Курсовая работа (т): Проектування удосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини

Симентальську породу використовують не тільки як молочно-м’ясну, але й також як спеціалізовану м’ясну для чистопорідного схрещування з молочними та м’ясними породами. У м’ясному скотарстві її використовують для створення товарних стад, генетичного покращення багатьох класичних м’ясних порід та виведення нових високопродуктивних м’ясних порід [7].

За м’ясними якостями симентальська порода вдало конкурує з багатьма спеціалізованими породами, тому вона в перспективі буде мати великий вплив у збільшенні м’ясних ресурсів багатьох країн. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі молодняк симентальської породи здатен досягати великої живої маси та давати важкі туші з високим виходом м’якоті [7].

Подальша племінна робота з сименталами направлена на створення тварин, придатних для умов великих молочних комплексів, виявлення рекордисток по надою за лактацію та продуктивності за все життя, вдосконалення молочно-м’ясного типа тварин та доведення забійного виходу до 60%. Важливо також продовжувати формування в породі нових заводських ліній та родин шляхом використання биків-поліпшувач

Сучасні технології виробництва молока та яловичини

Молочне скотарство України знаходиться у кризовому стані, що пов’язане з адаптацією галузі до ринкових умов, та з великими помилками, які були допущені зі сторони держави в ході реформування переходу аграрного сектору економіки на нові економічні умови господарювання. В наслідок цього поголів’я корів, яке раніше було сконцентроване на спеціальних молочних фермах, зменшилось у декілька разів, а багато молочних ферм взагалі перестали функціонувати. Незначний відсоток молока виробляється на спеціалізованих молочних фермах. Здебільшого молоко виробляється на селянських подвір’ях, але воно ні за якістю, ні за кількістю не задовольняє вимоги молокопереробних підприємств. Це вкотре переконує, що за дрібнотоварного виробництва створити необхідні умови для отримання молока високої якості практично неможливо. Цілком очевидно, що для стабільного забезпечення населення високоякісними молочними продуктами. А молокопереробних підприємств - якісною сировиною необхідно створювати спеціалізовані високорентабельні молочні ферми [8].

Гонитва за першістю в індустріалізації тваринництва за умов недосконалої організації проектування і будівництва тваринницьких ферм з промисловою технологією виробництва продукції за різних способів утримання тварин призводила до застосування у проектах окремих архітектурно-планувальних, технологічних, технічних та організаційних рішень, які не мали достатнього обґрунтування, опрацювання й апробації у виробничих умовах. Крім того, теоретична і практична підготовка кадрів масових професій сільгосппідприємств на час впровадження промислових технологій виробництва тваринницької продукції була дуже низькою, що гальмувало успішне їхнє застосування [13].

Використання удосконалених параметрів утримання і обслуговування молочних корів, зокрема штучного освітлення приміщень, активного примусового моціону корів різного фізіологічного стану, операційних технологій підготовки нетелей до лактації і машинного доїння та комбінованої технології прив’язного утримання дає змогу реально поліпшити стан здоров’я, підвищити продуктивність і відтворну здатність корів при заощадженні кормових, трудових, енергетичних та інших ресурсів для зростання ефективності технологій молочного скотарства на фермах сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання [20].

Технологія виробництва на яких відповідала б сучасним вимогам і забезпечувала б отримання високоякісного і дешевого молока. Це можливо за рахунок будівництва нових і реконструкції діючих ферм. З огляду на економічну ситуацію будівництво найближчим часом нових спеціалізованих високотехнологічних ферм є проблематичним, оскільки вимагає великих інвестиційних вкладень. Реальнішим шляхом, що потребує менших капітальних вкладень і часу, є створення сучасних молочних ферм на базі існуючих тваринницьких приміщень, які через відсутність поголів’я худоби не використовуються. Але відновлювати такі молочні ферми необхідно на новій технологічній та технічній основі, оскільки вибір оптимальної технології утримання тварин, використання машин має вирішальне значення [14].

У технології виробництва молока основним фактором, як відомо, є система і спосіб утримання худоби. Заміна тільки системи утримання корів передбачає докорінну перебудову технології виробництва молока. Від правильного вибору і використання системи утримання тварин залежить і ефективність виробництва молока. У молочному тваринництві поширені два основних способи утримання корів - прив’язний і безприв’язний. Використання кожного з них залежить передусім від рівня розвитку сільськогосподарського виробництва та природних особливостей. Так, у країнах з розвитим молочним скотарством основним способом утримання корів є безприв’язний, який дає змогу використовувати високопродуктивну сучасну доїльну техніку, в т.ч. і роботизовані системи, знизити затрати праці на виробництво 1 ц молока [22].

Молочне скотарство України зорієнтоване, в основному, на прив’язний спосіб утримання, що стримує впровадження сучасних технологій виробництва молока і високопродуктивної техніки. Але у багатьох господарствах України вже почався перехід від прив’язного утримання зі збором молока у переносні відра до безприв’язного утримання і доїнням на сучасних доїльних установках «Паралель» фірмі «Westfalia» (Німеччина) з 24 доїльними місцями обладнана системою ідентифікації тварин і лічильниками надоїв. Це сучасна автоматизована, комп’ютеризована прогресивна доїльна установка, використання якої в доїльних залах сприяє збільшенню молочної продуктивності корів, поліпшенню їх фізіологічного стану, суттєво полегшують умови праці та знижують їх затрати на виробництво одиниці продукції, створюють сприятливі умови для отримання високоякісного молока [8,23,24].

Порівняно з прив’язним утриманням та використанням молокопроводу безприв’язне дозволяє знизити витрати труда на доїння корів у 1,5-2 рази, максимально реалізовувати генетичний потенціал стада, автоматизувати зоотехнічний облік, покращити санітарно-гігієнічні вимоги. Слід зазначити, що витрати на будівництво доїльного залу та обладнання його сучасною технікою у розрахунку на корову відповідають витратами на придбання нової установки для доїння в молокопровід в умовах прив’язного утримання.

В доїльних залах доцільно використовувати сучасні автоматизовані установки типу «Ялинка», «Тандем», «Європаралель», а на крупних фермах - «Карусель», «Полігон» и «Тригон» [22].

Одним із головних організаційно-економічних напрямів розвитку молочного скотарства є забезпечення у кожному господарстві збалансованих за поживними речовинами, особливо протеїном, раціонів годівлі корів на рівні не менше 50 ц к. од. у рік і на цій основі поліпшення якісних параметрів молока (збільшення вмісту жиру, білка та ін.) [21].

Аналіз динаміки поголів’я великої рогатої худоби, виробництва молока та яловичини в Україні показує,що забезпеченість молочними продуктами випереджає потребу у м’ясі. Так, попит на молоко та продукти його переробки задовольняється на 80-85%, а у яловичині - менше 40%. За станом на 1 січня 2003 року у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності нараховують 9183,3 тис. голів великої рогатої худоби. Порівнюючи з 2001 роком поголів’я цієї худоби скоротилося на 459,0 голів, у тому числі корів на 271,2. Частково це пов’язано з тим, що господарства часто змушені розраховуватися живою худобою за надані товарні кредити у періоди посівної і збиральної компанії. Крім того, збільшились забої великої рогатої худоби напередодні новорічних і різдвяних свят, змушених забоїв тварин до досягнення забійної ваги і рядом інших причин [16].

Проблема забезпечення населення м’ясом і м’ясопродуктами завжди була і надалі буде важливою, особливо вона загострилася в останні 10 років минулого століття і на початку нового. Так, якщо у 1991 році в Україні було вироблено 1878 тис. тонн яловичини та телятини у забійній масі, то у 2002 році виробництво скоротилось до 754 тис. тонн, або у 2,7 рази [17].

Нині рівень виробництва цього цінного продукту не відповідає науково обґрунтованим нормам харчування людей. Споживання м’яса і м’ясопродуктів в Україні на душу населення повинно становити 85,2 кг, у тому числі - 39,6 кг яловичини, фактично цей показник складає відповідно 33,6 і 15,1 кг, або у 2-2,5 рази менше [14].

До нині виробництво яловичини ведеться за рахунок розведення худоби молочних і комбінованих порід. Очевидно у найближчі роки ця тенденція зберігатиметься. Разом з тим, як показує досвід держав з високорозвиненим тваринництвом, по мірі підвищення удою молочних корів, як правило, скорочується їх чисельність. Це у свою чергу веде до зменшення обсягів виробництва яловичини і забезпечення населення м’ясом, яке можна компенсувати за рахунок збільшення поголів’я м’ясної худоби. У більшості високорозвинених держав світу (США, Канада, Франція, Австрія, Італія) м’ясне скотарство є провідною галуззю, що забезпечує оптимальне співвідношення виробництва молока і яловичини [19].

В структурі м’яса яловичина, як джерело високоякісного білкового продукту харчування населення, займає 58,6%. Тому збільшення її виробництва має велике народногосподарське значення. Для успішного розвитку м’ясного скотарства, враховуючи різноманітність природно-кліматичних зон України, необхідно мати більше м’ясних порід, створити їх "ринок", який би налічував би не менше 15-20 м’ясних порід [5].

По даним О.І.Сокола [11], природно-кліматичні умови України є сприятливими для створення розвиненої галузі м’ясного скотарства. У зонах Лісостепу і Степу господарства спеціалізуються на виробництві зерна, цукрових буряків, а у структурі кормо виробництва біля 80% займає солома, інші грубі та соковиті корми, які найбільш раціонально можуть бути використані м’ясною худобою. Разом з тим, природні сінокоси та пасовища складають лише 17,1% сільськогосподарських угідь.

Нині при виробництві яловичини у молочному скотарстві використовується тристадійна технологія вирощування молодняку великої рогатої худоби (молочний, дорощування і відгодівля) Ця технологія базується на не стабільному рівні годівлі: високий або помірний в молочний період, низький при дорощуванні і високий на відгодівлі зі значними витратами концентратів. При цій технології недоцільно використовується біологічний потенціал росту та розвитку у відповідні вікові періоди. У результаті молодняк реалізується на м'ясо з низькою живою масою (300-350 кг у дворічному віці).

В основу технології м’ясного скотарства входе так звана система «корова-теля», яка включає в першу чергу відтворювання та вирощування підсисних телят до 6 - 8-місячного віку при максимальному використанні пасовищ. Другий етап виробництва яловичини - інтенсивне дорощування та відгодівля молодняку після відлучення від матері до високих забійних кондицій [20].

Організація виробництва молока, яловичини на фермах базується на придбанні поголів’я, реконструкції або новому будівництві виробничих приміщень для утримання тварин, споруд для зберігання кормів, гною, водопостачання тощо, придбанні усіх технічних і технологічних засобів та обладнання для тваринництва і корма виробництва [14].

Для рентабельності ведення галузі м’ясного скотарства розведення м’ясної худоби має стати значно ефективнішим завдяки підвищенню її продуктивності (зокрема за середньодобовими приростами живої маси худоби всіх статевовікових груп до 850-900 г, виходом телят на 100 середньорічних корів - 87-93 голів), що сприятиме зниженню витрат кормів на 1 ц виробництва живої маси (включаючи годівлю корів) до 13,5-14 ц к.од [16].

2. Характеристика навчального стада за основними селекційними ознаками

2.1 Породний та віковий склад

В процесі розведення порід худоби були створені характерні якості тварин. По цих параметрах і з врахуванням молочної продуктивності породи худоби можна розділити на наступні групи:

) з високими удоями і пониженим вмістом жиру в молоці (чорно-ряба, червоно-ряба, червона степова і ін.). Удої корів складають в середньому 4-5 тисяч кг молока на 1 голову за рік, жирномолочність - 3,6-3,7%;

) жирномолочні (джерсейська, англерська, червона датська і ін.). Удої цих корів складають 3-4 тисяч кг молока на 1 голову за рік, жирномолочность - 4,2-5% і більш;

) з різними по величині удоями і середньою по величині жирністю молока (симментальская і ін.)

Разом з породою враховують також внутрішньопорідних типів тварин за конституцією організму і напрямами продуктивності: молочні, комбіновані і м'ясні. Найбільша молочність спостерігається у корів молочного типа, найменша - в м'ясних, корови комбінованого типа займають проміжне місце.

Одним з селекційних показників в молочному скотарстві є довголіття тварин. Тривале їх використання в племінному і продуктивному відношенні економічно вигідно.

Віковий склад корів в стаді по кількості отелень знаходиться в прямій залежності від інтенсивності введення первотелок в стадо і безумовного вибраковування тварин, не придатних до використання.

Молочна продуктивність корів підвищується до 4-ої, 5-ої, 6-ої лактації, а потім знижується. Вона залежить від біологічних особливостей, пов'язаних з віковими Ії продуктивними якостями тварин.

У сучасних умовах з метою прискорення удосконалення молочної продуктивності стада використовують інтенсивне роздоювання первотелок.

Табл. 1. Розподіл стада корів за отеленнями

Як видно з таблиці 1. за віковим складом стадо складається переважно з різновікових корів. Більшість корів 3 -го отелення складають 50% стада, 2-го отелення 30%, 1-го - 15%, найменше 4-5-го отелення 5% Середній вік в отеленнях дорівнює 2.45. Середній вік першого отелення 25 міс.

2.2 Екстер’єрно-конституційні особливості

Важливе значення у зоотехнії приділяється екстер’єру або зовнішній будові їх тіла за окремими статями. На основі екстер'єрної оцінки встановлюють екстер'єрно-конституційні особливості організму.

Під конституцією розуміють загальну будову організму тварини, обумовлену спадковими особливостями його розвитку, внутрішнім взаємозв'язком будови і функцій тканин і органів як єдиної системи, яка характеризує напрям продуктивності, пристосованість до місця існування.

Існує декілька класифікацій типів конституції тварин. Найбільшого поширення набула класифікація запропонована професором П.Н. Кулешовим, яка визначала 4 типи конституції: грубу, ніжну, щільну і рихлу, але академік М.Ф. Іванов і професор Е.А. Богданов запропонували виділити міцного типа конституції.

При вивченні конституційних типів слід також враховувати поведінку і темперамент тварин. Оцінка тварин по екстер'єру дає можливість досить повно охарактеризувати фортецю конституції, стан здоров'я, напрям продуктивності, індивідуальні особливості будови тіла, кондиції і придатність до певної технології.

Тому при оцінці екстер'єру враховують як загальну будову тіла, його гармонійність, так і розвиток окремих статей. [15]

Голова у комбінованих корів трохи більша ніж у корів молочного напрямку продуктивності і злегка подовжена. Загривок бажано довга і рівна. Комбінована худоба характеризується досить глибокими, і більш ширшими грудьми ніж у молочних корів. Поперек, як і спина, має бути широким і рівним. Кінцівки мають бути правильно і широко поставлені. Бажана форма вимені - ваноподібне і чашоподібне, вим'я добре прилягає до тіла, добре розвиненими частинами, з нормальними і широко поставленими сосками. [4].