - і за цими властивостями впізнаємо самі предмети та явища.
Основні властивості сприйняття:
· предметність,
· осмисленість
· контактність.
Предметність сприйняття полягає у тому, що враження, які ми отримуємо з зовнішнього світу, ми завжди відносимо до тих чи інших предметів та явищ. З предметністю сприйняття тісно пов'язана його осмисленість. Сприймаючи будь-що, ми використовуємо свій досвід, мимоволі додаємо до отриманих вражень ті, які були одержанні раніше, й саме завдяки цьому впізнаємо предмети, які служать джерелом вражень.
Контактність сприйняття - це відносна незалежність сприйняття властивостей предметів - їхньої форми, розміру, кольору від умов, в яких це сприйняття відбувається.
Якщо розглянути основні властивості сприйняття, особливо його осмисленість, ми бачимо, що воно може давати різні результати в залежності від багатьох умов. Це пояснюється тим, що умови визначають характер дій сприйняття, які виконує людина, а від особливостей дій сприйняття залежить його результат.
Дія сприйняття, як і інші пізнавальні дії, спрямовані на рішення певних завдань. Звичайні завдання, які людина розв'язує за допомогою сприйняття - це завдання встановлення зовнішніх властивостей предметів та явищ і їх впізнавання.
Мухіна В. дотримується думки, що завдання сприйняття розв'язуються за допомогою спеціальних засобів. Це, як і в інших випадках, знання, але знання окремого роду - уявлення про основні взірці зовнішніх властивостей предметів - сенсорні еталони. [ 25 ].
Сенсорні еталони - це напрацьовані уявлення людства про основні різновиди властивостей та відношень. Вони виникли в ході історичного розвідку людства й використовуються людьми як взірці, мірки, за допомогою яких встановлюють та позначають співвідносний, властивості й відношення.
Засвоєння дітьми сенсорних еталонів починається з того, що діти знайомляться з окремими геометричними фігурами й кольорами. Так ознайомлення відбувається головним чином у процесі оволодіння різними видами продуктивної діяльності. І якщо дитину спеціально не навчають виділяти різновиди властивостей, співвідносні загальноприйнятим еталонам, то сам матеріал, з яким дошкільник має справу при малюванні, конструюванні, складанні мозаїки, аплікації, містить необхідні взірці. Так, малюючи дитина користується фарбами різних кольорів; займаючись конструюванням, вона користується трикутниками, прямокутниками, квадратними елементами різних розмірів; у мозаїках, матеріалах для аплікацій представленні різнокольорові кола, трикутники, квадратики. Коли дорослі допомагають дитині виконувати малюнки, будівлі, вони називають основні форми і кольори.
Необхідні умови для оволодіння загальноприйнятими еталонами створюється вперше у продуктивних різновидах діяльності. Коли перед дитиною поставлене завдання відтворити на малюнку, у конструкції той чи інший предмет, вона старається співвіднести особливості цього предмета з особливостями матеріалу, який є. Це примушує дитину подекілька разів обстежувати матеріал, веде до запам'ятовування кольорів фарб, форми кубиків, елементів мозаїки.
Без спеціально організованого сенсорного виховання діти звичайно застосовують лише деякі еталони (наприклад, форми кола і квадрата, червоний, жовтий, синій кольори), бо ці форми й кольори зустрічаються частіше за інші.
Коли засвоєні лише деякі еталони, дитина дуже чітко й точно сприймає властивості предметів, котрі з цими еталонами співпадають, проте інші різновиди властивостей, еталони яких ще не засвоєні, сприймає неточно, а часте й помилково.
Важко дається дітям засвоєння уявлення про величину предметів. Сприйняття величини розвивається у дошкільників таким чином - вони засвоюють уявлення про відносини за величиною між предметами. Ці відносини позначають словами, котрі вказують яке місце займає предмет на ряду з іншими (великий, маленький, найбільший). Діти раннього віку звичайно мають уявлення лише про відношення за величиною між двома одночасно сприйнятими предметами (більше, менше). У молодшому дошкільному віці у дітей формується уявлення про співвідношення за величиною між трьома предметами (великий - менший - найменший).
Процес впізнавання - це більш складний етап сприйняття, який тісно пов'язаний з пам'яттю, мовленням, мисленням. Важливо, щоб сприйняття дитини завжди було осмисленим.
У процесі предметної та ігрової діяльності дитини необхідно вчити встановлювати розміри предметів, визначати їх форму, колір, просторові взаємовідносини. Для вдосконалення сприйняття дуже корисні заняття малюванням, ліпленням, конструюванням, спортивними іграми та фізичними вправами.
У процесі цієї діяльності дитина вчиться користуватися наочним взірцем і виконувати дію за усною інструкцією, у неї розвивається уява, наочно - образне та наочно - дійове мислення.
При проведенні спеціальних занять з дітьми з розвитку сприйняття потрібно мати на увазі що сприйняття формується у процесі осмислених дій з предметами.
Для розвитку й вдосконалення сприйняття простору, величини, форми, відстані, місце розташування й просторових відносин між предметами корисно використовувати спеціальні вправи.
Перша серія вправ: складання предметів у «купки» з урахуванням величини, форми. Всі вправи на впізнавання та співвідношення геометричних фігур тренують зорову увагу й сприяють розвитку у дитини просторової уяви.
Якщо у дитини ще не склалася уява про форму предмета, то вправи починають з розрізнення кулі, кола та їх розмірів (великий - маленький). Під час наступних занять дитину навчають розрізняти форми кулі і куба, кола і квадрата.
Друга серія вправ: розвиток диференційованого слухового сприйняття та фонематичного слуху. Слухання казок, пісень, музики сприяє розвитку слухового сприйняття та слухової уваги.
Важливо проводити спеціальні заняття з розвитку фонематичного слуху. Дитині пропонуються вправи розрізнити слова на слух. Спочатку добираються слова більш контрастні за звучанням, потім менш контрастні й нарешті, такі, що відрізняються за звучанням лише однією фонемою. Щоб розвивати фонематичний слух проводять також спеціальні ігри - вправи з малюнками. Дорослий називає слова, схожі за звучанням: коза - коса, кит - кіт, тінь - тин, ліс - лис, а дитина показує співвідносні картинки.
Під час наступного етапу занять при вимовлянні слів дорослий закриває рот екраном, щоб дитина орієнтувалася лише на слухове сприйняття.
Третя серія вправ: розвиток уяви про колір. Розвиток сприйняття кольору має важливе значення в естетичному вихованні дитини. Робота з розвитку уяви про колір проводиться поетапно.
Четверта серія вправ: впізнавання геометричних фігур. Ці вправи тренують зорову увагу й сприяють розвитку просторових уявлень.
На початковому етапі вправи починаються з розрізненням форми кулі, кола та їх розмірів (великий-маленький). На наступних заняттях дитину вчать розрізняти форми кулі, куба, кола та квадрата. Кількість геометричних фігур які діти повинні розрізнити поступово збільшується.
Дуже важливим є формування зорово-тактильного сприйняття, коли дитина впізнає геометричні фігури на дотик, а потім розглядає їх.
П’ята серія вправ: розвиток просторової уяви. Відомо, що початкова уява про простір тісно пов'язана з розвитком можливостей самостійного пересування, сприйняття розташування частин тіла. Багато дітей з особливими потребами відстають у розвитку рухів, важко сприймають і запам'ятовують частини свого тіла, довго плутаються у визначенні напрямку. Вони важко засвоюють такі просторові уявлення як зверху, знизу, ліворуч, праворуч.
На першому етапі у дитини послідовно формують просторову диференціацію самого себе, уяву про своє тіло, та його розташування й пересування у просторі.
На другому етапі формують просторову уяву в ігровій, предметно- практичній і конструктивній діяльності.
На третьому етапі вправи проводяться з лялькою, потім на малюнку. Дитина сидить обличчям до дзеркала, обводить пальцем контур обличчя, очей, носа, потім пальцем обводить контур зображення обличчя на ляльці, на малюнку.
Розвиток предметної діяльності в ранньому віці ставить дитину перед необхідністю виділяти та враховувати в діях саме ті сенсорні ознаки предметів, які мають практичну значимість для виконання дій. Наприклад, малюк легко відрізняє маленьку ложку, якою їсть сам, від великої, якою користуються дорослі.
Виконання дитиною знарядійних та співвідносних дій створює умови для засвоєння нею перспективних дій, які, в свою чергу, роблять сприйняття більш точним і правильним. Збираючи пірамідку, мотрійку, закриваючи коробочку, дитина добирає і з'єднує предмети та їх частини у співвідношенні з ознаками - кольором, формою, величиною.
Спочатку дитина не володіє засобами співвідношення предметів й виконує співвідносні дії на основі зовнішніх орієнтованих дій. На третьому році життя добре знайомі малюку предмети стають постійними взірцями, з котрими дитина порівнює властивості будь - яких об'єктів. Наприклад, трикутні об'єкти з дахом, червоні з помідором. Таким чином, змінюється дія з міркою та її змістом.
Дитина переходить від здорового співвідношення властивостей предметів з міркою, котрою являється не тільки конкретний предмет, але й уява про нього.
Засвоєння нових орієнтованих дій призводить до того, що сприйняття стає більш детальним, цілісним й точним. Предмет сприймається дитиною з точки зору різних, притаманних йому властивостей.
У ранньому дитинстві інтенсивно розвивається
активне мовлення, складається вербальне спілкування, тому фонематичні
властивості звуків виділяються настільки, наскільки вони необхідні щодо
діяльності. Наприкінці другого року життя малюк сприймає всі звуки рідної мови.
Тому можна виділити основні особливості сенсорного розвитку в ранньому віці:
· складається новий тип зовнішніх орієнтованих дій - примірювання, а пізніше зорове співвідношення предметів за ознаками;
· виникає уява про властивості предметів;
· засвоєння властивостей предметів визначається їхньою значимістю у практичній діяльності;
· розвиток фонематичного слуху,
необхідного для спілкування з дорослими, веде до сприйняття всіх звуків рідної
мови.