Зміст
Вступ
1. Огляд літератури
2. Характеристика навчального стада за основними селекційними ознаками
2.1 Породний та віковий склад
2.2 Екстер'єрно-конституційні особливості
2.3 Продуктивні якості тварин
.4 Виробниче використання корів
.5 Придатність корів до машинного доїння
3. Вихідні дані
4. Завдання на проектування удосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини
. Проектна частина
5.1 Шляхи та методи удосконалення стада, придатного до інтенсивного виробництва молока та яловичини
5.1.1 Методи добору та підбору в стаді при створенні худоби бажаного типу
5.1.2 Визначення планового надою
5.1.3 Направлене вирощування молодняку
5.2 Удосконалення технології виробництва молока та яловичини
.2.1 Характеристика та оцінка запланованої технології виробництва
.2.2 Обґрунтування загальної технологічної схеми та розрахунок потоково-цехового виробництва молока та яловичини
5.2.3 Розрахунок річної потреби в кормах та землі, затрати корму на одиницю продукції
.2.4 Розрахунок кількості основних робітників на фермі
.2.5 Економічна ефективність виробництва молока та яловичини
.2.6 Охорона навколишнього середовища
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Молочне і м'ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99% становить молоко та близько 50% - м'ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.
Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000-9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг - Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500-2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98%. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн - сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м'ясних продуктів становить 45-47%. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв'язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.
В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів'я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів'я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.
В 1990 році на душу
населення було вироблено 84 кг м'яса в забійній вазі і 472 кг молока.
Підвищення молочної продуктивності корів в 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене
імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади,
Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та
деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових
великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних
ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію
виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація
невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і
продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.
1. Огляд літератури
Симентальська худоба - одна зі стародавніх порід світу. По даним ряду дослідників (Вількенс, Кеппелі, Келлер та ін.),її предки були завезені у Швейцарію в середині V століття н.е. Відносяться симентали до краніологічного типу Bos Taurus frontosus (Nilsson), яка характеризується довгим та широким лобом [1].
Тривалий час худоба відрізнялась примітивними формами будови тіла та низькою продуктивністю і лише з 50-60-х років XIX століття під впливом повноцінної годівлі, а також підбору та добору перетворились на дуже велику і грубого складу породу [2].
По даним Ю.Д. Рубана [2] назва породи виникла від полонини річки Симма, в якій створювались найкращі групи цієї худоби. Формуванню породи сприяли помірно теплий клімат, багаті альпійські луки і пасовища та інтенсивний експорт Швейцарією в інші країни світу сиру, яловичини і племінної худоби.
Швейцарські симентали старого типу були грубокостими, пізньостиглими, з невисокою молочною продуктивністю. В їх екстер’єрі відмічали великі недоліки - перед усім високоногість та надмірно велику піднесеність крижів. Гірські умови Швейцарії сприяли закріпленню у тварин таких особливостей, як розкид передніх та слоновість задніх кінцівок [3].
Тому був вироблений новий стандарт, затверджений у 1952 році. Бажаний тип передбачав у тварин гарне здоров'я
З 1967-1970 рр. симентальську породу стали завозити на Американський континент, у Східну та Західну Африку, Англію. При цьому у США, Канаді, Новій Зеландії сименталів, які відрізняються високими акліматизаційними здібностями, доброю плодючістю та відмінними показниками приросту живої маси, використовують у схрещуваннях з м’ясною худобою для поліпшення її молочності та збільшення росту тварин [1].
В 60-х роках перейшли до інтенсивної селекції з метою створення тварин подвійної продуктивності, які відрізняються підвищеною молочністю; почалась систематична перевірка биків за якістю нащадків та перевірка швидкості молоковіддачі у корів; вміст білку в молоці стає селекціонуємою ознакою. Був заснований союз по штучному осіменінню тварин, та почався експорт тварин та сперми биків до США і Канади. Почалося схрещування сименталів з червоно-рябою голштино-фризькою худобою [1].
В 70-ті роки велась інтенсивна селекція сименталів за молочністю і м’ясністю, продовжувалось його схрещування з червоно-рябою голштино-фризькою худобою, биків стали оцінювати за м’ясною якістю та за якістю відгодівлі нащадків, а дані племінного обліку країни обчислювались на ЕОМ. Почався експорт симентальської худоби до Англії та інших країн [1].
Симентальська худоба України створювалась у другій половині XIX століття на території Харківської, Чернігівської, Полтавської та деяких інших (на той момент) губерній в результаті схрещування місцевої сірої української худоби з симентальською, а також чистопорідного розведення останньої, яка потрапила сюди з закордону.
Тварини симентальської породи, у останні роки, завозяться з Австрії до окремих регіонів Росії, для розвитку як молочного, так й особливо м’ясного скотарства [9].
В останні 20 років цих тварин продовжують завозити на американський континент, що сприяє світовому визнанню.
Тварини відрізняються гарною адаптацією до умов навколишнього середовища. Масть худоби червона, червоно-ряба, полова, полово-ряба, руда, рудо-ряба. У чистопорідних тварин і висококровних помісів носове дзеркало, рогове покриття копитець і ріг пофарбовані в білий або рожевий колір [4].
Голова у них, як правило, біла, відмітини з ясною та різкою границею різні за формою, розміром та місцем розташування. Низ черева, ноги та кінчик хвосту завжди білі [7].
По даним Е. М. Доротюка [5], сучасні симентальські тварини бажаного типу високі на зріст, міцної конституції, з великою головою, з добре розвиненою лобною частиною, середньою довжини шиєю, широкою холкою, груди у них глибокі та широкі, спина і поперек широкі, тулуб середньої довжини пропорційний з доброю мускулатурою, кінцівки та копитний ріг міцний, шкіра у тварин міцна, еластична, важка (на її долю припадає 7,8-9,4% живої маси тварини),плодючість висока, вим’я у корів середнє за розміром, (індекс вимені у симентальських корів дорівнює в середньому 43%; максимальна швидкість молоковіддачі 2,3-2,4 кг, а у деяких тварин - 2,8 кг за хвилину).
На основі вивчення угорського досвіду по вдосконалюванню худоби симентальської угорської породи (мадьяртака) схрещуванням з червоно-рябою голштинською у 1976 році. Ю.Д.Рубан вніс пропозиції міністру сільського господарства СРСР про необхідність впровадження у виробництво нашої країни даного методу. На початок 1981 року була прийнята ВАСХНІЛ програма виведення червоно-рябої молочної породи (від України авторами нового проекту були В.П.Буркат і В.В.Борзов) [6].
У 1982 р. В.П.Буркат, М.В.Зубець, А.П.Кругляк та О.Ф.Хаврук розробили програму «Червоно-ряба порода - 1982» Вона передбачала на материнській основі симентальської породи створити нову породу методом відтворного схрещування з червоно-рябою голштинською, монбеліардською і айширською породами. Симентальська порода не сповна відповідала вимогам придатності до умов промислової технології й одержання високої молочної продуктивності [2].
Напрямок удосконалення породи.
У зв’язку з вимогами ринку по збільшенню попиту на пісну яловичину, в структурі порід нині перевага віддається тваринам таких порід, які відрізняються високою енергію росту та доброю оплатою корму, здатні давати важкі туші з невеликим накопиченням жиру та високим виходом м’язової тканини. З цією метою, в першу чергу, використовують сименталів [3].
За розповсюдженням у країнах світу симентальська худоба, вдало поєднавши в собі молочну та м’ясну продуктивність, займає одне з провідних місць [3].
Її розводять у 35 країнах, у тому числі, молочного напрямку продуктивності у 8, м'ясо-молочного - в 12, м’ясного - в 15 країнах. В Україні вона розповсюджена здебільшого в областях Лісостепу та Прикарпаття, а також в Поліських та Степових регіонах [3].
По даним Г.Т. Шкуріна, за американською класифікацією до найбільш великих тварин з добре розвиненою мускулатурою відносяться 2 породи - шароле та симентальська. Переваги тварин симентальської породи заключаються у кращій молочності [12].
Більшість держав світу використовує сименталів для виробництва молока і яловичини. Тому тварин оцінюють і відбирають одночасно за молочною і м’ясною продуктивністю. У США, Великобританію і Канаду їх завозять для схрещування з місцевими молочними і м’ясними породами з метою підвищення енергії росту і покращення м’ясних якостей у помісних тварин. У результаті на базі м’ясо-молочних сименталів, створена симентальська м’ясна порода. Її розводять чистопородним методом у 15 країнах, але найбільшої популярності набули м’ясні симентали північноамериканської (США і Канада) і західноєвропейської (Австрія і Німеччина) селекції [5].
Так у Германії племінна робота з сименталами направлена на отримання тварин молочно-м’ясного типу з вираженими м’ясними признаками. В Австрії майже 75% загальної кількості великої рогатої худоби складає симентальська порода. Мета селекційної роботи є створення типу тварин з гарними молочними та м’ясними якостями. В Швейцарії метою селекції залишається вдосконалення економічно вигідних корів зі спадково закріпленими якостями високої молочної та м’ясної продуктивності, стану здоров’я, плодючості, використанню грубих кормів, пристосуванню до машинного доїння. З метою створення тварин, придатних до умов промислової технології, швейцарські селекціонери на протязі багатьох років схрещують сименталів з червоно-рябим голштино-фризькими тваринами. Помісі, отриманні в результаті такого схрещування, перевершують по молочній продуктивності чистопорідних сименталів на 1000-1500 кг. В США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії сименталів схрещують з місцевими породами для підвищення енергії росту та поліпшення м’ясної продуктивності помісів. Найбільшої популярності як м’ясна порода симентали досягли у Канаді. Тут вони відрізняються високою енергією росту, порівняно низькими витратами корму на приріст, легкістю отелень та гарною молочністю. До Росії сименталів почали завозити на початку XIX століття. Симентали та їх помісі вперше були представлені на I Всеросійській виставці у Петербурзі у 1869 році, де вони складали 4% від усієї виставленої худоби, на виставках 1882-1884 рр. їх було близько 24,4%, а у 1907-1909 рр. - 50,7% [7].
Симентали, як правило, тварини молочно-м’ясного типу, часто з уклоном у сторону молочності. По даним А.М. Угнівенко та Г.Т. Шкуріна [18], симентальська худоба займає одне з провідних місць, серед м’ясних порід за молочною продуктивністю.
Корови симентальської породи характеризуються рівним протіканням лактації, яка бажана при утриманні підсисних телят: кожна корова може вигодувати, в разі необхідності, ще одне теля.
При сприятливих умовах годівлі, утримання та використання продуктивність симентальських корів в племінних господарствах, за даними Л.К.Ернста, становить 4240 кг при жирності молока 3,73% у господарствах, розташованих на рівнинах, надій перевищує 5000 кг при жирності молока близько 4%. Вміст білка в молоці сименталів в середньому становить 3,26-3,51%.
По даним Е.М. Доротюка [5], симентали мають найвищу м’ясну продуктивність серед усіх молочних і молочно-м’ясних порід. У віці п’яти років і старше симентальські плідники за живою масою і майже не поступаються шароле і переважають усі інші м’ясні породи на 30-150 кг. Їх широко використовують як при чистопородному розведенні, так і схрещуванні з м’ясними і молочними породами для одержання помісів із високими енергією росту і молочністю протягом тривалого періоду.
При вдалому поєднанні порід промислове схрещування надає ефект як по збільшенню м’ясної продуктивності, так і по поліпшенню якості м’яса. Так промислове схрещування бугаїв лімузинської та герефордської порід (м’ясні породи) з маточним поголів’ям сименталів (м'ясо-молочна) призводить до збільшення живої маси помісних бичків у 18-місячному віці порівняно з симентальськими на 4,2 ти 4,8% та порівняно з червоною степовою (молочна) - на 18 та 18,8% відповідно [12].
Перевага лімузин х симентальських та герефорд х симентальських помісів проявилась також и по показникам забійної маси перед бичками симентальської породи - на 15,7 кг (6%) та 22,1кг (8,5%), тваринами червоної степової породи - на 49,5 кг (21,8%) та 55,9 кг (24,6%) відповідно. Перевага по виходу туші - 1,7-2,4% та 2,4-3,1% відповідно [12].
Цільовий стандарт породи: жива маса дорослих бугаїв - 1100-1200 кг; корів 500 - 650 кг жива маса телят при народженні становить в середньому 35-45 кг, бичків у 8 місяців - 300-350 кг, 12 місяців - 450-500 кг, у 15 місяців - 550-600 кг, у 18 місяців 650-700 кг; швидкість росту бичків після відлучення - 1200-1500 г, маса туші у 18 місяців - 400-450 кг; забійних вихід 56-59,0%, вихід кісток - 16-17%, витрати корму на 1 кг приросту - 6-6,5 к.од., плодючість - 95-100% [5].
По даним Н.Ф. Ростовцева та І. І. Черкащенко [9], жива маса дорослих тварин коливається від 533 до 784 кг, маса туші - від 326 до 431 кг, забійний вихід від 53,3 до 61%, вміст в тушах костей та сухожилок - від 17 до 22%. Максимальні показники забійного виходу корів живою масою 822 - 1052 кг.
Корови симентальської породи відрізняються кращою енергією росту, їх жива маса за 3 місяці відгодівлі збільшується до 110 кг, вони дають важкі туші з малим накопиченням жиру і високим виходом м’язової тканини. [10].
По даним відділу технології виробництва яловичини науково-дослідницького інституту тваринництва, середньодобовий приріст живої маси бичків симентальської породи за 392 дня вирощування і відгодівлі складав 1065 г, а їх жива маса при закінченні відгодівлі становила 470 кг.