ДИПЛОМНА РОБОТА
На тему:
«Психолого-педагогічні
умови сенсорного розвитку дітей раннього віку»
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
.1 Теоретичені засади сенсорного виховання дітей раннього віку
1.2 Особливості сенсорного розвитку та виховання дітей раннього віку
.3 Розвиток сприйняття у дітей раннього віку за допомогою сенсорних систем
.4 Гра як провідна діяльність в дошкільному віці
.5 Роль розвиваючих ігор та впра у сенсорному вихованні дітей раннього віку
Висновки до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Методика планування проведення занять, психолого-педагогічні рекомендації по сенсорному розвитку дітей раннього віку
.2 Методика організації сенсорного виховання дітей раннього віку
.3 Розробка занять по сенсорному розвитку дітей раннього віку
.4 Результати експериментальної роботи
.5 Організація процесу формування сенсорної сфери у дітей раннього віку
Висновки
Література
Додатки
ВСТУП
Дитинство - це найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввібрала вона розумом і серцем із навколишнього світу, значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк.
Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, які є доступними для спостереження. Хто ж і коли вчитиме дитину науки та мистецтва реального життя, дасть знання елементарних законів Буття, уміння жити у злагоді з довкіллям та із собою, із тим, що дісталося нам у спадок, а не вигаданим?
Спираючись на психологічні дослідження відомих психологів, можна зазначити, що без сенсорного виховання сприйняття дітей довго залишається поверховим, хаотичним і не створює необхідної основи для загального розумового розвитку, різних видів діяльності (малювання, конструювання...), повноцінного засвоєння знань та навичок.
Дошкільний вік - період первинного ознайомлення з навколишньою дійсністю, водночас в цей час інтенсивно розвиваються пізнавальні сили та здібності дитини. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, доступні спостереженню. Крім того, він отримує від дорослого відомості словесним шляхом: йому розповідають, пояснюють, читають. Обидва ці шляхи пізнання тісно пов'язані між собою.
Добре відомо, що знання, отримані словесним шляхом і не підкріплені чуттєвим досвідом, неясні, невиразні й неміцні.
Сенсорне виховання - виховання, спрямоване на розвиток сприйняття дітей про зовнішні властивості предметів, - має будуватися з урахуванням вивчених психологією закономірностей цього розвитку.
Необхідно пам'ятати про те, що чим раніше почати з дитиною займатися вихованням сенсорної культури, тим більш швидкими темпами він буде розвиватися після, тим краще він буде вчитися в школі.
В даний час до послуг людини безліч засобів, які дозволяють йому, знайомиться з явищами не в їх натуральному вигляді, а через фотографії, схеми, креслення, малюнки, моделі, за допомогою літератури та кіно. При цьому дійсність постає перед нами в препарованому, розчленованому або, навпаки, в узагальненому вигляді.
Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її сприйняття та формування уявлень про зовнішні властивості предметів; їх форми, колір, розмір, положення в просторі, а також аромати, смак тощо. Значення сенсорного виховання в ранньому та дошкільному віці важко переоцінити. Саме цей вік є найбільш впливовим для вдосконалення діяльності органів відчуттів, накопичення уявлень про навколишній світ. Видатні зарубіжні вчені в галузі дошкільної педагогіки (Ф.Фребель, М.Монтессорі), а також відомі представники вітчизняної дошкільної педагогіки та психології (О.І.Тихєєва, О.В.Запорожець, А.П.Усова та ін.) справедливо вважали, що сенсорне виховання, яке спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією із базових вмінь дитини раннього та дошкільного віку.[45, 52].
Сенсорний розвиток, який сприяє формуванню повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, є основою пізнання світу, першою сходинкою якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання значною мірою залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки досконало дитина чує, бачить, відчуває навколишнє.
Дослідженням цієї проблеми займалися такі видатні педагоги і психологи, як З. М. Богуславська, Л. С. Венгер, А. В. Запорожець, В. П. Зінченко, А. А. Катаєва, М. М. Подд 'яков, А. П. Усова, Ш. А. Абдуллаєва, Е. А. Александрян, М. Ю. Кистяковская, Н. С. Карпінська, С. Л. Новосьолова, Е. Г. Пілюгіна та інші. [1,5,9,49,52].
Сенсорне виховання - це не лише засіб розвитку чуттєвої сторони дитини, а й засіб формування повноцінної особистості дитини, що надає змогу малюкові відчути своє «Я», своє місце серед інших. Значення сенсорного виховання полягає в тому, що воно:
· є основою для інтелектуального розвитку дитини;
· упорядковує хаотичні уявлення дитини, які вона отримала під час взаємодії із зовнішнім світом:
· розвиває спостережливість;
· готує до реального життя;
· є основою для розвитку уяви;
· розвиває увагу;
· надає дитині можливість опанувати нові засоби предметно-пізнавальної діяльності;
· забезпечує засвоєння сенсорних еталонів;
· забезпечує засвоєння навичок навчальної діяльності;
· впливає на розширення словникового запасу дитини;
· впливає на розвиток зорової, слухової, образної та інших видів пам'яті.
Таким чином, аналізуючи значення сенсорного виховання як базової
компетентності у становленні всебічно розвиненої особистості, можемо зазначити, що сенсорне виховання сприяє збагаченню особистості дитини через безпосереднє спілкування з природою, з явищами суспільного життя, зі світом речей, що створені руками людини.
Негативний вплив новітніх технологій на розвиток сенсорних здібностей дітей, заміна безпосереднього контактного сприйняття світу на готове кліше, моделі, відповіді, ставить за мету виховання всебічно розвиненої особистості, здатної самостійно мислити, адекватно реагувати на навколишній світ, зі стійким самоусвідомленням «Я». Для цього необхідне правильно організоване сенсорне виховання, яке впливає на розвиток психічних процесів дитини, сприяє становленню інтелекту, розвитку комунікативних здібностей дитини, формуванню у дітей світогляду, який базується на власних почуттях, та реалізує проблему особистості, яка зростає аби суб'єктом освоєння навколишнього світу, світу природи, самої себе; усвідомлення себе як частину всесвіту.
Актуальність дослідження процесу формування сенсорного розвитку дітей раннього віку визначається недостатньою увагою до цієї складової їх загального психо-фізичного розвитку в системі дошкільного виховання. Проблема нашого дослідження полягає в недостатньому використанні потенціалу гри, як одного із засобів виховання сенсорної культури у дітей раннього віку. Рішення даної проблеми зумовило вибір теми нашого дослідження: «Психолого-педагогічні умови сенсорного розвитку дітей раннього віку».
Об'єкт дослідження: процес розвитку та формування сенсорної сфери у дітей раннього віку в умовах освітнього закладу.
Предмет дослідження: шляхи та засоби виховання сенсорного розвитку в ранньому дитинстві.
Мета роботи: виявити особливості процесу сприйняття сенсорних еталонів і обгрунтувати значущість гри як засобу виховання сенсорної культури дітей раннього віку.
Завданнями дипломної роботи:
1. Вивчити стан проблеми в психолого-педагогічній літературі і теоретично її обґрунтувати.
2. Вибрати й описати методики сенсорного розвитку дітей раннього віку.
3. Розробити і апробувати ігровий психокорекційний комплекс, спрямований на розвиток сенсорної культури дітей раннього віку.
. Провести експериментальну роботу та проаналізувати результати дослідження.
5. Сформулювати висновки.
Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; бесіди, спостереження; проведення експериментально-педагогічної роботи (констатуючий, формуючий, контрольний етапи дослідження ).
Гіпотеза дослідження: сенсорне виховання дітей раннього віку буде проходити більш ефективно при планомірної і систематичної роботи.
Наукова новизна: науковою основою виступають роботи вчених, присвячені проблемі сенсорного виховання. (Ф. Фребель, М. Монтессорі, Є.І. Тихєєва, Т.С. Комарова, Л.А. Венгер, В.І. Логінова, С.А. Козлова, Л.Р. Болотіна, І.Я. Лернер, З.В. Богатєєва, Е.Г. Пілюгіна, В.В. Гербова, А.К. Бондаренко та ін.)
Практичне значення: визначається тим, що результати дослідження можуть бути використані у розвитку сенсорних здібностей дітей раннього віку.
Структура роботи: дипломна робота включає вступ,
два розділи, висновки, список
використаної літератури з 52 джерел,
додатки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
.1 Теоретичні засади
сенсорного виховання дітей раннього віку
Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.
Сенсорне виховання - це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги - Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.[15,45].
Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я.-А. Коменський (1592 - 1670) розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії.
Ж. Ж. Русо (1712 - 1778) казав, що виховання має навчити дитину дивитись, слухати і торкатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.
Засновник дитячого садка Ф.Фребель(1782 - 1852) виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, - так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу.
Обстоюючи принцип наочності в розумовому вихованні, К. Ушинський (1824 - 1871) наголошував на необхідності того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі перетворювалися на поняття, а з понять складалася втілена в слові думка.
Є. Водовозова (1844 - 1923) вважала, що процес сенсорного виховання має відбуватися одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з якими пов’язаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. [8]. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ».
М. Монтессорі (1870 - 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих. Система сенсорного виховання М.Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Матеріал, розроблений М.Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній - не самоціль, а засіб. [13].
Система сенсорного виховання М.Монтессорі була високо оцінена
С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.
Л. Венгер поділив процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Радянський психолог і дитячий дефектолог О. А. Венгер (1923 - 2004) в 1977 році захистила докторську дисертацію на ступінь доктора психологічних наук на тему «Сенсорний розвиток і сенсорне виховання аномальних дітей дошкільного віку (глухих, слабо чуючих і розумово відсталих)». [5, 49].
О.В. Запорожець, О.П. Усова вказували на те, що основним у формуванні сенсорних здібностей дітей є навчання їх узагальненим способам обстеження предметів, перенесення засвоєних способів дій в нові умови, на нові предмети. [49]. Це дає можливість дітям самостійно орієнтуватися в різноманітних властивостях нових предметів.
Під сенсорним вихованням в даний час розуміють "цілеспрямоване вдосконалення, розвиток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприймань, уявлень)". Сенсорне виховання здійснюється в повсякденному житті і на заняттях. В умовах повсякденного життя, в процесі ігор, праці, на думку Н. Н. Подд'якова, "відбувається цілісне сприйняття дитиною різних явищ і предметів навколишнього світу. При цьому деякі властивості і сторони явищ можуть сприйматися недостатньо чітко, або не сприйматися зовсім". [30]. Завданням педагогів, в даному випадку, є розкриття непомічених дітьми властивостей навколишньої дійсності, причому таким чином, щоб уникнути перетворення повсякденного життя в дидактичний процес. Психологи відзначають, що хоча аналізатори функціонують відразу після народження, сенсорний процес лише поступово стає сприйняттям, а не є ним спочатку. Сенсорні реакції перетворюються на перцептивні дії, що будують образи, тобто загальну картину розвитку сенсорних реакцій дитини молодшого дошкільного віку.
Перша половина першого року життя проходить при випереджальному формуванні сенсорних систем, які повинні досягти відомого рівня розвитку до того, як вони включаться в єдиний сенсомоторний акт.