Отже, гарну організацію держава може отримати не завдяки щасливому збігу обставин, а завдяки знанням і свідомому плану. Треба зробити все можливе, аби більше знати і усвідомлювати сучасне, щоб краще будувати майбутнє.
Із набуттям Україною незалежності тема громадянського суспільства частіше становиться об'єктом дослідження вчених-політологів. Вони плідно вивчають як загальнотеоретичні, так і конкретні проблеми формування, розвитку громадянського суспільства, його взаємодії з державою.
Пильна увага до теми громадянського суспільства не є випадковою, оскільки його формування - одне з нагальних завдань сучасного вітчизняного політичного та суспільного життя. Це підтверджується численними дискусіями, активним систематичним захистом кандидатських і докторських дисертацій, виконанням різноманітних проектів, виданням монографій і фахових статей, розгортанням інститутів для дослідження громадянського суспільства.
Обговорення даної теми безпосередньо самим суспільством, наукова дискусія в колі вітчизняних дослідників нерідко породжують різні, навіть і полярні думки. Найчастіше мова йде про те, що громадянське суспільство неможливе в Україні і його розглядають як далеку перспективу; громадянське суспільство як сукупність недержавних організацій бере участь в управлінні, що не властиве нашій державі з огляду на її геоекономічні особливості; громадянське суспільство вже існує в Україні і його треба розвивати.
На нашу думку, громадянське суспільство має велике значення для України, оскільки влада буде не ефективною без нього. Воно є фундатором назрілих змін у державі, отже й її рівноправним партнером. Міцність і надійність громадянського суспільства полягає в тому, що воно формується самостійно, має властиві лише йому основи і розвивається лише за умов вільного середовища. Громадянське суспільство, як сферу виявлення приватних інтересів, неможливо створити указами або постановами, воно виростає вільно на придатному ґрунті.
Ми вже вживали поняття «фундатор», і ще раз підкреслимо, що вважаємо громадянське суспільство певним фундатором правової держави. Як соціальний суб'єкт, як офіційний представник громадянського суспільства, найважливіший елемент політичної системи правова держава, у свою чергу, покликана відігравати особливу роль у створенні та захисті політико-правових умов функціонування громадянського суспільства, його інститутів. У демократичній державі громадянське суспільство передбачає якнайширшу підтримку всіма без винятку прошарками населення. Оскільки сам інститут громадянського суспільства створено з метою виявлення, захисту та реалізації соціальних інтересів, пом'якшення суспільно-політичних конфліктів, досягнення консенсусу в суспільстві, він також вимагає активної участі в його справах найширших верств громадян. Без участі громадян України залучення їхнього інтелекту і творчого потенціалу зусилля демократичних трансформацій будуть недосяжними. Сьогодні прогрес можливий лише за рахунок включення в процес розвитку і потенціалу держави, і потенціалу всіх його громадян. У перехідні, переломні соціальні періоди, як ніколи, інтелект і моральність громадян відіграють визначну роль у побудові нових основ життя.
На жаль, цей важливіший чинник - громадянин, його роль і значення у побудові цивілізованого життя тривалий час ігнорувався. Натомість провідна роль відводилась, і зараз здебільшого відводиться, таким чинникам, як економіка, міжнародне співробітництво тощо. Та як відомо, несвідома, деградована людина невзмозі здійснити навіть незначні зрушення на краще, не говорячи вже про корінні, яких вимагає сучасний стан українського суспільства.
Людство перейшло в третє тисячоліття в ситуації поглиблення кризи старих форм мислення та дії, які блокують здатність громадян зрозуміти минуле, оволодіти сучасним і усвідомити наслідки своєї діяльності в майбутньому. Існує певна загроза втрати зв'язку зі світом і його майбутнім із причин відриву від природи та соціально-політичного розколу, відчуженості. Люди ставлять перед собою одні цілі, а результати отримують кожен раз прямо протилежні.
Тривалий час пошук шляхів розв'язання нагальних суспільно-політичних проблем ХХ століття здійснювався за рахунок підпорядкування інтересів суспільства державі, інтересів людини - економіці, політиці та ідеології. Зокрема, в колишньому Радянському Союзі відносини між громадянським суспільством і державою виявилися значною мірою деформованими. Примат громадянського суспільства щодо організації і здіснення владних відносин було підмінено приматом держави. За умов тоталітаризму особистість була приречена виконувати роль гвинтика в величезній державно-бюрократичній машині. Щоправда, і за цих умов, суспільство зберегло певні позитивні риси, але з часом діюча система виявилася історично нездатною і перестала функціонувати. Не витримали іспиту часом і тоталітарні політичні режими та методи управління суспільством. Розпочався пошук виходу з того соціального кута, в якому опинилася й Україна.
Наразі головна тенденція світового розвитку полягає в русі до соціальної ринкової економіки, громадянського суспільства і соціальної, демократичної, правової держави. В сучасних умовах будь-яка політика, програма або модель розвитку суспільства втрачають свій сенс, якщо не мають людського виміру, не спрямовані на потреби конкретної людини. Саме людина стає якісно новою основою суспільного розвитку, її сутності відповідає тип відкритого суспільства, в якому вона має приймати особисті рішення, створювати механізми самоорганізації і самореалізації. Людина в такому суспільстві має володіти правом економічного самовизначення. Таке суспільство базується на вільній відповідальності вільної людини. Це зовсім не означає, що воно прагне до будь-якої універсальної цивілізації, до однорідності. Навпаки, воно поволі стає чутливим до позитивних тенденцій світового розвитку.
Громадянському суспільству в розвинених країнах світу належить ініціатива щодо проведення радикальних економічних структурних реформ, які призвели і призводять до забезпечення прав людини. Завдяки цьому особистість має гарантію вільного вибору форм економічного і політичного буття, інших важливих потреб і інтересів. Громадяни беруть активну участь у формуванні правової держави, в якій віддається перевага принципу верховенства права і пріоритетові прав особистості, зокрема, що стосується її соціальних і демократичних спрямувань.
Відмітимо, що в перші роки незалежності у вітчизняній науці склалася певна тенденція щодо вивчення феноменів «громадянське суспільство» і «правова держава», але вона була обтяжена протягом деякого часу, принаймні, двома ухилами. По-перше, науковці скептично ставилися до самої ідеї громадянського суспільства та похідних від неї, тож протягом тривалого часу дослідження даної проблеми вітчизняною наукою майже не проводилося. По-друге, відтоді, коли про громадянське суспільство і правову державу заговорили відкрито, деякі вчені припустилися сліпого копіювання теоретичних надбань зарубіжних політологів.
До того ж, аналіз робіт, присвячених даній темі, показав, що вони виконані переважно з позицій державно-патерналістського підходу до розгляду відносин громадянського суспільства і правової держави, в них недооцінюється роль особи в процесі цих відносин, а також соціальної політики держави. Не розглядаються деформації, які мали місце в попередні десяти-ліття.
Вирішення зазначених завдань вимагало змін у відносинах власності, в інституційній і правовій системах, істотну перебудову суб'єктивного фактору, громадянської культури і свідомості, певних змін у ціннісних орієнтаціях громадян. Із різним ступенем повноти досліджено історичні, соціально-економічні, політико-правові, ідеологічні та інші аспекти громадянського суспільства і правової держави.
До перших праць доби незалежності можна віднести ті, в яких здійснено постановку, вирішення деяких питань теоретичного порядку та розробки методики дослідження, а також у плані введення в науковий обіг емпіричного матеріалу.
Зокрема, дослідженню генезису громадянського суспільства і правової держави, характеру структурних змін у них присвятили свої праці В. Геєць, М. Козюбра, В. Копєйчиков, А. Лузан, М. Михальченко, Г. Світа, Ю. Шемшученко, В. Шинкарук та деякі інші вітчизняні вчені.
Усвідомлення дослідниками нових реалій і відповідних їм завдань, відмова від догм і стереотипів у галузі оцінки ролі сучасного громадянського суспільства і правової держави в життєдіяльності людини сприяли створенню новітніх теоретичних моделей в політичній науці.
Вчені протягом 1990-1995 років розробили і запропонували суспільству модель, ідеологію формування громадянського суспільства в Україні, визначивши його як екстраординарну мету [59, с. 8].
Стосовно реалізації ідеї громадянського суспільства в Україні на практиці можна констатувати, що його формування поступово відбувається, і вже в перші роки незалежності були виявлені певні тенденції.
По-перше, ідея формування громадянського суспільства знаходить послідовне законодавче закріплення. Передбачалося, що й подальший розвиток громадянського суспільства і правової держави буде знаходити місце в концептуальній і законодавчій діяльності держави.
По-друге, саме необхідність формування громадянського суспільства (як один із багатьох факторів сьогодення) спричинила тяжіння України до цивілізованого співробітництва з європейським співтовариством. Упровадження спільних проектів має призвести до взаємозбагачення всіх сторін, що входять до нього. Україна ж реально має шанс збагатитися накопиченим досвідом щодо формування конкретних інститутів майбутнього розвиненого громадянського суспільства.
По-третє, основною рисою громадянського суспільства стала наявність розгалуженої системи громадських організацій. Набувала поширення тенденція їх участі в управлінні різними сферами громадського життя і впливу на державну політику. В Україні в 1996 році діяло вже понад 5 тисяч громадських організації, які допомагали громадянам реалізувати свої політичні або суспільні інтереси, шукали шляхи розв'язання проблем, стримували суспільство від конфронтації. Але не всі вони вміли робити це належним чином. У більшості випадків громадяни вирішували нагальні проблеми в державних структурах замість того, щоб іти до громадських організацій і робити спільними зусиллями свої справи. Не всі політичні партії спроможні були взяти на себе відповідальність за реалізацію інтересів громадян перед владою.
По-четверте, дедалі зростав чинник вагомості самого громадянина в формуванні основ кращого життя. Минув той час, коли населення країни покладало надію лише на державу. Люди змінилися. Певна частина перестала довіряти владним структурам і політичним організаціям. За даними соціологічних досліджень, проведених в 1991-1994 роках, на самих себе покладалося від 85 до 90% мешканців України [68, с. 45]. Така ж ситуація спостерігалася і в 1995 році, до прийняття нової Конституції України. Вчені висловлювали сподівання на те, що це шлях до усвідомлення в собі громадянина. А з цієї відмітки, як відомо, розпочинається шлях до громадянського суспільства. Воно, як засвідчує досвід країн сталої демократії, ефективніше регулює власні справи і потребує менше уряду.
На нашу думку, процес формування громадянського суспільства і соціальної, демократичної, правової держави відбувається одночасно, це єдиний цілісний багатоступеневий соціальний механізм, який віддає пріоритет особистості, гарантує здійснення її прав і свобод. Сутність громадянського суспільства полягає в тому, що це відкрите суспільство громадян із гарантованим високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних можливостей і властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; це суспільство рівноправних громадян, незалежне від держави, але взаємодіюче з нею заради реалізації інтересів громадянського суспільства. Воно виступає базисом правової держави, ініціює в ній необхідні зміни [406, с. 79]. Посилюючи свою значимість, громадянське суспільство згодом забирає у держави невластиві їй функції і повніше реалізує інтереси громадян у власних надрах. Держава ж, зі свого боку, підсилює контрольні функції, забезпечує суспільство необхідними законами та гарантує їхнє виконання.
Згодом найширшого розповсюдження набуває ідея соціально-спрямованої держави, коли на політичну владу покладається не тільки забезпечення цілісності суспільства, безпеки, але й завдання щодо забезпечення необхідного рівня соціальних гарантій незахищеним верствам населення. За певних умов соціальна спрямованість набуває найголовнішого значення.
Подальший розвиток громадянського суспільства пов'язаний із становленням демократії. В умовах демократії держава перебуває під надійним контролем суспільства. Розвиток справжнього народовладдя - це і є формування громадянського суспільства. В демократичній державі громадянське суспільство передбачає якнайширшу підтримку всіма громадянами. Оскільки ж сам інститут громадянського суспільства створено з метою виявлення, захисту та реалізації існуючих інтересів, подолання конфліктів, досягнення консенсусу в суспільстві, то він також вимагає активної участі в його справах найширших верств громадян.
Громадянському суспільству в сучасній Україні має відповідати правова держава. В багатьох напрямах процеси формування цих двох феноменів співпали, стимулюючи одне одного. Відбувається й процес ствердження громадянського статусу всіх членів суспільства, рівних перед законами суспільства, рівних перед законами держави. Держава, в свою чергу, зміряє поведінку всіх своїх громадян загальною міркою, незалежно від їхньої соціальної, релігійної, професійної або інших ознак.