Материал: Posobie_Semenovoi_E_D

Аналіз ризику можна здійснювати також з точки зору можливих (ймовірних) збитків, що є характерними для будь-якого об’єкта (проекту). Для здійснення цього аналізу вводиться поняття областей (зон) ризику. Вони зображені на рис. 6.1 (3, с. 35).

Рис. 6.1. Схема зон ризику

1.Безризикова зона – це область, у якій збитки не очікуються. Їй відповідають нульові збитки чи перевищення прибутку над сподіваним значенням. Ця область – область виграшу підприємця.

2.Зона допустимого ризику – це область, у межах якої зберігається економічна доцільність підприємницької діяльності, тобто збитки можуть мати місце, але вони менші сподіваного прибутку від підприємницької діяльності.

3.Зона критичного ризику – це область, де є наявною можливість збитків, які перевищують величину (обсяг) очікуваних прибутків аж до величини повної обчисленої (розрахункової) виручки від підприємницької діяльності. Величина можливих (ймовірних) збитків у цій зоні перевищує сподіваний прибуток і може призвести до втрати всіх коштів, вкладених підприємцем у справу.

4.Зона катастрофічного ризику – це область можливих збитків, які за своєю величиною (обсягом) перевершують критичний рівень і можуть досягати величини (обсягу) майнового стану підприємця. Катастрофічний ризик може призвести до краху, банкрутства компанії (фірми). До категорії катастрофічного ризику слід віднести також ризик, пов’язаний з безпосередньою загрозою для життя чи екологічною катастрофою.

127

Найбільш повне уявлення про ризик дає крива щільності розподілу ймовірності збитків (крива ризику). Вона зображена на рис. 6.2 (3, с. 36).

Рис. 6.2. Крива щільності розподілу ймовірності збитків (крива ризику)

На рисунках 6.1 та 6.2 позначено найбільш характерні точки щодо величини можливих збитків:

Х* – точка, що відповідає величині найбільш ймовірного (модального) рівня збитків; Хдп – точка, що відповідає величині можливих збитків, за розмірами рівній

величині очікуваного (розрахункового) прибутку. Точки Х = 0 та Х = Хдп визначають межі зони допустимого ризику; Хкр – точка, що відповідає величині збитків, за розмірами рівній величині повної

розрахункової суми виручки. Точки Х = Хдп та Х= Хкр визначають межі зони критичного ризику; Хкт – точка, що відповідає величині збитків, за розмірами рівній величині усього

майна підприємця. Точки Х = Хкр та Х = Хкт визначають межі зони катастрофічного ризику.

128

Під час побудови кривої ризику приймають такі гіпотези.

1.Ймовірність нульових збитків (можливість їх уникнути) практично дорівнює нулю, оскільки мінімальні збитки завжди мають місце.

2.Ймовірність виключно великих збитків практично дорівнює нулю, оскільки реальні збитки (у більшості випадків) мають верхню межу.

3.Існує максимальна щільність ймовірності певного рівня збитків, оскільки цілком природно допустити, що якийсь певний рівень збитків виявиться найбільш ймовірним.

4.Функція щільності розподілу ймовірності f(x) є неперервною, зростаючою від нуля до свого максимуму та спадаючою в міру подальшого збільшення рівня можливих збитків. Припущення про неперервність й монотонність кривої щільності розподілу ймовірності настання тих чи інших збитків є дещо умовним, оскільки збитки можуть мати дискретний характер (бути дискретною випадковою величиною), але в цілому таке припущення є цілком природним.

6.3Методи кількісної оцінки підприємницьких ризиків

Унауковій та спеціальній літературі розглянуто безліч методів кількісної оцінки ступеня ризику на підприємстві, але практичного застосування набули такі методи, як статистичний, метод експертних оцінок, метод використання аналогів, аналітичний метод, метод аналізу доцільності витрат.

Статистичний метод – це розрахунок ймовірностей виникнення втрат на основі аналізу всіх наявних статистичних даних, які стосуються результативності здійснення визначених операцій. Цей метод використовується за стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємства. Сутність статистичного методу базується на теорії ймовірностей розподілу випадкових величин. Маючи достатньо інформації про реалізацію визначених видів ризику в минулих періодах для конкретних видів підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання здатен оцінити ймовірність реалізації їх у майбутньому.

129

При використанні цього методу ступінь ризику (ймовірність настання витрат, тобто ймовірність його реалізації, а також розмір можливих спричинених ним збитків) виражається через величину середньоквадратичного відхилення результату від очікуваної величини та коефіцієнта варіації (сутність та методику розрахунку цих показників було наведено в таблиці 6.1).

Експертний метод (метод експертних оцінок) економісти почали застосовувати одним з перших. Його перевагою є те, що він дозволяє визначити ступінь ризику за браку статистичної інформації в минулому періоді, або коли проводиться оцінка ризиків напряму підприємницької діяльності, що не має аналогів, а це, як правило, також не дає можливості аналізувати минулі показники. Він вважається більш суб’єктивним, порівняно з іншими методами.

Експертні методи засновані на опитуваннях кваліфікованих спеціалістів (штатні фахівці підприємства та запрошені) і подальшій математичній обробці результатів опитування. Експерти дають бальні оцінки щодо ймовірності виникнення того або іншого виду ризику, а також ступеня його впливу на діяльність підприємства. Головна умова досконалої експертної оцінки – недопущення впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура). Експертні методи широко застосовуються для визначення рівня ймовірності виникнення інфляційного, інвестиційного, валютного ризиків.

Метод аналогів використовують у тому випадку, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Сутність цього методу полягає в тому, що під час аналізу ступеня ризику певного напряму діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів у минулому. За цим методом оцінка ймовірності втрат виконується у послідовності, що передбачає:

- проведення аналізу минулих факторів ризику на основі різноманітних інформаційних джерел (звіти компаній про їхню діяльність за попередні роки; інформація, що поширюється державними організаціями; дані страхових компаній);

- обробку здобутих даних для виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності та врахуванням потенційних ризиків.

130

Аналітичний метод оцінювання ризику є комбінацією статистичного оцінювання і принципів експертного аналізу. Його виконують у декілька етапів.

1.Здійснюється загальна оцінка економічної ефективності обраного напряму, стосовно якого проводиться оцінка конкретного напряму підприємницької діяльності; здійснюється відбір факторів та розрахунок ключового параметра.

2.Побудова діаграми залежності обраних результативних показників від величини вихідних параметрів.

3.Визначення критичних значень ключових параметрів (точка беззбитковості, межа безпеки, мінімальна норма чи маса прибутку тощо).

4.Визначення можливих способів підвищення ефективності та стабільності роботи підприємства з огляду на отримані критичні значення параметрів та факторів, які впливають на них.

Метод аналізу доцільності витрат має найбільше практичне застосування й орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику. Перевитрата коштів може бути спричинена одним з чотирьох основних факторів або їх комбінацією: початковою недооцінкою вартості; зміною меж проектування; різницею в продуктивності; збільшенням початкової вартості. Ці фактори можуть бути деталізовані. На основі типового переліку складають контрольний перелік для конкретного заходу (проекту) або його елементів.

У зв’язку з цим необхідно враховувати три показники фінансової стійкості підприємства для визначення ризику фінансових коштів.

1)надлишок (+) або нестача (– ) власних коштів;

2)надлишок (+) або нестача (–) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат;

3)надлишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат.

Розрахунок цих показників дає можливість визначити сферу фінансової

стійкості підприємства та ступінь ризикованості.

Переваги та недоліки розглянутих методів наведено в таблиці 6.2.

131