Курсовая работа (т): Основні фонди підприємства

Основні фонди підприємства

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Характеристика основних фондів підприємства

.1 Основні фонди підприємства: поняття, класифікація та структура.

.2 Види оцінки основних фондів

.3 Динаміка розвитку основних фондів на підприємствах України

Розділ 2. Ефективність використання основних фондів

.1 Значення і показники ефективності використання основних виробничих фондів.

.2 Шляхи більш ефективного використання основних виробничих фондів

Висновки

Розділ 3. Практичне завдання

.1 Розрахунок суми заробітної плати

Список використаних джерел

ВСТУП

Проблема ефективного використання основних фондів є надзвичайно актуальною тому, що основні виробничі фонди є невід'ємною частиною кожного підприємства країни і від підвищення ефективності їх використання залежать такі показники діяльності підприємства, як фінансове становище, конкурентоспроможність, продуктивності праці, якість і собівартість продукції.

Основними елементами управління основними засобами є ефективне їх використання, планування, відновлення основних фондів.

Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі в сучасних умовах розвитку економіки. В Україні розвиток ринкових відносин підвищує рівень відповідальності суб'єктів господарювання за результатами своєї діяльності. Тому актуальною проблемою є визначення ефективності використання основних засобів виробництва з урахуванням оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних фондів суб’єктами господарювання.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва - основних фондів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних фондів. Отже, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

З огляду на всю значимість основних фондів у виробничому процесі, чинники, які впливають на їх використання, можна виявити методи підвищення ефективності використання основних засобів, наукових і виробничих потужностей підприємства. Удосконалення основних фондів забезпечує зниження витрат виробництва та зростання продуктивність праці. Цими причинами підтверджується актуальність обраної теми курсової роботи. Значний внесок у розробку теоретичних основ і практичних проблем ефективного використання основних засобів підприємств посідає чільне місце у дослідженнях таких українських економістів як М. Герасимчук, І. Лукінов, Б. Кваснюк, М. Чумаченко, А. Чухно, А. Золотарьов, В. Клочко, Г. Одинцова, П. Орлов, М. Хохлов, І. Волик, І. Швець, І. Лукінова, С. Мельника, Ю. Наумова, В. Нелепа, Г. Підлісецького, В. Питульки, П. Саблука, В. Товстопята та ін.

Предмет: основні фонди підприємства, їх структура і рух.

Мета курсової роботи - дослідити основні фонди підприємств та виявити закономірності, що слугують підвищенню ефективного використання останніх.

Завданнями курсової роботи є:

.        Дати загальну характеристику основним фондам;

.        Визначити види оцінки основних фондів підприємства

.        Проаналізувати динаміку розвитку основних фондів на підприємствах України;

.        Визначити значення ефективного використання основних фондів;

В процесі дослідження використовувалися такі методи, як аналітичний, нормативний, економіко - математичний, статистичний, графічний, табличний, дедуктивний метод та інші, що застосовуються у розрахунках.

Під час написання курсової роботи використовувалися документи і матеріали Верховної Ради і уряду України, статистичні дані, підручники учених-економістів, Інтернет ресурси та інші джерела, в яких описувалась ця проблема.

Курсова робота складається з теоретичної (два розділи) і практичної (рішення практичного завдання) частин, вступу, висновків загальним обсягом 45 сторінок, має 1 таблицю та 8 рисунків, список використаних джерел з 30 найменувань.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

.1      Основні виробничі фонди підприємства: поняття, класифікація та структура

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, потрібні предмети праці та засоби праці. Вони складають виробничі фонди підприємств (рис. 1.1)

Рис. 1.1 Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів

Рис. 1.2 Склад виробничих фондів підприємства

Складові виробничих фондів подані на рис. 1.2

Основні фонди підприємства - це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі протягом тривалого часу в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, зношуються поступово і також поступово, частками, переносять свою вартість на вартість готової продукції шляхом віднесення амортизаційних відрахувань до собівартості.

Згідно з П(С)БО 7 " Основні засоби ", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України, згідно з яким основні засоби визначаються як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [22].

До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устаткування) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди тощо). Основні невиробничі фонди − це об'єкти культурно-побутового призначення (клуби, їдальні тощо), сукупність будівель, споруд, предметів тривалого користування, що функціонують в невиробничій сфері соціалістичного суспільства. Вони обслуговують невиробничий вжиток суспільства і складають матеріальну основу тих областей народного господарства, які безпосередньо матеріальних благ не створюють (наука і освіта, підготовка кадрів, житлове і комунальне господарство, сфера побутових послуг охорона здоров'я, культура і відпочинок, управління і оборона країни). Основні фонди ще називають поза оборотними, або низько оборотними активами, у вартісній оцінці вони становлять значну частину статутного капіталу підприємства.

Характерними особливостями основних виробничих фондів є:

1.     Використання їх у натуральному вигляді впродовж тривалого часу.

2.      Схильність до зношування, яка виявляється у поступовій втраті можливості подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальне зношування) або з втратою доцільності паралельної експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральне зношування).

.        Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно вартість продукції (робіт, послуг).

Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення основних фондів підприємств є їхня класифікація. Для цілей бухгалтерського обліку використовується план рахунків бухгалтерського обліку України на основі Наказу Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99р. Рахунок 10 «Основні засоби». Він надає нам вичерпну класифікацію основних фондів (за субрахунками):

1.     Земельні ділянки - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами [9];

2.      Капітальні витрати на поліпшення земель - належать витрати на висушувальні, іригаційні роботи, протиерозійні заходи (зміна рельєфу ґрунту, терасування);

.        Будинки та споруди - будівлі, у яких відбувається процес виробництва, адміністративні будівлі, офісні приміщення, господарські споруди (гаражі, склади), інженерно-будівельні об’єкти: нафтові та газові свердловини, стволи шахт, штольні, тунелі, мости, очисні споруди, насосні станції, водонапірні вежі тощо;

.        Машини та обладнання - силові машини та обладнання (котли, дизелі, двигуни, генератори, трансформатори), робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати), вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, комп’ютери;

.        Транспортні засоби - засоби внутрішньо цехового, міжцехового, міжзаводського транспорту, призначені для переміщення людей та вантажів: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі тощо. Також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних;

.        Інструменти, прилади та інвентар(меблі) - здебільшого засоби праці, інвентарна тара, контейнери, стелажі, робочі столи тощо;

.        Тварини;

.        Багаторічні насадження;

.        Інші основні засоби.

Розрізняють активну й пасивну частини основних фондів. Ті фонди (машини, обладнання тощо), які беруть безпосередню участь у виробничому процесі, належать до активної частини основних фондів. Інші (будівлі, споруди), які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, відносять до пасивної частини основних фондів (рис. 1.3).

Рис. 1.3 - Класифікація основних фондів за ступенем участі у виробничому процесі

У галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливість підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів у їх загальному обсязі.

Використовуючи класифікацію основних фондів за ступенем участі у виробничому процесі, визначають їх виробничу структуру.

Структура основних фондів - це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Вона залежить від характеру продукції, що її виробляють, обсягів виробленої продукції, рівня механізації й автоматизації виробництва, рівня спеціалізації та кооперації. Варто зазначити, що на підприємствах важкої промисловості частка активної частини основних виробничих фондів буде значно більша чим, приміром, на підприємствах текстильної промисловості чи харчової.

Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва. Наприклад, збільшення питомої ваги машин, обладнання та інших елементів активної частини основних фондів підприємства сприяє зростанню випуску продукції (надання послуг) на кожну 1 грн основних фондів.

Вікова структура основних фондів характеризує їх розподіл по вікових групах (до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 15 років; від 15 до 20 років; понад 20 років). Середній вік устаткування визначається як середньозважена величина. Основне завдання на підприємстві, що стосується управління основними фондами, зводиться до того, щоб не допускати надмірного старіння основних фондів, оскільки від цього залежить рівень їх фізичного і морального зносу, а, отже, і результати роботи підприємства.

Найважливішим чинником, що характеризує галузеву структуру основних фондів підприємства, слід вважати техніко-економічні особливості, що обумовлюють певні поєднання натурально-речових елементів, необхідних для здійснення виробничо-експлуатаційної діяльності.

.2 Види оцінки основних фондів

Для визначення ступеня використання основних фондів підприємства або галузі в цілому, вивчення їх структури в порівнянні з іншими галузями, для нарахування амортизаційних відрахувань та ін. основні фонди оцінюють у грошовій (вартісній) формі.

Основними вимогами, що пред'являються до оцінки, є її реальність і єдність. Реальність оцінки забезпечує точність грошових показників, відображення в них дійсної величини об'єктів обліку. Єдність оцінки полягає в тому, що у підприємствах різних галузей економіки однакові об'єкти обліку мають одну і ту ж оцінку. Це забезпечує зіставність однойменних показників для аналітичних розрахунків.

Формування та об'єктивність оцінки вартості основних засобів залежить від способу їх оцінки. Помилки при визначенні вартості основних засобів створюють неправдиве враження у власників підприємства стосовно величини їх основного капіталу, призводять до невірного нарахування суми амортизації, необ'єктивної оцінки стану основних засобів з використанням системи показників, а також недостовірної оцінки ефективності використання основних засобів підприємства. Наслідком цього може бути прийняття помилкових управлінських рішень.

Розрізняють такі терміни визначення вартості основних засобів: первісна, відновлена, справедлива, залишкова, ліквідаційна і вартість, що амортизується.

Первісна вартість(згідно з П(С)БО -7) − історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [22].

Первісна вартість кожного окремого об’єкта складається з таких витрат:

        Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням основних фондів;

        Сума ввізного мита;

4       Витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

         Витрати на транспортування, установлення, монтаж та налагодження основних засобів;

         Інші витрати, що пов’язані з доведенням об’єкта основних фондів до робочого стану.

Первісна вартість основного засобу може бути збільшена на величину витрат, пов’язаних з таким його поліпшенням, за якого збільшується майбутня економічна вигода від використання цього засобу. Вказане поліпшення досягається в разі модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції. Всі інші витрати, що здійснюються для підтримки основних засобів у робочому стані та одержання початково визначеної майбутньої економічної вигоди від їх використання, включаються до складу поточних витрат. Отже, витрати на технічні огляди, поточні і капітальні ремонти основних засобів розглядаються як елемент операційних витрат, що включається у виробничу собівартість продукції.

Відновлена вартість основних засобів − сума витрат, здійснена у вигляді амортизаційних відрахувань на їх цільове використання, як необхідних для відновлення зношених у процесі виробництва основних фондів. Така сума обчислюється з урахуванням діючих цін [23].

Переоцінка (дооцінка або уцінка) може проводитись за рішенням уряду. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), щo приводить до зростання майбутніх економічних вигoд, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, щo підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.