Материал: Posobie_Semenovoi_E_D

До об'єктивних факторів відносяться фактори, які не залежать безпосередньо від самої фірми (інфляція, конкуренція, анархія, політичні та економічні кризи, екологія, мита і т. ін.).

До суб'єктивних факторів відносяться фактори, що характеризують безпосередньо дану фірму. Це виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, рівень продуктивності праці, ступінь кооперованих зв'язків, рівень техніки безпеки, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником і т. ін.

Підприємець завжди повинен прагнути враховувати можливий ризик та передбачати заходи щодо зниження його рівня і компенсації ймовірних втрат Для оцінки ступеня прийнятності комерційного ризику слід виділити зони ризику в залежності від очікуваної величини втрат.

Область, в якій втрати не очікуються, тобто де економічний результат господарської діяльності позитивний, називається безризиковою зоною.

Зона допустимого ризику – область, у межах якої величина ймовірних втрат не перевищує очікуваного прибутку і, отже, комерційна діяльність має економічну доцільність. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку.

Зона критичного ризику – область можливих втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки (суми витрат і прибутку). Тут підприємець ризикує не тільки не отримати ніякого доходу, але і понести прямі збитки в розмірі всіх зроблених витрат.

Зона катастрофічного ризику – область ймовірних втрат, які перевершують критичний рівень і можуть досягати величини, рівної власного капіталу організації. Катастрофічний ризик здатний привести організацію або підприємця до краху і банкрутства. Крім того, до категорії катастрофічного ризику (незалежно від величини майнового збитку) слід віднести ризик, пов'язаний із загрозою життю або здоров'ю людей і виникненням економічних катастроф.

Ступінь ризику – ймовірність появи випадку втрат (ймовірність реалізації ризику), а також розмір можливого збитку від нього.

122

Відокремлюють два основних параметри оцінки ступеня ризику:

1)ймовірність появи втрат (ймовірність реалізації ризику) – чим вона вища, тим більший ризик;

2)величина втрат (розмір можливого збитку) – чим вона більша, тім більший ризик).

Ступінь ризикованості залежить від розмірів підприємства, кількості працівників, величини активів, частки ринку збуту, обсягів продукції. З цієї точки зору, можна виділити такі групи підприємств:

-найбільш ризикові (заводи – “ гіганти”, фабрики, оскільки вони ресурсоємні, мають значний розмір грошового обігу, велику кількість працівників);

-підприємства середнього ступеня ризикованості (сільськогосподарські підприємства, оскільки їх діяльність залежить від природних умов, основним засобом виробництва є земля, від ефективності використання якої залежить результативність діяльності підприємства);

-найменш ризикові (малі підприємства, агрофірми, фермерські господарства, оскільки вони невеликі за розміром, випускають незначні обсяги продукції, мають місцеві ринки збуту).

Залежно від виду підприємницької діяльності доцільно розрізняти втрати від здійснення виробничої, комерційної та фінансової діяльності.

Аналіз ризику, зазвичай, передбачає використання таких

припущень [15, с. 198]:

-величини втрат від різних видів ризику незалежні один від одного (якщо один із видів ризику переходить у категорію реалізованого, то втрати при реалізації інших ризиків не змінюються);

-реалізація певного виду ризику не обов’язково збільшує чи знижує можливість виникнення ризику іншого виду (за винятком форс-мажорних обставин);

-максимально можливі збитки (втрати), у випадку реалізації конкретного ризику, не повинні перевищувати фінансових можливостей суб’єкта

123

господарювання (цей принцип ґрунтується на теорії оптимального ризику, що передбачає наявність ефективного ризику тільки в межах обсягів власних активів).

Для кількісної оцінки ризиків використовують систему показників. Система показників кількісної оцінки ризику включає:

1)абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення);

2)відносні (ймовірність виникнення ризику, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику);

3)інтервальні (граничні інтервали ефективності, гранична похибка, розмах

варіації).

Система показників абсолютного та відносного вимірювання ризиків наведена в таблиці 6.1 [10, с.182].

Таблиця 6.1

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ АБСОЛЮТНОГО ТА ВІДНОСНОГО ВИМІРЮВАННЯ РИЗИКІВ

124

Продовження таблиці 6.1

125

Продовження таблиці 6.1

Чим більше значення показника, тим менший ризик.

Відносне вимірювання ризику

126