Курсовая работа (т): Основні фонди підприємства

Справедлива вартість − сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язань в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

За наявністю активного ринку базою для визначення справедливої вартості є ринкова вартість, яка залежить від попиту і пропозиції. У практичній діяльності для визначення справедливої вартості використовується ціна останньої аналогічної операції, якщо з моменту її проведення не відбулося істотних змін економічних умов. Інформацію про ринкову вартість можна одержати від заводів-виробників, з прайс-листів посередників, в агентствах нерухомості, у міському відділі цін і т.д.

Залишкова вартість основних засобів − це різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу та сумою його накопиченої амортизації (зносу). Залишкова вартість характеризує вартість, яка до даного моменту зберіглася в основних фондах після певного періоду користування ними. Залишкова вартість є розрахунковою величиною й визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу основних фондів (формула 1.1) [8, с. 112].

В_з = В_п - З

де В_з - вартість залишкова

В_п - показник початкової вартості

З - сума зносу основних фондів підприємства

Ліквідаційна вартість − сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) [17].

У процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

П(С)БО 7 визначає амортизацію - як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Вартість, що амортизується розраховують за формулою:

В_а = В_п - В_л

де В_а - вартість, що амортизується

В_п - первісна вартість або переоцінена

В_л - вартість ліквідаційна

Оцінка основних фондів дає змогу визначити суму зносу та міру їх придатності, визначити обсяги потрібних капіталовкладень на їх придбання й участі у формуванні вартості створеної продукції. Саме завдяки оцінці основних фондів власник підприємства може укладати грамотні управлінські рішення, визначати суму амортизації тощо.

.3      Динаміка розвитку основних фондів на підприємствах України

В глобалізаційних та інтеграційних умовах основною вимогою для ефективного функціонування українських підприємств та конкурентоспроможності їхньої продукції на світовому ринку є вимога оновлення основних виробничих фондів та застосування новітніх технологій у процесі виробництва. Оскільки якісний склад виробничих основних засобів прямо визначає технічний рівень продукції, що виготовляється, а ефективність використання безпосередньо впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.

Використання нової техніки і технології у виробничому процесі є запорукою ефективного і рентабельного функціонування підприємства. Досвід більшості розвинених країн свідчить, що понад 80 % зростання ВВП забезпечується технологічними нововведеннями, які здійснюються через технічне переозброєння виробництва [1, с. 25]

Фундаментальні теоретичні і практичні питання зносу і оновлення основних засобів розглядаються в працях провідних вчених: Бондар О.В., Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б., Городянська Л.В., Захарін С.В., Кленін О., Литвиненко Є.О., Онишко С.В., Серебрянський Д.М., Парнюк В.О., Пророк Р.В., Ткаченко Л., та ін. Ці науковці зробили значний внесок у розвиток теоретичних і практичних питань щодо проблем амортизації основних засобів і необхідності здійснення капіталовкладень в оновлення основних фондів.

За даними Державного комітету статистики України ступінь зносу основних фондів в Україні складає більше 75% (а саме - 76,7 %).

Так, рівень спрацювання техніки, обладнання, транспортних засобів і інших активів становить 96,0 %. Вони вже не забезпечують ефективного та інтенсивного виробництва, а це відповідно призводить до великих виробничих витрат. Якщо вести мову про стан основних засобів промисловості, а саме: добувної, переробної, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, то відсоток зносу тут складає 54,1 %, 57,2 %, 58,4 % відповідно. Ступінь зносу основних засобів у будівництві складає 55,1 % [19].

Загальна залишкова вартість усього обсягу основних засобів оцінюється в 2135987 млрд. грн. [19]. При цьому якщо ступінь їх зносу в 2001 році становив 43,7%, то за десять років, до кінця 2012 року - вже 76,7 %. (Рис.1.3)

Рис. 1.3 Динаміка рівня зносу основних засобів в Україні

На рисунку 1.3 можна спостерігати, що рівень зношеності основних фондів на українських підприємствах щорічно зростає, що свідчить про не ефективність функціонування об’єктів господарської діяльності. Причинами морального і фізичного зносу обладнання є: відсутність коштів для капіталовкладення в основні засоби; неефективне використання наявного устаткування; значні їх простої. Внаслідок несприятливого стану парку устаткування є неможливим зростання економічних и соціальних показників розвитку країни, зниження технологічних та екологічних ризиків, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, спостерігається збільшення енергомісткості і матеріаломісткості виробництва, заглиблення соціальних проблем.

По відношенню до стану основних засобів по галузях економіки за останній рік, то максимальний ступінь зносу засобів виробництва (96,0%) зафіксований в галузі транспорту та зв'язку (Рис. 1.4)

Рис. 1.4 Рівень зносу основних засобів по галузях національної економіки 2012 рік

Аналізуючи дані, що наведені на рис 1.4, можна зробити висновок, що в Україні спостерігається значна зношеність обладнання в усіх галузях економіки. Більша частина споруд, техніки і обладнання українських підприємств зношена фізично і застаріла морально, і тому вимагає заміни. Так, найбільш застарілими є основні засоби підприємств сфери транспорту та зв’язку, промисловості, рибальства, установ освіти, охорони здоров’я та основні засоби підприємств сфери будівництва. Найменший ступінь зносу основних засобів характерний для підприємств сфери обслуговування (готелі та ресторани) а також сільське господарство.

Отже, зношеність виробничих основних засобів досягає критичного рівня і їх корінного оновлення одночасно потребують практично всі галузі економіки України. На багатьох вітчизняних підприємствах оновлення активної частини виробничих основних засобів не проводилося впродовж останніх 10-15 років, а технології виробництва залишаються на рівні 60-70 років минулого століття і не відповідають сучасним вимогам. Технологічне відставання від розвинених країн у останні роки все більше підсилюється [12].

Судячи зі статистичних даних, що наведені вище, можна зробити висновок, що динаміка оновлення, розвитку основних фондів на підприємствах України вкрай негативна. За 11 років рівень зносу основних виробничих фондів в нашій державі склав 33 %. В той час, як цей самий показник в Російській Федерації цей самій показник, за відповідний період часу (за 11 років) склав лише 6, 1 % [18].

Ступінь зносу основних фондів в Російській Федерації станом на 2012 рік склав 47,7 %, що на 29 % менше ніж в Україні.

Отже, основні фонди на підприємстві відіграють надзвичайно важливу роль.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні невиробничі засоби не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері.

Стосовно основних виробничих фондів - це засоби, що приймають пряму участь у процесі виробництва.

За ступенем участі у виробничому процесі основні фонди поділяють на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. Особлива увага приділяється діленню основних засобів на активну і пасивну частину. Збільшення частки активної частини основних засобів сприяє підвищенню показників випуску продукції і економічної ефективності діяльності підприємства.

Знос основних фондів відіграє чи не найважливішу роль у процесі виробництва, у якості виробленої продукції. Нині в Україні наскрізно простежується негативна динаміка стосовно стану основних виробничих і невиробничих фондів. Життєво необхідно зменшувати ступінь зносу, покращувати стан та можливості основних фондів задля забезпечення ефективного розвитку економіки країни, високої якості виробленої продукції.

РОЗДІЛ 2. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

.1 Значення і показники ефективності використання основних виробничих фондів

Серед найважливіших чинників, які справляють вплив на ефективність виробничо-господарської діяльності підприємств та ступінь конкурентоспроможності їх продукції, істотне значення має технічний стан основних засобів цих підприємств. Це зумовлено тим, що техніко-економічні характеристики продукції, яка виготовляється з використанням нових (або менш зношених) основних засобів, є, як правило, значно кращими, ніж у разі застосування застарілих засобів праці. У зв’язку з цим питання своєчасного та комплексного оновлення основних фондів підприємств є одним з центральних завдань стратегічного управління їх розвитком.

Ефективність основних фондів - результат у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами [27]. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту.

Таким чином, ефективність використання основних фондів відіграє важливе значення для розвитку діяльності підприємства, оскільки збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, підвищується технічний рівень виробництва та збільшуються темпи зростання продуктивності праці, поліпшення якості промислової продукції та інших показників.

Завданнями аналізу використання основних засобів на підприємствах є:

1 Установлення рівня ефективності застосування засобів праці, характеристика екстенсивності й інтенсивності роботи найважливіших груп устаткування;

Визначення показників використання виробничої потужності й основних виробничих фондів - фондовіддачі та фондооснащеності, а також факторів, що впливають на них;

Вивчення складу й динаміки основних засобів (фондів), технічного стану й темпів відновлення їх активної частини (робочих машин, устаткування, приладів, транспортних засобів), технічного переозброєння й реконструкції підприємства, упровадження нової техніки, модернізації й заміни морально застарілого обладнання;

Виявлення впливу використання основних засобів на обсяг виробництва, собівартість продукції й інші показники.

Основним принципом формування системи показників ефективності й вираження її суті на всіх рівнях управління економікою (держава, галузь, господарюючий суб'єкт) є співвідношення кінцевого результату (у вигляді національного доходу, валового внутрішнього продукту, обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) з застосованими і спожитими ресурсами. Співвідношення показників може вираховуватися різними способами. Так, при визначенні показника ефективності як відношення результату у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) важливо досягти мінімізації.

Для розрахунку показників використання основних виробничих фондів застосовується іх середньорічна вартість, яку можна разрахувати за формулою 2.1:

,

де  - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

ОВФ_п.р. - вартість основних виробничих фондів на початок року;

ОВФ_вв - вартість основних виробничих фондів, що були введені протягом року;

ОВФ_виб - вартість основних виробничих фондів, які виведені з експлуатації протягом року;- кількість повних місяців до кінця року, протягом яких введені основні виробничі фонди будуть функціонувати; ₁ - кількість повних місяців до кінця року, протягом яких основні виробничі фонди не функціонують.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одину гривню основних виробничих фондів. Це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Фондовіддача, це показник який повинен зростати. Фондовіддача розраховується за формулою 2.2:

де Ф - фондовіддача, грн;

П - річний обсяг продукції (валова, товарна, чиста), тис. грн;

 - середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.