Материал: Конспект лекцій планування - МК1

Виробнича програма - це саме та кількість продукції, яку потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).

Чиста продукція розраховується так: із вартості товарної продукції виключається вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва та ін.) і таким шляхом визначається вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства і отримано відповідний прибуток.

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється за формулою:

ЧП =ТП - (М + А) ,

де М - матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Чиста продукція - це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприєм­ства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку. Показник умовно-чистої продукції (УЧП):

УЧП = ЧП + А.

В матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробітку (НВО), який визначається як добуток показників нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду (НВО_і) і кількості виготовлених виробів і-го виду (N_i,):

HBO= ,

НВО_і = ЗП_рі + ЦВ_i + ЗВ_і + П_і ,

де ЗП_рі - зарплата виробничих робітників (основна і додаткова з відрахуванням на соціальні заходи) на одиницю виробу і-го виду, грн.;

ЦВі - виробничі витрати цеху на одиницю виробу і-го виду, грн.;

ЗВ_і - загальновиробничі витрати на одиницю виробу, грн;

П_і - прибуток, що припадає на одиницю виробу і-го виду, грн.

Величина незавершеного виробництва у вартісному вигляді (НЗВ) визначається за формулою:

де N - кількість виробів в натуральних одиницях;

С - собівартість одного виробу, грн.;

Т_ц - тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

К_нз - коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу, який визначається за формулою

або ,

де М - сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

С¹ - собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн.;

С₀ - одноразові витрати на початок циклу виготовлення продукції, грн.;

Сі - поточні витрати на виробництво, грн.

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Зміна залишків незавершеного виробництва в складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в плановому періоді порівняно зі звітним, знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні запасу при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу. Забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавер­шеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості на­півфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства. В той же час, забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повин­на підтримуватись на оптимальному рівні.

Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. В масовому виробництві на величину незавершеного виробництва продукції впливають наступні фактори: чис­ло робочих місць; кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці; спосіб передачі деталей з однієї дільниці на іншу; план виробництва та собівартість одиниці продукції.

Нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду в масовому виробництві (НЗВ^м_к) визначається за формулою:

де РМ_і - кількість робочих місць;

ДО - кількість одночасно оброблюваних деталей (напівфабрикатів), шт.;

ДМ_і - кількість деталей (напівфабрикатів), що знаходяться між операціями, шт.;

ТР_ni - величина транспортної партії, шт.;

С_і - собівартість виробів (напівфабрикатів), грн.;

(і = 1,2,3... т - кількість виробів (напівфабрикатів).

У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньодобового випуску певного виду продукції, тривалості виробни­чого циклу, коефіцієнта готовності виробу та його собівартості. В його основі лежить наступна залежність показників:

,

де НЗВ_к^с - нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду по цеху, дільниці серійного типу виробництва;

N_i - плановий випуск і-го виробу в натуральному вигляді; |

Д— кількість днів у плановому періоді;

С_і - собівартість і-го виробу, грн.;

Т_ці - тривалість виробничого циклу виготовлення виробу;

К_гі - коефіцієнт наростання затрат у виробництві по і-му виробу, що характеризує ступінь його готовності.

Коефіцієнт наростання затрат - це відношення середньої собівартості виробу в не­завершеному виробництві до собівартості готового виробу.

В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості. Вона визначається за формулою:

^,

де Г - процент готовності виробу на початок і кінець планового періоду;

Д_і - кількість днів з моменту запуску виробів у виробництво на початок і кінець планового періоду.

Для оцінки залишків незавершеного виробництва у відпускних цінах їх собівартість множиться на коефіцієнт перерахунку собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається як відношення товарної продукції у незмінних цінах до її собівартості.

ТЕМА 6. ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ

6.1. ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ

Це буду писати я, тому даю тобі лише для ознайомлення

Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства по­винна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування. Успішне вирішення цього завдання вклю­чає широке використання економіко-математичних методів, засобів обчислювальної техніки та способів обробки даних, що реалізуються в рамках системи оперативно-календарного планування виробництва.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та вста­новлюються завдання цехам, виробничим дільницями і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготівок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві е:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і но­менклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

2) забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, праців­ників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

3) забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

4) створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об'ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

За обсягом робіт, що виконуються, відповідно до їх змісту, оперативно-кален­дарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське ре­гулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприєм­ства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основ­них виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об'єднання або це­хах), а всередині - на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

• календарно-планових нормативів;

• планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

• у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження ус­таткування та площ (об'ємні розрахунки);

• доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць [26].

Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулю­вання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконан­ням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунен­ня недоліків і відхилень, що виникають.

Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:

• план випуску продукції по кварталах і місяцях;

• технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями;

• режими роботи цехів, виробничих дільниць;

• план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по це­хах і масштабі окремих цехів - по дільницях та робочих місцях.

У зв'язку з різними об'єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов'язаних виробни­чих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечен­ня узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх по­стачання та обслуговування допоміжними цехами і службами.

Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварта­лах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. Встановлюється планове завдання - програма випуску продукції у планово­му періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об'ємними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції у цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному пред­мету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточ­нюються та коригуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця.

Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому пла­нуванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що над­ходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Ціль планування роботи дільниць - це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробни­чо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці - майстер за допомогою ВДБ.

Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися із роз­витком або впровадженням автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

У процесі розробки виробничих програм застосовується ланцюговий метод, який полягає в тому, що завдання встановлюються у порядку, зворотньому до ходу техно­логічного процесу, тобто від складання готових виробів до заготовки і визначення по­треби у матеріалах, сировині та напівфабрикатах.

Система оперативно-календарного планування характеризується певною планово-обліковою одиницею та планово-обліковим періодом.

Планово-облікова одиниця являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва. Плано­во-обліковий період являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання.

В умовах одного і того ж типу виробництва можуть застосовуватися різні планово-облікові одиниці продукції, яка виготовляється (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Планово-облікові одиниці та сфера їх застосування

Виробниче замовлення - це комплекс робіт, які виконуються на договірних із за­мовником засадах.

Вузловий комплект - вузол або складальна одиниця виробу.

Груповий комплект - технологічно та конструктивно однорідна група деталей, які мають спільні планово-організаційні ознаки: черговість подачі на складання, яка повторюється, однакова періодичність запуску-випуску.

Машинокомплект застосовується в умовах вузької спеціалізації та містить повний комплект вузлів і деталей, які входять до виробу.

Добокомплект складається з деталей, вузлів та всіх виробів, які підлягають виго­товленню протягом доби і застосовуються при відсутності у виробничій програмі підприємства провідного виробу (виробу-представника).

Умовний машинокомплект формується шляхом зведення всієї номенклатури про­дукції до умовного виробу. В цей умовний виріб входять деталі, вузли і вироби, які необхідно виготовляти до певного моменту.

Деталь як планово-облікова одиниця застосовується при незмінності виготовлен­ня продукції у серійному та масовому виробництві.