Материал: Орієнтовні питання для самоперевірки теоретичного матеріалу

Як засіб створення милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.

І вживається:

• а) перед йотованими (й, є, ї, ю, я): Розвиток банку і його стабільність залежить від;
• б) на початку речення: І комісія почала готуватися до роботи;
• в) між приголосними, після паузи перед приголосними: Рівновага між попитом і пропозицією;
• г) при зіставленні понять: війна і мир; добро і зло; прибутки і видатки; спад і піднесення.

Й вживається:

• а) між голосними: Всі службові й особисті документи було переглянуто;
• б) після голосного перед приголосним: Укладання й пролонгування контрактів було призупинено.

Та вживається:

• а) якщо в реченні вже є і або й: Кафедра теорії та історії держави і права виконала навантаження; Під час обшуку були вилучені гроші та цінності.
• б) для поєднання близькоспоріднених понять, явищ, станів: Фінанси та кредит; робота з газетами та журналами.

Сполучники повторюються між однорідними членами речення тоді, коли треба підкреслити вагомість кожного з перерахованих слів: Вже в перші години роботи комісії були залучені і правоохоронні органи, і працівники прокуратури, і співробітники СБУ.

Правопис сполучників

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо, а також слова абощо, тощо.

Сполучники проте, зате, притому, тож, теж, щоб, якби, якже, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прийменником або часткою. Сполучник як службове слово поєднує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити питання. Наприклад: Щоб зекономити час, користуйтеся послугами Аерофлоту; але: Слідчі шукали за що б зачепитися. Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те завдання його похвалили.

• 2. Окремо пишуться:
  • а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.
  • б) Складні сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, після того як, при цьому, та й, так що, тим часом як, тому що й подібні.
• 3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

Правопис часток

Частка (рос. частица) - службова частина мови, що об'єднує слова, які слугують для утворення граматичних форм, надаючи їм додаткових смислових чи емоційних відтінків.

Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс.

• 1. Разом пишуться:
  • а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дехто, деякий, чимало, щодня, якнайшвидше, аніскільки (але аби до кого, де на якому).
  • б) Частки би (б), же (ж), то, що у складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, мовби, немовбито, авжеж, атож.
  • в) Частка сь (ся) у зворотних дієсловах, у складі займенників, прислівників: будується, якийсь, колись, щось.
• 2. Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у словотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б) (взяв би, прийшла б); же (ж) (Чому ж ти пропустив заняття?); то, це (що то за, що то, чи то); частка що в складі сполучних слів дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.
• 3. Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: тільки-но, так-от, як-от, якось-то, все-таки, іди-бо (але: чим би то, скільки ж то). Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, який-небудь, казна-чий, хтозна-куди.

Правопис часток не і ні

Частка не пишеться разом:

• 1. Коли вона виступає в складі будь-якої частини мови в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частини не вживається: негода, нежить, незабаром, неволити, невдовзі.
• 2. Коли вона є частиною префікса недо-, який означає неповну міру чогось: недобачати, недоторканість, недолік, недозрілий. Порівняй: Він недочув, але: Він не дочув моїх слів.
• 3. Коли вона з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками означає одне поняття (можна підібрати антонім): неабиякий, невміння, неправда, невдалий, немалий.

Якщо поруч з прикметником є слова далеко, зовсім, аж ніяк або пояснювальне слово з часткою ні, то не пишеться окремо: нездатний, але ні до чого не здатний; невеликий, але зовсім не великий.

4. З дієприкметником, що не має при собі пояснювальних слів і стоїть перед іменником: нез'ясовані питання, але питання не з'ясовані; неспростовні факти, але факти не спростовані.

Частка не пишеться окремо:

• 1. Зі словами, з якими вона не становить одного поняття, а є лише запереченням (правопис можна пояснити тільки в реченні). Наприклад: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дністер (одне поняття).
• 2. З дієсловами, дієслівними формами, прикметниками, що виступають у функції присудків: ця справа не складна.
• 3. З числівниками, займенниками, присудковими словами, прийменниками і сполучниками: не ти, не тобі, не так, не треба, не другий, не дуже, не зовсім, не по-нашому.

Частка ні пишеться разом:

• 1. З займенниками: ніхто, нічий.
• 2. З прислівниками: ніколи, ніскільки.

Частка ні пишеться окремо:

• 1. У складі стійких словосполучень: ні риба ні м'ясо, ні кроку далі, ні так ні сяк.
• 2. Якщо вона виступає у функції повторювального єднального сполучника: ні спати, ні їсти; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити.
• 3. У непрямих відмінках займенників, де є прийменник: ніщо - ні на що, ніхто - ні в кого, ні за що, ні до чого.

Синтаксичні засоби професійного мовлення

Узгодження підмета з присудком

Узгодження (рос. согласование) - вид підрядного зв'язку, при якому залежне слово має однакові із головним словом граматичні ознаки. Наприклад: суворих заходів - іменник (головне слово) і прикметник (залежне слово) мають однакову форму, а саме родовий відмінок множини. Форма залежного слова узгоджується з головним словом: новий район, матеріальна відповідальність, офіційний документ. Головним компонентом у такому зв'язку є іменник або інша субстантивована частина мови, а залежним - прикметник (тривала розмова), займенник (усі небезпеки), порядковий і кількісний числівники у непрямому відмінку (чотирма документами), дієприкметник (потерпілі сусіди, відчинена брама), іменник - прикладка (річка Рось).

Залежне означуване слово, як правило, стоїть у препозиції до основного слова і виявляє повне узгодження в можливих спільних формах, якими є форми роду, числа, відмінка: досвідчений прокурор, досвідченого прокурора, досвідченому прокуророві та ін.

Крім повного, узгодження може мати форми й неповного узгодження. Наприклад: У паспортах були ті самі прізвища, якими підозрювані себе називали. Слово якими відноситься до слова прізвища, узгоджується з ним у числі і не узгоджується у відмінку (пор.: прізвища, які - прізвища, якими). Таке узгодження й називається неповним (людина, з якою; площа, серед якої і ін.)

При складанні документів слід звернути увагу на правила узгодження підмета з присудком у ділових паперах:

Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 781, 231), то присудок ставиться в однині: Прибуток становить 21 відсоток. Двадцять один студент склав сесію на відмінно.

Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири та числівник обидва присудок ставиться у множині, наприклад: Обидва пристрої вийшли з ладу; Чотири автомобілі потребували ремонту. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок, або коли повідомлення має безособовий характер. Наприклад: Було звільнено три працівники; Було розглянуто три перших варіанти.

Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять (п'ять студентів, сто п'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів), то присудок може стояти як в однині, так і у множині, залежно від контекстового значення підмета. При позначенні великої кількості предметів обирається форма однини. Наприклад: Сімнадцять агрегатів працювало успішно; Сто шістнадцять тонн лежало на току. Присудок вживається в однині, якщо він стоїть у препозиції (Всього у справі проходило 5 потерпілих), множині - постпозиції (Сім учасників пленуму дали прес-конференцію).

Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, тобто, акцент робиться на кількості виконавців дії, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групи осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини: Шість студентів склали іспит достроково.

Підмет зі словами більшість, решта, меншість, ряд, частина, багато, мало, чимало, трохи, кілька в діловому стилі вимагають від присудка форми однини: Більшість пропозицій буде враховано; Частину товару буде реалізовано. Якщо керований іменник позначає істоти, то присудок може стояти як в однині, так і у множині: Більшість абітурієнтів будуть зараховані на стипендію. Частина акціонерів проголосували проти продажу акцій підприємства.

Присудок може вживатись у множині, якщо головні члени речення розділені підрядним реченням або головні члени речення є однорідними: Ряд питань, які винесені на залік, будуть опрацьовуватися самостійно. Багато студентів і абітурієнтів прийшли на заключний концерт. Кілька пунктів і параграфів будуть змінені.

При підметі, вираженому займенником хто, дехто, дещо, ніхто, ніщо та ін., присудок ставиться у формі однини: Усі, хто пройшов реєстрацію, повинні з'явитися; ніхто не заперечував; Дехто з присутніх на зборах участі у голосуванні не брав. Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати завдання. Якщо у реченні присудок виражений дієсловом, а підмет займенником, то вони обов'язково узгоджуються: Ви підписали (а не: Ви підписала). Не узгоджуються в числі підмет і присудок тоді, коли присудок виражений прикметником: Ви правий, Ви молодий.

Якщо до складу підмета входить прикладка, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Журнал-реклама відкрив новий етап у розвитку рекламної продукції. Виставка-продаж відбулася Школа-інтернат відкрита з ініціативи

Якщо до складу підмета входить прикладка - власна назва (фірма "Світоч"), - то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Об'єднання "Світанок" уклало угоду; Фірма "Партнер" заборгувала

Присудок ставиться в однині ще у таких випадках: а) коли однорідні підмети тематично близькі; б) коли у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, деяка сума, цілий ряд); в) коли перед однорідними підметами повторюються слова весь, кожний, ніякий: Кожний студент, викладач, співробітник повинен проходити медичний огляд; г) при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не - а, не лише - а й): Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців; Значна частина верстатів і механізмів відповідає сучасним вимогам машинобудування.