Материал: Мякушко С.А. Порівняльна анатомія. 2019

початок від нирок, проходить скрізь печінку й несе кров до серця.

Значно збільшується венозний синус, черевні вени відсутні.

Схеми кровообігу тетрапод. Перехід до легеневого дихання, який змінив місце «завантаження» кисню в кров, зробив непридатною колишню схему, вона була «виправлена» шляхом подачі окисленої крові для її розподілу до серця, що анатомічно вилилося в утворення другого кола. Перетворення в цьому напрямку властиві не тільки тетраподам, але й дводишним рибам.

У хвостатих амфібій, передсердя яких частково розділені, зберігається система зябрових артерій «риб’ячого типу». Чотири пари цих артерій (III–VI) у дорослих амфібій представлені безперервними судинами, які не утворюють капілярної сітки. Потік артеріальної крові дещо перерозподіляється: III пара артерій спрямовує кров до голови у внутрішні сонні артерії; IV–VI зяброві артерії несуть кров назад у корені спинний аорти. У хвостатих і безногих зберігається зв’язок сонних артерій з коренями аорти у вигляді сонних проток. Тенденцію до редукції має V пара зябрових артерій. Легені забезпечуються кров’ю через VI пару, від якої відходять легеневі артерії. У хвостатих і безногих зберігається їх зв’язок у вигляді боталової протоки з системними дугами аорти.

В артеріальній системі безхвостих зберігаються три пари судин — гомологи III, IV і VI зябрових артерій (рис. 5.7). Судини першої пари (рахуючи від голови), гомологічні III парі зябрових артерій риб, — це сонні артерії, що несуть кров до голови. Кожна з них майже відразу ж розпадається на зовнішню і внутрішню сонні артерії. На місці їх поділу лежить сонна «залоза», що регулює тиск крові в сонних артеріях. Судинами другої пари (гомолог IV пари зябрових артерій риб) — системними дугами аорти — кров надходить до внутрішніх органів і передніх кінцівок. Системні дуги огинають серце та зливаються під хребтом у загальний стовбур — спинну аорту. Від спинний аорти кров по відповідним артеріям надходить до внутрішніх органів і задніх кінцівок.

Судини, що гомологічні V парі зябрових артерій риб, у безхвостих відсутні. Тому третя пара артеріальних судин є гомологом VI парі зябрових артерій риб — це легеневі артерії. Від кожної легеневої артерії відходить велика шкірна артерія, якою кров рухається до

210

шкіри для забезпечення шкірного дихання, тому третю пару судин іноді називають шкірно-легеневими артеріями.

Повний поділ потоків артеріальної та венозної крові у амфібій відсутній. Кров, яка надходить до органів тіла містить великий відсоток вуглекислоти. Це, безсумнівно, відбивається на рівні метаболізму амфібій та їх сезонній поведінці.

Венозна система нижчих амфібій, як і артеріальна, схожа на таку в дводишних риб. Хвостова вена розгалужується на дві ворітні вени нирок. З них кров надходить в непарну задню порожнисту вену і в парні задні кардинальні вени. Останні на рівні серця зливаються з парними яремний, підключичними та шкірними венами. Через кюв’єрові протоки кров виливається у венозний синус. Від кишеч-

нику кров збирається підкишковою та черевною венами. Зливаючись, вони утворюють ворітну вену печінки (vena porta hepatis).

Убезхвостих амфібій кардинальні вени не зберігаються, тому вся кров тулубового відділу, пройшовши ворітну систему нирок, збирається в задню порожнисту вену та вливається в венозний синус. Черевна та підкишкова вени формують у печінці ворітну систему.

Узв’язку з відсутністю кардинальних вен, у безхвостих відсутні й кюв’єрові протоки. Яремні вени, об’єднуючись з підключичними, утворюють у цьому випадку парні передні порожнисті вени, що впадають у венозний синус. У передні порожнисті вени впадають також шкірні вени, які несуть артеріальну кров.

В амніот подальші еволюційні перебудови артеріальної системи пов’язані з IV парою артеріальних зябрових дуг. У плазунів легеневі артерії відходять загальним стовбуром від правої сторони шлуночка незалежно від двох інших стовбурів, які відходять від правого та лівого боків шлуночка, і продовженням яких є системні дуги. Від правого стовбура відходять обидві спинні артерії, далі він продовжується у праву дугу аорти, від якої відходять обидві підключичні артерії, що прямують до грудних кінцівок. Правий стовбур, як і права дуга аорти, несе артеріальну кров і розвинений дещо сильніше за лівий стовбур і ліву дугу аорти, які несуть мішану кров.

Умісці злиття дуг аорти (системних дуг) та утворення спинної аорти, від останньої відходить ряд кишкових і брижових артерій

(arteria mesenterica).

212

На рівні нирок від спинної аорти відгалужуються клубові артерії (arteria iliaca communis), сама вона продовжується назад у вигляді хвостової артерії. Кровопостачання різних ділянок травної системи забезпечують наступні артерії. Артерії товстої, сліпої, дванадцятипалої кишки несуть збагачену на кисень кров до відповідних ділянок кишечнику. Шлунково-селезінкова артерія відгалужується каудальніше вищеназваних, прямує до шлунка, де галузиться на дрібніші судини. Передня та задня брижові артерії відходять від спинної аорти, відповідно, на рівні гонад і нирок. Перша забезпечує кров’ю значну частину тонкого кишечнику, друга — пряму кишку.

Статеві артерії — парні судини, які проходять дорзальним боком статевої залози, відгалужуючи по ходу дрібні артерії всередину гонад. Їх гілки також прямують до надниркових залоз. Доволі великими парними судинами є клубові артерії. Вони несуть кров до задніх кінцівок, по ходу створюючи цілий ряд відгалужень. Найзначнішими з них є наступні: надчеревна артерія, яка відгалужується до м’язів черевної стінки тіла; сіднична — до різних ділянок тазової області; стегнова та великогомілкова артерії — до м’язів відповідних відділів кінцівок. Хвостова артерія тягнеться назад як продовження спинної аорти. Вона створює відгалуження до нирок, а також сегментарні судини до стінок тіла і хвоста. В області хвоста вона проходить всередині гемальних дуг хребців, що захищає її від перегинань.

Венозна кров від голови збирається у крупні парні яремні вени. Після злиття з підключичними венами, вони утворюють парні передні порожнисті вени. Останні впадають у слабо виражену венозну пазуху (може бути зовсім відсутня), яка сполучається з правим передсердям. Від хвоста венозна кров збирається у хвостову вену, яка в області клоаки розпадається на дві тазові вени. Дуже скоро тазові вени зливаються, утворюючи непарну черевну вену, яка несе кров у печінку. Декілька судин від кишкового тракту зливаються у непарну ворітну вену печінки. Остання безпосередньо поряд з печінкою приймає в себе черевну вену і створює ворітну систему печінки.

Ворітні вени нирок, які утворюються в результаті розгалуження тазових вен, створюють систему капілярів у нирках — ворітну систему нирок. Потім кров збирається у парні ниркові вени, результатом злиття яких є утворення досить великої задньої порожнистої

213

вени. Вона проходить наскрізь печінки, не створюючи при цьому капілярної системи, і прямує до серця.

Від ворітної системи печінки кров збирається у коротку печінкову вену, яка з’єднується з задньою порожнистою веною приблизно на рівні переднього краю печінки.

Урізних групах тварин система кровообігу дещо відрізняється.

Учерепах кров у серці розподілена аналогічно ящіркам, проте у розгалуженні великих артеріальних стовбурів є специфіка. Кожна

підключична артерія відходить від правої дуги аорти спільно із загальною сонною артерією: їх об’єднання називається безіменною артерією (аrteria innominata). Сонних проток немає, але є з’єднання

(у багатьох — рудиментарне) легеневої артерії кожного боку з відповідною дугою аорти — боталова протока. Артерії до шлунку, печінки і кишечнику відходять у черепах від лівої дуги аорти.

У крокодилів, які мають чотирьохкамерне серце, з лівого шлуночка, що отримує артеріальну кров від легенів, вона потрапляє

управу дугу аорти, а з правого шлуночка, куди через праве передсердя приходить кров по венам великого кола, починається загальний стовбур легеневих артерій. Таким чином, наявні всі передумови для запобігання змішуванню кровообігу. Проте є ще й ліва дуга аорти, яка починається разом з легеневими артеріями від правого шлуночка і несе з нього венозну кров знову у велике коло. Вона дає велику гілку до травної трубки і врешті зливається з правої дугою у спинну аорту, тим самим обумовлюючи змішування артеріальної і венозної крові.

Між дугами аорти існує ще одне з’єднання — паніцців отвір

умісці взаємного перетину на виході із серця. Отже, кров з правого шлуночка крокодилів може бути спрямована як у мале коло, по легеневій артерії, так і у велике коло — по лівій дузі аорти. Вважають, що цей вибір визначається пропускною здатністю малого кола, яка регулюється тонусом м’язових волокон у стінках легеневого конуса, що веде з правого шлуночка у стовбур легеневих артерій. Стінки конуса несуть зсередини дрібні сполучнотканинні виступи, утворюючи так званий зазубрений клапан, здатний обмежувати кровотік. При диханні пропускна здатність малого кола велика. Кров із правого шлуночка йде головним чином легеневими артеріями, а наповнення лівої дуги зменшено, в неї через паніцців отвір

214