Материал: МЕХАНІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ВИРОБНИЦТВІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ТДАТУ

Бокові елементи огорожі є напрямними для підвіски, що забезпечує надійне підведення її до засувного пристрою пастки. Пастка з фіксуючою пластиною встановлюється у кожному стійлі перед годівницею на висоті 400…500 мм від підлоги. Фіксуючі пластини закріплені на загальній тязі, розміщеній вздовж годівниць. На кінці тяги є важіль, який може розміщуватись у двох положеннях: для фіксації та розфіксації.

Прив’язь складається із закритої та відкритої напрямних, а також підтримуючого кронштейна, жорстко закріплених на монтажній плиті.

Працює автоматична прив’язь так. Нашийник з підвіскою одівається на шию тварин і взаємодіє з пасткою при підході корови до годівниці. Перед впуском корів у стійлове приміщення годівниці заповнюють кормами. Важіль повертають у положення, щоб пластини зайшли в зону відкритої напрямної. Коли корова підходить до годівниці, ланцюгова підвіска потрапляє між напрямними і фіксується за допомогою гумового тягарця. Для відв’язування корови важелем виводять запірну пластину із зони відкритої напрямної. Тоді тягарець може вільно вийти з пастки.

Модернізована автоматична прив’язь ОСП-Ф-26А відрі-

зняється новою компоновкою пастки. Конструкція прив’язі не має гумового тягарця, чим усувається заклинювання ним ратиць корів.

Технічну характеристику стійлового обладнання наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 – Технічна характеристика стійлового обладнання

2.3.2 Обладнання для утримання телят

Новонароджені телята на тваринницьких фермах утримуються індивідуально в клітках або в станках. Останнім часом поширюється їх утримання в спеціальних будиночках (рис. 6). Переваги використання таких будиночків наступні: постійне свіже повітря, ізоляція від джерел інфекцій, індивідуальне спостереження і догляд, дотримання необхідної технології годівлі телят з різним розвитком, свобода руху тощо. У будиночка відсутнє дно, тому для кращої теплоізоляції на майданчик, де встановлюється будиночок, насипають шар тирси товщиною 5…7 см, а зверху насипають товстий шар соломи. Солома періодично підсипається, оновлюючи верхній шар підстилки. Місткості для молока або корму прикріплюються до огородження будиночка, тому догляд за телятами не потребує багато часу.

Рисунок 6 – Будиночки для утримання телят

Рекомендується утримувати телят у таких будиночках до 10 тижнів. Досвід використання будиночків для телят показує, що після цього часу тварина стає на 2…3 тижні більш дорослою порівняно з телям, яке утримувалось у корівнику.

2.3.3 Обладнання для напування тварин

На фермах і комплексах із прив’язним або безприв’язним утриманням великої рогатої худоби застосовують індивідуальні та групові автонапувалки. Їх приєднують до водопровідної мережі. Крім того, індивідуальні чашкові напувалки встановлюють також на пересувних водороздавальних машинах.

Автонапувалки чашкові АП-1А, ПА-1А, ПА-1А-М та ПА-1Б

мають подібну будову, а відрізняються лише способом виготовлення

12

чаші і її матеріалом, конструкцією клапанного механізму та важеля.

Унапувалки ПА-1А чаша відлита з чавуну, у ПА-1А-М - з алюмінію, у АП-1А - поліетиленова, у ПА-1Б - штампована, у ПА-1В - лита. Клапанні механізми напувалок мають багато уніфікованих деталей, незважаючи на деяку різницю конструкції (рис. 7). Клапанний механізм напувалки АП-1А спрощений.

Автонапувалка АП-1А складається із напувальної чаші, корпусу клапанного механізму, гумового амортизатора, сідла клапану, пробки, клапану і педалі. Місткість її напувальної чаші складає 2 л.

Упритискній пробці 4 є осьовий канал для виведення верхнього кінця стриженя клапана назовні і зливний отвір, крізь який вода відводиться від клапанного механізму в напувальну чашу.

б

а – ПА-1А: 1, 18 – прокладки; 2 – кришка; 3,16 – сідла; 4 – упор; 5 – вісь; 6 – важіль; 7 – чаша; 8 – стояк; 9 – гайка; 10 – шайби; 11 – амортизатор; 12 – стакан; 13 – клапан; 14 – кутник; 15 – болт; 17 – хомут; б – АП-1А: 1- вісь педалі; 2 – педаль; 3 – клапан; 4 – пробка; 5 – сідло; 6 – амортизатор; 7 – корпус; 8 – чаша.

Рисунок 7 – Напувалки індивідуальні одночашкові

13

Після монтажу напувалки оглядають, перевіряють і при необхідності підтягують болтові кріплення. Потім у магістральний трубопровід пускають воду. Через 10…15 хвилин напувалку знову ретельно оглядають і виявляють підтікання води крізь клапанний механізм та різьбове з’єднання. При виявленні підтікань перекривають подачу води на магістральному трубопроводі, знімають важіль і кришку, розбирають механізм, визначають причину підтікання і усувають її. Складають напувалку, відкривають подачу води і випробують роботу клапана кількома натисканнями на важіль. При цьому чаша справної, напувалки заповнюється водою за 23 с, якщо тиск у водопроводі понад 40 кПа.

Порядок роботи напувалки наступний. Тварина натискає па важіль, який повертається відносно осі і діє на стрижень клапану, внаслідок чого відкривається вивідний отвір сідла і вода надходить до чаші. Коли тварина звільняє важіль, гумовий амортизатор повертає клапан та важіль у вихідне положення і надходження води у чашу припиняється.

При випадковому замерзанні води у напувалці необхідно нагріти її. При цьому забороняється користуватися паяльною лампою або іншим відкритим джерелом вогню.

При експлуатації автонапувалок передбачається проведення щоденного технічного обслуговування (ЩТО) і періодичного ТО, яке виконується один раз на місяць.

При ЩТО напувалку очищають від кормових решток і бруду, підтягують кріплення. При періодичному - промивають чаші 2…3%- ним розчином кальцинованої соди і ретельно прополіскують чистою водою.

Автонапувалки групові АГК-4А та АГК-4Б призначені для напування великої рогатої худоби при безприв’язному утриманні або на вигульних майданчиках. Їх також використовують для напування овець. Вони мають пристрої для електропідігрівання води і можуть використовуватися на вигульних майданчиках протягом року.

Автонапувалка АГК-4Б має корпус, чаші для накопичення води та напування тварин, кришки, клапанний механізм з поплавком, електронагрівач з терморегулятором, теплоізоляцію та шафу керування (рис. 8). За допомогою рукава 10 та хомута 11 автонапувалку підключають до водопроводу.

14

Перед початком експлуатації перевіряють кріплення напувалки до фундаменту, герметичність запірного клапана, відсутність підтікань у з’єднаннях, а також заземлення корпуса. В ручному режимі перевіряють також роботу електронагрівача і терморегулятора.

Вода з водопровідної мережі рукавом крізь поплавковоклапанний механізм надходить у чашу, де підігрівається електронагрівачем.

При напуванні цей механізм забезпечує автоматичне надходження води, яка заповнює чашу до рівня на 20…40 мм нижче верхньої кромки, а терморегулятор регулює і автоматично підтримує температуру нагрівання води.

1 – шафа керування; 2 – електронагрівач; 3 – поплавок; 4 – поплавкова чаша; 5 – кришка; 6 – клапанний механізм; 7 – напувальна чаша; 8 – корпус; 9 – теплоізоляція; 10 – рукав; 11 – хомут; 12 – патрубок; 13 – терморегулятор

Рисунок 8 - Групова напувалка АГК-4Б

При ЩТО напувалку очищають від решток корму, бруду та усувають підтікання води. Перевіряють роботу поплавково-клапанного механізму, рівень заповнення чаші водою, а також стан електричних ланцюгів та заземлення напувалок.

Періодичне ТО, крім перелічених вище, передбачає промивання напувальної чаші, перевірку стану електронагрівача і теплоізоляційного шару. Термометром перевіряють температуру води і при необхідності регулюють терморегулятор. Перевіряють опори контуру

15