Схожість основних функцій України і багатьох існуючих нині держав свідчить про зближення їхньої соціальної сутності і про втілення у сучасні міжнародні відносини нового політичного мислення, про посилення взаємозалежності всіх країн, про об`єктивно зумовлену поступову консолідацію зусиль більшості народів світу у розв`язанні серйозних глобальних проблем. Так людство поступово здійснює поворот до цивілізованих форм свого існування, до цивілізації нового типу.
Досвід демократичних країн свідчить про те, що громадянське суспільство має значний стабілізуючий потенціал, який забезпечується можливістю формувати гнучкі спеціалізовані зв'язки між своїми організаційними структурами й інститутами держави, які стають ефективними комунікативними інструментами, що допомагають своєчасно виявляти і вирішувати проблеми політичного управління. Також, залучення інститутів громадянського суспільства до політичного процесу в якості суб'єктів альтернативних державним політичним інститутам сприяє створенню нових, більш надійних механізмів реалізації демократичного розвитку. Включення широкої громадськості до процесу підготовки та прийняття політичних рішень, контроль за їхньою реалізацією, альтернативні ініціативи - це шлях до стабільної демократії і партнерських відносин держави та громадянського сектора. Активізація останнього потребує не лише наявності конституційно закріплених прав і свобод та демократично сформованих політичних інститутів, але й різноманітних форм і засобів впливу громадянського суспільства на діяльність органів влади.
Стабільна демократія може успішно функціонувати лише там, де суспільство перетворюється із «суспільства спостерігачів» на «суспільство участі». В більшості демократичних теорій участь розглядається як дієвий засіб розширення громадянської ініціативи та творчості, обмеження влади еліти й бюрократії; як діяльність, що сприяє гармонізації суспільно-політичних відносин і розвитку людини й держави.
Корисним з точки зору виявлення стабілізуючого потенціалу є досвід громадянського суспільства Сполучених Штатів Америки. В цій країні форми участі громадянського суспільства знайшли своє застосування у вмінні громадян об'єднуватися з метою консолідації громадських зусиль для вирішення різноманітних питань у сферах, де держава не задовольняє їхні інтереси. Американці об'єднуються в комітети та інші структури для того, щоб організувати святкування, заснувати школи, побудувати готелі, їдальні, здійснити церковні видання, поширювати книги, посилати місіонерів до інших країн. Ця особливість американського громадянського суспільства була відмічена свого часу французьким ученим Алексісом де Токвілем: «Вони зводять лікарні, в'язниці, школи. Коли мова йде про те, щоб відкрити істину, або викликати емоції, вони об'єднуються в асоціації. І там, де у Франції на чолі всякого нового почину ви бачите представника уряду, а в Англії - представника знаті, будьте впевнені, що в США ви побачите який-небудь комітет» [355, c. 378].
Не випадково США в цьому плані лідирує. Так, на початку 2000 року в країні зареєстровано понад 1 млн. 300 тис. громадських організацій. Організації громадянського суспільства є важливою складовою національних політико-економічних відносин, вони допомагають державі у створенні додаткових робочих місць, виробляють продукцію і надають важливі послуги. Значну роль вони відіграють у сфері освіти, у просвітництві населення, в організації життя місцевих громад, забезпечуючи соціальні послуги, реабілітацію, захист навколишнього середовища, культуру й мистецтво, економічний розвиток тощо.
Такий широкий і активний розвиток громадянського суспільства зробив державу багатшою, а політичну ситуацію - стабільною. Так, у 2006 році прибуток громадських організацій США, враховуючи оплату праці співробітників й оцінку вартості праці добровольців, склав близько 315 млрд. дол., що становило 6,8% у долі валового національного продукту. Зайнятість населення в добродійних організаціях та організаціях соціального захисту становила 10,4% від загальної зайнятості, а сукупна заробітна платня - 7,8% від заробітку всіх працюючих [275, с. 142-143]. Громадські організації США здійснюють менеджмент клінік, лікарень, різних освітніх установ і дослідницьких інститутів, галерей, музеїв, театрів. У їхньому веденні знаходяться кризові центри. Типовими видами діяльності громадських організацій є охорона навколишнього середовища, підтримка і збереження історичної спадщини, управління бібліотеками, надання соціальних послуг і сприяння розвитку громад тощо. До списку десяти найбільш впливових за останні роки громадських організацій США відносять Раду населення, Національну Раду (YMCA), Фонд навчання громадян США, Міжнародний комітет з надзвичайних ситуацій, Американський червоний хрест, Волонтерів Америки, організацію «Всесвітнє спостереження», організацію «Міжнародна карта», Національну асоціацію обміну ресурсами, Національну федерацію дикої природи [118, с. 40].
Із назви цих організацій стає зрозумілим і напрям їхньої діяльності, і масштаб впливу кожної організації. Організації громадянського суспільства Сполучених Штатів Америки є могутнім чинником Community Economic Development, що дослівно перекладається як «Суспільний економічний розвиток» або як «Економічний розвиток громади». Роль таких структур у соціально-економічному розвитку регіону, міста, міського району або іншої територіальної одиниці полягає в створенні у межах території amenity, «соціальної зручності». Кожний регіон пропонує свій набір послуг, включаючи можливості отримання освіти, якість і доступність у сфері охорони здоров'я, бібліотечній та інших. Залежно від набору послуг, бізнесмени і представники громад приймають рішення про створення в регіоні умов для комфортного життя або розміщення бізнесу. Пріоритет завжди надається більш перспективному сектору, а якість та ефективність послуг визначається діяльністю громадських організацій.
Показово, що в США в середньому частка структур громадянського суспільства в наданні соціальних послуг населенню більша, ніж частка держави або бізнесу. Державна частка переважає тільки у галузі послуг, пов'язаних із забезпеченням житла і питаннями територіальної цілісності громад. У таких сферах, як соціальне консультування, обслуговування населення, питання зайнятості, охорона здоров'я, культура і мистецтво домінують громадські організації. Це свідчить про значну роль громадських структур майже в усіх сферах життєдіяльності американського суспільства. Вони виступають міцним підґрунтям і для стабільного політичного життя.
На нашу думку, функціональності громадянського суспільства в Сполучених Штатах Америки сприяє підтримка громадянами та державою делегування добродійним організаціям деяких видів соціального обслуговування, особливо там, де вони надають їх дешевше й ефективніше, ніж відповідні державні служби. Це свідчить про відсутність корупції та прозорість суспільно-політичних процедур.
Таким чином, вирішальною передумовою активізації інститутів громадянського суспільства має бути переконання громадян у можливості їхнього ефективного використання для відстоювання власних інтересів. Воно базується на основі оцінки громадянами ефективності інститутів громадянського суспільства. Масова свідомість не оперує чітко визначеними оціночними критеріями та індикаторами. Адекватне уявлення про таку оцінку можна здобути за двома основними показниками. Це, безперечно, рівень довіри громадян до інститутів громадянського суспільства та ступінь безпосереднього залучення громадян до їхньої діяльності.
Достатньо наочно застосування такої моделі у демократичних країнах можна продемонструвати на прикладі процесу прийняття у Сполучених Штатах Америки так званого федерального «Закону Меган», який демонструє можливості та ефективність правозахисного громадського руху. В 1994 році громадськість Америки була шокована випадком, що мав місце з семирічною Меган Канка в штаті Нью-Джерсі. Дівчинку вбив сусід, який раніше вже був засуджений за злочини проти дітей. При цьому батьки дівчинки не знали про його минуле, а отже не мали можливості попередити трагедію.
У результаті громадської кампанії, яку було розгорнуто в Нью-Джерсі, а потім і по всій країні під гаслом «Право знати», в жовтні 1994 року в цьому штаті, а потім і в багатьох інших, було прийнято акти, що отримали назву «Законів Меган». На базі цих законів місцеві громади отримали можливість бути проінформованими щодо поселення на їх території звільнених злочинців.
Уже в травні 1997 року президентом США був підписаний федеральний «Закон Меган». Це відбулося після закінчення широких громадських обговорень на рівні штатів та федерації, висновків компетентних органів щодо конституційності запропонованих положень [358, с. 249-250].
Таким чином, наведений приклад взаємодії громадянського суспільства та держави демонструє можливі варіанти їхнього ефективного співробітництва. Так, на громадському рівні було визначено та сформульовано проблему відсутності у громадськості інформації про потенційно небезпечних членів суспільства, започатковано правозахисний рух, метою якого було отримання відповідного права громадою; на регіональному рівні відбулося остаточне визначення сутності суспільної вимоги, прийняття нормативних документів регіонального значення та підготовка проектів відповідних загальнодержавних нормативних актів; нарешті, на державному рівні було остаточно сформульовано доповнення до законодавства, проведено їхній аналіз на предмет відповідності конституційним нормам, політичний курс держави було уточнено відповідно до соціальної ініціативи. Нелінійнійсть та динамічність процесу взаємодії в даному випадку полягає в тому, що ефективність виконання норм нового закону багато у чому забезпечується подальшою участю в ньому громадських організацій, які ініціювали його прийняття. Крім того, саме ці структури, в разі необхідності, ініціюють його вдосконалення.
Ще Карл Поппер писав: «Демократичні інститути не можуть поліпшуватися самі, поліпшення названих залежить від нас самих. Проблема поліпшення демократичних інститутів - це завжди проблема, що постає перед особистостями, а не перед інститутами» [274, с. 167].
Слід цілком погодитися з видатним ученим у тому, що головною проблемою взаємодії на громадському рівні слід вважати відсутність достатнього ступеню активності та індивідуальної ініціативності. Переважна більшість громадян України ніколи не створювали організації громадянського суспільства і мають споживацьке ставлення до них. Громадяни не хочуть усвідомлювати, що організації громадянського суспільства мають створюватися саме ними для вирішення власних проблем, і очікують, що існуючі організації повинні вирішити їхні проблеми. Громадянське суспільство ще не стало елементом звичайного людського життя громадян.
І навпаки, досвід специфіки функціонування громадських організацій в США демонструє для інших держав, і у першу чергу для України, важливість громадянського суспільства, його залученість майже в усіх сферах, що сприяє створенню ефективного механізму підтримки стабільності політичної системи цієї держави. Політична система США, яка заснована на суспільному договорі влади з громадянами, має від цього додаткові механізми самозбереження.
Значний дослідницький інтерес представляє і така форма громадської участі як громадський контроль. Наприклад, муніципальне законодавство канадського штату Саскачеван містить ряд вимог до муніципалітетів, що стосуються їхньої підзвітності перед громадськістю та залучення громадян до процесів ухвалення рішень. Обов'язкові громадські слухання на муніципальному рівні з питань планування розвитку є в Канаді звичайною справою. Громадяни знають про те, що відбувається, та беруть безпосередню участь у процесі управління. Усі муніципалітети зобов'язані проводити відкриті для громадськості засідання, а звіти і накази комітетів набувають чинності шляхом ухвалення на відкритому засіданні ради. Громадські слухання в цьому канадському штаті мають форму діалогу з громадянами, а роль представників громадян та їхніх груп виконують треті особи. Важливою демократичною нормою, що сприяє стабільності, є результати громадських консультацій, які публікуються як офіційний звіт, який подається до органу, що ухвалює рішення і стає доступним для широкої громадськості [205, с. 48-49].
Цікавим є досвід Канади і в реалізації проекту «Ініціатива громадського сектору». Цей проект сприяє встановленню партнерства між громадським сектором і урядом з метою зміцнення потенціалу громадянського суспільства й удосконалення співпраці між громадським сектором і федеральним урядом. Головними напрямами цього проекту є розробка рамкової угоди, яка визначає бачення і принципи відносин між неприбутковим сектором і федеральним урядом в новому сторіччі; інформаційні технології та менеджмент інформації, завдяки чому підвищується доступ до технологічних нововведень; інформування широкої громадськості про значущість громадського сектора; розвиток організаційного і професійного потенціалу організацій громадянського суспільства; вдосконалення регулятивної бази тощо.
Ще одним дієвим механізмом громадського контролю у демократичних країнах є громадські ради. Вони становлять собою реальну силу, що виражає позицію громадськості та забезпечує прозорість роботи державних інститутів. Завдяки зусиллям громадських рад робота державних структур усіх рівнів стає більш ефективною, дедалі більше громадян залучаються до їхньої роботи. Є чимало прикладів, коли громадські ради виконують функції громадської експертизи та громадського контролю за діяльністю органів влади у деяких сферах суспільства. Прикладом ради, яка здійснює громадську експертизу, є рада у штаті Техас США. Прикладом громадських рад з контрольними повноваженнями є Наглядові комітети Болівії, які здійснюють контроль за використанням муніципальних ресурсів.