Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.
Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на п пінну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 рою будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.
Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенцію здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:
потужність на початок планового періоду (вхідна);
потужність на кінець планового періоду (вихідна);
середньорічна потужність.
При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:
проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року
збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;
можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.
Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху. Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:
намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць
запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.
Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Впвцх, грн), обчислюється за формулою:
ВПвцх = ВПвх + ВПвв - Впвив ,
де Впвх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;
Впвв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;
Впвив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.
Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р, грн) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:
Впсер.р. = Вп вх. + ВПвв * к/12 – ВПвив * (12 - к) / 12
де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року,
При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:
структура і величина основних засобів;
якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ;
трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
прогресивність технологічних процесів;
режим роботи підприємства;
ступінь спеціалізації;
рівень організації виробництва та праці;
якість сировини і ритмічність поставок;
фонд робочого часу обладнання.
Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді ( Дк) на число годин на добу (Т):
Фк = Дк * Т .
Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів ( Дк ) і числа неробочих днів ( Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:
Фр = (Дк - Дн) *t ,
де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:
Фр = [(Дк - Дс)* t з – Дсп t сп] * nз ,
де Дс - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;
tз - тривалість робочої зміни, годин;
Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;
tсп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;
nз - режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).
Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:
Фп = Фр - (Тtn+Ttp) = Фр * (1 – (tр+ tп ) / 100),
де Ttp , tр - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;
Тtn , tп - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідні в годинах та у відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при планувати випуску продукції.
8.2. МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:
1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;
2) кількість одиниць обладнання;
3) продуктивність обладнання;
4) трудомісткість виробничої програми;
5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами вважаються доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробні - механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості - печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії - прядильне і ткацьке виробництво тощо
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільна продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.
Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окрему потужність доменного, сталеплавильного й прокатного виробництва,
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;
6) устаткування, що перебуває на складі і має. бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).
Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.
У загальному вигляді виробнича потужність (Впі) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:
Впі = Пв * Ф'еф – КУс ,
Впі = Ф'еф * КУс / Тр ,
де Впі - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;
Пв - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;
Ф'еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
КУс - середньорічна кількість устаткування;
Тр - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:
Тр = t0 / Кв.н ,
де t0 - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);
Кв.н - коефіцієнт виконання норм часу.
Потужність можна визначити також за формулою:
Впі = Ф'еф * КУс * Кв.н / t0 .
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуск)' продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.
На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:
Вп = Ф'еф / r ,
де r - такт робочої лінії чи конвеєра.
В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місті визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою;
Вп = Ф'еф * РМ / Тр ,
де РМ — середньорічна кількість устаткування.
В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість детале-операцій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:
Вп = Ф'еф * Кус / Тр.пр
де Тр.пр - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу-представника на даній групі устаткування.
В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої по тужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми групами устаткування:
де ТN —трудомісткість виробничої програми (години);
Ni - кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.
б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування;
Пспр = Феф' * КУс ,
де Пспр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;
в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткісті програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К потуж):
Кпотуж = Пспр / ТN .
Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";
д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:
Впц=N * Кпотуж.
Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз,у) визначається так:
Кз.у=1 / Кпотуж
Кз.у= ТN / Пспр
При Кз.у .= 1 устаткування використовується повністю; при Кз.у > 1 устаткування перевантажене; при Кз.у < 1 - воно недовантажене.
Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будується діаграма потужності підприємства.
Тому, при плануванні виробничої потужності необхідно передбачати заходи, направлені: з одного боку - на розшивку "вузьких місць" (збільшення потужності), а з іншого - на завантаження потужності.
Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов’язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.