Дипломная (вкр): Комп’ютеризація обліку ресурсів в складських приміщеннях

Рис. 2.6. Вимоги до якості інформації

Зіставність і стабільність (англ. comparability, consistency) інформації - запорука проведення ефективного економічного аналізу і прийняття обґрунтованих рішень системою. При цьому зіставність означає можливість порівняння даних за об'єктами, різними джерелами, обсягом, у часі (за декількома періодами) і у просторі (з іншими підприємствами, регіонами, країнами).

Зіставність інформації у часі досягається насамперед за рахунок стабільності методик розрахунку й аналізу, які застосовуються. Наприклад, дотримання вимог зіставності інформації дає змогу порівняти показники звітності торгівельного підприємства з даними інших підприємств, що у свою чергу вимагає використання однакового понятійного апарату, одиниць виміру, методики обробки даних, строків звітності, відповідності стандартам звітності та міжнародної комерційної практики.

Доречність (англ. relevance) інформації полягає в її здатності впливати на прийняття рішень користувачів, допомагаючи їм оцінювати отримані результати та прогнозувати майбутні події. Інформація вважається доречною, якщо вона своєчасна, суттєва і має цінність для складання прогнозів та оцінювання результатів на базі звітних показників минулих років і поточного періоду.

Своєчасність (англ. timeliness) інформації - це тримання та подання інформації без затримки у чітко встановлені строки. Отже, своєчасність інформації означає уміння задовольнити інтереси її користувачів у потрібний момент або до певного строку.

Суттєвість (англ. materiality) інформації - важлива умова забезпечення її доречності. Суттєвість означає значимість інформації у відпрацюванні і прийнятті відповідних рішень.

Цінність (англ. value) інформації означає можливість використання її для оцінки результатів (англ. feedback value) діяльності та прогнозування (англ. predictive value) тенденцій перспективного розвитку підприємства.

Достовірність, або надійність, (англ. reliability) інформації полягає в її високій якості, об'єктивному відображенні господарської діяльності, відсутності суттєвих помилок або пристрасних оцінок. Для цього інформація має бути правдивою, забезпечувати можливість перевірки і нейтральність, в ній має переважати економічний зміст над юридичною формою.

Переважання економічного змісту над формою (англ. substance over form) означає відображення інформації з позиції економічної сутності операції, а не її юридичної форми, яка може передбачати інше трактування. Прикладом застосування цієї вимоги, який найчастіше використовується, є передача основних засобів на умовах довгострокового фінансового лізингу. При цьому право власності на засоби залишається у лізингодавця (юридична форма), а самі основні засоби відображаються у складі активів лізингоодержувача (економічний зміст), бо всі вигоди від їх використання споживаються орендодавцем.

Діаграми IDEF0:

Контекстна діаграма:

Рис.2.7. А 0 Розрахунок податкової|діяльності.

-й Рівень:

Рис.2.8. А 1 Введення данних; А 2 Обробленння даних; А 3 Аналіз зробленого.

2-й Рівень:

Рис.2.9. А 11 Перевірка на помилки; А 12 Присвоєння ID; А 13 Запис до бази даних

Рис. 2.10. А 21 Використання бази даних.

Рис. 2.11. А 31 Аналіз внутрішніх департаментів.

-й Рівень:

Рис. 2.12. А 111 Виведення повідомлення про помилку.

Рис. 2.13. А 121 Виведення повідомлення чи не є вже такий ID в базі.

Рис. 2.14. А 131 Виведення до бази тимчасових фалів.

-й Рівень:

Рис. 2.15. А 1231 Виведення повідомлення|про помилки.

Також розроблені діаграми вIBM Rational Rose, подані в додатку А

Розділ 3. Проектування компонентів системи

.1 Інформаційне забезпечення

Інформаційне забезпечення (ІЗ) - це сукупність форм документів нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів та розмірів існування інформації, яка використовується в інформаційній системі при функціонуванні.

У процесі створення інформаційного забезпечення потрібно керуватись наступними принципами:

·    цілісність - здатність даних задовольняти принцип повис узгодження;

·        вірогідність - достовірне і точне відображення реального стану об'єкта;

·        контроль;

·        захист від несанкціонованого доступу;

·        єдність і гнучкість;

·        стандартизація та уніфікація;

·        адаптивність;

·        мінімізація введення і виведення інформації.

При розробці інформаційного забезпечення системи підтримки прийняття рішень у здійсненні інвестиційної діяльності до нього висувається низка вимог:

·    ІЗ має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, що автоматизуються;

·        І3 має бути сумісним з інформаційним забезпеченням інших систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання одержаної і виданої інформаційною системою інформації;

·        форми документів, що створюються інформаційною системо повинні відповідати вимогам стандартів чи нормативно технічним документам замовника ІС;

·        форми подання вихідної інформації ІС повинні бути погоджені замовником системи;

·        необхідно передбачити обов'язкові заходи щодо контролю оновлення даних в інформаційних масивах ІС.

Для організації внутрішньо машинної бази було розроблено такі інформаційні масиви: Довідник оподаткування, Довідник статистики операцій, Податки, Ресурси, використання ресурсів.

Побудова системи класифікації та кодування

Методи організації і пошуку економічної інформації в умовах автоматизованої обробки потребують попередньої класифікації та кодувань

Класифікація - це поділ множини об'єктів на підмножини за подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами класифікаї. Класифікація є основою для кодування інформації І наступного пошуку її допомогою обчислювальної техніки.

Вибраний метод класифікації повинен задовольняти такі вимоги:

·    мати достатній обсяг і необхідну повноту, які гарантували охоплення всіх об'єктів класифікації у заданих межах;

·        не перетинати груп об'єктів, які виділяються;

·        мати достатню та економічно обгрунтовану глибину;

·        мати гнучкість і надмірність для можливого збільшення множини об'єктів, які класифікуються;

·        забезпечувати розв'язання усього комплексу задач;

·        забезпечувати сполучення з іншими класифікаціями однорідних об'єктів;

·        бути погодженим з алгоритмами і забезпечувати найбільшу ефективність обробки;

·        забезпечувати простоту й автоматизацію процесу ведення класифікатора;

·        лаконічність, чіткість і ясність класифікаційних ознак.

Залежно від того як розглядається дана множина об'єктів - послідовно чи одночасно за всіма ознаками основи поділу, використовую ієрархічний чи фасетний мегод класифікації.

Ієрархічний метод класифікації передбачає послідовний поділ множни об'єктів на підлеглі класифікаційні групування. Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані підмножиии спочатку деякою ознакою на великі групування, потім кожну з них на ряд наступних угруповань, які в свою чергу поділяють на дрібніші, поступово конкретизуючи об'єкт класифікації.

Фасетний метод класифікації передбачає паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання. При цьому множина об'єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об'єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам значення ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. У класифікаторах фасет найчастіше розміщуються простим переліком і мають свій код.

Вибір тієї або іншої системи класифікації повинен визначатись:

·    необхідністю обліку міжкласифікаційних зв'язків;

·        вимогами простоти розробки та впровадження системи класифікаторів, які використовуються інформаційною системою, що проектується;

·        можливостями побудови ефективних систем кодування.

Метою кодування даних є надання інформації в більш компактній формі. Основу для кодування складають результати класифікації.

У процесі кодування об'єктів класифікації їх угрупованням і ознакам певними правилами присвоюють цифрові, літерні чи літерно-цифрові коди.

Кодування - це утворення й присвоєння коду класифікаційної угрупованню або об'єкту класифікації.

Державний стандарт визначає чотири методи кодування: порядкові серійно-порядковиі, послідовний і паралельний.

Порядковий метод кодування передбачає створення коду із натурального ряду і його привласнення, є найбільш простим, повним однозначним. На основі максимальної кількості об'єктів, які класифікують визначається кількість розрядів для ознаки і всього коду.

Серійно-порядковий метод кодування - це створення коду із натурального ряду і закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його привласненні використовується для двоознакових номенкулатур. При визначенні кількох розрядів для коду беруть до уваги максимальну кількість об'єктів з найбільшої серії чи діапазону і добавляють резервні позиції для кодування нових об'єктів, їх кількість визначають на основі обстеження проблемної сфери чи беруть 25 % найбільшої кількості об'єктів.

Обидва коди повністю ідентифікують об'єкт, але не відображають ознакову інформацію про нього в коді і здебільшого використовуються і передавання інформації на відстані. Їх особливість - незалежність від методу, класифікації, які використовуються, і суті розв'язуваних задач, складність при автоматизованій обробці.

Послідовний метод кодування передбачає створення коду класифікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, які одержані ієрархічним методом класифікації, та його привласнення.

Паралельний метод кодування - це створення коду класифікаційного угруповання і об'єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, одержаних фасетним методом класифікації, та його привласнення.

Як методи класифікації, так і методи кодування самостійно практично не застосовуються. Для того щоб скористатися перевагами різних методів, на практиці використовують різні комбінації методів класифікації та кодування.

До кодів висуваються наступні вимоги:

·    забезпечення вирішення всіх задач системи при мінімізації довжини коду;

·        єдність кодів на всіх рівнях;

·        структура коду повинна забезпечити групування інформації необхідних ракурсах;

·        коди можуть бути як внутрішньомашинні (використовують тільки обчислювальною системою), так і зовнішньомашинні (використовуються ще й користувачем).

Для інформаційної сумісності різних систем потрібно використовувати однакові класифікатори. Класифікатор - це офіційний документ, який являє собою систематизований перелік найменувань і кодів класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації.

Класифікатори можуть бути:

·    державні (затверджені Держстандартом для використання в різних міністерств і відомств);

·        галузеві (введені в установленому порядку для використання в даної галузі);

·        підприємств (введені в установленому порядку для використання в ІС підприємства).

Для інформаційної сумісності різних систем створено Єдину систему класифікації і кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК), яка є частиною інформаційного забезпечення системи і становить сукупність взаємопов'язаних державних класифікаторів техніко-економічної інформації системи ведення і керівних нормативних документів за їх розробку і впровадження, ведення, вдосконалення й контролю за впровадженням. Класифікатор для даної системи приведено в таблиці 3.1.

При реалізації задачі прийняття рішення щодо податкової діяльності використовуються наступні коди, визначені в інформаційному забезпеченні системи:

). Код речовини:

·    метод класифікації - фасетний;

·        метод кодування - порядковий;

·        довжина коду - 3 символи;

·        структура коду: ХХХ.

2). Код продукції:

·    метод класифікації - фасетний;

·        метод кодування - порядковий;

·        довжина коду - 3 символи;

·        структура коду: ХХ.

Таблиця 3.1 Класифікатор ІС для сиситеми

Автоматизація проектування інфологічної моделі

Таблиця 3.2 Перелік ключових інформаційних масивів використовуваних в програмі