Курсовая работа (т): Удосконалення зовнішньої торгівлі України

Імпорт з країн СНД становив 47,8% від загального обсягу, Європи - 30,3% (у т.ч. з країн Європейського Союзу - 29%), Азії - 15,3%, Америки - 4,9%, Африки - 1,4%, Австралії і Океанії - 0,3%.

У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації - 39,9%, Німеччини - 7,8%, Китаю - 7,1%, Білорусі - 4,2%, Польщі - 3,6%, США - 3,3%, Італії - 2,1%.

Збільшились проти січня-травня 2010р. імпортні поставки з Білорусі (на 96%), США (на 76%), Німеччини (на 67,3%), Російської Федерації (на 63%), Китаю (на 56,8%), Італії (на 38,9%), Польщі (на 22%).

Мінеральні продукти складають 39,5% обсягу імпорту товарів. На поставки механічних та електричних машин припадало - 13,2%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості - 10%, транспортних засобів та шляхового обладнання - 6,8%, полімерних матеріалів, пластмаси та каучуку - 5,4%, чорних металів та виробів з них - 4,5% від загальної вартості імпорту.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки - з 32,7% до 37,5%, механічних машин - з 6,6% до 7,5%, наземних транспортних засобів, крім залізничних - з 4,9% до 6,1%, електричних машин - з 5,3% до 5,6%. Зменшилась частка фармацевтичної продукції - з 4,1% до 3,3%, паперу та картону - з 2,5% до 2%, інших продуктів хімічної промисловості - з 2,1% до 1,9%, руди, шлаків та золи - з 2,9% до 1,5%.

В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 1515,7 млн.дол. (збільшення на 56,4%). Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 2556,5 млн.дол. (у 2 рази більше, ніж у січні-травні 2010р.).

За 5 місяців 2011р. експорт давальницької сировини становив 39 млн.дол. (у 2 рази більше, ніж за січень-травень 2010р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 27,2 млн.дол. (на 44,7% більше обсягів січня-травня 2010р.).

Довідково: у травні 2011р. експорт товарів збільшився порівняно з травнем 2010р. на 42,3% і становив 5970,3 млн.дол., імпорт збільшився на 53,3% та становив 6766,6 млн. доларів. Від’ємне сальдо у травні 2011р. становило 796,3 млн.дол. (за травень 2010р. також від’ємне - 218,6 млн. доларів).

3.3 Шляхи удосконалення організації зовнішньої торгівлі України

Основною метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни. В процесі її реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму.

Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок.

Лібералізм - державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

Система протекціонізму здійснюється такими методами:

) встановленням високих митних тарифів на товари, які ввозять з-за кордону;

) через нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), а також підвищені вимоги до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку, встановлення антидемпінгових мит та ін. Розвинуті країни світу використовують майже 800 видів нетарифних бар'єрів, за допомогою яких держава отримує імпорт понад 50% всіх товарів.

Активно застосовується і такий важіль нетарифного регулювання імпорту, як антидемпінгові мита. Так, у червні 1997 р. США на підставі помилкової методики визначення вартості виробництва сталі (за основу брали витрати в Перу, оскільки США не визнали Україну державою з ринковою економікою) встановили антидемпінгове мито на різні сорти української сталі відповідно на 100, 177 і 238%, чим фактично закрили доступ цього товару на американський ринок.

Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок тарифів (акцизного податку на імпортні товари), необхідності внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів вітчизняного виробництва. Тому держава повинна раціонально поєднувати політику протекціонізму і лібералізму. Шляхи поліпшення зовнішньоекономічної діяльності України. За сучасних умов для поліпшення зовнішньо-економічної діяльності Україні необхідно:

обмежувати ввезення продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменшувати масу готових виробів, значно збільшувати обсяг номенклатури відливок, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо;

визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції та ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення надтвердих матеріалів;

виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію: зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини (титану, рідкоземельних елементів, будівельних матеріалів, граніту, урану, сільськогосподарської продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише до 50% від рівня розвинутих країн;

враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, слід проводити виважену політику в експортно-імпортних відносинах, не допускаючи невиправданої лібералізації. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами;

налагодити надійний митний контроль. У розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем податкових і банківських установ.

У процесі розвитку міжнародного поділу праці сформувався світовий ринок, який становить сукупність взаємодіючих національних ринків окремих країн, пов'язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами.

Торговельний баланс - співвідношення вартості експорту та імпорту країни за певний проміжок часу, як правило, за рік. Різниця між вартістю експорту та імпорту становить сальдо торговельного балансу. Воно активне, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і пасивне, якщо вартість імпорту перевищує вартість експорту. Основними показниками участі країни у міжнародній торгівлі є експортна (імпортна) квота та обсяг експорту (імпорту) на душу населення країни.

ВИСНОВКИ

За результатами теоретичного дослідження визначено, що зовнішня торгівля - це відносини між суб'єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та послуг.

Зовнішня торгівля в широкому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність як товарами, так і іншими продуктами людської праці. Більше того, зовнішня торгівля охоплює і предмети, що не створюються людьми, а іноді й не зовсім досяжні для людей (наприклад, ділянки на Місяці). Тобто загалом зовнішню торгівлю можна визначити як систему відносин обмінного характеру (купівлі-продажу), що виникають та існують між суб'єктами ЗЕД і базуються на міжнародному поділі праці.

Нинішній механізм здійснення зовнішньоторгових відносин в Україні, який відбиває соціальні, економічні, суспільно-політичні та інші інтереси (що створюють стимули до змін чи, навпаки, збереження попереднього стану), є малоефективним як з погляду відповідності викликам глобалізації, так і економічного розвитку загалом. Останнє означає, що Україна сьогодні, як не прикро, не демонструє явної потреби в якісному розвитку економіки. Соціальна, технологічна привабливість стандартів життя провідних країн не трансформувалася в економічний попит на інститути та механізми освоєння цих стандартів.

У своїх зовнішньоторговельних зв’язках Україна найбільш активно співпрацює із своїми найближчими сусідами. Найбільш перспективними є відносини з Польщею, Угорщиною, Румунією, Російською федерацією. Одним із найбільш важливих та стратегічно необхідних зовнішньоекономічних зв’язків України є відносини із Російською федерацією, яка є партнером України в багатьох галузях, є головним постачальником енергоносіїв тощо.

Подальший розвиток національного експортного потенціалу, враховуючи європейський досвід, можливий в першу чергу за рахунок впровадження заходів з децентралізації зовнішньоторговельної політики України з визначенням пріоритетних напрямів регіонального розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Альтовский Е. Мировая внешняя торговля в 1998 - 1999 гг. (обзор) // Внешняя торговля. - 1999 г. - №4. - С. 33-34

2. Андрійчук В. На півдорозі до СОТ. Актуальні проблеми вдосконалення механізму регулювання зовнішньої торгівлі України // Політика і час. - 2001. - № 6. - С. 16-23.

3. Байда Н.В. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. - 2002. - № 11. - С. 44-48.

4. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посіб. - К.: Академія, 2003. - 688 с.

5. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. - К.: Юрияне, 2000. - 424 с.

6. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. - 786 с.

7. Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України. - К.: Знання-Прес, 2002. - 268 с.

8. Гаврилишин Б. Україна між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем: геополітичні можливості і обмеження. Україна на шляху до Європи. - К.: Кондор, 2001. - 324 с.

9. Герасимчук З.В., Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 328 с.

10.Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Учеб. пособ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. - 654 с.

11.Дацишин М. Конкурентні переваги структурно слабких територій України // Пріоритети. - 2003. - №5 (11). - С. 26-32.

12.Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 1996. - 416 с.

13.Зовнішня торгівля України за відповідні роки. - К.: Держкомстат України, 2001.

14.Киреев А. Международная экономика: В 2-х ч. - М., 1998. - Ч. 1. - С. 285-320.

15.Клочко В.П. Зовнішньоторговельні відносини України в умовах посилення інтеграційних зв'язків // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 11. - С. 141-155.

16.Козик В.В., Панкова Л.А. Світова економіка та міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - Л., 1995. - 158 с.

17.Корчун B.C. Савчук О.П. Основні напрями зовнішньоекономічної політики України в аспекті процесів європейської інтеграції // Науковий вісник ВДУ. - № 8. - 2003. - С. 83-89.

18.Кур'янович Ю. Протекціонізм чи свобода торгівлі // Діло. - 1998. - № 1.

19.Максимова Л.М., Носкова И .Я. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. - 152с.

20.Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С. Філіпенко, B.C. Будкін, О.В. Бутенко та ін. - К.: Либідь, 1992. - 191 с.

21.Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підруч. для студентів екон. вузів і ф-тів / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін. - К.: Либідь, 1992. - 255 с.

22.Мотиваційні чинники міжнародних економічних процесів // Фінанси України. - 2004. - № 12. - С. 50-57.

23.Нікітіна М.Г. Світове господарство і міжнародні економічні відносини: просторові аспекти розвитку: Навчальний посібник. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 192 с.

24.Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

25.Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. - СПб, 1998. - С. 244-350.

26.Пилипенко С. Основні напрями вдосконалення зовнішньоекономічної політики України // Вісник КНТЕУ. - 2004. - № 3. - С. 5-12.

27.Рут, Франклін P., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 743 с.

28.Україна в цифрах. Короткий статистичний довідник. - К.: Техніка, 2011. - 258 с.

ДОДАТКИ