У цих умовах зростає роль громадських організацій, насамперед, молодіжних, які є важливим чинником соціалізації молодих людей. Вони сприяють їм у розкритті особистої індивідуальності, в пошуку можливих шляхів розвитку. Як свідчать дані соціологічних досліджень, досить значна частина молодіжних організацій займається вирішенням різноманітних соціальних, професійних, освітніх питань молоді, намагаючись забезпечити їй певний соціальний захист. Такий підхід був притаманний на всіх етапах розвитку молодіжного руху в незалежній Україні. У 1998 році з 66 Всеукраїнських молодіжних і дитячих організацій тією чи іншою мірою питаннями адаптації молоді займалися близько 40. Цей процес поглиблюється й нині [226, с. 24].
Отже, наявність спільноти, співпраця й конкуренція, цілеспрямованість, сторонній вплив, вибір, відданість, інформованість, пристрасть, стереотипи, стихійність як об'єктивні чинники мають великий вплив на політичну соціалізацію молоді.
Важливим фактором стабільності входження молоді в політику є консолідуюча ідея, якою може виступати стремління до демократичної системи цінностей, заснованої на політичному плюралізмі, вільній ринковій економіці та рівності громадян перед законом. Що стосується державницької ідеї, то на думку деяких учених, сьогодні в Україні немає конкретного чинника консолідації суспільства, мобілізації позитивної енергії людей, відсутній авторитет держави, політичних організацій тощо.
Надзвичайно важливу роль в процесі політичної соціалізації української молоді відіграють правові норми, перш за все, Конституція України, закони, які наділяють усіх громадян України значними особистими свободами, правами, обов'язками та передбачають відповідальність. Стимулюючи тим самим конкретні дії молодих людей, спрямовані на засвоєння політичних знань та умінь і підвищення політичної культури, державні правові норми стають важливим фактором політичної соціалізації.
Важливим чинником політичної соціалізації молодих людей є їхнє соціальне становище: належність до відповідних соціальних спільностей, пов'язані з цим матеріальний стан, рівень та стиль життя, норми поведінки тощо. Зрештою, визначальними чинниками політичної соціалізації на різних етапах формування і розвитку особи вважаються її соціальне походження, оточення та соціальне становище. Інакше кажучи, конкретні форми та види політичної соціалізації молоді визначаються різними групами чинників: зовнішніми та внутрішніми, об'єктивними та суб'єктивними, прямими або цілеспрямованими, опосередкованими або стихійними, глибинними і поверховими, випадковими та закономірними, а також постійними й тимчасовими, політичними й неполітичними.
На даному етапі свого розвитку держава, на жаль, втрачає власні функції соціалізації. Її, здебільшого, привласнили інші інститути суспільства, які здійснюють опосередковану або стихійну соціалізацію. Вплив мікросередовища - сім'ї, школи, кола формального й неформального спілкування, окремих осіб виявився сильнішим і більш привабливим для молоді. За цих умов потрібні політична освіта і виховання. Бажано, щоб їхні сутнісні підходи йшли у руслі загальноцивілізаційних норм та на основі чинного законодавства.
Суттєву роль у молодіжному середовищі відіграють неформальні групи та молодіжна субкультура в цілому. Соціологічні дані Українського Інституту соціальних досліджень свідчать, що з багатьох чинників соціалізації частіше всього молоді респонденти вказують сім'ю (92%) і друзів (87%), що не завжди в політичній практиці підтверджується. Найбільш достеменним виглядає те, що майже третина опитаних не могли назвати нікого, хто, на їхню думку, істотно вплинув би на формування політичної свідомості [336, с. 70]. Це свідчить про тяжкі наслідки тотальної ідеологізації й політизації, коли спостерігалася стагнація найважливіших соціально-політичних інститутів.
Але процес політичної соціалізації молоді залежить не тільки від тієї об'єктивної ситуації, у якій розвивається процес. Цей фактор є вирішальним, але не єдиним. Велике значення мають фактори суб'єктивного характеру, зокрема, інститути політичної системи, національні та соціальні групи, неформальні об'єднання, під впливом яких відбувається соціалізація особистості, а також чинники, що характеризують механізм світосприймання, аналізу та прийняття рішень тощо. Останні охоплюють потреби, інтереси, духовні цінності, індивідуальні психологічні якості людини.
У науковій літературі до суб'єктивних чинників стабільного розвитку політичної соціалізації відносять, перш за все, соціально-економічний стан людини. Значно зросли потреби молоді, якісно змінилися її уявлення про гідний рівень і стиль життя. Багато молодих людей прагне мати власні джерела прибутків. Проте, як засвідчують систематичні зрізи соціологічних досліджень, загальний рівень соціального самопочуття молоді залишається на досить низькому рівні, кількісне значення якого вказує на перевагу негативних оцінок достатності основних соціальних благ. Понад 40% молоді постійно оцінює своє матеріальне становище як дуже низьке, низьке й нижче за середнє. Хоча молоді люди дедалі відчувають себе більш упевнено, ніж покоління людей середнього та старшого віку, однак тривожною є відносно низька оцінка, яка надається чесній та сумлінній праці, можливостям працевлаштування з огляду на засоби життєвого просування, на які орієнтується молодь [251, с. 10].
На процес політичної соціалізації також мають суттєвий вплив власне політичні чинники. Залежно від сили дії, їх можна розподілити на головні (глибинні), які справляють найбільший вплив, і другорядні (поверхові), які менш важливі. Так, глибинні чинники впливають на найсуттєвіші зміни у політичних процесах, їхні найважливіші показники й характеристики. Поверхові ж торкаються лише окремих аспектів політичних процесів. Виділення чинників політичної соціалізації має відносний характер. В одній ситуації вони відіграють важливу роль, в іншій - можуть не відігравати жодної. Нові чинники політичної соціалізації породжує, в першу чергу, діяльність політичних суб'єктів. Тому саме люди, їхні ідеї й уподобання, мрії, потреби, інтереси і взагалі будь-які властивості виступають головними спонуками до політики. Прикладом постійно діючих чинників може служити соціально-економічний стан суспільства.
Більшість досліджень доводять, що позитивне ставлення до обраних президентів і урядовців, набуте в дитинстві, з'являється згодом і продиктоване партійною ідентифікацією. Вважають, що перші досвіди політичної соціалізації - найглибші. Вплив первинних чинників завжди є вирішальним. Американський політолог Кеннет Превітт в своїй роботі «Політична соціалізація» виокремлює три типи таких впливів. По-перше, це вплив подій, які суттєво позначаються на житті всього суспільства. Це, наприклад, війна, революція тощо. Так, «помаранчева революція» в Україні призвела до зміни політичного життя, вплинула на політичну активність усіх верств населення. По-друге, політична соціалізація визначається подіями, які зачіпають не все суспільство, а лише ту групу, до якої належить політичний суб'єкт. Так, у США в 60-х роках ХХ століття сформувалась специфічна група молоді, яка брала активну участь в антивоєнному русі та в боротьбі за громадянські права. Сучасні українські студенти також, як і їхні однолітки 60-х років, перебувають у стані «психологічної готовності до протесту», який періодично виливається в акції непокори владі й адміністрації навчальних закладів, чи навіть у зіткнення з органами правопорядку, як це було в Києві та Львові в 2001 році. По-третє, це події власної біографії. Вирішальними в політичній соціалізації можуть стати такі, що не мають безпосереднього відношення до політики. Це працевлаштування, весілля, народження дитини, військова служба тощо.
Як власне політичні виступають такі чинники, які визначають процес політичної соціалізації зсередини політичної системи: характер політичного режиму, зміст політичних норм, якість політичної інформації тощо. Основними їхніми характеристиками виступає політична компетентність та інформованість, яка проявляється в ставленні до виборів, рівні знань щодо виборчого законодавства та його проблем чи недоліків, спосіб одержання та збору електоральної інформації, рівень політичної довіри до органів влади, політичних партій і окремих лідерів.
Так, дані соціологічних досліджень свідчать про досить високий, напередодні виборів 2006 року, рівень готовності молоді щодо участі в них. Зокрема, 56% громадян віком 18-28 років планували «обов'язково» і 20% «радше за все» прийти на виборчі дільниці; лише 11% на момент опитування остаточно вирішили не брати участі у виборах. Реально у виборах 2006 року взяли участь 69% українських громадян, з них - молоді віком від 18 до 28 років, близько - 60%. Це майже цілком збігається із рівнем електоральної активності населення і, зокрема, участі молоді на попередніх парламентських виборах і є трохи нижчим за показник її участі у виборах Президента України, коли частка виборців серед молоді становила близько 70%. Загалом же рівень електоральної активності молоді у виборах 2006 року виявився дещо меншим за очікуваний. Переважна частина молодих виборців підтримала партії та блоки, чиї програми наголошують на цінностях вільного підприємництва та ринку, пріоритетності демократичних свобод [211]. Не другорядною є й політична визначеність, тобто самоідентифікація з політичною партією чи партійним блоком, участь у діяльності партій чи громадських об'єднань, використання різних форм впливу на політичні й соціальні процеси.
Політичні чинники виступають необхідними й суттєвими, стійкими й повторюваними зв'язками у процесі політичних відносин і діяльності, функціонуванні і розвитку політичного життя. Не можна не враховувати локальних умов зростання людської особистості в родині та найближчому оточенні. Саме через них відбувається процес засвоєння політичних ролей. Водночас інститути соціалізації (сім'я, школа, оточення) можуть діяти по-різному, дисонувати між собою. Виникає питання, чий внесок найважливіший, чий вплив найсильніший, що трапиться, якщо вони вступлять у конфлікт, тобто, як та в яких пропорціях вони взаємодіють між собою.
Важливим для політичної соціалізації є місце помешкання: селище, обласний центр, столиця. Чим вищий рівень урбанізації, тим швидше та ефективніше відбувається процес соціалізації. Надалі соціальне середовище буде впливати на формування родини, професійної кар'єри, стилю життя. Мешканці столиці дуже відрізняються від мешканців інших типів поселення. Розвиток соціальної сфери, розташування навчальних закладів, забезпечення житлом у різних типах поселення створюють нерівні можливості та умови життєдіяльності. Ці нерівні умови, в свою чергу, спричиняють диференціацію життєвих стратегії та життєвих шляхів з урахуванням і особливості праці людей в різних типах поселень. Тому не всі потенційно перспективні молоді люди можуть реалізувати себе в політичній сфері. Можна відзначити, що зафіксовані дистанції між досягнутими та наявними результатами різних галузей життєдіяльності, впливають і на самооцінку пройденого етапу життя [372, с. 72Ї79]. Важливо згадати актуальний фактор маргіналізації, коли людина раптово змінює своє соціальне середовище, відповідно відбувається злам в її політичних цінностях, орієнтаціях, однак згодом вона адаптується до запропонованих новим середовищем умов.
Серед перелічених вище неполітичних факторів слід назвати також цінності, установки та орієнтації індивіда в політиці, тобто те, що визначає політичну поведінку людини. Але їх можна віднести швидше за все до психологічних факторів. Наприклад, уявлення про державний лад, діяльність політичних партій, характер ідеології тощо. Політичні орієнтації є «продуктом» тих процесів у соціально-політичній психології, які визначають спрямованість суспільно-політичної поведінки людей. Вони становлять собою уявлення людей про відповідні до їхніх потреб цінності політичної діяльності і прийнятні для них засоби досягнення цілей [79, с. 287].
Важливе значення для формування політичної культури молоді мали сучасні процеси розробки, прийняття і реалізації нової Конституції України. Слід зазначити, що цей процес був довготривалим і супроводжувався обговоренням, у ході якого виявилися різні підходи до окремих положень Конституції. Зокрема, активно дебатувалися питання про назву нашої держави (Україна, Республіка Україна, Українська радянська республіка), про форму державного правління (президентська або парламентська), про структуру Верховної Ради (одно - чи двопалатна), про місце і призначення прокуратури, Рад народних депутатів у системі органів державної влади, про необхідність відмови від імперативних депутатських мандатів, гостро стало питання розподілу влади та інші. З метою широкої і всебічної апробації розробленого проекту Конституції, Президія Верховної Ради Української РСР прийняла постанову від 18 березня 1991 р. «Про проведення республіканської конференції на тему «Концепція і принципи нової Конституції Української РСР», яка виробила ряд цікавих і конкретних рекомендацій. Таке широке обговорення, суттєві законодавчі новели, які відбилися на сутності багатопартійності (ст. 15, 36), соціального партнерства (ст. 44), проведення зборів, мітингів, демонстрацій (ст. 39), не могли не позначитися на політичній соціалізації молоді. Цей чинник має велике історико-політичне значення, він спричинив появу нових форм політичної соціалізації.
Не менш важливе значення в політичній соціалізації має геополітичний чинник. Події і явища кінця XX ст. виявилися в тому, що сталися кардинальні зміни в геополітичній ситуації у світі. У новому геополітичному просторі кінця XX ст. з'явився ряд нових держав, серед них - Україна. Як новостворена держава, Україна відразу засвідчила прагнення віднайти свою геополітичну ідентичність, усвідомити себе в глобальному цивілізаційному контексті, визначитися з власними пріоритетами, національними інтересами, виробити стратегію й тактику їхньої реалізації.