Розділ 1. Сутнісна характеристика господарських рішень
1.1 Господарські рішення та їх види
Функціонуючи в умовах ринку, суб’єкт господарювання в кожний момент часу поставлений в умови, коли від нього вимагається прийняти певне рішення: розробити шлях досягнення певної мети. І оскільки детермінованих ситуацій в економіці практично не існує, такий підприємець не може на 100% бути впевненим, що обраний ним шлях приведе до поставленої мети, тобто підприємець постійно стикається із ситуацією невизначеності.
При цьому досягнення високих результатів діяльності підприємства значною мірою залежить від того, наскільки раціональним є прийняте господарське рішення. Тому необхідно правильно розуміти сутність господарських рішень, знати основні наукові прийоми і методи їх розробки.
Прийняття господарського рішення – це складний процес, і для досягнення результату воно повинно містити систему взаємопов’язаних між собою елементів:
1)постановку мети;
2)планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення;
3)розподіл часу, ресурсів;
4)дій, необхідних для вирішення завдання;
5)мотивацію чи спонукання до дій;
6)координацію та регулювання процесу;
7)здійснення обліку й контролю результатів.
Таким чином, господарське рішення (ГР) – це вибір альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства та його економічне обґрунтування за результатами аналізу, прогнозування, оптимізації.
Господарське рішення характеризують такі ознаки:
1)можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);
7
2)наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);
3)необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки вона формує рішення через боротьбу думок і мотивів.
Існування рішення як такого передбачає наявність певних компонентів:
1)об’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому);
2)об’єкта-виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому);
3)предмета рішення;
4)мети й причини розробки рішення.
Сутність господарських рішень виявляється в різних, але взаємопов'язаних аспектах. До основних з них відносяться: методологічні, організаційні, економічні, технологічні, соціально-психологічні та правові.
Організаційна сутність відображає стан та перспективи розвитку організаційної та функціональної структури органів управління, розташування та порядок функціонування осіб, які приймають рішення (як органів управління), в системі управління на різних ієрархічних рівнях. Вона включає в себе також визначення шляхів удосконалення організації прийняття рішень та методів дослідження виникаючих при цьому проблем.
Економічна сутність показує дію економічних чинників на ефективність існуючих і розроблюваних систем прийняття рішень, вплив їх економічної ефективності на економічну підготовку персоналу управління, вдосконалення організаційних форм і методів прийняття рішень на новій технічній базі.
Технологічна сутність визначає рівень використовуваних і розроблюваних технологій прийняття рішення в управлінні, перспективи розвитку автоматизованих і людино-машинних систем їх прийняття.
Соціально-психологічна сутність ілюструє різні сторони діяльності людей у процесі прийняття рішення. До них відносяться вдосконалення структури внутрішньоколективних зв'язків, вивчення поведінки особистості в колективі і взаємовідносин його членів у процесі прийняття рішення.
8
Правова сутність відображає відносини між різними ієрархічними рівнями системи управління і окремими посадовими особами в підготовці прийняття рішення. Правові норми повинні бути закладені в основу організації управлінської діяльності.
Господарські рішення класифікують за багатьма ознаками. Класифікації господарських рішень за основними класифікаційними ознаками наведено в таблиці 1.1 [10, с. 9].
|
|
Таблиця 1.1 |
КЛАСИФІКАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ |
||
|
|
|
Ознаки |
|
Види господарських рішень |
За ступенем |
— |
прийняті в умовах визначеності; |
невизначеності (повноти |
— |
прийняті в умовах невизначеності; |
інформації) |
— |
прийняті в умовах ризику |
За метою |
— |
комерційні; |
|
— |
некомерційні |
За типом застосовуваних |
— |
автоматичні (прийняті миттєво: питання- |
критеріїв і часу |
відповідь); |
|
(швидкості) вирішення |
— |
бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); |
завдань |
— |
експрес-рішення – приймаються протягом кіль- |
|
кох годин; |
|
|
— |
лонгіровані – вироблення рішень впродовж |
|
тижнів і місяців |
|
За сферою дії |
— |
технічні (приймаються з приводу об’єктивних |
|
факторів діяльності – використання устаткування, |
|
|
технологій тощо); |
|
|
— економічні (пов’язані з витратами підприємства |
|
|
й зумовлені ними); |
|
|
— |
соціальні (приймаються стосовно умов праці |
|
персоналу, її оплати, пільг, гарантій) |
|
За рівнем управління |
— |
прийняті на вищому рівні; |
|
— прийняті на середньому рівні; |
|
|
— прийняті на нижчому рівні |
|
За масштабністю |
— |
комплексні; |
|
— |
часткові |
За організацією розробки |
— |
колегіальні; |
|
— |
корпоративні; |
|
— |
індивідуальні; |
|
— |
змішані |
За кількістю цілей |
— |
одноцільові; |
|
— |
багатоцільові |
9
|
|
|
|
|
Продовження таблиці 1.1 |
||
|
|
|
|||||
За терміном дії |
— |
стратегічні (розробляються на тривалий термін |
|||||
|
(5-10 років) з охопленням ключових елементів |
||||||
|
підприємства (ресурси, структура виробництва |
||||||
|
тощо)); |
|
|
|
|
|
|
|
— тактичні (розробляються на 1-3 роки з |
||||||
|
охопленням частини ключових елементів); |
|
|||||
|
— оперативні (короткострокові рішення, які |
||||||
|
розробляються в разі виникнення ситуацій, що |
||||||
|
заважають реалізації тактичних рішень) |
|
|||||
За часом дії |
— |
тривалої дії; |
|
|
|
|
|
|
— |
разові; |
|
|
|
|
|
|
— |
неперервної дії; |
|
|
|
||
|
— для розв’язання певних завдань |
|
|||||
За ознакою управлінських |
— |
рішення функції планування; |
|
||||
функцій |
— |
рішення функції організаційної діяльності; |
|||||
|
— рішення функції мотивації учасників; |
|
|||||
|
— |
рішення функції контролю |
|
||||
За прогнозованою |
— |
ординарні |
– |
за |
яких |
ефективність |
витрат |
ефективністю |
ресурсів на |
одиницю отриманого результату |
|||||
|
відповідає нормам і нормативам, прийнятим для |
||||||
|
даної галузі, напряму діяльності; |
|
|||||
|
— |
синергічні |
– |
за |
яких |
ефективність |
витрат |
|
ресурсів на одиницю здобутого ефекту різко |
||||||
|
зростає (ефект має яскраво виражений характер |
||||||
|
непропорційного зростання); |
|
|||||
|
— |
асинергічні |
– |
призводять |
до непропорційного |
||
|
зниження ефективності системи/операції |
|
|||||
За ознакою врахування |
— |
гнучкі, алгоритми реалізації яких уже під час |
|||||
або неврахування зміни |
прийняття рішень передбачають різні варіанти дій |
||||||
умов реалізації рішення |
залежно від умов; |
|
|
|
|||
|
— |
жорсткі (мають єдиний варіант реалізації за |
|||||
|
будь-яких умов або станів суб’єктів чи об’єктів) |
||||||
За тривалістю періоду |
— |
довгострокові (понад 5 років, прогнозні, |
|||||
реалізації |
зумовлені баченням майбутнього, що випливає з |
||||||
|
умов і потреб сьогодення); |
|
|
||||
|
— |
середньострокові (від одного року до 5-ти, |
|||||
|
відбиваються в обов’язкових для виконання |
||||||
|
планах і програмах, згідно з якими здійснюються |
||||||
|
конкретні практичні заходи); |
|
|||||
|
— |
короткострокові |
(до |
одного |
року, |
||
|
відображаються, як правило, в усних чи |
||||||
|
письмових |
|
наказах, |
розпорядженнях; |
|||
|
приймаються без попередньої підготовки) |
|
|||||
10
|
|
|
Продовження таблиці 1.1 |
|||
|
|
|
|
|
|
|
За рівнем прийняття |
— |
рішення організації в цілому; |
|
|
|
|
|
— |
рішення структурних підрозділів; |
|
|
||
|
— |
рішення функціональних служб; |
|
|
||
|
— |
рішення окремих працівників |
|
|
|
|
За ступенем |
— |
директивні; |
|
|
|
|
обов’язковості виконання |
— |
рекомендаційні |
(готуються |
органами |
ради |
|
|
(комітетами, комісіями); їх виконання бажане, але |
|||||
|
не обов’язкове, оскільки ті, кого ці рішення |
|||||
|
стосуються, не є підлеглими тих, хто їх приймає); |
|||||
|
— орієнтаційні (призначені для нижчих рівнів |
|||||
|
управління, що перебувають під значним впливом |
|||||
|
центру) |
|
|
|
|
|
За характером прийняття |
— |
вибіркові (стосуються одного чи кількох |
||||
|
близьких аспектів розглянутої проблеми); |
|
||||
|
— систематичні (охоплюють проблему в цілому, в |
|||||
|
усьому її різноманітті та взаємозв’язках) |
|
|
|||
За способом прийняття |
— |
консультативне (припускає, що особа, котра |
||||
|
його приймає остаточно, радиться з підлеглими, а |
|||||
|
потім, з урахуванням висловлених рекомендацій, |
|||||
|
робить власний вибір); |
|
|
|
||
|
— спільне (приймається в результаті взаємної |
|||||
|
згоди всіх учасників на основі консенсусу); |
|
||||
|
— парламентське (приймається в результаті |
|||||
|
взаємної згоди більшості осіб, які беруть участь у |
|||||
|
розробці рішення) |
|
|
|
|
|
З погляду принципового |
— |
безальтернативне |
(приймається |
в |
тому |
|
підходу до варіантності |
випадку, якщо все зрозуміло, |
та є тільки один |
||||
|
вихід (характерно для нескладних стандартних |
|||||
|
ситуацій)); |
|
|
|
|
|
|
— бінарне (має на увазі альтернативу); |
|
|
|||
|
— |
багатоваріантне (припускає можливість вибору |
||||
|
з досить великої кількості способів дії); |
|
|
|||
|
— |
інноваційне (приймається на основі штучного |
||||
|
комбінування окремих найбільш придатних і |
|||||
|
несуперечних один одному характеристик тих |
|||||
|
рішень, що були в цілому відхилені під час їх |
|||||
|
розробки) |
|
|
|
|
|
Під час прийняття будь-якого господарського рішення потрібно враховувати те, що господарське рішення має бути оптимальним і ефективним.
11