Грива, шерсть, подоба зачіски - чуттєвість, підкреслення своєї статті, орієнтація на свою сексуальну роль. Про розвинену сексуальність, аж до фіксації на проблемах сексу, говорить наявність на малюнкові деталей, що стосуються статевих ознак: вимені, грудей, особливо при людиноподібній фігурі (іноді людина не наважується їх зображувати, орієнтуючись на етичні норми пристойності-непристойності, в такому випадку можна запитати, чи хотілось людині їх малювати).
Пір’я - прояв бажання до самовиправдання, до демонстративності.
Несуча, опорна частина фігури тварини (ноги, лапи, іноді -постамент). Масивність цієї частини тіла свідчить про ґрунтовність, обдуманість, переважання раціонального над емоційним при ухваленні рішень, формуванні думки, висновків; взагалі опора на істотні положення і значущу інформацію. Слабка вираженість або відсутність опорної частини фігури свідчать про поверховість думок, легковажність у висновках, іноді імпульсивність в ухваленні рішень. Характер з’єднання ніг з корпусом - точне, ретельне, або недбале, ноги слабко з'єднані чи зовсім не з'єднані з корпусом - свідчить про наявність, або, навпаки, відсутність контролю за міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність чи односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини - стандартність, банальність думок, рішень. Різноманітність у формі і положенні цих деталей - оригінальність, нестандартність думок, суджень, самостійність, творче начало (виявляється в незвичній формі цих елементів).
Частини, що є виступаючими з фігури. Можуть бути функціональними чи такими, що прикрашають тварину (крила, додаткові ноги, щупальця, деталі панцира), - свідчать про прагнення до охоплення різних галузей людської діяльності, впевненість у собі, допитливість, про бажання брати участь у якомога більшому числі справ інших людей, про завоювання собі місця під сонцем, іноді - про нерозбірливий вчинок оточуючих. Деталі, що прикрашають (бантики, завиті кучері, квіточки, парасольки), вказують на демонстративність, на бажання привернути увагу оточуючих, манірність.
Хвости. Виявляють ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї словесної продукції. Позитивне або негативне забарвлення цього ставлення виражене положенням хвоста (або хвостів): вгору - впевненість, позитив, бадьорість; вниз - незадоволеність, сумнів у власній правоті, жалкування щодо зробленого, сказаного, розкаяння.
Хвости повернені вправо - це оцінка своїх дій і поведінки. Хвости вліво - ставлення до своїх думок, рішень, до втрачених можливостей, до власної нерішучості.
Контури фігури. Звертається увага на наявність чи відсутність виступів (шипів, панцирів, голок), промальованість контуру, наявність плям, затемнень. Якщо на малюнку багато гострих кутів - це прояви агресивності. Затемненість, зафарбовування контурної лінії - наявність страху і тривоги. Про підозрілість, побоювання свідчить наявність щитів, заслонів, подвоєння лінії контуру.
Недбалість, неакуратність, стереотипність ліній говорить про відповідні якості людини. Наявність виправлень, перемальовувань можуть свідчити про те, що людина не приймає себе такою, яка вона є.
Загальна енергія. Оцінюється кількість зображених деталей - зображена тільки необхідна кількість щоб дати уявлення про вигадану неіснуючу тварину (голова, тіло, кінцівки; або тіло, хвіст, крила), чи має місце щедре зображення не тільки необхідних, але й ускладнювальних конструкцій додаткових деталей. Чим більше складових частин і елементів, тим вища енергія. Якщо мало, тільки необхідні, - відсутність енергії, втома, можливе хронічне захворювання. Про це також свідчить характер лінії - слабка павутиноподібна лінія. Жирна з натиском лінія свідчить про наявність тривожності, особливо, якщо це різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа - це різка тривожність. Важливо звернути увагу на те, яка деталь так намальована, - це допоможе зрозуміти, з чим пов’язана тривога.
Загальна оцінка тварини. Тварини діляться на тих, що загрожують; тих, що бояться, та нейтральних. Тварина є уособленням людини, виявляє ставлення до себе, свого “я”, уявлення про своє становище у світі, свою значущість або її відсутність, тобто тварина представляє того, хто малює, в залежності від характеру того, на кого схожа людина (подібні до лева, бегемота, птаха, равлика, мурах, білого собаки, зайця, комашки, слона і т. ін.).
Схожість намальованої тварини людині, починаючи з постави тварини на дві лапи, замість чотирьох і закінчуючи “одяганням” тварини в людський одяг (штани, спідниці, плаття), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап - на руки, свідчить про емоційну незрілість, “дитячість” в характері і поведінці відповідно до ступеня “олюднення” тварини.
Механізм схожий на алегоричне значення тварин і їх характерів у казках, притчах.
Рівень агресивності виявляється кількістю, характером (гострі чи тупі) кутів на малюнку. Особливо вагомі при цьому прямі знаряддя агресії - кігті, зуби, дзьоби.
Якщо загальний контур фігури близький до кола (особливо нічим не заповненого), то це символізує прагнення до замкнутості, потайливості, закритості внутрішнього світу, небажання розкриватися перед іншими, або ж небажання здійснювати це дослідження. Такі малюнки дають, зазвичай, мало даних для аналізу.
Якщо на малюнку в тіло тварини вмонтовані механічні частини (танкові гусениці, пропелер, електролампа замість ока, антени), це може свідчити про наявність у людини шизоїдного радикала (більш докладну інформацію щодо цієї особливості можуть дати дослідження акцентуацій характеру за відповідними методиками).
Творчі можливості виявляються кількістю елементів, що поєднані у фігурі: про банальність, відсутність креативності свідчать варіанти, коли зображена існуюча істота (людина, кінь, собака, риба), до якої приєднується певна деталь, взята від іншого створіння (кішка з крилами, риба з пір’ям, собака з плавниками). Творче начало, креативність переважає при зображенні фігури, що складається з багатьох елементів, що притаманні різним істотам.
В назві можуть бути поєднання змістовних частин (“заєць, що літає”, “бегемот”, “мухожер” і т. п.). Інший варіант - словотворення з книжно-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням (“ратолетиус” і т. п.). Перше свідчить про раціональність, конкретність при орієнтуванні й адаптації; друге - про демонстративність, спрямовану головним чином на показ власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви як набір літер без жодного смислу (“лялие”, “лиошана”, “гратекер” тощо), що свідчать про легковажне ставлення до оточуючих, ігнорування сигналів небезпеки, наявність в оточуючому світі критеріїв в основі мислення, перевагу естетичних елементів у емоційних думках над раціональними.
Спостерігаються
іронічно-гумористичні назви (“риночурка”, “пузиренд” і т. п.) - це відповідає
іронічно-поблажливому ставленню до оточуючих. Про інфантильність, дитячість
свідчать назви, що мають елементи, які повторюються (“тру-тру”, “лю-лю”,
“кус-кус” і т. ін.). Схильність до фантазування виявляється звичайно
подовженими назвами (“аберосинотиклирон”, “гулобарниклета-миешиния” тощо).
Додаток Д
Проективний метод "Будинок-дерево-людина"
Цей метод широко використовується у роботі практичного психолога (Н-Т-Р - англійська абревіатура тесту "Будинок-Дерево-Людина").
Як і будь-яка інша методика, Н-Т-Р пов'язана з проекцією особистості, а тому необхідний дуже високий рівень професійної підготовки психолога. Перш ніж почати користуватися поясненням до інтерпретації, краще прочитати весь матеріал. Це заощадить час і допоможе визначити потрібне орієнтування в пошуках позицій. Каталог інтерпретацій складається з двох розділів:
Загального для всіх трьох малюнків і розділу, призначеного для інтерпретації окремих малюнків. Наприклад, якщо лінія основи подібна у всіх трьох малюнках, то інтерпретацію швидше та легше шукати в загальному розділі. Але іноді ту ж позицію можна знайти й у двох розділах. У цьому випадку для точнішої інтерпретації потрібно врахувати обидва варіанти.
Додаткового, який допомагає у різних моментах малюнка і виявляє здатність оперувати ними та пристосуватися до конкретних умов життя й ступінь зацікавленості суб'єкта і деяких моментів (ступінь реалізму, відносну значущість, здатність об'єднувати ці деталі в сукупність).
У методиці використовуються поняття "патофоричний", "патологічний", "патогномічний" і подається характеристика ймовірного рівня пристосування залежно від тих чи інших позицій. Тому кінцевою метою методики є інтерпретація й оцінка цих позицій у взаємозв'язку.
Патофоричний знак вказує, що суб'єкт схильний до поведінкових аномалій у даній сфері, на слабке місце особистості, яка має більшою мірою потенційний характер, ніж реальний.
Патологічний знак показує на більше відхилення від норми, ніж патоморфний, і цей факт більш реальний, ніж потенційний.
Загальні положення
Хмари - загальна тривога, пов'язана з намальованою ситуацією.
Колір - поки використовується реалістично та конвенціонально, він не має патоморфного або патологічного значення. Зі зменшенням цих особливостей колір набуває дедалі більшого значення. Специфічні інтерпретації кольору мають проводитися з великою обережністю.
Інструкція 1.
. Намалюйте будинок так, щоб він був розташований уздовж аркуша. Запитання щодо малюнка:
а) 3 чого він зроблений?
б) Скільки йому років?
в) Хто його будував?
г) Скільки в ньому кімнат?
г) Яка кімната найгарніша і чому?
д) Яка кімната найгірша і чому?
е) Будинок новий або старий?
є) Хто живе в цьому будинку? Вони веселі чи сумні?
ж) Чому саме цей будинок ви намалювали?
Додаткові запитання до малюнка мають бути пов'язані з деталями, особливо якщо вони зайві.
. Намалюйте якесь дерево, крім ялинки, поперек аркуша паперу. Якщо одне дерево, то краще взяти квадратний аркуш. Запитання:
а) Яке це дерево?
б) Скільки йому років?
в) Як воно росте: диким чи в саду?
г) Його посадили або воно саме виросло?
ґ) Скільки років воно ростиме?
д) Клімат гарний або поганий?
е) Дерево хворе чи здорове?
є) Чи бачили ви це дерево раніше? Чому вирішили намалювати саме його?
. Малюнок людини. Положення аркуша - поперек:
а) Скільки їй років?
б) Як її звати?
в) Здорова вона чи ні?
г) Чи щаслива вона?
Складіть розповідь про неї_________
Характеристика кольору
Чорний - депресивне тло настрою. Сором'язливість, лякливість, сильні опозиційні тенденції з потенційною агресивністю. Агресивність може бути як спрямована, так і не спрямована назовні.
Синій - певне депресивне тло настрою, вловлюється потреба самоконтролю або його тренування.
Чорно-синій комбінований - шизоафективний тип реакції.
Коричневий - якщо штрихування коричневим кольором не застосовується конвенціонально (наприклад, стовбур дерева, стіни будинку, волосся людини), то він вказує на обережність та недостатньо розвинену реакцію на емоційні стимули.
Зелений - потреба відчувати безпеку, відгородити себе від небезпеки. Це положення є неістотним при використанні зеленого кольору для гілок дерева, даху будинку, трави.
Жовтогарячий - патоморфна комбінація чутливості і ворожості (якщо вжито неконвенціонально).
Пурпуровий - сильна потреба у владі, ніде не застосовується конвенціонально.
Червоний - найбільша чутливість, потреба теплих стосунків з оточенням, деякі називають цей колір еротичним.
Жовтий - сильна ознака ворожості. Конвенціональне використання цього кольору в основному обмежується зображенням всередині будинку. У цьому випадку позначається ніч або її наближення, жовтий колір виражає переживання ворожості середовища і необхідності ховати свої дії від навколишніх. Жовтий колір у всьому малюнку - дуже сильне почуття ворожості по всіх соціальних зв'язках і стосунках.
Вибір кольору - чим довше, невпевненіше і важче суб'єкт добирає кольори, тим більше ймовірні якісь порушення особистості.
Штрихування тіней - тривога, але в рамках реальності.
Штрихування 3/4 аркуша - недостатній контроль над виразом емоцій.
Штрихування, яке виходить за межі контуру - тенденція до імпульсивної відповіді на додаткову стимуляцію.
Деталі
Деталі істотні - їх відсутність на малюнку досліджуваного, який, за попередньою інформацією, зараз або в недалекому минулому, характеризувався середнім або високим інтелектом, часто вказує на інтелектуальну деградацію або серйозне емоційне порушення.
Надлишок деталей - невміння обмежувати себе вказує на змушену потребу зорієнтувати всю ситуацію на надмірну турботу про оточення. Характер деталей (істотні, несуттєві, дивні) може слугувати для точнішого визначення специфічності чутливості.
Зайве дублювання деталей - суб'єкт швидше за все не вміє налагоджувати тактовні, пластичні контакти з людьми.
Організація деталей:
якщо труднощі організації виявляються в кожному малюнку, можна запідозрювати глибше емоційне або органічне порушення (або обидва разом);
якщо складності організації зустрічаються лише в одному малюнку, то, можливо, порушення функціонального порядку пов'язано із ситуацією, зображеною на малюнку;
якщо на всіх 3-х малюнках організація деталей задовільна, то особистісна структура суб'єкта досить стійка (навіть при великій кількості патофоричних знаків). У разі більш вдалої організації деталей у кольорових малюнках, порівняно з однобарвними, - прогноз сприятливіший.
Стирання або перемальовування - якщо перемальовування вдаліше, то це позитивний знак. Стирання з наступним погіршенням малюнка вказує на:
наявність сильної емоційної реакції на об'єкт, що зображується, або на те, що він символізує для суб'єкта;
наявність злоякісного органічного фактора;
наявність обох варіантів.
Стирання без спроб перемальовування й виправлення може означати внутрішню тривогу, конфлікт суб'єкта з власне цією деталлю або з тим, що вона символізує. Можна також припустити депресивний стан, що супроводжує зниження працездатності.
Лінія основи (землі) - незахищеність. Являє собою необхідну точку опори для конструювання малюнка. Додає малюнкові стабільності. Спеціально зображені, "вигадані" контури землі менш значущі, ніж намальовані спонтанно.
Контур землі дуже жирний, товстий - почуття тривоги, занепокоєння реальністю.
Контур землі, який опускається від центру малюнка врізнобіч і вниз - 1 почуття ізоляції та незахищеності, залежності від матері. Потреба в ексгібіціонізмі (залежить від розмірів малюнка та коментарів).
Контур землі, який опускається праворуч униз - очікування непевного і небезпечного майбутнього, тривога (її інтенсивність залежить від кута нахилу).
Контур землі, який піднімається праворуч вгору - присутність у майбутньому вимушених зусиль і боротьби.
Ідентифікація з собою - інтерпретація залежить від ступеня суб'єктивності й може варіюватися від кругозору до явного егоцентризму суб'єкта, надмірного інтересу до себе, схильності все співвідносити із собою.
Контур кривий, вигнутий - зазвичай позитивна ознака, але може означати відразу до обмежень і конвенцій при сильній виразності. Контур неясно окреслений в окремих деталях - небажання суб'єкта акцентувати цю деталь через її актуальність або символічне значення.
Жирний контур у цілому - генералізоване почуття неадекватності разом з нерішучістю, коливанням і страхом програшу. Якщо контур від "будинку" до "людини" стає дедалі тонший - генералізована тривога або депресія.
Контур жирний тільки з боків - суб'єкт прагне зберегти особистіс- ну рівновагу.
Контур товстий в окремих деталях - фіксація на даному об'єкті (деталі). Прихована або явна ворожість до певного об'єкта.
Контур товстий у всіх малюнках - можна підозрювати органічне захворювання.
Контур товстий в одному з малюнків - генералізована напруга.