Таблиця 6.2
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ
Метод |
|
Переваги |
|
Недоліки |
||
Статистич- |
Можливість |
одержання |
Не аналізуються джерела |
|||
ний метод |
найбільш повної кількісної |
походження ризику (ризик |
||||
|
картини про рівень ризику. |
береться як цілісна величина), |
||||
|
|
|
|
|
|
тобто ігноруються мультискладові |
|
|
|
|
|
|
ризику. |
|
|
|
|
|
|
Необхідна наявність достатньо |
|
|
|
|
|
|
повної статистичної інформації. |
|
|
|
|
|
|
Невисока точність оцінки. |
Метод |
Можливість оцінки тих |
Отримані результати носять |
||||
експертних |
видів ризику, ймовірність |
суб’єктивний характер, що |
||||
оцінок |
генерації яких іншими |
|
зумовлює відсутність гарантій |
|||
|
методами оцінити |
|
|
ймовірності отримання незалежної |
||
|
неможливо. |
|
|
|
експертної оцінки |
|
|
Простота розрахунку. |
Невисока точність оцінки. |
||||
Метод |
Можливість |
використан- |
Ігнорування фактора постійно- |
|||
аналогів |
ня попереднього |
досвіду |
го розвитку будь-якої діяльності. |
|||
|
робіт через відсутність чіт- |
|
||||
|
кої бази порівняння, що не |
|
||||
|
відповідає сучасним |
вимо- |
|
|||
|
гам. |
|
|
|
|
|
Аналітичний |
Об’єднання |
факторного |
Значні витрати часу на |
|||
метод |
аналізу |
параметрів, |
які |
проведення досліджень і |
||
|
впливають на ризик, і вияв- |
можливість недооцінки окремих |
||||
|
лення |
можливих |
способів |
компонентів системи. |
||
|
зниження його ступеня. |
|
||||
Аналіз |
Можливість пошуку |
|
Не аналізуються джерела по- |
|||
доцільності |
шляхів зниження ризику |
ходження ризику (ризик береться |
||||
витрат |
через статтю витрат з |
|
як цілісна величина), тобто |
|||
|
максимальним ризиком. |
ігноруються мультискладові |
||||
|
|
|
|
|
|
ризику. |
Як було зазначено раніше, ризик і доход – дві взаємопов’язані категорії. Тому кількісна оцінка ризиків і факторів, які їх зумовлюють, може бути здійснена на основі аналізу варіабельності прибутку. У таблиці 6.3 наведено характеристику показників, необхідних для проведення аналізу варіабельності прибутку [10, с. 218].
132
|
Таблиця 6.3 |
ПОКАЗНИКИ АНАЛІЗУ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ ПРИБУТКУ |
|
|
|
Показник |
Методика розрахунку та характеристика |
Сила впливу |
Дія операційного (виробничого, господарського) важеля |
операційного |
проявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації |
(виробничого, |
продукції завжди породжує більш сильну зміну прибутку. Вона |
господар- |
вказує на ступінь підприємницького ризику, пов’язаного з кон- |
ського) |
кретним підприємством: чим більша сила впливу операційного ва- |
важеля |
желя, тим більший ризик зниження прибутку і виникнення збитків |
|
при зміні обсягу реалізації, тим більший підприємницький ризик. |
|
Сила операційного важеля розраховується за формулою: |
|
Сила впливу операційного важеля = Валова маржа / Прибуток |
|
= (Виручка від реалізації – Сумарні змінні витрати)/ Прибуток |
|
Операційний важіль буде сильніше діяти, коли: |
|
збільшуються постійні витрати і зменшується прибуток; |
|
підвищується питома вага постійних витрат у валовій маржі; |
|
знижується виручка від реалізації. |
Поріг |
Поріг рентабельності – виручка від реалізації продукції, за |
рентабельно- |
якої валової маржі в точності вистачає на покриття постійних |
сті |
витрат, і прибуток дорівнює нулю. Показник розраховується за |
|
формулою: |
|
Поріг рентабельності = Постійні витрати / Валова маржа у |
|
відносному вираженні до виручки |
|
При зростанні виручки від реалізації, якщо поріг |
|
рентабельності вже пройдено, сила дії операційного важеля |
|
зменшується: кожен відсоток приросту виручки дає все менший |
|
і менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка |
|
постійних витрат в їх загальній сумі знижується). На незначній |
|
відстані від порогу рентабельності сила впливу операційного |
|
важеля буде максимальною, а потім знову почне знижуватися. |
Точка |
Точка беззбитковості відповідає пороговому (критичному) |
беззбитково- |
значенню обсягу виробництва (в натуральних показниках) і |
сті |
розраховується за формулою: |
|
Порогова кількість товару = Поріг рентабельності даного |
|
товару / Ціна реалізації одиниці продукції = Постійні витрати |
|
/ (Ціна одиниці товару – Змінні витрати на одиницю товару) |
|
Концепція беззбитковості ведення господарства полягає у |
|
визначенні кількості одиниць продукції чи послуг, яку |
|
необхідно продати, щоб відшкодувати постійні витрати. |
Запас |
Запас фінансової стійкості показує, яке падіння виручки від |
фінансової |
реалізації здатне витримати підприємство без серйозної загрози |
стійкості |
для свого фінансового стану. |
|
|
133
|
Продовження таблиці 6.3 |
|
|
|
Сила операційного важеля тим нижча, чим вищий запас |
|
фінансової стійкості. Цей показник визначається за формулою: |
|
Запас фінансової стійкості = Виручка від реалізації продукції – |
|
Поріг рентабельності |
|
|
Сила впливу |
Ефект фінансового важеля – приріст до рентабельності власних |
фінансового |
коштів, що отримують через використання кредиту, не дивлячись |
важеля |
на платність останнього. Це зміна чистого прибутку на кожну |
|
звичайну акцію, що породжується зміною нетто-результату |
|
експлуатації інвестицій (теж у відсотках). Він розраховується за |
|
формулою: |
|
Сила впливу фінансового важеля = Зміна (%) чистого |
|
прибутку на акцію / Зміна (%) нетто-результату експлуатації |
|
інвестицій = 1 + Відсотки за кредит / Балансовий прибуток |
|
Чим більший відсоток за кредит і чим менший прибуток, тим |
|
більша сила фінансового важеля. Якщо позикові кошти не |
|
залучаються, то сила впливу фінансового важеля дорівнює 1. Чим |
|
більша сила фінансового важеля, тим більший фінансовий ризик, |
|
пов’язаний з підприємством: підвищується ризик неповернення |
|
кредиту з відсотками для банкіра; зростає ризик падіння дивіденду |
|
і курсу акцій для інвестора. |
|
|
Рівень |
При одночасному збільшенні сили впливу операційного та |
сполученого |
фінансового важелів, все менш та менш значніші зміни фізичного |
ефекту |
обсягу реалізації та виручки приводять до все більш і більш |
операційного |
масштабних змін чистого прибутку на акцію. Сполучений ефект |
та |
операційного та фінансового важелів розраховується за |
фінансового |
формулою: |
важелів |
Рівень сполученого ефекту операційного та фінансового |
|
важелів = Сила впливу операційного важеля · Сила впливу |
|
фінансового важеля |
|
Результат указує на рівень сукупного ризику, пов’язаного з |
|
підприємством, і відповідає на питання, на скільки відсотків |
|
зміниться чистий прибуток на акцію при зміні обсягу продаж |
|
(виручки від реалізації) на один відсоток. |
|
Поєднання операційного важеля з потужним фінансовим |
|
важелем може згубно позначитися на підприємстві, так як |
|
підприємницький та фінансовий ризик взаємно множаться, |
|
мультиплікуючи несприятливі ефекти. Взаємодія операційного та |
|
фінансового важелю посилюють вплив виручки, що скорочується, |
|
на величину нетто-результату експлуатації інвестицій і чистого |
|
прибутку. |
134
Операційний важіль впливає на нетто-результат експлуатації інвестицій (прибуток до виплати відсотків за кредит та податку). А фінансовий важіль – на суму чистого прибутку підприємства, рівень чистої рентабельності його власних коштів і величину чистого прибутку в розрахунку на кожну звичайну акцію.
Чим більша сила впливу операційного важеля, тим більш чутливий нетторезультат експлуатації інвестицій до змін обсягу продаж і виручки від реалізації; чим вищий рівень ефекту фінансового важеля, тим більш чутливий прибуток на акцію до змін нетто-результату експлуатації інвестицій.
Завдання зниження сукупного ризику, пов’язаного з підприємством, зводиться до вибору одного із трьох варіантів: високий рівень ефекту фінансового важеля у поєднанні зі слабою силою впливу операційного важеля; низький ефект фінансового важеля у поєднанні з сильним операційним важелем; помірні рівні важелі фінансового та операційного важелів – цього варіанта найважче досягти.
При прийнятті господарського рішення економічна ефективність від його реалізації повинна бути скоригована на ступінь ризику його досягнення. З цією метою й проводиться якісний та кількісний аналіз ризиків. У сучасних економічних умовах аналіз ризику повинен зайняти визначальне місце у загальній системі аналізу господарською діяльності.
6.4 Теорія корисності в системі процесів прийняття рішень
Проблема раціонального вибору є однією з основних економічних задач. Її постійно розв’язують усі суб’єкти економічних відносин: виробники намагаються найвигідніше вкласти капітал у виробництво продукції, яка приносить дохід; споживачі прагнуть придбати товари з високою споживчою цінністю за прийнятною ціною; інвестори намагаються зробити вкладення, які б підвищили вартість капіталу фірми тощо. Кожна з цих задач розв’язується в умовах ризику та невизначеності. Принцип оптимальності прийняття рішень для цих задач нерідко описується функцією корисності.
Корисність – це ступінь задоволення, яке одержує суб’єкт від споживання товару чи виконання будь-якої дії.
135
Концепція функції корисності дає змогу здійснити співвимірність споживчих елементів різних товарів, іноді фізично неспіввимірних. Корисність включає важливу психологічну компоненту, тому що люди досягають корисності, одержуючи речі, які приносять їм задоволення. В економічному аналізі корисність часто використовується для того, щоб описати пріоритети при ранжуванні наборів споживчих товарів та послуг.
Корисність вимірюють у довільних одиницях, що називаються одиницями корисності, які можна пов’язати з іншими одиницями, наприклад, грошовими. Цей зв’язок і визначає величину корисності для особи, що приймає рішення. Людина завжди обирає той варіант, корисність якого, на її думку, максимальна.
Функцією корисності називається деяка функція U ( X ) , визначена на множині переваг, якщо вона монотонна, тобто з того, що X < Y , випливає U ( X ) < U (Y ) . Цінні папери та майбутні інвестиції також є товаром, тому, з одного боку, їх ефективності можна розрахувати, бо вони мають грошову оцінку. Але ризикові цінні папери або інвестиції гарантують отримання грошей в майбутньому і тут зіставити їх ефективність неможливо. Встановлення будь-якого ступеня ризику, характеризуючи випадкову величину одним числом, є спробою подолати це протиріччя.
Раціональну поведінку людей дослідили американські економісти Джон Фон Нейман та Оскар фон Моргенштерн. Вони вивели її з основних наступних аксіом [12, с. 288].
Аксіома 1 (повноти). Коли підприємець стикається з двома будь-якими рядами подій, він завжди може сказати, який йому більше до вподоби, або йому байдуже, який із рядів подій вибрати. Ця аксіома записується у вигляді:
-X ≥ Y (X більше до вподоби, ніж Y, або байдуже);
-X ≈ Y (X і Y рівноцінні);
-X > Y (X більше до вподоби, ніж Y).
Завдяки аксіомі повноти споживач наділяється здатністю класифікувати
(розрізняти) ряди подій, тобто вмінням порівнювати всі альтернативи.
136