Курсовая работа (т): Національна модель економічного розвитку Китаю

Серед інших важливих загроз китайської економіки називають ризики банківського сектора. Тільки минулого року китайські банки видали нові кредити на загальну суму 1,4 трлн доларів, що є абсолютним світовим рекордом. Значне зростання кредитного ринку в 2010-2011 рр.. робить китайську банківську систему все більш схильною до надування «кредитної бульбашки», а це, в свою чергу означає, що її може спіткати та ж доля, яка спіткала американську економіку [6; с. 39].

Відповідно до більш оптимістичного прогнозу попри труднощі та проблеми в китайській економіці, феномен економічного зростання Китаю не втратив своєї потенційної енергії і продовжується. Маючи значні валютні резерви, торговельний профіцит, інвестиції, Китай має необхідні ресурси щоб продовжити шлях економічного розвитку. Колосальний потенціал, що був сформований в докризовий період, дає змогу мінімізувати глобальні виклики та ризики сьогодення.

.2 Технологічне лідерство Китаю

За три десятиліття реформ Китай в 2011 році вийшов на друге місце в світі за обсягом валового внутрішнього продукту, який до цього часу досяг 7,5 трильйона доларів. А річний дохід кожного жителя Піднебесної виріс за цей же час майже в 20 разів[8].

Це дозволило на черговому, XVIII з'їзді КПК поставити нову мету: до 2021 року, тобто до сторіччя Компартії Китаю, знову подвоїти не тільки ВВП, а й середній дохід на душу населення. Це означатиме створення суспільства середнього достатку.

Нинішній голова КНР Сі Цзіньпін назвав це великим відродженням нації, перетворенням у життя "китайської мрії".

Починаючи політику реформ і відкритості, її ініціатор - Ден Сяопін намітив три стратегічних кордону. Перший - за 80 -ті роки подвоїти валовий внутрішній продукт на душу населення, підняти його з 250 до 500 доларів. Адже тоді кожен четвертий житель Піднебесної недоїдав і ходив в латках.

Другий етап передбачав за 90 - і роки знову подвоїти ВВП. За загальним обсягом це зробити вдалося. Але оскільки населення країни з початку реформ збільшилася на 300 мільйонів, показника 1000 доларів на людину Китай досяг лише в 2002 році.

Нарешті, третій рубіж намічав до 100-річчя КНР - до 2049, збільшити ВВП ще в чотири рази - до 4000 доларів на людину при півторамільярдному населенні[7].

Завдяки вдалому поєднанню державного регулювання економіки з приватним підприємництвом Китаю вдалося не тільки зберігати високі темпи зростання (7,5 відсотка ВВП щорічно), а й перетворитися на провідну торгову державу. Піднебесна стала головним торговим партнером США, Європейського Союзу, Японії, Росії.

За річним виробництвом сталі (716 млн. тонн), вугілля (3,7 млрд. тонн), нафти (205 млн. тонн), газу (107 млрд. кубометрів), електроенергії (4,7 трильйона кіловат - годин) Китай лідирує в світі.

Причому на відміну від Японії, де економічне диво 60 -х - 80 -х років у вирішальній мірі залежало від експорту, генератором зростання китайської економіки служить воістину бездонний, неухильно зростаючий внутрішній попит.

Нещодавно Китай перейшов з категорії аграрно- індустріальних країн в розряд індустріально - аграрних. Частка міського населення збільшилася в 11 разів і досягла 52 відсотків. А городяни купують набагато більше, ніж жителі села.

Зрозуміло, лідерство країни з 5000 -річною історією народжує чимало парадоксів. Наприклад, в Китаї більше ніж де-небудь користувачів Інтернету - понад 500 мільйонів. Але там же досі близько 150 млн. неписьменних.

Засудивши довічне перебування на вищих державних постах, пекінське керівництво обмежило термін двома п'ятиріччя. Нині при владі перебуває вже п'яте покоління лідерів. Причому у них складається традиція домагатися того, щоб за кожне таке десятиліття країна подвоювала загальний обсяг ВВП.

Тепер в Пекіні поставили завдання: до сторіччя КНР - до 2049, перетворити Китай в багате, могутнє, демократичне, цивілізоване, гармонійне, модернізоване соціалістичну державу. Неухильно рухатися вперед по шляху соціалізму з китайською специфікою, боротися за повне побудова суспільства середнього достатку[6].

Китай має намір інвестувати до 1,5 трлн. доларів в 7 стратегічно важливих напрямків промисловості протягом наступних п'яти років.

Уряд Китаю сподівається зробити країну світовим постачальником високих технологій.

В якості галузей інвестування влади КНР називають розробку альтернативного палива, біотехнології, інформаційні технології нового покоління, виробництво високоякісного обладнання, сучасні матеріали, біопаливо для автомобілів і енергозберігаючі та екологічно чисті технології.

Китай є членом авторитетних західних та регіональних міжнародних об’єднань включно із СОТ, АТЕС, Регіонального форуму АСЕАН, АСЕМ, ШОС. Проекти східноазіатської інтеграції на кшталт АСЕАН+3 (Японія, Китай, Південна Корея) або АСЕАН + Китай розглядаються у Пекіні з погляду реалізації відразу декількох національних інтересів - забезпечення подальшого економічного розвитку і “прив’язування” до себе південно-східних сусідів через дружні взаємовигідні відносини. Що більшою буде економічна взаємозалежність між Китаєм та країнами Південно-Східної Азії (ПСА), то малоймовірніше, що у випадку конфлікту малі країни стануть на бік США.

За класифікацією ООН КНР відноситься до групи держав, що динамічно впроваджує нові технології, проте за індексом технологічних досягнень країна посідає лише 45-е місце у світі (1999). Доволі «скромними» виглядають позиції Китаю і щодо показника ділової конкурентоспроможності національної економіки - 47-е місце (2004). Екстенсивний напрямок економічного зростання, що був притаманний господарству країни у 90-ті роки перестав відігравати вирішальну роль у ХХІ ст. (хоча окремі галузі продовжують зростати саме таким чином), це призвело до того, що ця держава почала втрачати темпи зростання конкурентоспроможності. За показником індексу конкуренції що зростає (методика WEF) Китай перемістився з 44-го місця (2003) на 46 (2004).

У глобальній економіці КНР є лідером у виробництві багатьох видів продукції, зокрема, вугілля, сталі, цементу, зерна, м’яса, бавовни, а також має провідні позиції щодо видобування нафти, виробництва електроенергії тощо. Майже 40% взуття, що виробляється в світі також припадає на цю державу. Разом з тим, країна має невисокі позиції у випуску інноваційної продукції та її експорті до постіндустріальних держав.

Китаю притаманна висока мілітаризація економіки, щорічно на забезпечення обороноздатності країна витрачає близько 4% свого ВВП (у 2001-му році це становило 46 млрд. дол., тобто по 36 дол. на кожного жителя). Багато західних фахівців вважає, що реальні витрати на оборону є значно вищими за офіційні.

Не зважаючи на значні економічні успіхи КНР відстає від провідних держав світу за продуктивністю праці та більшістю соціальних показників. Приміром середній рівень доходів на місяць в країні у першому кварталі 2004-го року становив у міських районах 880 юаней (85 євро), проте в сільських регіонах він був утричі меншим - 280 юаней (27,4 євро). Фактично це означає, що більша половина населення країни живе на межі бідності (коефіцієнт Джині у 1998 р. становив 40,3), у першу чергу це відноситься до сільських районів, в яких гостро відчувається надлишок робочої сили, а нехватка робочих місць компенсується тимчасовими заробітками, міграцією у вільні економічні зони та за кордон тощо.

Сучасний Китай відноситься до числа країн з найбільшими регіональними контрастами соціально-економічного розвитку. Включення до складу КНР у 1999 р. бувших колоній Великобританії - Гонконгу (Сянган) та Португалії - Макао (Аоминь), які зберегли відповідну модель економічного розвитку, посилило диспропорційність між слабкорозвинутим Заходом країни та промислово розвинутим Сходом. Приміром Гонконг, макроекономічні показники якого ще й досі у світовій статистиці рахують окремо, посідає провідні позиції у глобальній економіці, а ВВП на душу населення в ньому становить 24850 дол. (ПКС, 2001), а за показником ІЛР він також вийшов на 26-е місце в світі. Разом з тим, динаміка економічного зростання дозволяє уряду КНР прогнозувати вихід країни на провідні позиції у глобальній економіці вже у 2025 році, а до 2050-го - досягти рівня благополуччя трійки лідерів[13;c.130].

Висновки

Китайська нація, яка має тисячолітню історію, завжди була миролюбною і прагнула гармонії. Відомо, що вже в давнину Конфуцій дуже цінував ритуал, тому що він приводив людей до згоди. Здійснення мирного розвитку і зараз є щирим бажанням китайського народу, до виконання якого він прагне всіма силами. Величезні успіхи Китаю в економічному будівництві, досягнуті за більш ніж 30 років з початку проведення політики реформ і відкритості, приковують увагу всього світу.

За словами вченого з американського Центру з вивчення президентської і парламентської систем управління /CSPC/ Дана Махаффіі, деякі люди думають, що посилення Китаю не може відбуватися мирним шляхом, при цьому вони виходять з досвіду війн, які вже мали місце в історії і після яких виростали могутні держави.

На думку Д. Махаффіі, такий погляд не застосуємо до Китаю. По-перше, європейські країни здійснили свій розвиток завдяки володінню іншими країнами. Китай же ніколи так не робив. По-друге, Китай звертає велику увагу на розвиток своєї економіки, тому до цих пір він не використав свої величезні ресурси на зміцнення військових сил, як робили ті держави в історії, які виросли з воєн, навпаки, більшість промислових можливостей Китаю спрямовані на виробництво предметів споживання та експортних товарів. По-третє, Китай вітає глобалізацію, хоча інші держави, які досягли розквіту, зазвичай сприймали її як обмеження для своїх можливостей.

Відомий європейський спеціаліст з китайським питань, завідувач Азіатським дослідним центром Копенгагенського інституту торгівлі Кджелд Броедсгаард зазначив, що Китай завжди підкреслює необхідність захищати суверенітет і територіальну цілісність країни, у нього немає прагнень до експансії. Китай вже здійснив інтеграцію в нинішню світову систему і сподівається, що світ буде поважати і розділяти результати його розвитку. На думку К. Броедсгаарда, китайські керівники не прагнуть здійснити процвітання в країні за рахунок панування над світом. Для створення багатого і гармонійного суспільства Китай звертає більше уваги на економічний розвиток.

На Заході є люди, які активно пропагують вислів про «китайської загрози», хоча незаперечних доказів цьому у них немає. Однак вони висунули проти Китаю безпідставні звинувачення під приводом «непрозорого стратегічного прагнення», щоб змусити світ сумніватися в майбутньому напрямку розвитку Китаю і ставитися до нього з обережністю.

На думку Д. Махаффіі, в деяких країнах світу вважається, що розвиток Китаю створює для них погрозу: з одного боку, їх турбує різниця в політичних системах, а з іншого боку - той факт, що центр ваги світової економіки поступово переміщається із заходу на Схід, і Захід хоч і був джерелом промислової революції, тепер спостерігає, як бази багатьох підприємств обробній промисловості переміщуються в Китай, і сприймає це як виклик. Крім цього, занепокоєння на Заході викликає і чужість китайської культури.

У грудні 2005 року уряд Китаю опублікувало Білу книгу «Мирний шлях розвитку Китаю». У Білій книзі зазначено, що для того, щоб Китай дотримувався мирного шляху розвитку, необхідно «прагнути до мирної міжнародної обстановки для власного розвитку, а також власним розвитком сприяти миру на планеті» Китай не може розвиватися у відриві від усього світу. Традиційні історія та культура, сучасна епоха і тенденція майбутнього розвитку визначили, що мирний розвиток - це неминучий шлях модернізації для Китаю. Тим більше, що цей широкий шлях веде до світлого майбутнього.

Разом з тим багато найважливіші завдання розвитку ще потребують свого вирішення. Це, перш за все, завдання подальшої модернізації, індустріалізації, урбанізації. Тому для просування по обраному шляху Китай потребує міцний і довгостроковий світ, в надійних мирних умовах свого розвитку.

Список використаної літератури

1.Barry Naughton. The Chinese Economy: Transitions and Growth. [Текст] - Cambridge: the MIT Press, 2007. - 528 p. ISBN 978-0-262-14095-9

. Peerenboom R. China modernizes: The threat to the west or model for the rest? [Текст] - Oxford university press, 2007. - 406 p. - ISBN 978-0-19-920834-0

. Huang Y. Capitalism with Chinese characteristics: Enterpreneurship and the State. [Текст] - Cambridge: Cambridge University Press, 2008. - 348 p.- ISBN 978-0-521-89810-2

. Kynge J. China Shakes the World: A Titan`s Rise and Troubled Future - and the Challenge for America. [Текст] - N.Y.: A Mariner Book, 2006. - 270 p -. ISBN 978-0-618-91906-2

. Шенкар О. Китай: вік ХХІ: Розвиток Китаю, його вплив на світову економіку та геополітичну рівновагу / Пер з англ.. - Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2005. - 208 с. - ISBN 966-8644-60-3

. China. Country analisys report. [Електронний ресурс] - Електрон. текстові дані (3 Мбайт). - Режим доступу: <www.marketlineinfo.com/library>.

. World Statistics Research [Electronic resource]. - Access mode: http://worldstat.org/

. UNCTAD Statistics [Electronic resource]. - Access mode: http://www.unctad.org

. Allen Ch. Confucius and the Scholars // Atlantic Monthly. August 1999. - Vol. 283.- № 4. - Р. 78-83.

. China Statistical Yearbook 2009.-Beijing: China Statistics Press2009.-1073p.

. The China Circle. Economic and Technology in the PRC, Taiwan, and Hong Kong./ Edited by Barry Naughton.- Brookings Institution Press, Washington, D.C., 2000.-316p.

. Dixon John. Entering the Chinese market: the risk and discount rewards. N.Y., 1998.-135p.

. Eichengreen B., Wyplosz and Yung Chul Park. China, Asia, and the New World Economy.- N.Y., Oxford University Press, 2008.-405p.

. Fewsmith Joseph. The Political and Social Implications of China's Accession to the WTO.// The China Quarterly, September 2002, N167, pp.573-592.

. Harner Stephen M. China's New Political Economy. -Westview Press, Colorado, 1999.-327p.

. Harner Stephen M. Financial Services and WTO: Opportunities Knock.// The China Business Review.- 2002.-№2.- p. 10-12.

. Henderson Callum. China on the Brink. The Myths and Realities of the World's Largest Market.-N.Y., 2003.-278 p.

. Lapres Daniel Arthur. The EU-China WTO Deal Compared. // The China Business Review, 2000, N4, p.8-14.164

. Lardy Nicholas R. China's Unfinished Economic Revolution.-Brooking Institution Press, Washington, D.C., 2000.-304p.

. Lu Jianren. A New Asian Alliance// Beijing Review.-2010.-№3.-p.4.

. Moga Thomas T. The Trips Agreement and China. // The China Business Review, 2002, N6, p. 12-18.

. Nayan Chanda. Clinton's WTO Deal. President Offered Beijing a Compromise: Join now, settle with U.S. later.// Far Eastern Economic Review, 1999, N43, p. 14.

. Nixon warns China's Leaders over split with West.// Far Eastern Economic Review, 1989, N46, p.20-21.

. Okcenberg M. China joins the World:Progress and Prospects.-N.Y.2006.-306p.

. Pan Tao. Globalization and Its Effect on International Relations. // Beijing Review, February 15, 2001. Vol.44, N7, pp.8-10.

. Peng Zengjun. Zhu's US Trip: Dialogue for Understanding.// Beijing Review, 1999, N19,p.l3.

. Powers Patrick. Distribution in China: The End of the Beginning. // The China Business Review, 2001, N4, p.8-12.

. US-China Business Council Staff. China's WTO Implementation Efforts.// The China Business Review, 2002, N 4, p.40-41.

. Zeng Xianwu. Trading Rights After China's WTO Entry.// The China Business Review, 2002, N 1, p. 16-20.

. Шенкар О. Китай: век XXI. Развитие Китая, его влияние на мировую экономику и геополитическое равновесие.-Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005.-193 с.

. Салицкий А.И. Пекинский консенсус -смена вех в мировой экономике// Центральная Азия.-2007.-15 мая.

. Наумов И.Н. Стратегия экономического развития КНР в 1996-2020гг. и проблемы ее реализации.-М., ИДВ РАН, 2001, -200с.

. Лю Ли. Оценка рынка нефти и газа Китая и его потенциальных участников. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук.-М., 2005, 23 с.

. КузыкВ.Н., Титаренко M.J1. Китай-Россия 2050: стратегия соразвития,-М.:ИДВ РАН, 2006.-653 с.