. Славіна Н.С. Вплив емоції радості на розвиток дитини / Н.С.Славіна // Наукові праці Кам’янець-Подільського держ. пед. ун-ту: зб. за підсумками звітної конф. викладачів та аспірантів. -Кам’янець-Подільський.-2004. - Вип.3, т.3. - С.142-143.
. Славіна Н.С. Вплив сім’ї на становлення емоційного світу дитини / Н.С. Славіна // Наукові праці Кам’янець-Подільського держ. пед. ун-ту: збірник за підсумками звітної конф. викладачів та аспірантів.- Кам’янець-Подільський, 2006. - Вип. 5,т.3. -С.49-51.
. Субботский Е.В. Нравственное развитие дошкольника // Вопросы психологии. - 1983. - № 4. - С. 34-37.
. Хорсанд Д.В. Читайте своего ребенка как книгу. Возрастные кризисы от рождения до шести лет. - М.: АСТ; Спб.: Сова; Владимир: ВКТ, 2009 - 222 с.
. Шевченко М.
Психологическое рисуночные тесты для детей и взрослых. - Екатеринбург:
У-Фактория; М.: АСТ Москва; Владимир: ВКТ, 2009. - 128 с.
Додаток А
Малюнкова методика «Моя сім'я»
Цілі та задачі: діагностика внутрішньосімейних відносин допомагає зрозуміти відношення школяра до членів своєї родини. Діагностує, як він сприймає кожного із них та свою роль у сім'ї, взаємовідносини, які викликають у нього тривожні та конфліктні почуття.
Контингент, вікові категорії: методика може бути використана з 6-7 років, проводитися в декількох варіантах. Підходить як для індивідуального (дошкільники та учні 1-2 класів), так і для групового обстеження.
Строки проведення: у будь-який період навчального року, доцільніше на І півріччя, наприклад, листопад-грудень. Обмежень часу для тестування не існує, але загалом діти справляються з малюнком за 20-25 хвилин.
Матеріали та обладнання: стандартний аркуш паперу А4, простий та кольорові олівці, гумка.
Інструктаж: існує декілька інструкцій в залежності від варіанту методики.
Інструкція 1. «Намалюй малюнок родини».
Інструкція 2. «Намалюй яку-небудь родину так, як ти собі її уявляєш. Якщо хочеш, можеш додати до малюнка інші деталі» (Метод «КОРМАНА»).
Інструкція 3. «Намалюй всіх членів твоєї родини, де кожний зайнятий якоюсь справою, постарайся передати всі деталі, не квапся і по можливості нічого не упускай» (Метод Берн-са).
Процедура тестування. Після того, як малюнок завершений, дитину просять ідентифікувати намальовані фігури й записують ту послідовність, у якій вони були намальовані. Далі бажано провести уточнюючу бесіду.
Для аналізу інтелекту доцільно скористатися таблицею. Слід пам'ятати, що тест Гуденар за своєю суттю є кінечним, а його короткий варіант, що наводиться нижче, можна розглядати лише як допоміжну методику для приблизного (орієнтовного) визначення інтелекту дитини.
Додаток Б
Методика «Малюнок сім'ї»
Мета. З'ясувати особливості сімейних взаємин (у сприйнятті дитини).
Обладнання. Аркуш паперу (кладеться перед дитиною горизонтально), простий олівець та гумка.
Інструкція. «Намалюй на цьому аркуші всю свою сім'ю». Якщо дитина запитує, кого саме намалювати, а кого ні (наприклад, «А бабусю малювати?»), то перевіряючий відповідає «Я не знаю, хто входить до твоєї сім "і. Ти знаєш і краще за мене».
Інтерпретування результатів
Під час аналізу оцінюються розмір постатей, особливості їх розміщення на малюнку, послідовність зображення, поза, вираз облич, деталізованість малюнка Зіставляється склад намальованої та реальної сім'ї дитини.
Показниками сприятливої сімейної ситуації є: зображення всіх членів сім'ї, спільна діяльність членів сім'ї або контакт між ними (руки стикаються), адекватні співвідношення між ними за розміром (дитина менша за батьків, але різниця і дуже велика).
Розмір постатей. Якщо всі постаті зображені надто маленькими або надто великими, то це інтерпретується так само, як і в малюнку людини. Різко збільшений розмір характерний для імпульсивних дітей, особливо у стані гострої тривоги. Різко зменшений розмір є типовим для дітей зі зниженим настроєм, із депресивними тенденціями. Весь малюнок при цьому розміщений у куті аркуша. Якщо в інших малюнках відповідних змін розміру немає, то можна вважати, що особливості емоційного стану, які мали прояв у малюнку сім'ї, пов'язані саме із сімейною сферою (тобто асоціації, що належать до сімейної ситуації дитини викликають у неї тривогу або пригніченість, депресивний стан).
Відносний розмір зображеної постаті (щодо інших постатей членів сім'ї) відображає ступінь значущості даного члена сім'ї в сприйнятті дитини. Так, зображення батьків дуже великими, а себе - дуже маленьким свідчить про те, що дитина відчуває себе пригніченою або покинутою. Нерідко це трапляється в тих випадках коли батьки насправді здійснюють сильний тиск на дитину, коли вони висувають завищені вимоги або надмірно опікають (для ситуації гіперопіки найбільш типове дуже велике зображення матері). Зображення когось із батьків особливо маленьким інтерпретується як сприйняття дитиною його малої значущості в сім'ї, приклад, тато, який проводить увесь день на роботі й майже не з'являється вдома, нерідко зображується маленьким, оскільки у сім"і він сприймається дитиною якдругорядна особа. За конкурентних відносин із братом або сестрою вони також часто зображуються особливо маленькими (значно меншими, ніж мали б бути відповідно до їхнього реального віку). Іноді, якщо дитина вважає, що батьки краще, ніж до неї, ставляться до брата або сестри, то брат або сестра, навпаки, зображуються значно більшими за розміром, ніж сама дитина.
Зображення себе найвищим говорить про претензії дитини на лідерство в сім'ї. Це часто буває у розпещених дітей, які звикли командувати дорослими. Однак подібні малюнки не обов'язково говорять про те, що дитина реально відіграє в сім'ї головну роль; вони можуть свідчити про те, що дитина лише прагне такої влади. Домінування власної постаті на малюнку може бути досягнуте різними способами: висуванням себе на перший план із відсуненням інших на задній, із розміщенням себе на підвищенні (стілець, горбок), зображення на собі високого капелюха (верхній край якого виявляється найвищою точкою малюнка) тощо.
Розміщення постатей на аркуші. Насамперед визначається, чи існує між зображеннями членів сім'ї який-небудь контакт. Це може бути фізичний контакт (руки або тіла стикаються) або якась інша сумісна діяльність. Ізольованість постатей одна від одної - показник недостатньо насичених емоційних взаємин у сім'ї. Якщоізольована тільки одна постать, то це, швидше за все, відображає слабкий зв'язок певного члена сім'ї з іншими. Зображення себе окремо від інших - свідчення власної ізольованості у сім'ї (це відчуття не обов'язково відповідає дійсності). За серйозних порушень у внутрішньо сімейному спілкуванні постаті окремих членів сім'ї нерідко відокремлені одна від одної перегородками, розміщені в різних кімнатах або ж малюються на різних аркушах.
Іноді трапляється надщільне розміщення постатей, коли вони частково перекривають одна одну. Це говорить або про те, що в сім'ї справді надтісні зв'язки, Бо про потребу дитини у таких зв'язках (найчастіше - одне поєднане з іншим: звикнувши до надтісного контакту, дитина вже не може обійтися без нього через брак самостійності). Підвищена щільність розміщення постатей часто трапляться у неповних сім'ях, оскільки в таких сім'ях у дорослого часто виникає надмірна «замкнутість» на дітях.
Інтервали між постатями більш-менш відповідають близькості взаємин. Наприклад, якщо дитина зобразила дві пари: себе поруч із сестрою й окремо - батьків, які стоять поруч, то це може свідчити про те, що діти в сім'ї живуть власним, окремим від батьків життям. На відміну від розміру зображення, що відбиває відносини домінування («хто в сім'ї головний»), послідовність зображення пов'язана із значущістю людини саме для дитини, а не сім'ї взагалі. Від розміщення поруч із собою, що відображає емоційну близькість, послідовність зображення відрізняється тим, що значущість може визначатися суто побутовими обставинами. Наприклад: хто проводить із дитиною більше часу і не відповідати емоційному ставленню дитини до цієї людини.
Демонстративні діти часто починають малюнок сім'ї з власного зображення. Сором'язливі, тривожні діти часто малюють себе в останню чергу.
Поза, вираз обличчя, деталізованість. Аналізуючи пози персонажів, послуговуються тими самими критеріями, що й у методиці «Малюнок людини». Але цього разу вони мають бути віднесені не до власне дитини, а до сприйняття нею того персонажа, який аналізується. того персонажа, поза якого аналізується. Так, якщо дитина зобразила одного з членів родини у екстравертній позі, а іншого - в інтровертній, то це означає, що саме так вона їх і сприймає (дуже часто, хоча й не завжди, це сприйняття виявляється цілком адекватним). Якщо всі члени сім'ї зображені в однаковій позі, такій самій, що й у методиці «Малюнок людини», то це, швидше за все, є проявом ідентифікації дитини з іншими членами сім'ї, приписування їм власних особливостей.
Агресивна поза якогось із членів родини (піднята рука; збільшена кисть руки) може свідчити про його реальну агресивність стосовно дитини або імпульсивність (вибуховість).
Зображення когось зі спини - показник конфлікту. Якщо дитина зображає зі спини себе, то це свідчить або про конфліктне ставлення до сім'ї в цілому або про відчуття власного невизнання. Так само трактується зображення у профіль, якщо воно розвернуте не до інших членів сім'ї, а в протилежний бік.
Вираз обличчя зображених членів сім'ї може відбивати або почуття дитини щодо них (усмішка - позитивне ставлення, похмура гримаса - негативне або подвійне ставлення), або уявлення дитини про ставлення до неї. Великий рот, особливо із зубами, - ознака того, що цей член сім'ї виявляє щодо дитини вербальну агресію (часто на неї кричить).
Ступінь деталізованості малюнка - показник емоційного ставлення до цього члена сім'ї. Найулюбленіші члени сім'ї малюються із подробицями, з більшою кількістю деталей, ніж ті, кого дитина любить менше.
Співвідношення складу реальної та намальованої сім'ї.Відсутність когось із членів сім'ї говорить про те, що вінмалозначущий для дитини, або (частіше) про конфліктні взаємини дитини з ним, про негативні емоції щодо нього (це не означає, що емоції лише негативні: вони можуть бути амбівалентними). Часто на малюнку немає братів і сестер, що зазвичай пов'язано з конкурентністю.
Відсутність на малюнку самої дитини - часта ознака того, що дитина відчуває себе у сім'ї знедоленою. Ступінь виразності цього відчуття перевіряється за допомогою запитання: «А ти нічого не забув?» Якщо дитина все ж таки не згадує, що вона не малювала себе, то слід натякнути: «Я точно знаю, що ти когось ще ненамалював». Якщо це не приведе до доповнення малюнка, то перевіряючий каже: «Ти забув намалювати себе». Трапляється, що навіть після прямої вказівки дитина не хоче малювати себе, пояснюючи, що «не залишилося місця», що себе вона моженамалювати на іншому аркуші і т. ін. Це свідчить про вельми сильне почуття знедоленості.
Поява «додаткових» членів сім "ї (яких немає насправді) говорить про те, що дитина сприймає свою сім'ю як недостатню, у чомусь неповноцінну. Найчастіше додатковою постаттю виявляється батько, який у реальній сім'ї відсутній. У цихВипадках можна вважати, що дитина має дуже сильне бажання мати батька, повну сім'ю.
Зображення великої кількості предметів (меблі, стіни кімнати, дерева, якщо сім'я зображена у лісі) зазвичай трапляється у тих випадках, коли у сім'ї послаблені або ж формалізовані контакти, недостатній рівень емоційного спілкування. Тут особливо показовими є малюнки. Які починаються не з зображення людей, а з зображення різноманітних предметів. Аналогічні малюнки спостерігаємо і в аутичних дітей: у такому разі нестача емоційного спілкування зумовлена не сімейною атмосферою, а неспроможністю дитини до такого спілкування.
Дослідження мотивації навчання може
проводитися закомплексною програмою, до складу якої входять такі методики:
методика вивчення рольового репертуару учнів; проективна малюнкова методика
"Школа і Я"; методика вибору улюблених навчальних предметів;
анкетування; методика парних порівнянь мотивів; методика незакінчених речень.
Додаток В
“Неіснуюча тварина”
Тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних тестів. Виконуючи малюнок, людина через рухи руки, що малює малюнок, виявляє певний зміст своєї психіки. Звичайно, це відображення не відображує всю складність психічного світу особи, але деякі прояви її виявляє. Цей тест рекомендується використовувати в поєднанні з іншими тестами та методиками.
Інструкція: Розслабтесь, прислухайтесь до своєї інтуїції, дайте волю своїй фантазії та вигадайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючим ім’ям.
“Відпустіть” свою руку, дозвольте їй малювати ніби самій по собі. Малюнок виконується на окремому аркуші матового паперу, бажано олівцем середньої м’якості.
Інтерпретація
Розміщення малюнка. У нормі малюнок розміщається посередині вертикально розташованого аркуша.
Розміщення малюнка ближче до верхнього краю (чим ближче, тим більше виявлена якість) говорить про високу самооцінку, незадоволеність своїм місцем в суспільстві, недостатнє визнання оточуючими, прагнення до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині - зворотна характеристика: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість в своєму місці в суспільстві, у визнанні, відсутність бажання самостверджуватися в соціумі.
Інтерпретація деталей малюнка. При розгляді окремих деталей малюнка загальний підхід до інтерпретації такий: певна якість більш виявлена, якщо:
ця деталь вималювана особливо ретельно;
цих деталей декілька;
ця деталь збільшена в розмірах відносно інших.
Якщо певної деталі на малюнку немає, її зображення не досить виразне, деталь мала за розміром - дана якість відсутня або слабо виявлена.
Голова (або деталь, що її заміняє). Положення: голова повернена вправо (відносно того, хто малює) - прагнення до діяльності, майже все, що планується, - здійснюється, або, принаймні, починає здійснюватися (хоч, можливо, і не доводиться до кінця). Людина активно прагне реалізації своїх планів.
Голова повернена вліво - прагнення швидше міркувати, ніж щось робити. Це не людина дії: лише незначна частина її задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Часто такій людині притаманні страх перед активними діями і нерішучість.
Положення “анфас” - зображення “дивиться” на глядача - трактується як егоцентризм, перебільшена увага досліджуваного до власного “я”, своїх проблем.
Окремі деталі голови, що відповідають органам чуття (вуха, рот, очі).
Вуха - зацікавленість інформації щодо власного “я”, в оцінці себе людина переважно орієнтована на думки і оцінки оточуючих.
Рот. Відкритий рот в поєднанні з язиком, без промальовування губ, інтерпретується як велика мовна активність (балакучість). Наявність губ - як чуттєвість. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо заштрихований, - легкість виникнення недовіри, страхів. Рот з зубами - словесна агресивність (людина огризається, задирається, є грубіяном у відповідь на звертання). Закритий рот круглої форми - боязкість, тривожність.
Очі - це символ властивого людині переживання страху, який часто не усвідомлюється людиною. Про це говорить різке промальовування райдужки, сильний нахил олівця при виконанні малюнка очей. Якщо зображені вії - людина демонстративна, любить бути в центрі уваги, “працює на публіку”, зацікавлена в тому, щоб оточуючі були в захопленні від її зовнішності, манери одягатися, людина надає занадто великого значення враженню, яке вона справляє на оточуючих. У чоловіків це часто є проявом жіночих рис у характері.
Непропорційно збільшений розмір голови - показник того, що людина цінує інтелект, ерудицію в собі та інших.
Рот, особливо зображений у вигляді гострих кутів, - агресія. Якщо роги поєднуються зі щетиною, панцирем, - агресія носить захисний характер. Якщо ж вони зображені разом з нігтями, голками, іншими знаряддями нападу, - агресія носить спонтанний наступальний характер.